Не спрацювало з Гітлером — не спрацює з Путіним: чому обмін землі на мир нічого не дає

Обраний президент Дональд Трамп заявив, що припинить війну в Україні, коли повернеться в Овальний кабінет. І байдуже, що немає жодних доказів прагнення президента Росії Володимира Путіна до компромісу.

Проте Трамп заявив, що призначить "дуже високопоставленого спеціального посланця, людину з великим авторитетом" для переговорів про укладення угоди. Європейські лідери можуть зневажати Трампа, але, схоже, вони одностайні в думці про доцільність обміну землі на мир. "Я думаю, всі більш-менш дійшли такого висновку. Важко говорити про це публічно, тому що це означатиме, що ми збираємося винагородити агресію", — сказав колишній посол Франції в США Жерар Аро в інтерв'ю газеті Washington Post. Аро має рацію. Винагорода Путіна територіальними поступками після того, як він розгромив Україну під час агресивної війни, сприятиме подальшій агресії проти України або новій агресії проти інших сусідів Росії.

Торгівля територією за гарантії безпеки також безглузда з огляду на те, що Будапештський меморандум 1994 року сам по собі вважався гарантією безпеки, яка передбачала збереження території України в недоторканності в обмін на відмову України від ядерної зброї. Однак головне — сама по собі теза про те, що "земля в обмін на мир" працює, глибоко помилкова.

Торгівля землею в обмін на мир рідко спрацьовувала або зберігала інтереси слабких проти хижацтва сильних. Трансконтинентальна експансія США відбувалася на тлі угод "земля в обмін на мир" з різними корінними американськими племенами, лише небагатьох з яких Вашингтон дотримувався, коли його власні інтереси змінювалися. В Угоді із сімнадцяти пунктів із Тибетом китайська комуністична влада обіцяла залишити політичну систему в Тибеті без змін. Замість того щоб принести мир, ця угода стала прелюдією до анексії Тибету комуністичною партією та знищення його культурної спадщини.

Історія пропонує безліч подібних прикладів.

Здача Німеччині Судетської області не запобігла Другій світовій війні — навпаки, можливо, прискорила її, оскільки Адольф Гітлер дійшов висновку, що Захід не має хребта. Яскравим прикладом дипломатії "земля в обмін на мир" стали Кемп-Девідські угоди, в яких Ізраїль обміняв Синайський півострів на дипломатичне визнання Єгиптом. Ця угода 1978 року принесла прем'єр-міністру Ізраїлю Менахему Бегіну і президенту Єгипту Анвару Садату Нобелівську премію миру. Хоча формула "земля в обмін на мир" стала основою для подальшої дипломатії, приклад Кемп-Девіда можна вважати скоріше винятком, що підтверджує правило, з простої причини: Садат прагнув миру не тому, що отримав землю, а тому, що після спроби завоювати Ізраїль 1973 року він сам зрозумів, що не зможе досягти своїх цілей за допомогою війни.

Цей фактор вислизнув від уваги американських і європейських дипломатів, які швидко зробили формулу "земля в обмін на мир" базовою для подальшої арабо-ізраїльської дипломатії. Угоди в Осло 1993 року, наприклад, надали Палестинській адміністрації контроль над більшою частиною сектору Гази і частиною Західного берега річки Йордан. Організація визволення Палестини перетворила їх на притулки для терору. Прем'єр-міністр Ізраїлю Аріель Шарон посилив проблему, коли змусив Ізраїль повністю вивести війська з Гази. Наступного року ХАМАС встановив контроль над цією територією і негайно приступив до її перетворення на терористичну базу для продовження атак на єврейську державу.

Те ж саме сталося і з Ліваном. Ізраїль хотів обміняти свою буферну зону в південній частині Лівану на мир, але натомість отримав понад 100 000 ракет на кордоні та тунелі "Хезболли" під ним. Простіше кажучи, щоразу, коли Ізраїль поступався землею в обмін на мир, він отримував війну і терор. А річ у тім, що, всупереч спрощеному світогляду дипломатів, проблема ніколи не полягала в простій земельній суперечці, а радше в ідеології та хижості ворога. Саме тому формула "земля в обмін на мир" для України не тільки не приведе до миру, а й зрештою обіцяє нову війну.

Як ХАМАС домагається знищення Ізраїлю, а покійний голова "Хезболли" Хасан Насралла обіцяв викорінити весь єврейський народ, де б він не жив, так і Путін заперечує будь-яку легітимність існування України. У його передвоєнних промовах і статтях стверджується, що українці просто не можуть існувати окремо від Росії.

Настав час залишити в минулому ідею "земля в обмін на мир" і зрозуміти, що справжній мир настає тільки тоді, коли військові поразки змушують агресорів беззастережно капітулювати.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело