Наталія Войтович: Нам потрібно формувати культуру медіаспоживання від садочка

Студенти Львівського національного університету імені Івана Франка вивчають медіаграмотність як окремий курс із 2019 року. Про те, як із курсу для студентів журналістики він трансформувався у загальноуніверситетський, про інтеграцію медіаграмотності в освітні курси, посібники та креативні техніки в медіаосвіті MediaSapiens поспілкувався з медіафахівчинею, кандидаткою наук із соціальних комунікацій, докторкою соціальних наук у галузі соціальних комунікацій і медіадосліджень, доценткою кафедри теорії та практики журналістики ЛНУ Наталією Войтович.

— Розкажіть, будь ласка, як ви почали викладати курс медіаграмотності студентам.

— У 2019 році я перебувала на стажуванні в університеті Жешува, де мала читати предмет студентам журналістики. Ми зосередили увагу на тогочасних українських медіа. Потім я розповіла їм про моє навчання як тренерки з медіаграмотності в «Академії української преси» і запропонувала спробувати зробити це разом. Жешувські студенти були першими, хто пройшов курс, і їм це страшенно сподобалося.

Дискусії про те, як викладати медіаграмотність студентам журналістики, були тривалі. Позитивним поштовхом став проєкт IREX «Вивчай та розрізняй», співпраці, Вони запропонували додати елементи медіаграмотності у предмети, які ми викладаємо і сертифікувати ці дисципліни в рамках проєкту. Усі побачили, як це працює, і що це насправді можна викладати журналістам.

• Читайте також: Ганна Красноступ: «Дослідження з медіаграмотності дають нам орієнтири для наступної роботи»

— Цього року вийшов ваш із колегою, журналісткою 24 каналу Лілією Імбіровською-Сиваківською, посібник «Медіаграмотність: технології та практичне застосування». Розкажіть, будь ласка, як ви працювали над ним.

— Посібник «Медіаграмотність: технології та практичне застосування» орієнтований на широку читацьку аудиторію, зокрема молодь. Він називається, як і предмет у Львівському університеті, який викладається уже доволі давно. За ці роки зібралося багато досвіду та прийшло усвідомлення, — потрібно зробити щось своє.

Ми з Лілією (Імбіровською-Сиваківською — ред.), яка є асистенткою у мене на цьому курсі, вирішили, що створимо невеличкий конспект з основною інформацією, з якою знайомитимуться студенти до занять, решту — отримуватимуть під час лекцій, обговорень і практичних занять.

Ключові теми, представлені у посібнику, ми апробували. Вони дійсно потрібні студентам. Упродовж років відстежували, які теми, формат, вправи зацікавлюють, на що краще реагують. Після завершення курсу студенти заповнюють анкету та повідомляють, що корисного вони отримали з курсу, що б додали, чи, можливо, змінили б.

На основі викладання курсу виокремили коло тем, з якими ми працюємо стало і які допомагають прищепити початки любові до медіаграмотності та розуміння сфери медіа, що пізніше можуть розвиватися самостійно.

Наталія Войтович зі студентами

— Курс із медіаграмотності у Львівському університеті можуть слухати студенти факультету журналістики чи також інших факультетів?

— Наш навчальний курс викладається як дисципліна вільного вибору для студентів третього курсу у Львівському національному університеті з 2020 року.

Проходячи його, студенти мають отримати основні теоретичні знання з медіаграмотності та навчитися застосовувати їх для конкретних суспільних потреб. Зокрема, йдеться про ознайомлення з інформаційною екосистемою, розуміння ролі медіа, про розвиток вміння розрізняти факти та судження, розпізнавати фейкову інформацію, критично оцінювати журналістські матеріали, усвідомлювати ризики пропаганди та дезінформації.

• Читайте також: StopFake та «Детектор медіа» є найвідомішими серед українців фактчекерськими організаціями, — дослідження

У 2019 році декан факультету Михайло Присяжний дозволив ввести пробний курс із медіаграмотності на факультеті журналістики, студентам він сподобався. А пізніше в університеті підтримали пропозицію поширити предмет для студентів різних спеціальностей, зокрема істориків, соціологів, політологів, філософів, правників, психологів, педагогів, філологів, економістів, фахівців з міжнародних відносин, кібербезпеки тощо.

Коли відкриваю перелік, щоб сформувати журнал, зрозуміло, наскільки різні факультети приходять, наскільки різним дітям це цікаво і потрібно.

Я довго наполягала на тому, що можливість вибору такої дисципліни має бути в усіх студентів університету.

• Читайте також: 47% громадян вважають дезінформацію актуальною проблемою, — дослідження USAID-Internews

— Медіаграмотність інтегрується в інші курси для студентів факультету журналістки?

— Так, на факультеті журналістики викладається багато курсів з елементами медіаграмотності.

У «Теорії та методиці журналістської творчості», яку студенти опановують три курси поспіль, у низці тем елементи медіаграмотності є обов’язково потрібними: коли ми говоримо про етичні норми журналістики, про інформаційні жанри, про аудиторію і медіа, про такі речі, як коло наближених інтересів.

Мої колеги Андрій і Галина Яценко інтегрували елементи медіаграмотності у курс історії української журналістики, а Тетяна Войтович інтегрує медіаграмотність у викладання економіки.

• Читайте також: Медіаграмотність дає змогу підтримувати єдність та стійкість суспільства в умовах війни, — Ольга Кравченко

— Які формати дозволяють привертати й утримувати увагу молоді на тематиці медіаграмотності?

— У своїх відгуках після проходження курсу студенти щоразу зазначають, що їм подобається, що він не відбувається у форматі лекцій класичного викладу матеріалу. Вони у захоплені від того, що це проходить у вигляді тренінгів.

Креативні формати, які дають змогу студентам проявляти ініціативу, дуже важливі. Коли відбувається класична лекція, студенти зосереджуються двадцять хвилин, а потім «відключаються». Якщо їх не «вмикаєш», то втрачаєш їхню увагу. Виконуючи вправи, студенти дуже активізуються. Можна викласти теорію і закріпити вправою. Можна зробити й навпаки: спочатку запропонувати вправу, а пізніше на практичному виконанні пояснити теоретичні аспекти. Я використовую й одну методику, й іншу.

Наталія Войтович зі студентами

У роботі допомагає посібник під редакцією Олени Тараненко «Інфомедійна грамотність онлайн: посібник для тренера». Коли розпочався карантин, медіапедагоги підібрали до нього й адаптували вправи з медіаграмотності, щоб їх можна було виконувати в онлайн-режимі. Також користуємося посібником «Конструктор вправ», який дозволяє обирати інтерактивні завдання різного тематичного спрямування.

Студенти виконують проєкти. Приємним здивуванням стало те, коли студенти відгукнулися на завдання створити власну анімацію у нескладній програмі. Я думала, їх буде кілька, а у підсумку маю колекцією мультиків, понад сто.

• Читайте також: Медіаграмотність як бронежилет. Про що говорили учасники конференції «Стійкі разом: розвиток медіаграмотності в Україні»

— Чи використовують студенти, з огляду на ваш досвід, навички медіаграмотності в житті поза межами університету?

— Інформаційна війна ведеться віддавна, зараз вона дуже загострилася. Ми більше говоримо про ці виклики та про медіаграмотність. З розвитком відповідних навичок більше помічаємо прояви дезінформації.

Будемо говорити відверто: і студенти, й не студенти масово користуються телеграмом. Зараз це, мабуть, один із найнебезпечніших месенджерів, де поширюють фейкову інформацію. І він є одним із тих, де найважче відстежити, хто заснував канал, достовірність інформації, яка в ньому поширюється.

Не можна сприймати соцмережі однобоко, потрібно розуміти їхню природу та усвідомлювати ризики. Нам у суспільстві загалом потрібно пропрацювати й усвідомити, що соціальні мережі не лише білі й пухнасті.

Наскільки медіаграмотними можуть стати студенти за короткотривалий час — а курс триває пів року — важко сказати. Проте можна сказати однозначно, що до інформації вони будуть ставитися більш уважно та прискіпливо. Я певна, коли вони побачать щось, що зароджує сумніви, вони не кидатимуться з головою у воду, а ставитимуть собі великі знаки питання і будуть ставитися до цього обережно, критично. 

Знову ж у відгуках приємно читати, коли студенти пишуть, що «ми подивилися на певні речі іншими очима». Та найбільша похвала для мене, коли читаю в їхніх відгуках: «Я і мої батьки вдячні», тому що я передала медіаграмотність і студентам, і батькам.

Після отримання таких відгуків я розповіла про них студентам, заохочую їх бути агентами медіаграмотності та ділитися цими знаннями.

Я вважаю, що нам потрібно формувати культуру медіаспоживання, навчаючи медіаграмотних практик від садочка. Разом із тим маємо приділити велику увагу старшому поколінню. Часто у нашому суспільстві дітки проводять час із дідусями й бабусями та навчаються з ними. Якщо медіаграмотними не будуть старші, то як ними зможуть стати молодші? Це варто об’єднати у спільний проєкт.

Окрім викладання в університеті, я веду гурток журналістики у Малій академії наук для підлітків, і ми говоримо про медіаграмотність. Коли займаємося з дітьми, намагаюся показати журналістику різною.

Наталія Войтович з вчителями

Проводили тренінгове навчання з медіаграмотності для вчителів ОТГ, громадська організація «Ти-Медіа», співзасновницею якою я є, реалізує грантовий проєкт від IREX.

Я вірю в те, що це не буде аж надто довготривалий процес, і ми усі разом (медіатренери, вчителі, викладачі) навчимо громадськість, якщо не на сто відсотків, то на достатній рівень, бути медіаграмотними та критичними у сприйнятті інформації.

Титульне фото з інстаграму Наталії Войтович