Гладіатор ІІ: Без хліба, але з видовищами

Лише за перший вікенд прокату «Гладіатора ІІ» касові збори склали 87 млн. доларів у 63 країнах – це найкасовіший старт у режисера Рідлі Скотта.

І вкотре ми повертаємось до теми «як часто чоловіки думають про Римську імперію?». Тепер вже під час довгоочікуваного продовження культового фільму 2000 року «Гладіатор» про протистояння полководця, а потім гладіатора Максимуса (Расел Кроу), який бажав процвітання і торжества права у Римі, та підступного імператора Коммода (Хоакін Фенікс).

Перша частина викликала величезний сплеск цікавості до Стародавнього Риму. Адже дуже давно вже не фільмували масштабних пеплумів про цей період. А тут режисеру Рідлі Скотту вдалось повернути у мейнстрім теми про складні стосунки між владою і гладіаторами та навіть принципи стоїчної філософії. Тож не дивно, що фільм отримав 5 «Оскарів». І не дивно, що так очікували на продовження.

Про що фільм

У «Гладіаторі ІІ» ситуація у Римі ще гірша, ніж за імператора Коммода. До влади прийшли неосвічені, зманіжені і розбещені істеричні брати-близнюки: імператор Гета та імператор Каракалла. У них дві пристрасті: видовищні гладіаторські бої та розширення територій імперії.

Саме за їхнім наказом генерал Марк Акацій змушений підкорювати нові й нові країни, хоча на утримання колоній в казні вже немає грошей. Звичайні римляни вже теж страждають від бідності, але їх поки що вдається стримувати переглядом боїв.
Тим часом Луцій – позашлюбний син Максимуса та сестри імператора Коммода Луцилли - геть не думає про Рим. Він живе зі своєю дружиною десь у північній Африці. Та їхнє щасливе життя руйнує римське військо під проводом генерала Акація. Під час оборони міста гине дружина Луція, сам він потрапляє в полон, а звідти - у гладіатори.

Його неабияку звитягу та лють помічає рабовласник Макрін і вже бачить у ньому нового героя арени Колізея та рахує свої прибутки від його перемог.

А щоб Луцій бився затятіше, Макрін обіцяє йому можливість помститись генералу Акацію.

Та рано чи пізно імператорська кров у венах Луція дасть про себе знати, і це призведе геть до непередбачуваних подій.

Це не про реальну історію. Це про цікаву історію

І перший «Гладіатор» Рідлі Скотта був далеким від історичної точності. Як і його ж «Наполеон», що не дуже добре зібрав у прокаті. А от на «Гладіатор II» у глядачів та критиків були завищені очікування: по-перше - пам’ятали успіх першої частини, по-друге – надто довго чекали на продовження, майже чверть сторіччя. І знову зіткнулись з тим, що у фільмі повно історичних неточностей. І такої філософської глибини, як у першій частині, теж немає – хоча пафосних промов, які можна виставляти в соцмережах, тут більше ніж достатньо. Можна, звісно, бурчати, що «Гладіатор ІІ» недотягує до оригіналу. А можна сказати, що це цікавий самостійний фільм.

Зрештою, хіба ми дивимось масштабні проєкти сера Рідлі заради вікіпедичних знань чи нудної політики? Ні, і ще раз ні.

Ми йдемо дивитися масштаб, епічний розмах, якщо хочете. Ми хочемо з головою зануритись в атмосферу Давнього Риму – щоб відчути запах крові та поту на арені Колізею, поринути в розкіш імператорського двору, а якщо це буде політика, то щоб вона теж була з інтригами, жертвами і дуже емоційна. Ми хочемо не задумуватись при цьому над інколи абсурдними мотиваціями і вчинками героїв. І головне - нам треба знати, що добро переможе! У цьому разі - як в анекдоті: «поставить на коліна і жорстоко вб’є».

Але хіба не всі ми прагнемо до простих рішень?

Так і Рідлі Скотт у «Гладіаторі ІІ» підводить нас до простих і зрозумілих навіть немовляті рішень: треба, щоб імператором стала достойна людина, тоді у всій імперії запанує мир, процвітання, а Рим знову досягне слави. У першій частині цього зробити не вдалось – бо головний герой загинув. І ось інтрига: чи зможе його син у сиквелі втілити в життя мрії діда-імператора та свого батька - благородного воїна?

Не будуть розчаровані й ті, хто, як і римляни, прагнуть крові. Арени для боїв гладіаторів перетворюються на справжню фантастику: і дресировані бойові носороги, і акули в Колізеї, і навіть стадо озвірілих павіанів. Вражаючі бойові сцени, грандіозні бенкети, розкішні костюми – є чим насолодитись любителям історичних фільмів.

А ще автори другої частини не забувають робити трепетні відсилки до першої: тут і анімація – короткий зміст «Гладіатора», і рука Максимуса, яка лагідно гладить колоски пшениці, і постійні спогади про достойного полководця, і бонусом – обладунки Максимуса, які перетворили майже на ікону.

Замість висновку

Сер Рідлі Скотт вчергове показав нам потужний рівень і розмах своєї майстерності. І за звичаєм римських імператорів, які виносили вердикт: бути чи не бути – ми, звісно, піднімемо палець догори. Боги кінематографу сказали своє слово.

Країна: США

Режисер: Рідлі Скотт («Гладіатор», «Наполеон», «Чужий», «Дім Гуччі»),

У головних ролях: Пол Мескаль («Після сонця», серіал «Нормальні люди»), Педро Паскаль (серіали «Гра престолів», «Останні з нас»), Дензел Вашингтон (франшиза «Праведник»), Конні Нільсен («Гладіатор», «Диво-жінка 1984»), Джозеф Квінн («Тихе місце. День перший», «Дуже дивні дива»), Френд Ґехінгер («Блідо-блакитне око», «Білий лотос»).

Тривалість: 02:28