3000 гладіаторів і сто днів битв: яким було епічне відкриття Колізею 2000 років тому

Нині Колізей відомий по всьому світу, а фільм "Гладіатор 2" підігрів інтерес до самої арени, гладіаторів і Стародавнього Риму загалом. Відкриття Колізею відбулося близько 2000 років тому і це була грандіозна подія, яка тривала сто днів. Яким було відкриття Амфітеатру Флавіїв, як тоді називався Колізей, розповів історик Ден Сноу, пише Daily Mail.

Відкриття стоденних видовищ почалося з бою гладіаторів Пріска і Віра, а ігри відкрив сам імператор Тит у 80 р. н.е. Примітно, але Колізей побудував Тит Флавій Веспасіан, якого в наші дні називають просто Веспасіаном, прагнучи знищити всі свідоцтва про тиранію Нерона: так, величезну арену побудували на місці парку та штучного озера біля Золотого будинку і палацу Нерона, які були сильно зруйновані пожежею. Перші бої на арені приймав уже його син, який увійшов в історію під ім'ям Тит.

Це було змагання, яке тривало нескінченно, і натовп вимагав продовження. Оскільки жоден із гладіаторів не вбив іншого, імператору Титу випало обрати переможця найпершого бою в новому римському Колізеї.

Але, як розповідає історик Ден Сноу, Тит був настільки вражений духом двох чоловіків, Пріска і Віра, що оголосив їх обох переможцями і звільнив їх.

Ця битва у 80 році нашої ери — майже 2000 років тому — ознаменувала початок 100-денних перших ігор у так званому Амфітеатрі Флавіїв, на будівництво якого пішло шість років.

Під час ігор від рук мисливців-бестіаріїв загинуло близько 10 000 тварин, а в один тільки день відбулися бої між 3000 гладіаторів.

Посилаючись на римського письменника Марціала, який описав сутичку Пріска і Віра, Сноу у своїй книзі "Колізей: Арена смерті" пише: "Що бій тривав і тривав. Обох чоловіків вітали їхні прихильники в натовпі і сам імператор. Вони відчайдушно билися. Бій тривав. Але жодна суперзірка не могла здолати іншу. Змучені, гладіатори нарешті зупинилися і звернулися до Тіта. Переможця мав визначити імператор".

За словами історика, у Голлівуді слідом за популярними художниками популяризували жест "палець донизу, або палець догори", яким начебто вирішували долю гладіаторів на арені, але немає жодних підтверджень, що якийсь із римських імператорів його використовував. Марціал пише, що Тит просто встав і оголосив, що переможців двоє.

"А потім він пішов ще далі, він сказав, що обом чоловікам видадуть дерев'яний меч, який видавали гладіаторам, яких мали звільнити. Тит звільнив обох чоловіків", — Сноу зазначає, що натовп тріумфував.

Хоча Вер народився вільною людиною, його захопили на північно-східному кордоні Римської імперії в 76 р. н. е. Його привезли назад в Італію і зробили рабом.

Спочатку він рік пропрацював у каменоломні, а потім йому надали можливість пройти підготовку як гладіатору.

Приск тим часом був рабом із Галлії (нині Франція).

Сам Колізей був побудований з 750 000 тонн обробленого каменю, 8 000 тонн мармуру і 6 000 тонн бетону.

Стадіон міг вмістити 60 000 глядачів — більше, ніж стадіон "Стемфорд Брідж" ФК "Челсі".

Римський історик Тацит говорив, що змагання в Колізеї були "пороком, властивим тільки римлянам, який діти, мабуть, вбирають мало не в утробі матері".

Коли гладіатори записувалися на бої, вони давали страшну клятву: "Я зобов'язуюся бути спаленим вогнем, закутим у ланцюги, побитим і померти від меча".

Здебільшого їх набирали з військовополонених, злочинців і рабів. Деякі вільні римляни також добровільно йшли на тих самих умовах. Зазвичай солдати жили і тренувалися в казармах, де була доступна медична допомога, що гарантувала їхнє добре здоров'я.

У штаті часто були масажисти, бухгалтери, зброярі та охоронці. Остання група була там, щоб стежити за тим, щоб гладіатори не втекли і не отримали зброю. За перемогу в боях гладіаторам видавали грошові призи, а переможці могли заручитися народною підтримкою і викупити свою свободу.

Графіті, знайдені в приватних будинках і публічних будинках, свідчать про те, що деякі бійці були дуже популярні серед жінок.

Одного воїна, Селадуса, називають "героєм і підкорювачем дівчат", а іншого, Кресцена, — "володарем і цілителем лялечок із борделю".

За день до бою гладіаторам влаштовували грандіозний бенкет, за яким могли спостерігати глядачі, якщо хотіли.

Тож теза про те, що майже всі гладіатори були рабами, правильна, але вони були дуже цінними, пише Ден Сноу.

День бою починався з грандіозної ходи. Коли гладіатори досягали трибуни імператора, вони кричали: "Вітаю тебе, імператоре, ті, хто йде на смерть, вітають тебе!"

Існувало три основні категорії бійців. Деякі билися на колісницях, інші були важко озброєні та мали грізну зброю, а третя група була легко озброєна і зазвичай не мала обладунків. Однак останні були озброєні сітками, тризубами, щитами та кинджалами.

Сутички йшли до смерті або доти, доки один з чоловіків не просив про пощаду. Зрештою результат бою вирішував імператор.

Щойно жертву вважали мертвою, служитель, одягнений як Меркурій (бог, який супроводжував душі в Аїд), виходив із розпеченим залізом, щоб перевірити, чи не блефує жертва.

Тих, хто вижив і програв, відправляли в лікарню, а переможець насолоджувався славою і призовими грошима.

Нагадаємо, у Британії знайшли частину ножа гладіатора, яка прикрашена фігуркою бійця у важких обладунках.

Також Фокус писав про фільм "Гладіатор 2", який розповідає історію гладіатора Луція і полководця Акація, а також демонструє бої на арені Колізею. У чому є неточності, в реальності гладіатори не їздили верхи на носорогах. Але ось морські бої в Колізеї проводилися.