«Захист історичних земель»: як Росія виправдовує окупацію півдня України та пояснює відступ із Херсона

8–12 листопада 2022 року Херсонська наступальна операція, що тривала з кінця серпня, завершилася виходом на правобережжя Дніпра, а 11 листопада Збройні сили України звільнили місто Херсон. Єдиний обласний центр, захоплений росіянами на початку повномасштабного вторгнення, перебував під контролем російської армії 256 днів. Російська пропаганда намагалася обґрунтувати у свідомості як росіян, так і жителів окупованих територій «право» Росії на окупацію, а потім — причини відступу та бажання повторного захоплення українського міста. Центр досліджень «Детектора медіа» продовжує цикл публікацій про когнітивну окупацію, захоплення символічного та фізичного простору українських міст. У попередніх статтях ми писали про те, як Росія обґрунтовує знищення історичної спадщини Одеси, створює «вітрину окупації» у Маріуполі та який образ Львова «продає» для внутрішньої аудиторії.

«Херсон — русскій город»

Наприкінці вересня 2022-го відбулася низка імітацій «референдумів» на захоплених Росією територіях Донеччини й Луганщини та на тимчасово окупованих територіях Херсонської та Запорізької областей. А вже 30 вересня 2022 року, менш ніж за півтора місяця до деокупації Херсона, у Кремлі відбулася церемонія «прийняття у склад Росії» українських територій, захоплених після початку повномасштабного вторгнення та починаючи з 2014 року. На церемонії були присутні очільники російських окупаційних адміністрацій, зокрема Херсонську представляв ексмер міста й екснардеп Володимир Сальдо. У своїй промові під час цієї «церемонії» Володимир Путін вдався до притаманного йому історицизму, описуючи причини, які дозволили йому оголосити про формальну анексію українських земель. Він апелював до «історичної єдності народів», згадував міфічну «Новоросію» та завоювання північного Причорномор’я за часів Російської імперії, втіленого імператрицею Катериною II та Георгієм Потьомкіним. Та попередню спробу окупації значної частини України, яку Росія намагалася втілити після захоплення Криму в проєкті «російської весни». Посеред своєї промови Путін звернувся до української влади та міжнародної спільноти з такими словами:

«Хочу, щоб мене почули київська влада та її реальні господарі на Заході, щоб це запам’ятали всі: люди, які живуть у Луганську та Донецьку, Херсоні та Запоріжжі, стають нашими громадянами назавжди».

Незадовго до «псевдореферендуму», починаючи з липня 2022 року, в місті Херсоні окупаційна влада розвісила білборди з написами «Херсон — місто з російською історією». На них були зображені діячі радянської та імперської історії, деякі з них навіть не пов’язані з містом, а могли просто побувати в місті у певний час. Наприклад, на одному з таких білбордів було зображено Бориса Горбатова — радянського письменника, лауреата двох Сталінських премій. У книжках Горбатов переважно описував «подвиги радянської людини» та не був у своїй біографії пов’язаний із Херсоном.

Фотографія одного з пропагандистських білбордів у Херсоні влітку 2022 року, на якому зображено радянського письменника і журналіста Бориса Горбатова. Джерело: «Суспільне. Херсон»

Російська історіографія та сучасна пропаганда починають історію міста Херсона від 1778 року, нібито «заснування» міста Катериною II. Мовляв, «історичну приналежність Херсона до Росії не можна поставити під сумнів», а вторгнення в Україну — це лише підтвердження позиції Путіна про початок «незворотного процесу відновлення “історичної справедливості” — повернення споконвічно російських земель їхньому законному власнику — Росії».

Проте місцеві українські херсонські дослідники та краєзнавці, об’єднані проєктом видання «Херсонська правда», нагадують, що поселення на території або неподалік від сучасного міста існували ще за пів століття до указу Катерини II (наприклад, Кіндійські хутори), а також нагадують про козацькі поселення, зимівники та перевіз через Дніпро, засновані козаками Олешківської Січі ще на початку XVIII століття.

Російські пропагандисти й «воєнкори» підхоплюють тези Путіна про «возз’єднання історичних земель» і що «Херсон — русскій город». Зокрема, працівник пропагандистського видання «Ридовка» Ростислав Шорохов у своєму телеграм-каналі вже після звільнення міста Збройними силами України пише, мовляв, більшість жителів Херсона «справді вірила в “русскій мір”, а на референдум їх ніхто палками не заганяв». Також він поширював фотографії з голосування на імітації «референдуму» та зразки пропагандистських матеріалів, зокрема постери, листівки, плакати, якими намагалися переконати як місцевих жителів, так і водночас створити картинку для російського федерального телебачення, мовляв, «Херсон — русскій город».

Але, попри обіцянки російської армії захищати «російське місто» до останнього, відбулася ганебна «зрада», втеча окупаційної адміністрації та мародерство міста.

Пропагандистський плакат із написом «Херсон — русскій город». Джерело: телеграм-канал російського пропагандиста видання «Ридовка» Ростислава Шорохова

«Росія тут назавжди» vs «Херсон — це Україна!»

Одним зі штампів російської пропаганди, пов’язаних із Херсоном, стала фраза «Росія тут назавжди», сказана секретарем генеральної ради російської владної партії «Єдина Росія» Андрієм Турчаком 6 травня 2022 року після зустрічі в Херсоні із самопроголошеним «головою Херсонської ОДА» колаборантом Володимиром Сальдо:

«Хочу ще раз сказати: Росія тут назавжди. У цьому не повинно бути жодних сумнівів. Ніякого повернення в минуле не буде. Ми будемо жити разом, розвивати цю багату область, багату історичною спадщиною, багату своїми людьми, які тут проживають».

Вже загиблий колаборант і проросійський «активіст» Кирило Стремоусов, якого російські медіа називали «заступником голови військово-цивільної адміністрації Херсонської області», також публічно переконував, що «повернення Херсонської області до складу України вже неможливе. Майбутнє нашого регіону нерозривно пов’язане тільки з Росією».

Словосполучення «Росія тут назавжди» згодом не раз повторювали як російські федеральні чиновники та політики, так і представники окупаційних адміністрацій, наприклад, очільниця окупованого Мелітополя Галина Данильченко. Саме на цьому робили основний акцент в агітації перед імітацією «референдуму». На білбордах міста окупаційна адміністрація розвісила різні пропагандистські лозунги, наприклад, «Росіяни та українці одне ціле, один народ».

Заступник голови адміністрації президента Росії Сергій Кирієнко, побувавши в Херсоні та Генічеську перед імітацією «референдуму», запевняв, що приєднання регіону до складу Росії буде «повноцінним, за аналогією зі входженням Криму». На це і був розрахунок, що місцеві жителі будуть лояльними до нової окупаційної влади та чинитимуть мінімальний опір. На російських федеральних телеканалах глядачів переконували у швидкій інтеграції регіону до Росії, зокрема поширювали слова Стремоусова, що вже з 1 травня 2022 року почався перехід Херсона «в рублеву зону», а повністю на російську валюту окуповані території нібито перейдуть уже за чотири місяці. Водночас напередодні імітації «референдуму» російська дезінформаційна кампанія поширювала і менш раціональні аргументи на його користь. Наприклад, що «російська армія захистить вас від зовнішньої агресії».

Агітація на вулицях Херсона напередодні «референдуму» з лозунгом «Росія тут назавжди!». Джерело: пропагандистський медіаресурс ZKherson.Live

Проте вже з перших днів російської присутності в місті херсонці виходили на мітинги, акції протесту й непокори, перша з яких відбулася 5 березня 2022 року. Під час проведення акцій містяни скандували «Херсон — це Україна!». Такі акції неодноразово придушувалися та розганялися російськими військовими, проте жителі міста продовжували зберігати українську символіку, прапори, стрічки. У березні-квітні мирні акції тривали не лише в Херсоні, але і в різних населених пунктах області, українці протестували проти планів Росії створити ще одну «народну республіку».

Бачачи проукраїнські настрої на окупованій Херсонщині, окупаційна адміністрація та пропагандисти вдалися до вже перевіреного методу — захоплення та створення нових медіа. У проведеному «Детектором медіа» дослідженні медіаландшафту тимчасово окупованих територій вдалося зібрати свідчення, що вже станом на червень 2022 року на всю окуповану територію Херсонської області налагодили мовлення російського телебачення. Фахівці міністерства оборони Росії під’єднали та переналаштували сім захоплених херсонських телекомунікаційних об’єктів на трансляцію російських телеканалів. До цього російські телеканали були доступні лише в самому Херсоні. Одним із новостворених у Херсоні місцевих каналів стала «Таврія ТВ» організована, разом зі схожими медіапроєктами на інших окупованих територіях, Олександром Малькевичем, який на той час очолював медіахолдинг господаря угруповання «Вагнера» Євгена Пригожина.

Також чималу увагу росіяни приділяли поширенню пропагандистської друкованої преси на окупованій Херсонщині. Ресурси вкладали у відновлення друкарень, заявляли тиражі газет до 10000 примірників, планували інші заходи, більшість із яких була втілена в життя лише частково, зважаючи на початок операції зі звільнення Херсонщини Силами оборони України.

Як пропаганда сприйняла звільнення міста ЗСУ

Реагуючи на слова російського генерала Суровікіна, який ще в середині жовтня 2022 року оголосив про наближення «важкого рішення» — перспективу відступу російської армії з правобережжя Дніпра, російський пропагандист Сергій Мардан у своєму телеграм-каналі писав: «Спеціальна військова операція сьогодні закінчується відступом із російського міста Херсона. І починається — довга війна. Повірте мені — довга». 

Уже невдовзі він почав називати обласний центр «окупованим х**лами Херсоном». Мережі пропагандистських телеграм-каналів, які поширені на окупованій частині Херсонської області, також використовують цю інвертовану логіку, називаючи обласний центр «тимчасово окупованим Херсоном» і висміюючи зусилля українських волонтерів із передачі гуманітарної допомоги до населених пунктів, які перебувають під російським контролем.

Олександр Ходаковський, колишній керівник «Патріотичних сил Донбасу» та голова «служби безпеки» російських окупантів Донеччини, у своєму телеграм-каналі назвав відступ російських сил «важким рішенням залишити російське місто».

Екснардеп-утікач Олег Царьов на річницю звільнення Херсона в листопаді 2023 року писав, що російська влада практично перестала згадувати місто у своїй офіційній риториці, попри те, що досі всі карти Росії містять незаконно анексовані території Херсонської та Запорізької областей у їхніх адміністративних межах:

«Не пам’ятаю, щоб хтось з офіційних осіб учора (чи не вчора) дав оцінку необхідності виведення військ із Херсона або сказав про те, що це наша земля і Херсон буде звільнений. Ви не пам’ятаєте? Ось і я не пам’ятаю. А треба б було». 

Таку ж тезу повторив російський пропагандист, прихильник відновлення Російської імперії, головний редактор видання «Русская жизнь» Дмитро Ольшанський:

«Узагалі жодного натяку про те, що Херсон, як і раніше, має відношення до батьківщини, що він окупований, що його буде звільнено, що це наша земля, що її повернення — одна з цілей того, що відбувається, і так далі. Ніхто. Ніколи. Нічого».

З плином часу пропагандисти дещо «змирилися» з тим, що перспектива відвоювати Херсон воєнним шляхом сумнівна. Пропагандист Сергій Мардан, зокрема, почав писати про окуповане лівобережжя Дніпра як про відновлення «Таврійської губернії». Мовляв, окремий «суб’єкт федерації» з частинки Херсонської області зробити складно, тому його треба об’єднати з уже давно окупованим Кримом.

Серед причин, чому Україна змогла повернути собі Херсон, пропагандисти передбачувано називають не прорахунки російських генералів чи вміле планування та використання сил і засобів ЗСУ. «Провину» переносять на «недочавлене українське підпілля». Той же Мардан у своєму «аналізі» пише, що окупаційній владі потрібно було почати не з агітації та встановлення білбордів, а з жорстких репресій, арештів і зачисток. Мовляв, херсонці «плювали в бік білбордів», коли в місті ще стояла російська армія, тому потрібно було вводити в місто Росгвардію та відтворювати каральні практики радянських спецслужб.

«У залишеному Херсоні недобиті бандерівці радісно розвішують українські прапори на будівлях. Зрозуміло, що прапори раніше ховалися, але люди не особливо ховалися. Звідси виникає питання: що робити з підпіллям на звільнених територіях? Яким чином фільтрувати незгодних, незадоволених і тих, хто зачаївся?» — писав у своєму телеграм-каналі пропагандист Сергій Мардан уже на наступний день після звільнення Херсона силами ЗСУ. Тобто тепер про жодне переконання місцевих жителів чи «добровільне зросійщення» не йдеться.

Офіціоз, «юридичні» обґрунтування та імітація «руху опору окупації»

 Риторика російської пропаганди щодо Херсону не зазнала кардинальних змін за два роки, які пройшли після звільнення міста. Впродовж 2024 року на офіційному сайті Кремля слово «Херсон» та «Херсонська область» було вжито загалом 12 разів, здебільшого у переліку так званих «нових регіонів Росії», тобто територій окупованих та анексованих частин Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей. І лише тричі саме місто Херсон згадується у публікаціях, які безпосередньо стосувалися російської політики щодо Херсону та Херсонської області. Зокрема, у стенограмі засідання від 5 листопада 2024 року Путін висловлює «сподівання», що до наступного року російська армія знову окупує Херсон:

«Наступний рік у нас — 80 років Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. Давайте проведемо його не тільки на Красній площі, а в усіх регіонах країни: і в Луганську проведемо, і в Донецьку, сподіваюся, і в Херсоні, можливо, вийде вже». 

В інших публікаціях на сайті Кремля представники окупаційних адміністрацій, наприклад, Галина Райко, «ректорка» «Херсонського технічного університету», який був вивезений до Генічеська, під час відеоконференції з Путіним використовувала конструкцію «окупований Херсон». Під час цього ж дзвінка Путін назвав 30 вересня «Днем возз'єднання Новоросії із Російською Федерацією». На день міста Херсон у 2024 році, що припадає на третю суботу вересня, в сюжеті контрольованого окупаційною владою телеканалу «Таврія» кремлівський ставленик на окупованій території Херсонщини Володимир Сальдо пообіцяв, що Росія повторно захопить обласний центр: «Ми повернемося і разом відсвяткуємо і День міста, і день повернення, і перемогу! Зі святом, Херсоне!». 

Керівниця телеканалу «Russia Today» пропагандистка Маргарита Симоньян за 2023-2024 роки лише 5 разів згадала Херсонську область у своєму телеграм-каналі, причому двічі це було власне 30 вересня. І жодного разу у своєму більш ніж півмільйонному каналі вона не згадувала саме місто Херсон. Натомість Сергій Марков, ексдепутат Держдуми Росії та «політолог», згадує Херсон помітно частіше, переважно в контексті майбутніх перемовин між Україною та Росією. Причому він неодноразово обґрунтовує тезу про те, що Україна ніби «окупує» власні території, саме через те, що їх «юридично» (з точки зору росіян) 30 вересня 2022 року оголосили територією Росії:

«30 вересня це день возз'єднання нових регіонів з Росією. І це день окупації — окупації Україною території Росії. Саме з цього дня юридично Україна окупує Запоріжжя, Херсон, Слов'янськ, Краматорськ, Бахмут. До цього дня Росії юридично визнавала ці міста територією України. Юридично, бої зараз йдуть саме на території Росії». 

Наприкінці жовтня, на хвилі російського наступу в Донецькій області російський воєнкор Юрій Котенок, автор z-каналу з аудиторією майже 400 тис. підписників, переконував читачів, що російська армія може розвинути свої успіхи до «стратегічного» рівня, який буде включати повторну окупацію Херсону:

«Повернувши Херсон, ми опинимося на тому боці річки. Якщо противник почне дуркувати, будемо воювати далі, виходячи на Придністров'я та Одесу. Навіщо нам зупинятися зараз? Про це вже сказав Президент: навіщо нам, коли у противника закінчуються патрони, сідати говорити?» 

Дослідження проросійського сегмента телеграму показало, що існують телеграм-канали, які висвітлюють або імітують діяльність «підпілля» та «руху спротиву українській окупації», що нібито існує на окупованому лівобережжі Херсонської області та в самому місті Херсоні. Зокрема автори одного із каналів, заснованого у липні 2023 року, називають себе представниками «організації опору “Русский Херсон”». Аудиторія каналу налічує менше ніж 2 тисячі підписників. На цьому телеграм-каналі здебільшого поширюються відеозвернення аноніма в балаклаві, зі зміненим звуком, на фоні червоного прапора, який містить радянські комуністичні символи (серп та молот). Анонімний чоловік розповідає, не надаючи жодних доказів, про діяльність організації, наприклад, про знищення десятків та сотень «українських нацистів» чи «бойовиків Зеленського», технічних засобів та озброєння тощо. В одній із публікацій були розміщені фотографії графіті, на якому зображено радянські символи — червону зірку, серп та молот і слово «сопротивление», намальовані поверх графіті українського прапора. Так званий губернатор Херсонської області Володимир Сальдо розповідав у власному телеграм-каналі з аудиторією майже 45 тисяч підписників про діяльність цих «підпільників» та публікував відео й дописи, ідентичні тим, які були розміщені у вищезгаданому телеграм-каналі.

Фотографія графіті з радянськими символами поверх українського прапора та словом «спротив», нібито зроблена в Херсоні. Джерело: анонімний телеграм-канал 

Інші схожі невеликі анонімні телеграм-канали регулярно поширюють повідомлення про «жахи життя в окупації» та фейки про ЗСУ.  Росія не вперше використовує реверсивну тактику у своїй пропаганді, намагаючись звинуватити у злочинах, які сама скоює, «іншу сторону». Цей метод застосовується для відведення уваги від власних злочинів на справді окупованих територіях України та для «урівняння» агресора та його жертви в очах стороннього, не зануреного в контекст спостерігача.  

Росія й надалі намагатиметься наголошувати на власній версії історії у випадку Херсона. Показовим є те, що перед відступом окупаційна адміністрація вивезла останки князя Потьомкіна, які зберігали в одному з херсонських соборів, і демонтувала йому пам’ятник. З міста були також вивезені інші пам’ятники російським військовим діячам, полководцю Олександру Суворову й адміралу Федору Ушакову. Під виглядом «порятунку експонатів» одночасно з відступом російських військ відбувалися крадіжки з херсонських музеїв, більшість цінностей вивезли до Криму.

Попри фейки та дезінформацію російської пропаганди, жодних звірств «українських нацистів» чи «розстрілів жителів Херсона» після звільнення міста не відбувалося. Щодо деяких жителів, які стали колаборантами та співпрацювали з російською окупаційною адміністрацією почали розслідування. Зокрема, «Детектор медіа» публікує серію матеріалів про тих медійників, які добровільно та свідомо вирішили співпрацювати з Росією. Розгляд справ у суді щодо організаторів імітації «референдуму» або співробітників поліції, які перейшли на бік Росії, триває, в деяких випадках він закінчився винесенням вироків.

Зараз Херсон і херсонці продовжують страждати від воєнних злочинів росіян, які буквально полюють на цивільних у місті. Тривають ракетні обстріли Херсона, які можна називати помстою Росії містянам за непокору. Тож слід і далі розповідати про Херсон і його жителів як в українському медіапросторі, так і на міжнародній арені, особливо в річницю звільнення міста.

Графіка: Наталія Лобач, фото із соцмереж