Випередити Трампа: що треба зробити Байдену до "здавання ключів" від Білого дому

Спочатку хороша новина: США розмовляють із Росією. А тепер погана: Володимиру Путіну зателефонував не чинний президент США, а відомий скептик американської підтримки України, обраний президент Дональд Трамп (щоправда, Кремль заперечує, що дзвінок мав місце). Чи можуть ці два факти прокласти шлях до миру?

Два роки тому Путін зробив жахливу помилку. Він думав, що зможе вторгнутися в Україну і повалити її лідера Володимира Зеленського. Це йому абсолютно не вдалося. Сили України відтіснили його назад на нібито проросійську територію, куди він вторгся 2014 року. На переговорах у Стамбулі через кілька місяців після цього провалу представники Путіна, можливо, погодилися б на припинення вогню і прийняття деяких західних гарантій безпеки для Києва. Переговори зірвалися, а Захід закликав Україну продовжувати боротьбу. Упродовж війни за дорученням із Москвою Захід обрушився на Росію та її народ найжорсткішими санкціями за всю історію людства, водночаснадаючи Україні величезну допомогу.

Відтоді стратегія Заходу втратила зв'язок із реальністю. Київ став театром для західних політиків, які приїжджають, демонструють свій мачизм, вимагають повної перемоги — і розбігаються по домівках. Міста України зруйновані, загинуло від 60 000 до 80 000 молодих українських військовослужбовців, а понад 6 мільйонів громадян емігрували.

Західні санкції не змогли повністю змінити політику Росії. Вони зміцнили новий альянс автократій. Їхній вплив на західну інфляцію, особливо на ціни на енергоносії, лише підриває західні позиції, допомагаючи скидати уряди у Великій Британії, Німеччині, а тепер і в США. Що стосується використання Заходом України як проксі у "війні стримування" проти Росії, то успіх у таких війнах можна довести тільки за допомогою історичної ретроспективи.

Закінчення війни в Україні — це вибір США, без підтримки яких Україна розвалиться. Але кінець має бути покладений завдяки переговорам. Це має означати повернення до проваленої Мінської угоди 2014 року і Стамбульської угоди 2022-го. Реалістичної альтернативи не існує. Це означає, що кордон буде проведено десь між "російською" і "київською" Україною. Київ не зможе повернути Крим. Росія повинна прийняти деякі зовнішні гарантії майбутньої безпеки України. Київ має змиритися з тим, що це відтермінує членство в НАТО, а Росія — з тим, що Україна розробить якусь угоду з ЄС.

Московський кореспондент Бі-бі-сі повідомив у понеділок, що Путін перебуває на піднесенні після саміту БРІКС, який відбувся минулого місяця в Казані і в якому взяли участь 36 держав, що не є союзниками Заходу. З огляду на заклик Трампа, у російського лідера може виникнути спокуса утриматися від переговорів, поки його друг не опиниться в Білому домі.

Це ризик, на який йому не можна дозволити піти. На Трампа, який вступив на посаду, чинитиметься тиск з боку офіційних осіб і союзників, щоб він тримався стійко та продовжував боротьбу. Нині Путін тримає Україну під ударом, а НАТО перебуває в невизначеному настрої. Джо Байден, мабуть, жадає закінчити хоча б одну зі своїх воєн до того, як він піде. Можливо, вдасться укласти угоду щодо України до того, як почнеться хаос і невизначеність другої епохи Трампа.

США повинні скористатися моментом і дати Росії вихід, якого вона потребує. Путін зможе одягнути невдачу у форму прагматизму. Після цього він уже може й вітати Трампа в Москві.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело