«Гормон обіймів» покращує пам’ять, а тепер ще й лікує залежність

Коли ми думаємо про окситоцин, на думку часто спадає образ теплих обіймів або глибокого зв’язку між матір’ю та її дитиною. Цей гормон, який часто називають «гормоном любові» або «гормоном обіймів», відомий своєю роллю у зміцненні емоційних зв’язків і розвитку почуттів довіри та співпереживання.

Але нещодавні дослідження показують, що окситоцин може робити набагато більше за лаштунками, особливо коли справа стосується того, як ми навчаємось і запам’ятовуємо. І що більш дивно, це також може допомогти вилікувати залежність. Очолюють це захоплююче дослідження професор Акійоші Сайто та дослідник Джунпей Такахаші з Токійського університету науки та Мередіт Беррі, доктор філософії. з Університету Флориди.

Вони досліджували складні способи впливу окситоцину на наш мозок, потенційно прокладаючи шлях до нових методів лікування таких станів, як деменція та опіоїдна залежність.

Роль окситоцину в пам’яті

Хоча окситоцин добре відомий своїм впливом на соціальну поведінку, його роль у когнітивних функціях менш зрозуміла. Команда професора Саїто хотіла з’ясувати, чи може окситоцин відігравати ключову роль у формуванні та збереженні спогадів.

«Раніше ми припускали, що окситоцин може бути новим терапевтичним препаратом для лікування деменції на основі досліджень із використанням мишачої моделі хвороби Альцгеймера», — поділився він. «Щоб дослідити це далі, у цьому дослідженні ми вивчили роль ендогенного окситоцину в когнітивних функціях мишей».

Використовуючи передові методи, дослідники спеціально активували нейрони окситоцину в певних областях мозку мишей. Потім вони оцінили пам’ять мишей, використовуючи завдання, призначені для перевірки розпізнавання та запам’ятовування, як-от «Нове завдання розпізнавання об’єктів». Цей метод допомагає вченим визначити, наскільки добре тварина може розпізнавати новий об’єкт порівняно з тим, який вони бачили раніше.

Заглядаючи в центри пам’яті головного мозку

Мозок — це складна мережа, і розуміння того, як взаємодіють різні області, має вирішальне значення. Команда помітила, що коли вони стимулювали окситоцинові нейрони в паравентрикулярному гіпоталамічному ядрі (PVN), спостерігалася підвищена активність не тільки там, але й у супрамамілярному ядрі (SuM).

Ці області пов’язані між собою і відіграють роль у пам’яті та емоційних реакціях. Спостерігаючи за маркерами, які вказують на активацію нейронів, вони підтвердили, що ці області були більш активними після їхнього втручання. Цікаво, що хоча миші не показали значних змін у завданнях короткочасної пам’яті, спостерігалося помітне покращення довгострокової пам’яті, зокрема у розпізнаванні нових об’єктів.

Зв’язок окситоцину з деменцією

Ці висновки мають значні наслідки. Деменція, включаючи хворобу Альцгеймера, вражає мільйони людей у ​​всьому світі, що призводить до втрати пам’яті та погіршення когнітивних функцій. Розуміння того, як окситоцин впливає на пам’ять, може призвести до нових методів лікування, які сповільнюють або пом’якшують ці ефекти.

Існує також ширший соціальний контекст. Багато хто вважає, що самотність і відсутність соціальної взаємодії можуть погіршити симптоми деменції.

«Існує широко визнана думка, що деменція розвивається швидше в умовах самотності або обмеженої соціальної активності. Однак наукове підґрунтя цього явища залишалося в основному невловимим», — зазначив професор Саітох.

Підкреслюючи роль окситоцину, дослідження показують, що стимулювання соціальних взаємодій — або навіть пряме націлювання на шляхи окситоцину — може допомогти в лікуванні деменції.

Окситоцин і опіоїдна залежність

По всьому світу інша команда досліджує потенціал окситоцину на іншій арені. Дослідники Університету Флориди досліджують, чи може синтетична версія окситоцину допомогти приборкати залежність від опіоїдів, актуальну проблему для багатьох спільнот.

«Ідея полягає в тому, що лікарі потенційно можуть призначати в комбінації опіоїд і окситоцин як варіант лікування гострого болю, водночас зменшуючи ймовірність розвитку залежності від опіоїдів», — пояснила доктор Мередіт Беррі.

Працюючи разом з доктором Єнісель Крус-Алмейда та доктором Наталі Ебнер, доктор Беррі вивчає, чи може окситоцин ефективно зменшити біль, а також зменшити бажання тривалого вживання опіоїдів.

Опіоїди все ще залишаються великою проблемою

Залежність від опіоїдів стала серйозною проблемою для охорони здоров’я, особливо в Сполучених Штатах. Опіоїди, що відпускаються за рецептом, хоча й ефективні для лікування болю, несуть високий ризик розвитку залежності. Літні люди, які часто потребують лікування болю, можуть бути особливо вразливими.

Вивчаючи альтернативи, які зменшують біль без того самого потенціалу звикання, дослідники сподіваються запропонувати більш безпечні варіанти для пацієнтів. Природна роль окситоцину в сприянні добробуту може протидіяти деяким властивостям опіоїдів, що викликають залежність.

Лікування залежності окситоцином

У своєму ретельно спланованому дослідженні команда Університету Флориди працює з учасниками віком від 55 до 85 років, які раніше вживали опіоїди. У контрольованих умовах ці учасники отримуватимуть синтетичний окситоцин у вигляді назального спрею або плацебо після перорального прийому оксикодону.

Дослідники збиратимуть дані про те, наскільки учасники насолоджуються наркотиками, а також відстежуватимуть фізичні реакції, такі як частота серцевих скорочень і дихання. Вони також оцінять когнітивні та емоційні реакції. Щоб виміряти реакцію на біль, вони застосовуватимуть легкий механічний тиск до стегон і піддадуть руки різним температурам.

Доктор Ебнер проаналізує зміни настрою та когнітивні ефекти, а доктор Круз-Алмейда дослідить, як препарати впливають на реакцію на біль. Доктор Беррі оцінить потенціал зниження опіоїдної залежності на основі цих висновків. Для забезпечення безпеки учасників залучені лікарі медичного коледжу університету.

Окситоцин – «чудо-ліки» майбутнього?

Спільні зусилля цих дослідницьких груп підкреслюють універсальність окситоцину, ставлячи «гормон кохання» на радари вчених усіх дисциплін у всьому світі. Переваги окситоцину можуть бути далекосяжними: від можливого покращення пам’яті та боротьби з деменцією до пропозиції нових стратегій боротьби з болем без високого ризику звикання.

Ці дослідження підкреслюють важливість виходу за рамки традиційного використання добре відомих речовин. Іноді ключ до вирішення складних проблем зі здоров’ям полягає в повторному аналізі того, що ми думали, що знаємо. Шлях окситоцину від простого «гормону кохання» до потенційного джерела медичної допомоги є свідченням того, що наука постійно розвивається.

Оскільки такі дослідники, як професор Саітох і доктор Беррі, продовжують свою роботу, ми можемо сподіватися на нові відкриття, які можуть покращити якість життя багатьох. Повний текст дослідження опубліковано в журналі PLOS One.