Демінери та сапери — у чому різниця? Що потрібно, аби стати спеціалістом з гуманітарного розмінування

Дівчина подала заявку одразу після університету. Згадує, ніяких очікувань не мала — з самого початку розуміла, що це буде важка робота.

“Це важко фізично. Багато часу демінери проводять на колінах. На першій лекції нам інструктори це пояснили. Деякі учасники зрозуміли, що вони неготові до цього”, — говорить спеціалістка.

Зараз вона працює польовою офіцеркою з навчання та розвитку у департаменті знищення вибухонебезпечних предметів (далі — ВНП).

Одна з проблем — викривлене розуміння того, як виглядають розмінувальні роботи, коли картинка “очікування” не збігається з реальністю. Ми уявляємо, як все вибухає і розлітається у різні сторони, а на ділі — довгий і кропіткий процес пошуку небезпечних предметів та продумані й зважені кроки задля безпеки усіх учасників.

За спостереженнями HALO, на навчання демінерів подаються люди з різною мотивацією. Юлія Теплюк, інструкторка з навчання, ділиться, багато людей приходить з деокупованих територій. Мотивацією для них є бажання повернутися додому і розміновувати уже там. Також приходять жінки, які прагнуть, аби їхні діти могли спокійно гратися та ходити, де хочуть.

Сама ж Юлія працює інструкторкою з навчання майбутніх демінерів. Свою роботу у HALO почала в ролі демінерки у 2022 році, коли познайомилася з групою з розмінування, яка працювала на деокупованих територіях Київської області. Тоді вона уже задумувалася над тим, аби змінити роботу, і вирішила, що ця діяльність їй підходить.

Важливо, аби всі охочі розуміли, що саме відбувається за лаштунками процесу розмінування і як їхні навички можуть допомогти.

Демінери та сапери — у чому різниця?

Термін “демінер” зʼявився в українському лексиконі недавно, офіційно ж ця професія була зареєстрована у нас лише в серпні 2024 року. У чому ж принципова різниця між демінерами та саперами?

Демінери не торкаються й не підривають ВНП, а за допомогою спеціальних методів знаходять та позначають їх. Уже керівник групи викликає на місце групу знищення, себто саперів, які вже надалі працюватимуть зі знахідкою — знешкоджуватимуть її. Саме тому ця професія, за умови виконання усіх правил, вважається безпечнішою, ніж професія сапера. Також вона доступніша для цивільних, які до того не мали досвіду розмінування. Завдяки прийнятим професійним стандартам для демінерів, наші спеціалісти можуть працювати й в міжнародних організаціях без потреби наново проходити навчання.

“Демінери займаються пошуком: знайшли боєприпас і на цьому дії завершилися. Ми безпосередньо приймаємо рішення, чи можемо його переміщувати, чи треба знищувати на місці, тому що він знаходиться в небезпечному стані; як правильно його знищити; на яку дистанцію треба зробити евакуацію; скільки захисних споруд (мішків з піском) треба зробити. І, зрозуміло, правильне прийняття рішень безпосередньо впливає на безпечність проведення робіт”, — коментує Дар’я.

Також варто розуміти різницю між різними видами розмінування: гуманітарним, оперативним і військовим. Військове відбувається під час бойових дій чи на деокупованих територіях і не доступне цивільним, оперативне — уповноваженими підрозділами (ДСНС, саперами Нацполіції тощо), а гуманітарне проводять на територіях, які вже попередньо були оглянуті усіма описаними інстанціями й куди можуть заходити організації з гуманітарного розмінування на довгострокові роботи.

Як стати демінером: особливості навчання, складність професії та безпекові правила

Перший крок у професію демінера починається з заповнення заявки. HALO оголошує набори новачків на навчання, яке покриває базові знання і триває 25 робочих днів. З кожним претендентом команда спілкується окремо, щоб визначити мотивацію. Щодо інших вимог: хороше здоров’я, вік понад 21 рік.

“З того часу, як я почала працювати в Миколаївській області, найважче для мене — це погодні умови. Важко працювати влітку, коли на вулиці спека. Також треба бути готовим до фізичного навантаження, адже є методи, де ми постійно працюємо на колінах. Я звикла, але новачкам на початках складно”, — говорить Юлія.

На лекціях учасників готують до виходу на поле. Паралельно відбуваються повноцінні виїзди, які підлаштовані під тренінг, однак максимально імітують реалії справжнього робочого поля. Там початківці упродовж 20 днів на практиці відтворюють знання з методів розмінування, видів боєприпас, розуміння того, як вести пошук і маркувати небезпечні предмети.

Після навчання кожен новачок має скласти теоретичний та практичний іспити. Якщо він пройдений вдало, людину додають в уже робочу групу. Як зазначає Юлія, група ніколи не складається лише з початківців, завжди поруч є команда, яка допоможе та розкаже про нюанси.

Іспит складається не лише зі знань про специфіку розмінувальних робіт, але й знань правил безпеки. Наприклад, не заходити за маркувальні віхи; не споживати алкоголь чи наркотики не лише у робочий час, але й напереродні; не торкатися ВНП; дослухатися до керівника тощо.

Людина має бути дисциплінованою, стверджує спеціалістка: “У нас все чітко і структуровано. Працюємо не на швидкість, а на якість”. Саме тому варто бути готовим, що процес розмінування певної ділянки може тривати роками.

До процесу розмінування залучена велика команда: фахівці з нетехнічного обстеження, які визначають загрозу на ділянці, водії, радіооператори тощо. Тому якщо з різних причин ви не підходите на посаду демінера, ви все ще можете спробувати себе в інших ролях.

Як стати фахівцем зі знищення ВНП: вимоги, професійне зростання та потрібні навички

Наступною сходинкою у кар’єрі для демінера може стати робота оператором, або ж фахівцем зі знищення ВНП. Спеціаліст спершу має пройти курс демінера, курс парамедика (отримати навички першої домедичної допомоги), як мінімум один рік пропрацювати в організації, і лиш тоді претендувати на позицію у департаменті знищення. Додатковою перевагою буде водійське посвідчення категорії Б.

Дар’я розповідає, у HALO Trust у роботі фахівців зі знищення ВНП існує декілька рівнів знешкодження вибухонебезпечних предметів — EOD (explosive ordnance disposal). Перший рівень допуску дозволяє людині знищити один поодинокий боєприпас електричним способом.

Навчання на фахівця першого рівня проходить близько місяця. Спершу людину вчать добре розбиратися в боєприпасах:

• як їх правильно знищувати;
• яких безпечних відстаней потрібно дотримуватися (залежно від того, наскільки великий вміст вибухової речовини у боєприпасі);
• скільки захисних споруд потрібно будувати (а саме мішків з піском, які викладають навколо боєприпасу, щоб захиститися від уламків та вибухової хвилі);
• як поводитися з вибухівкою, правильно зберігати її й транспортувати. Водії також окремо проходять навчання з перевезення небезпечних вантажів.

Другий рівень дозволяє підривати декілька ВНП одночасно. Наприклад, якщо на полі знаходиться декілька боєприпасів на відстані 1-2 метрів одне від одного, то їх можна одночасно під’єднати до підриву.

Третій же дає змогу спеціалісту робити масові підриви, приймати рішення щодо безпечності переміщення боєприпасів, а також брати на себе адміністративні функції: самостійно керувати задачею й групою зі знищення, відповідати за документацію.

Серед потрібних для оператора навичок: фізична витривалість, виваженість, вміння зберігати спокій та вміння працювати в команді.

“Ми як один механізм. Кожен член групи знає, за що відповідає”, — додає фахівчиня.

Окрім того, в організації прискіпливо ставляться до дотримання правил працівниками, адже, в першу чергу, це про їхню ж безпеку.

Також для оператора важливо продовжувати навчатися і бути готовим до великої кількості інформації, яку потрібно знати й пам’ятати. Адже різноманітність ВНП з кожним роком збільшується. Так, наприклад, зараз Дар’я проводить навчання для демінерів з метою поглибити їх знання про боєприпаси.

“Зважаючи на те, що ми все частіше стикаємося з різними типами боєприпасів, не завжди знаходимо цілі предмети, а скоріше їхні компоненти, фрагменти, запчастини від чогось, спеціалісти мають краще розуміти, що це і як з цим працювати”, — коментує вона.

Чому розміновувати українські території зараз складніше

Окремі організації з гуманітарного розмінування займаються цим в Україні ще з 2014-2015 років, тому можуть порівняти досвід розмінування у Донецькій та Луганській областях та після повномасштабного вторгнення на деокупованих територіях.

Дарʼя Старікова на досвіді HALO в Україні пояснює, розмінування до повномасштабного вторгнення і зараз відрізняються кардинально. У першу чергу, щільністю забруднення, адже сьогодні замінованих і потенційно замінованих територій значно більше.

“Не було так багато мінних полів, а ті, що траплялися, були нескладними в контексті розмаїття боєприпасів. Ми могли знайти лінійне поле, де були лише протитранспортні чи лише протипіхотні міни. Рідше траплялася комбінована загроза”, — коментує фахівчиня.

Вона додає, зараз же навпаки складно знайти ділянку з одним видом загрози. Зазвичай це поєднання усіх можливих видів мін на одному полі: і протипіхотні міни в ґрунті, і протипіхотні осколкові на розтяжках, і протитранспортні в ґрунті тощо. Це також з урахуванням того, що HALO займається лише гуманітарним розмінуванням.

“Концентрація саморобних вибухових пристроїв, у першу чергу, значна на лінії фронту. Ми не займаємося оперативним розмінуванням, а працюємо на ділянках біля населених пунктів, які вже були якийсь час звільнені. Першими заходять військові сапери, після них представники ДСНС, поліція, яка збирає докази військових злочинів”, — пояснює спеціалістка.

Знищувати саморобні ВНП (СВП) складно, оскільки робота з ними вимагає більшого рівня підготовки фахівця. Конструкція СВП залежить лише від фантазії людини, яка їх збирає. До прикладу, як виглядав один з СВП, який знайшли після деокупації: у корпус від протитранспортної міни замість підривника була встановлена протипіхотна міна. У цьому випадку, щоб вона спрацювала, потрібно не понад 100 кг ваги, а всього лиш 8 кг, що означає миттєву загибель людини.

Розмінування залишатиметься актуальною сферою в Україні, яка потребуватиме кадрів. Як зазначає Денис Шмигаль, Прем’єр-міністр України: “Зараз у нас 53 оператори протимінної діяльності, близько 3 тисяч саперів. За експертними розрахунками, Україна потребує близько 10 тисяч саперів для того, щоб за короткий період, до 5 років, розмінувати забруднені російським мінним і вибуховим сміттям українські землі”.

Можливо, серед цих фахівців будете саме ви?