Лауреаткою Букерівської премії стала британська письменниця Саманта Гарві

Букерівську премію 2024 року здобула книжка британської письменниці Саманти Гарві Orbital про астронавтів, які розмірковують над долями землі та людства. Про це йдеться на сайті премії.

«Наша одностайність щодо Orbital визнає красу та амбіції твору. Він відображає надзвичайну увагу Гарві до дорогоцінного й нестабільного світу, у якому ми всі живемо», — відзначив голова журі, художник і письменник Едмунд де Вааль.

Книжка, яка була опублікована в листопаді минулого року, стала найбільш продаваною із короткого списку претендентів. Цього року у Великій Британії було реалізовано 29 тисяч її примірників.

У творі розповідається, як герої — шестеро астронавтів з різних країн — переживають 16 сходів і 16 заходів сонця. Письменниця Александра Гарріс у рецензії назвала це «тонко продуманим розмірковуванням про Землю, красу і людські прагнення».

Книжка обсягом 136 сторінок є одним з найкоротших переможців Букерівської премії — після твору «При березі» Пенелопи Фіцджеральд, лауреатки 1979 року.

Українська літературознавиця Ганна Улюра раніше у фейсбуці писала, що «у  короткому списку цьогорічного Букера є один роман, від якого око смикається».

«Samantha Harvey. Orbital. Місія в космосі на дев'ять місяців. На орбіті — шестеро астронавтів. Ліричний відступ оповідача: вони — ніби мікромодель людства, розбіжності й відстані між ним в космосі стираються, вони начебто родина, не та, яку можеш обирати, але та, з якою вчишся ідентифікуватися. Італієць, американець, британка, японка, два росіянина. Уже в першій спільній розмові американець розкаже японці про свою подорож до Хіросіми, та скаже, що американські християни розповзлися по всій землі, росіяни пообіцяють, що струсять з землі цю заразу… всі розбіжності в космосі зникають, і в ілюмінаторі — матінка-Земля. Метафора прозора: Земля виношує і родить нове людство.

І тільки дуже шкода, що в космос відлетіли лише два росіянина. І то не навіки», — пише літературна критикиня.

Улюра переповіла, що у романі японка буде згадувати, що в бомбардуванні Нагасакі загинула її бабця, а потім вся родина довго хворіла. І матір, яка от щойно померла, померла, поки донька на орбіті, загинула від задавлених наслідків тієї травми.

Аналогічним спогадом — глибоко травматичним — поділиться один із росіян, йдеться про розвал Союзу. Він згадує, як дідусь розказував, що росіяни були на Місяці першими і навіть залишали там коробку цукерок «Корівка», яку Антоші треба забрати, а ще Антоша возить із собою фото останнього радянського космонавта.

«Антоша хаває борщ, бо то годує Росія-матушка. І лахає, що на станції для росіян — окремий туалет. З цього регочуть всі на орбіті: бо на Землі висувають якісь ноти і не розуміють, що вони ці шестеро — неподільні, вони єдине ціле, їхня ота ваша дипломатія не стосується. "Ми існуємо тому, що нас не можна роз’єднати" (с). З чого виникла та дипломатична криза — ані слова.

Коли вони пролітають над різними частинами планети, нам їх описують. Різні-різні частинки. Буде навіть довгі кілька речень про осяйну Москву, яка миготить вогниками прямо в космос. України нема. Є якась Східна Європа, яка межує з Росією. І за Румунією починається Москва. Командир місії — росіянин.

Ні, вони не розбилися і не згоріли у фіналі. На землі починається тайфун. Екіпаж на орбіті готується до висадки на Місяць. Голуби миру. В вакуумі»,  — пише літературознавиця.

Окрім того,  короткий список Букерівської премії 2024 року також увійшли такі твори:

• «Held» авторства Енн Майклз.
• «Creation Lake» Рейчел Кушнер.
• «James» Персиваля Еверетта.
• «The Safekeep» Яель ван дер Вуден.
• «Stone Yard Devotional» Шарлотти Вуд.

Фото: TheBookerPrize