Експерт із кримінального права: “Військові трофеї належать державі, а не окремим військовослужбовцям”

Військові трофеї належать державі, у громадян не може зберігатися незадекларована зброя і Закон “Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України” став швидкою реакцією влади на виклики внаслідок повномасштабного вторгнення Росії.

Таке роз’яснення надав Українському Радіо експерт із кримінального права Григорій Усатий, коментуючи уточнений урядом порядок застосування цивільними вогнепальної зброї під час їхньої участі у відсічі збройній зовнішній агресії. Основна мета закону – забезпечення права громадян на індивідуальну самооборону. І в уточненнях є деталізація, адже “ми єдина країна в Європі, яка не має окремого спеціального зброярського закону”, – зауважив експерт. Григорій Усатий також нагадав, що про будь-яку знайдену зброю слід одразу повідомити Нацполіцію.

По суті, Кабмін уточнив те, що було раніше схвалено законом

Уряд уточнив процедуру застосування цивільними вогнепальної зброї під час їхньої участі у відсічі збройній агресії проти України. Що саме передбачає ця постанова? 

Кабмін вніс зміни щодо права цивільних осіб на застосування вогнепальної зброї, але якоїсь глобальної революції не сталося. По суті Кабмін уточнив те, що було раніше схвалено Законом “Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України”. Для юристів це ніби очевидні речі, коли ухвалюється закон, а потім уже підзаконні нормативно-правові акти, в даному випадку це постанова Кабміну, яка затвердила порядок застосування цивільними особами вогнепальної зброї.

Тобто, це просто закріпили урядовою постановою?

Абсолютно вірно. Згаданий закон був ухвалений ще 3 березня 2022 року. По суті цей закон став швидкою реакцією держави на ті виклики, які нами були отримані, маю на увазі повномасштабне воєнне вторгнення Російської Федерації. А вже пізніше до цього закону вносилися зміни, доповнення.

Я просто акцентую увагу на часові рамки. Тобто в 22-му році було ухвалено закон, потім цього ж року його було оновлено, а вже 8 листопада Кабмін вніс зміни до відповідного порядку застосування цивільними особами вогнепальної зброї. І ще хочу одну дату “підсвітити” і сказати, що ці зміни редакції закону “Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України” по суті набудуть чинності 25 листопада цього року.

Тобто, зовсім трошки залишилось. І по суті вони й будуть передбачати уже повноправну роль цивільних осіб, які зможуть брати участь у відсічі та стримуванні збройної агресії РФ або інших держав. В тому числі, впорядковано таку процедуру, як отримання вогнепальної зброї і боєприпасів до неї, відповідно до порядку та вимог встановлених МВС. Також визначено порядок поводження зі зброєю, яка знайдена і ще не задекларована. Тобто, ця зброя прирівнюється до отриманої вогнепальної зброї. Це такі процедурні питання.

Основна мета – дати цивільним право на індивідуальну самооборону

Для чого потрібно було це все унормувати? 

Як я сказав, тут йдеться про уточнення тих вимог, які були в законі, про деталізацію їх. Закон загалом має більше рамковий характер, він декларує лише основні напрямки, а порядок вже детально розписує ті варіанти поведінки людини, з якими вона може стикнутися у зв’язку з дотичністю до цієї зброї.

По суті, законодавець надає їй можливість бачити себе у захисті держави за допомогою вогнепальної зброї. Тобто, по суті цей порядок встановлює, що під час участі у відсічі та стримуванні збройної агресії в період дії воєнного стану, це теж важливо уточнити, цивільні особи мають право застосовувати вогнепальну зброю в таких випадках:

• відбиття нападу або запобігання загрозі нападу на військові або цивільні об’єкти, що охороняються;
• запобігання вчиненню або припиненню протиправних дій чи діяльності осіб, причетних до збройної агресії;
• звільнення захоплених військових або цивільних об’єктів та запобігання такому захопленню;
• застосовується зброя для знищення зброї, бойової техніки, транспортних або технічних засобів, які перебувають в користуванні осіб, причетних до збройної агресії;
• для захисту цивільних осіб, військових або цивільних об’єктів від нападу;
• для запобігання або припинення діяльності, затримання, роззброєння або знешкодження осіб, причетних до збройної агресії.

Там є ще ціла низка можливих варіантів застосування цієї зброї. Але основна мета – це те, що цивільні особи під час участі у відсічі та стримуванні збройної агресії проти України, мають право самостійно приймати рішення про застосування вогнепальної зброї, у разі, якщо йдеться про індивідуальну самооборону. Тобто люди захищають своє життя та здоров’я, або життя та здоров’я рідних, близьких, будь-кого. Тобто для захисту себе або інших осіб.

“Ми єдина країна в Європі, яка не має окремого спеціального зброярського закону”

В яких випадках людину можуть покарати, якщо вона незаконно застосує зброю? 

Тут мова йде про деталізацію права цивільної особи на застосування вогнепальної зброї. І тут варто зазначити, чому ж законодавець і відповідно уряд робить такі кроки? Тому що ми єдина країна в Європі, яка не має окремого спеціального зброярського закону.

Мається на увазі закону про зброю. Відповідно ми хаотично намагаємося залатати ці діри, внесенням змін та доповнень до законодавства, до підзаконних актів, тощо. Але тут важливо розуміти, що держава з одного боку заохочує громадян боронити Україну за допомогою зброї, навіть, якщо це цивільна особа, а з іншого – держава ж не тільки дає право людині на збройний захист і давання відсічі ворогові, а й покладає на особу обов’язки цим законом і нормативно-правовими актами. І це теж важливо, бо це взаємопов’язані речі. Наприклад, згідно з законом “Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України” і порядку, який був нещодавно затверджений, цивільна особа, яка знайшла вогнепальну зброю, її основні частини або боєприпаси до неї, зобов’язана негайно повідомити Національну поліцію про такий факт.

Тобто повідомити на номер 102, що знайдена зброя, і впродовж 24 годин повинна передати цю зброю до органів Нацполіції, якщо вона в неї на зберіганні, для того, щоб в подальшому здати або задекларувати. Якщо вона не може здати цю зброю, то повинна вказати місцезнаходження для подальшого вилучення цієї зброї. Тобто законодавець говорить, що у громадян не може зберігатися незадекларована зброя. Таким чином, законодавець говорить, що ми маємо покласти край нелегальній зброї, мається на увазі, яка не облікована, не врахована.

“Військові трофеї належать державі, а не окремим військовослужбовцям”

І тут ще є одна проблема. Ви ж розумієте, що в нас багато територій, які в окупації, є деокуповані території і там просто маса зброї, як грибів тієї зброї там. Відповідно громадяни, які знаходять або здобувають зброю в бою, вважають, що якщо вони знайшли або здобули в бою цю зброю, то значить вона вже їхня. Проте тут ситуація не така проста, як видається на перший погляд.

Міжнародне гуманітарне право визначає військові трофеї як захоплене у противника озброєння, військову техніку, інше військове майно, яке може використовуватись стороною, що їх захопило. І визначено, що військові трофеї належать державі, а не окремим військовослужбовцям. Ці вимоги міжнародного гуманітарного права ми відтворили ще до повномасштабного вторгнення з боку Росії.

Це було ще в наказі Міністерства оборони про затвердження інструкції про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України. Але треба розуміти, що громадяни інколи хибно читають закон і думають, що якщо я знайшов зброю, то вона моя. Законодавець чітко говорить, що зброя має бути задекларована. Тобто, вона може зберігатися в особи, але якщо особа її зареєструвала. І в 90-денний термін після закінчення воєнного стану особа повинна здати цю зброю. Хоча може претендувати на те, щоб навіть після війни ця зброя залишиться у неї, умовно кажучи, на зберіганні.

Важливо також розуміти, що громадяни не можуть задекларувати будь-яку зброю. Я думаю, що в пресі неодноразово говорили про те, що у якогось фермера виявили ворожу БМП або танк знайшли тощо. Але це не означає, що громадянин може залишити їх собі. За законом, громадянин може зареєструвати, задекларувати будь-яку зброю, але крім… І законодавець перераховує, що не може бути задекларовано:

• нарізна вогнепальна зброя калібру від 12,7 мм і більше, і боєприпаси до неї;
• гладкоствольна вогнепальна зброя калібру більше 23 мм і боєприпаси до неї;
• не може бути задекларовано кулемети, гранатомети, міномети, вогнемети, ПЗРК, ствольні артилерійські системи, гармати тощо.

Також не можна зареєструвати зброю, яка була або є засобом чи знаряддям вчиненого кримінального правопорушення. Тобто кримінальна зброя. Ви ж розумієте, що може бути спокуса поставити на облік зброю, яка раніше десь “говорила” у злочинах. Загалом, на мою думку, законодавець дає дуже великий зазор для декларування. І тут треба розуміти, що це крок законодавця назустріч людям. Крок держави, яка простягає руку і говорить, що ми перебуваємо у складних умовах, зараз війна, давайте разом боронити державу і закликає цивільних осіб декларувати цю зброю.

“Кримінальний кодекс ніхто не скасовував”

Які мають бути докази того, що йдеться саме про захист від агресії. Наприклад, на Сумщині можуть працювати диверсійні групи, а можуть просто злочинці пробувати вдертися до хати когось із місцевих. Як власнику зрозуміти, це російські окупанти чи місцеві якісь бандити? 

Ви говорите трохи іншими словами про те, що не всі цивільні особи, які отримали змогу мати зброю для того, щоб боронити країну, юристи. Вони не завжди можуть розібратися, встановити, хто це тощо. Тут не варто боятися того, що ми не можемо встановити, хто це – окупанти, диверсанти чи звичайні злочинці, розбійники, тому що Кримінальний кодекс ніхто не скасовував. І до повномасштабного вторгнення, і зараз у нас працює Кримінальний кодекс, який має 36-ту статтю.

Стаття 36 – це стаття про необхідну оборону, як обставину, яка виключає кримінальну протиправність діяння. Тобто, законодавець не карає за те, що особа, наприклад, захищає себе або інших осіб, застосовує зброю навіть або інші засоби захисту від нападу. І законодавець перераховує випадки, коли особа без наслідків для себе може використовувати і зброю, інші засоби. Це три випадки:

Перший – коли мова йде про напад на таку особу іншою озброєною особою;

Другий – коли є напад групи осіб;

Третій  – коли застосовується зброя, коли здійснюється насильницьке протиправне вторгнення в житло або інше приміщення. Причому незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає. Таким чином законодавець виключає кримінальну відповідальність у цих трьох випадках. Проте, якщо зброя не задекларована і не зареєстрована, то законодавець встановлює кримінальну відповідальність за незаконне поводження зі зброєю (носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї або вибухових речовин) без передбаченого законом дозволу. І передбачає за це кримінальну відповідальність на строк до 7 років.

Авторка: Валентина Троян

Джерело: Українське радіо