Джордж Фрідман: Європа без парасольки США при Трампі Що чекає на трансатлантичні відносини на тлі війни в Україні

Кінець післявоєнної епохи

США рухаються до фундаментальної зміни своїх відносин з Європою. Європейський Союз сьогодні - це багатий регіон з ВВП, порівнянним з американським. Це вже не та зруйнована Європа часів холодної війни, яка не могла себе захистити. Це багатий регіон, який воліє не займатися власною обороною, перекладаючи відповідальність на США.

Візьмемо українське питання - це насамперед європейська проблема. Якщо росіяни пройдуть через Україну на європейську рівнину, це стане катастрофою для Європи. Але європейці продовжують чекати, коли американці зроблять те, що має бути зроблено. Відповідь, яка сформувалася в США і яка багато в чому забезпечила перемогу Трампа: "Ні. Робіть це самі. Ми можемо допомагати, але не будемо головною силою. Якщо хочете захистити Європу - захищайте її".

Переосмислення глобального лідерства

Це дійсно кінець епохи, коли світ покладався на США, їхні ризики та багатство для забезпечення своєї безпеки. З точки зору європейців, США не хочуть відмовлятися від цієї ролі. Але з американської точки зору це ніколи не було чимось бажаним - це було вимушеним заходом за відсутності інших варіантів.

США дивляться на ситуацію і запитують: "Чому Європа потребує наших грошей, наших ризиків? Нехай ваші власні солдати беруть на себе ці ризики". Коли європейці кажуть, що ми відмовляємося від ролі лідера, американська позиція проста: "Саме так. Ведіть ви. Ми відійдемо вбік. Ми завжди можемо бути лідером, коли захочемо - ми достатньо великі для цього. Але ми не будемо нести тягар бути першим, кого кличуть".

Нова архітектура альянсів

Усі альянси будуть переглянуті, але це не означає їхній кінець. Якщо країна важлива для США і якщо вона не може розумно, при максимальних зусиллях, захистити себе - ми розглянемо можливість допомоги. Але ідея, що країни можуть існувати, нарощувати багатство без податкового тягаря на військові витрати, який несуть США - це нерозумно.

Цікаво спостерігати формування нового альянсу англомовних націй - щось, що оцінив би Черчилль. Ми знаємо, що британці будуть поруч - вони були з нами у багатьох війнах. Канадці відповідають за північноамериканську протиповітряну оборону, вони несуть цей тягар. Австралійці зараз наш партнер номер один, не європейці - саме в них ми вкладаємо найбільше, особливо в контексті стримування Китаю.

Культурний розрив у питаннях оборони

Європа не може достатньо швидко перебудуватися, і проблема глибша, ніж просто брак інвестицій в оборону. Вони не тренували своїх людей, не виховували культуру, де патріотизм кличе на фронт. Вони просто тішили себе ілюзією, що США будуть вічно грати цю роль.

Зараз у Європі має відбутися культурний зсув. Роками вони воювали без ризику, тепер їм доводиться просити своїх молодих людей іти під загрозу. Як це буде працювати в Німеччині чи Франції? Американська позиція проста: ми не можемо турбуватися про це. Якщо вони не хочуть бути справжньою країною, але мають амбіції справжньої країни - це їхня проблема.

Німецьке питання

Німеччина, яка є найбільшою економікою Європи, демонструє особливу складність цієї трансформації. У німців є історія, яка робить їх настороженими до мілітаризму. В європейських країнах любов до країни існує в якійсь формі, але не у формі відповідальності за її захист.

Зараз у німців є два шляхи: або діяти, або капітулювати і укласти угоду з дияволом чи з ким доведеться. Мають відбутися культурні зміни, хоча я не впевнений, що вони відбудуться. При цьому вони стають все більш озлобленими на США за те, що ті не виконують свою роль, а американці проявляють звичайну чутливість до європейських почуттів - тобто ніякої.

Російський фактор

Російська армія показала себе погано в Україні. На початку війни вони мали взяти країну за місяць, але ви бачили, як вони діяли - танки входили і у них закінчувалося пальне, вони забули доставити пальне. У них призовна армія, офіцерський корпус, який мало не влаштував переворот. Це проблемна сила.

Однак якщо дивитися на карту та історію, для Росії північно-європейська рівнина - це шлях до Атлантики, що дає стратегічну позицію. Якби я був росіянином і думав про слабку Європу, я б сказав: кого хвилює Україна? Я б думав про більше. Так, є економічні санкції, але для Росії це історична можливість, як за часів наполеонівських війн.

Висновок

Європейцям не варто почуватися в такій безпеці. Вони знову в історії, хоча, схоже, не розуміють цього. РФ - це вже не армія часів холодної війни - це інша армія, і ми не знаємо її меж. Вони погано показали себе в Україні, але, можливо, вони вчаться. У будь-якому випадку, впевненість Європи в тому, що їхні проблеми обмежуються Польщею або країнами Балтії, може виявитися небезпечно наївною.

Джерело: Geopolitical Futures. Текст адаптовано та перекладено зі збереженням ключових ідей оригінального інтерв'ю.