Земля-сніжок: у минулому крижані щити існували навіть на екваторі

Геологи підтвердили ідею про те, що в далекому минулому Землю покривали льодовики, які сягали навіть екватора. Відкриття, що льодовики досягали навіть середини континентів, де умови були вкрай сухими, порушує нові питання про те, як могло існувати життя на планеті, повідомляє IFLScience.

Про існування подібних льодовикових періодів геологи дізналися, виявивши спадщину льодовиків набагато далі від полюсів чи високих гір, ніж сьогодні. Але коли дослідники виявили набагато давніші натяки на існування льодовиків у тропічних регіонах, вони були скептично налаштовані. Здавалося неймовірним, що планета колись була настільки холодною, що товсті пласти льоду могли досягти екватора. Але в міру виявлення дедалі більше свідчень того, що це могло статися, зародилася ідея про Землю-сніжку.

Колись ця теорія вважалася маргінальною, але зараз відомо, що існувало два чи три періоди, коли Земля нагадувала снігову кулю. Хоча вже відомо, що тоді Земля була значно холоднішою, ніж сьогодні, залишаються питання щодо того, чи внутрішні райони континентів, де опадів було дуже мало, також були покриті льодом.

Те, що свідчення існування льодовиків виявили в Колорадо в США, зараз не здивувало б нікого. Штат знаходиться на півдорозі між екватором та полюсами і «піднятий» Скелястими горами. Але 661 мільйон років тому ця область знаходилася на екваторі. Тобто, якщо лід міг дістатися сюди, він міг дістатися практично будь-якої точки на планеті.

І, як заявили Ліам Кортні-Девіс з Університету Колорадо в Боулдері та його співавтори, лід там справді був. За їхніми словами, мінеральні жили, знайдені у піщанику, є свідченням присутності льодовикового тиску та геотермального нагріву.

"Сучасним аналогом є затока Росса в Антарктиді, де розлами, пов'язані з рифтами, межують із заповненими опадами басейнами, а рідини під надмірним тиском циркулюють у замкнутих водоносних горизонтах під льодом", - заявили вчені.

Підтвердження того, що справді вся Земля була вкрита льодом, потребує правильного визначення віку відкладень. Якщо у регіоні справді існували льодовики, але у періоди, коли континентальний дрейф зміщував його, це може бути недостатньо повним доказом.

Команда використовувала лазерну абляційну мас-спектрометрію для вимірювання важких металів у пісковиках Тавакаїв у Колорадо на ділянках на захід та південь від Денвера. Уран-свинцеве ізотопне датування визначило вік порід та їх ін'єкцій як 696 та 663 мільйони років.

"Це дослідження представляє перший фізичний доказ того, що Земля-сніжок досягла серця континентів на екваторі", - заявив Кортні-Девіс.

Більшість існуючих знань про Землю-сніжку виходить зі свідчень про те, що тоді було околицями континентів, включаючи дані про те, як відбувалося танення, коли все закінчилося. Але залишалися питання, чи змерзла вся планета чи залишалися вільні притулки. Якщо їх не було, тоді незрозуміло, чому життя не було змушене почати розвиватися з нуля, коли крига відступила.

Внутрішні частини континентів часто сухі і стають ще сухішими під час льодовикових періодів, тому одне з пояснень полягає в тому, що, незважаючи на холод, вони не замерзали. Разом з тим місця, які були б тропічними, розташовувалися низько над рівнем моря і далеко від континентальних околиць. Місця в Колорадо відповідають цим вимогам, а відома присутність вулканічної активності в Айдахо приблизно в той час вказує на можливість існування геотермальних джерел.

Надалі вчені хочуть краще зрозуміти, як життя продовжувало існувати та розвиватися на той час.

Раніше вченим вдалося вперше знайти бурштин в Антарктиді. Це свідчить про те, що у минулому на континенті існували дерева, які виробляли смолу.