Чому радіють Маск і Дугін: чи стане Україна першою жертвою "нового світу" Трампа

Ілон Маск цитує Вергілія і Велику печатку Сполучених Штатів. "Novus Ordo Seclorum", — написав він у своєму твіттері, радіючи перемозі Дональда Трампа. Англійською: "Новий порядок століть".

На іншому кінці світу, в Росії, Олександр Дугін поділяє ці настрої. Він — ультраправий філософ, пов'язаний з "євразійством", наративом, що прославляє антизахідний російський неоімперіалізм. "Отже, ми перемогли", — зловтішався Дугін на сайті X; світ уже ніколи не буде колишнім, тому що "глобалісти програли свій останній бій".

Привабливо списати Маска і Дугіна на гіперболізацію, що охопила планету після того, як Трамп здійснив свій приголомшливий камбек. Зараз багато експертів перебільшують так багато речей, що нам варто згадати Екклезіаста: "Немає нічого нового під сонцем". Може, і не буде "нового порядку". Можливо, світ зміниться не так сильно, як здається.

І все ж таки неймовірна картина свідчить про те, що Трамп 2.0 справді являє собою історичний, переломний момент того масштабу, який уявляють собі Маск і Дугін. Від Європи до Азії та Америки люди, які протягом багатьох років звеличували так званий ліберальний, або "заснований на правилах", міжнародний порядок, перебувають на різних стадіях циклу горя Кюблера-Росса (заперечення, гнів, торг, депресія, прийняття). Усі прихильники протилежного бачення — "неліберального" правління силовиків — радіють, від Віктора Орбана в Угорщині до Беньяміна Нетаньягу в Ізраїлі або Нарендри Моді в Індії.

Іншими термінами для позначення колишнього і, можливо, вже немічного порядку є Pax Americana або — як назвав його Генрі Люс, засновник журналу Time та інших журналів — "Американський світ". Він хотів, щоб Америка відмовилася від ізоляціонізму, який утримував її від участі в міжнародних справах між світовими війнами, і натомість стала світовим добрим самаритянином — гегемоном відкритої, стабільної та максимально вільної системи держав.

Якщо Маск має рацію в тому, що Трамп встановить новий порядок, а Дугін має рацію в тому, що глобалісти програли, то на американське століття опускаються сутінки. Ось що це означає.

США відмовляться від режиму відносно відкритої та регульованої торгівлі, який вони побудували після Другої світової війни. За допомогою масштабних тарифів, які обіцяє Трамп, він натомість розпочне еру торговельних воєн "жебрак із сусідом" та економічного націоналізму, що нагадує 1930-ті роки.

Він також, хоча й поступово, зробить статут Організації Об'єднаних Націй таким самим безглуздим, яким стала Ліга Націй у 1930-х роках. Цей проект світової конституції вже сьогодні виглядає пошарпаним, оскільки Росія і Китай (а також США, коли їм цього захочеться) продовжують зневажати його ідеали. Але Трамп піде ще далі, відкинувши такі принципи, як суверенітет і цілісність усіх країн, великих і малих; натомість він укладатиме угоди з автократами, щоб нарізати "сфери впливу", як це робили європейські імперії в XIX столітті. Для невеликих країн це означатиме катастрофу. І першою жертвою, ймовірно, стане Україна.

Іншою жертвою стане міжнародне право, втілене в інститутах, починаючи з ООН (яку багато республіканців MAGA хочуть скасувати) і закінчуючи Міжнародним судом і Міжнародним кримінальним судом у Гаазі. На їхнє місце прийде закон джунглів — уявлення про те, що "могутність робить право". Кант і Гроцій йдуть, Фукідід і Гоббс приходять.

У міру того як Трамп руйнуватиме багатосторонній підхід загалом, він відмовлятиметься і від інших проявів міжнародного співробітництва, зокрема, від американських альянсів. Можливо, він не вийде з НАТО, але підірве його стримувальний ефект на супротивників, розглядаючи зобов'язання Америки щодо взаємної оборони як рекет. Він застосує той самий підхід до союзників за договором в Азії, де чинний президент Джо Байден так прагнув побудувати нові "мінілатеральні" мережі передової оборони, щоб стримати Китай.

Ніхто не знає, як основні держави та їхні макіавеллістські лідери відреагують на цю відмову від американської гегемонії. Чи заспокоїться російський лідер Володимир Путін, коли поглине чотири українські області, які, як він стверджує, він "анексував", чи він продовжить захоплювати всю Україну, а потім піде до Молдови та інших пострадянських держав? Чи запропонує Сі Цзіньпін Трампу угоду, яка дасть змогу Китаю мілітаризувати все Південнокитайське море, а потім на дозвіллі перетравити Тайвань? Трамп навряд чи втратить сон через ці питання, тому що він думає тільки про одну угоду за раз.

Так само незрозуміло, як друзі Америки, здебільшого середні та малі держави, вписуватимуться в нові сфери впливу, які намалюють Трамп та інші сильні світу цього. Дві з них, Німеччина і Японія, були ворогами Америки у Другій світовій війні, а потім стали американськими протеже і зразками миролюбнішого американського століття: Німеччина увійшла до НАТО і Європейського Союзу, а Японія останнім часом — до очолюваних США груп з Південною Кореєю, Філіппінами та Індією.

Щойно Трамп зніме американську егіду з цих союзників, що завадить старій ворожнечі знову спалахнути — від ворожнечі між Німеччиною і Францією або Німеччиною і Польщею до тривалих образ між японцями і корейцями? Чому б їм усім не захотіти мати власні ядерні арсенали?

Pax Americana був недосконалий і для багатьох людей у світі, від В'єтнаму до Іраку, пахнув лицемірством. Але він був настільки близький до порядку, наскільки світ взагалі був близький до нього. Не відразу, але з часом цей порядок перетвориться на ентропію, оскільки міжнародна система повернеться до свого природного стану — анархії. Загальні проблеми людства, такі як зміна клімату, залишаться нерозв'язними. Найстрашніші ризики, такі як ядерна війна, стануть більш імовірними.

Знову гіпербола? Сподіваюся, мені доведуть, що я помиляюся. Але якщо Маски та Дугіни світу святкують повернення Трампа і кінець американського століття, решта має право турбуватися.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело