Україні потрібні негайні системні зміни замість імітації реформ

Рішення про ліквідацію МСЕК у відповідь на виявлену там корупцію прийняте. А чи буде прийнято аналогічні рішення щодо повного перезавантаження Офісу генпрокурора, митної та податкової служб. Так, я всього цього очікую. І знаєте, чому? Бо, незважаючи на те, що пан Данило Гетманцев каже, що у нас у податковій немає системної корупції, бізнес має підтвердження, що вона там є.

Вона є і у податковій, і на митниці, і в прокуратурі. І про те, що вона є у МСЕК, бізнес казав уже багато місяців — демонстрував це в опитуваннях і говорив напряму. Саме тому ми у Коаліції бізнес-спільнот «За модернізацію України» виступали за прозоре та зрозуміле бронювання критичного персоналу. Не тіньове, через МСЕК, а нормальне — за зрозумілими, економічно обґрунтованими правилами.

Однак виходить, що державі вигідне саме таке підкилимне «економічне бронювання». Ми підрахували, що втрачає від цього держава, — і це більш як 1 млрд євро на рік. Голова економічного комітету ВРУ Дмитро Наталуха має навіть точнішу статистику, що обсяги корупції в цій сфері близько 80 млрд грн на рік. І це майже 2 млрд євро.

При цьому сумарна корупційна рента в країні становить уже близько 600 млрд грн. Ось на що треба звернути увагу державі. А не займатися тим, щоб вичавлювати податками з бізнесу десятки мільярдів, залишаючи сотні мільярдів у корупційних оборудках. Виводи очевидні і напрошуються самі по собі.

Іншими словами, на терезах у нас є два варіанти.

Перший: зберегти систему, яка дає 80 млрд грн корупційної ренти та дає можливість відкуповуватися багатим, нищить бізнес і призводить до розквіту корупції.

Другий: запровадити запропоновану нами систему бронювання критичного персоналу (яку прозвали «економічним бронюванням», хоча по факту економічне бронювання вже існує в форматі бронювання для критичних підприємств).

Запропонований підхід прибирає корупцію і рятує бізнес і економічну активність, дозволяє підсилити рекрутинг і забезпечення наших військових. А ще здатний принести державному бюджету вже за 2025 рік близько 250 млрд грн.

І що обирає держава? Вона місяцями «думає та радиться», а потім ухвалює «несподіване» рішення на користь збереження корумпованої системи та руйнації вже працюючої системи бронювання. На жаль, держава знову реагує неадекватно — зруйнувати бізнес замість руйнації корупційних схем. І це абсолютно нелогічний і хибний підхід.

Держава як головний чинник нестабільності бізнесу

Ще одне риторичне запитання: чому те, що робиться державою, переважно негативно впливає саме на доброчесний бізнес — на бізнес, який прагне працювати за офіційними правилами гри? Саме він страждає найбільше.

Той підприємець, який не відкуповувався, який йшов процедурами бронювання, зараз страждає. Наприклад, візьмемо критичне підприємство в харчовій галузі чи інфраструктурі, чи в оборонній промисловості, — всі вони зараз не можуть подовжити бронювання персоналу і зрештою зупиняють виробництво.

А оскільки персонал такого підприємства «світиться» в системі бронювання, то він тепер увесь доступний інформаційно для ТЦК і для можливості мобілізації. Отже, цей бізнес тепер ще й швидше втрачатиме свій критично важливий персонал через мобілізацію.

Бізнес постійно скаржиться, що якщо в білу заброньовані 50% співробітників, то саме до такого бізнесу приходять представники ТЦК і намагаються вручити повістки решті 50%. Чи в інший спосіб змушують підприємців «вирішувати питання». Ризик того, що з кожним новим бронюванням «50%» буде зменшуватися вдвічі в абсолютному значенні, змушує підприємців шукати варіанти для продовження існування.

Отже, що доброчесніший бізнес, то гірше вчиняє з ним держава. А той бізнес, який грав не за правилами — ховався і уникав офіційних процедур чи відкуповувався, він знову відкупиться і знайде спосіб, як саме приховати своїх неофіційних співробітників.

Скажіть мені, чому держава постійно бореться з доброчесними підприємцями, — чому не навпаки? Особливо катастрофічних масштабів тиск із боку ТЦК на доброчесний бізнес набув, за свідченням локальних підприємців і представників об’єднання КОХА, в Харкові.

Прозоре економічне бронювання заважає корупції

Хоч би якою викривленою була система бронювання критичних підприємств, але вона існувала і давала можливість дійсно критичним підприємствам забронювати важливий персонал. Якщо ти вважаєш, що система недосконала, то розбирайся, верифікуй її, перевіряй, але не знищуй її і той білий бізнес, який використовував цю систему.

Або запропонуй нову систему і заміни її поступово. Але не треба робити цих руйнівних кроків, таких як зупинка порталу «Дія» з унеможливленням бронювання чи взагалі зі скасуванням цієї системи. Складається враження, що держава постійно шукає інструмент, як погіршити умови для бізнесу.

Усі розвинені країни б'ються над тим, як залучити до себе побільше талантів, підприємців, інвесторів, створюючи кращі стимулюючі умови для бізнесу. В Україні ж сама держава є ключовою перепоною для ведення бізнесу. За нашими останніми дослідженнями серед бізнесу, не війна, а саме держава і ризики, які вона створює, вже наздогнали військові ризики.

Саме тому я не втомлююся повторювати, що нам потрібні системні зміни. Те, що держава роками обирала як боротьбу з корупцією хаотичні (показові) посадки корупціонерів, нічого особливо не давало і не дає — ні в прокуратурі, ні в МСЕК, ні в податковій, ні в митниці.

Окремі люди, яких спіймали за руку і в яких знайшли, зафільмували та оприлюднили їхні шалені награбовані статки, — це лише верхня частина корупційного айсберга. В умовах, коли держава погіршує умови для ведення бізнесу і при цьому зберігає сприятливі правила для корупціонерів, очевидно, що суспільство не задовольнить уже ані відставка генерального прокурора, ані формальна критика і вимога реорганізувати МСЕК.

Звільняти окремих корупціонерів (навіть «саджати» не піднімається рука писати, бо це взагалі поодинокі випадки) і при цьому не змінювати самої корупційної системи об’єднання — це навіть не смішно.

Тому треба не намагатися змінити людей у хибній, викривленій системі, потрібно виправляти або навіть цілковито змінювати саму систему. Тільки системні зміни, за якими йтиме не просто заміна інституцій, а створення і запровадження нових правил гри, призведуть до реальних змін на краще.

Згадайте, як було з БЕБ, коли формувалась ідея запровадити цю інституцію. Ідея була дуже проста — зруйнувати податкову поліцію і консолідувати в одному лише органі економічне підслідство. А що ми отримали? Податкові поліціянти просто переїхали в Бюро економічної безпеки з тими самими функціями, поглядами, моделями, підходами, — і це, звісно, нічого не вирішило в країні, а посилило корупцію і тиск на бізнес, але вже на новому рівні.

Людський капітал — найдорожча цінність України

Наш найбільш дефіцитний ресурс зараз — це людський капітал. Нам його немає де брати і нема як відновлювати. Так, наші міжнародні партнери допоможуть нам зброєю, грошима, але не допоможуть людьми.

Тому головне питання — як задіяти кожну людину в найбільш ефективний спосіб для країни. Ось ключове завдання держави. А держава натомість заганяє людей у «тінь», вичавлює таланти з країни.

Зрештою це призводить до невмотивованої мобілізації. Це коли командири мені кажуть, що не можуть набрати військовослужбовців з навчального центру, бо там багато невмотивованих і непридатних до служби мобілізованих. Натомість є підрозділи, в яких рекрут знає, хто командир, впевнений у забезпеченні, — туди є черга через систему рекрутингу.

Чому не побудувати так усю армію? Чому не зробити рекрутинг більш привабливим через запровадження ефективної системи управління, технологізацію підрозділів (у чому бізнес точно готовий допомагати), ставлення до людей? Чому не залучити громадських експертів до покращення системи управління, комунікації та мотивації?

На жаль, ці питання перетворюються на риторичні, але вони набагато важливіші, ніж питання благоустрою (а не фортифікації!) прифронтових міст за сотні мільйонів гривень. І якщо влада цього не зрозуміє, то наслідки можуть бути катастрофічними.