Російська ненормальність: чому марні всі спроби раціональної розмови з Путіним

Партнери України мають ракети, але нам завдавати ними удари по росіянах не можна, бо на Заході мріють з ними дружити й торгувати, дивується політолог Петро Олещук. Захід все думає, що росіяни не можуть бути "настільки ненормальними" — але можуть, є, будуть, і їхню ненормальність може стримати тільки сила.

Що ж, останні розмови західних політиків з бункерним дідом пройшли прекрасно. Найбільший ракетний обстріл України за тривалий час довів, що слова про "деескалацію" та заклик до переговорів кремлівський психопат почув і відповідним способом проінтерпретував.

Західні демократії, схоже, не спроможні адекватно оцінювати російську владу. Вони думають, що з ними просто треба правильно поговорити, знайти раціональні аргументи. Бо робити те, що роблять росіяни, із західної точки зору просто "невигідно".

Ну невигідно втрачати ринки заради незрозумілих цілей. Недоотримувати наддоходи. Викидати гроші у трубу. Навіщо? Для чого? Невже росіяни цього не розуміють? Та ні, мають зрештою зрозуміти, що це їм невигідно, пішовши на переговори заради "стійкого врегулювання", яке вигідне для бізнесу.

Маючи купу "фахівців з російського питання", вони росіян так і не спроможні зрозуміти.

Яка вигода маніяку у тому, щоб перерізати горло дівчинці, спостерігаючи за її агонією? Жодної вигоди. Чисте "задоволення".

Росіяни дуже люблять пишатися своєю "духовністю", яка нібито радикально відрізняє їх від інших. Мовляв, вони просто спроможні пожертвувати чимось матеріальним заради чогось "вищого". Вся російська література обертається довкола того, як герой відмовляється від матеріальних благ заради шизофренічних та надуманих ідей, які нібито роблять його "кращим" від інших.

Так само думає і кремлівський психопат. Він відстоює "велику справедливість", написану у шизофренічних книгах, які йому постачають бородаті дугіни та ковальчуки. Йому треба повернути вигадану спадщину міфічного Рюрика. Ліквідувати "вигаданий поляками, австрійцями та леніними народ", що буде "найвищою справедливістю". Заради якої, звісно, можна покласти мільйони й витратити трильйони.

Тим більше, що завдяки міжнародній торгівлі російська "еліта" матиме і надалі персонально на себе необмежені грошові ресурси. А життя "плебсу" не обходить нікого.

Важливо Хто вирішить долю України: головні міфи про війну та мир після перемоги Трампа

Діду нудно. Політичні вбивства, локальні геноциди та тортури ворогів уже не захоплюють. Життя проходить, і ванни з лайном оленів уже не сильно викликають довіру як засоби продовження життя. А хочеться щось "велике". Як у правителів минулого. Щось завоювати, знищити, вибудувати з черепів та кісток постамент свого великого памʼятника.

Він взагалі, мабуть, найросійськіший правитель своєї держави за століття. Не німець "романов", не леніни-сталіни. Ні, він — справжнє втілення своєї культури та історичної спадщини. Тому і міцно тримає владу, зберігає підтримку, мобілізує нових і нових солдат. Він "свій". Він робить те, що робив би кожен на його місці. Спочатку би вкрав абсолютно все, а потім, наситившись, перейшов би до маніакального знищення всього, що його оточує.

Тому немає його у чому переконувати. Але це не означає, що немає засобів впливу. Вони є і вони відомі. Це сила і загроза її застосування. Тому що страх там теж є, і страху багато. Ніхто б ніколи не показав так широко свою маніакальну натуру, якби не "дозвіл" на це з боку Заходу. Але Захід може цей дозвіл відкликати будь-якої миті. Сказати, що "досить", підтвердивши все це авіаціно-ракетним компонентом.

Але Захід не хоче. Йому простіше імітувати активність, ніж щось робити. Тому все йде так, як йде.

Ну а Україні своє робити. Показово, що обстріл України відбувся у ніч після 30-річчя відмови нашої держави від ядерної зброї. У цей момент була запрограмована нинішня війна. І вона триватиме (у тому або іншому вигляді, активно або менш активно, чи взагалі "завмиратиме") доти, доки росіяни не будуть знати: атака України обернеться болючим ударом у відповідь.

Поки що Україна змогла створити з нуля ударні дрони та успішно їх застосовувати. Спецоперації СБУ, ГУР та ССО уже болюче вдаряли по російських НПЗ й інших стратегічних обʼєктах. Морські "малюки" відігнали російський флот з Криму. І це реальні результати, які на щось впливають. Звісно, нам потрібно багато ракет. Які, до речі, є у "партнерів", але нам завдавати ними удари по росіянах не можна. Бо на Заході мріють з ними дружити й торгувати. Ну не можуть ті ж бути "настільки ненормальними". Можуть, є, будуть. І їхню ненормальність може стримати лише сила. Все.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.