Чому виправдали «лікаря Пі»: чужа біографія, заздрісники та конспірологія

Від переслідування до виправдання - рівно 13 років. 14 листопада 2011 року Андрій Слюсарчук був затриманий у Києві співробітниками поліції, а 14 листопада 2024-го отримав на руки виправдувальний вирок.

Напевно, важко знайти людину з більш суперечливою репутацією та біографією, ніж «лікар Пі». Піднесений у генії, він був оголошений лікарем-самозванцем, лікарем-вбивцею, ошуканцем та шарлатаном. А сьогодні виправданий за всіма статтями звинувачення, через яке провів п'ять років у в'язниці та ще вісім - під тиском навішених ярликів. З них і зараз стирають пил, згадуючи публікації тринадцятирічної давності та перший суворий вирок.

Але факт є фактом: виправданий не може називатися злочинцем.

Чому два суди у Львові з різницею у десять років ухвалили такі діаметральні рішення, Коротко про розповів журналіст Ігор Юрченко, який разом з адвокатами Слюсарчука розслідував, вибачте за тавтологію, розслідування слідства.

Тріумф та падіння

Зірка Андрія Слюсарчука спалахнула в середині 2000-х, коли він став учасником багатьох телешоу, демонструючи свої надздібності. 2009-го він встановив третій світовий рекорд, безпомилково називаючи будь-яке з 30 мільйонів чисел після коми в числі «пі», чим перекрив свої колишні досягнення. І за завданням здивованої комісії відтворював будь-яке слово чи речення із «Міфів Стародавньої Греції».

Президент Віктор Ющенко особисто привітав рекордсмена, пообіцявши створити інститут розвитку його геніальних методик. Також стало відомо, що герой дня веде медичну практику, на той час є професором кафедри Національної медакадемії післядипломної освіти ім. Шупика, практикує у багатьох відомих клініках і вважається обдарованим цілителем.

У квітні 2011 року Слюсарчук знову підірвав суспільство, обігравши непереможну шахівницю Rybka 4. А наприкінці вересня разом зі своїм учнем Олександром Червоним був удостоєний Державної премії у розмірі 150 000 гривень.

Це був зеніт, після чого почалося приголомшливе падіння. Матч із Rybka 4 оголосили містифікацією, унікальну пам'ять пояснили використанням радіотехніки, а львівська газета «Експрес» оприлюднила, що професор і доктор наук не талановитий сирота, який закінчив кращі медвузи Росії, а убогий «відказник», недоучка з профтехосвітою. Більше того - безжальний експериментатор, який оголосив себе медиком і калічить, навіть вбиває тяжко хворих людей.

Сенсацію підхопили усі ЗМІ. Голоси людей, які знали Слюсарчука, працювали з ним і намагалися пояснити, що такі метаморфози виглядають щонайменше дивно, були майже не чутні, а згодом зовсім затихли.

Вчорашнього тріумфатора відправили під арешт, а 14 лютого 2014 року Сихівський райсуд Львова засудив Слюсарчука до 8 років позбавлення волі, визнавши винним у 5 епізодах незаконної лікарської діяльності, 2 вбивствах з необережності, використанні підроблених документів та шахрайства.

Двійника знайшли в інтернаті для розумово відсталих

- У слідства та сторони звинувачення не було фактичних доказів підробки диплома московського вишу. Вони використали сфальсифікований документ, привезений з Москви слідчим Олександром Сорокою. Але це була копія і настільки непереконлива, що навіть такий суд, який готувався тоді, його не прийняв би, - каже Ігор Юрченко. - Тоді вони спробували переконати суд у тому, що Слюсарчук фізично не міг навчатися в Росії, бо в цей час "блукав" спецінтернатами для розумово відсталих дітей та ПТУ.

Для цього, за словами співрозмовника, було знайдено біографію реального хлопчика, якого також звали Андрій Слюсарчук. Щоправда, він народився 1974 року, а не 1971-го, як підслідний, зате інші обставини складалися вдало.

– Дитину відшукали в інтернаті для розумово відсталих, частково модернізували історію та сказали, що це і є той самий Слюсарчук, який видає себе за професора. Є документ, у якому тезці переписали дату та місце народження.

Справжня біографія «лікаря Пі» справді має багато «білих плям». Єдиний документ, який фіксує місце народження, – це метрика, де значиться, що фігурант народився в Нагірному Карабаху – у селі Туг. Батько носив прізвище Мушигян, мати Наталія Тихоновна – прізвище Слюсарчук. Цю метрику «лікар Пі» демонстрував на першому суді у Львові. Але звинувачення продовжувало стверджувати, що підсудний родом із Житомира, з'явився на світ 10 травня 1971 року та кинутий матір'ю у пологовому будинку. Цю версію першим судом і було прийнято.

Документи, досліджені в останньому суді, тягнуть на добрий детектив.

Архіви втрачені внаслідок затоплення

- Коли ми почали все це перевіряти, я – як представник преси, адвокати – зі свого боку, то зробили запити до пологового будинку обласної лікарні Житомира. І отримали відповідь, що всі архіви за цей період втрачені внаслідок затоплення, яке сталося десь у 80-х роках, – розповідає Ігор Юрченко. – Взяло це до уваги і слідство. Тому у справі з'явився реєстраційний запис про народження Андрія Слюсарчука, отриманий у 2011 році. Причому посилалися на документ, де було зафіксовано факт звернення щодо реєстрації новонародженого від співробітниці пологового будинку (кинутих малюків реєструє адміністрація клініки. – Ред.).

Ігор Юрченко зазначає, що у справі було зазначено прізвище та посаду цієї жінки, але…

- На всі запити було отримано відповідь, що така ніколи не працювала ні в пологовому будинку, ні в самій обласній лікарні.

8 жовтня 2013 року Сихівський суд Львова зв'язався в режимі відеоконференції з Бердичівським судом, на якому давав свідчення Віктор Гнатюк, який працював з 1978-го по 2011 рік директором місцевої школи-інтернату для дітей-сиріт – того самого закладу, де, за твердженням газети «Експрес», Андрій Слюсарчук проходив навчання. Педагог підтвердив, що у зазначені роки в інтернаті справді перебував хлопець на прізвище Слюсарчук. Хлопчик мав на обличчі опіки, шрами від яких залишаються на все життя, кульгав і був олігофреном у стадії дебільності, що також не лікується.

Ввів у оману вчених мужів, двох президентів та цілу країну

– Медичну карту хлопчика з інтернату забрали слідчі, перший суд ухвалив повернути її за місцем вилучення. Але коли розпочався новий процес, виявилось, що документ знищили. Добре, що адвокати раніше встигли його частково скопіювати.

Записи, що збереглися, свідчать, що у дитини були вирвані гланди, вирізаний апендицит, а у Андрія всі ці частини тіла знаходяться на місці. Крім того, тезка Слюсарчука був інфікований гепатитом В, який у ті роки не лікувався, та переніс вітряну віспу. Також є запис, що інтернат подав клопотання, щоб із досягненням повноліття вихованця перевели до соціальної спецустанови. Коли все це склалося, Шевченківський суд дійшов висновку, що у 2013 – 2014 роках судили особу, яка фактично не встановлена.

Можливо, історія про розумово відсталого хлопчика, який намалював собі три дипломи, ввів у оману вчених мужів, двох президентів та цілу країну, викликала сумнів і у Вищого спеціалізованого суду України, який у березні 2016 року скасував вирок Сиховського суду та надіслав справу на повторне розслідування.

Вирок ще може бути оскаржений

– Щодо факту навчання Андрія Тихоновича у московському виші, то існують документи, які підтверджують навчання, – продовжує Ігор Юрченко. - Є запис у книзі видачі дипломів із його розписом, є свідчення завідувачки архіву Крикун, яка каже, що його особова справа там зберігалася, коли він отримував дублікат диплома після втрати. А на момент розслідування особової справи вже не виявилось – кимось була вилучена.

Представники інтересів Слюсарчука також з'ясували, що слідчий Сорока їздив до Москви як приватна особа без міжнародного доручення, яке дозволяє займатися слідством на території іншої держави. Зауважимо, це були часи президентства Януковича, коли відносини між правоохоронними органами України та Росії були дуже дружніми.

- Сорока привіз із Москви копію – не оригінал, а саме копію акту службового розслідування, де було написано, що у 2005 році Слюсарчук отримав копію свого диплома з порушеннями. Під актом стояли три підписи співробітників медуніверситету, але жодного з них не опитали. І найцікавіше, що акт було засвідчено не печаткою вишу, а печаткою районного відділення московської поліції. Через ці питання щодо легітимності доказів суддя не змогла їх прийняти, – каже Ігор Юрченко.

Що стосується ненавмисних вбивств, які ставилися в провину Слюсарчуку, то Шевченківський суд Львова дійшов висновку, що не підтверджено зв'язок між трепанаціями, які проводив Слючарчук, і смертями пацієнтів. Свідки, які виступали з боку захисту, неодноразово казали, що «доктор Пі» брався оперувати безнадійних пацієнтів, від яких відмовлялися інші лікарі.

Тим часом крапка в цій довгій і дуже заплутаній історії поки що не поставлена.

- У прокуратури є право оскаржити вирок, справа знову може дійти до Верховного суду, - каже адвокат Ярослав Зейкан. – Але я не вірю, що виправдання можуть скасувати. Свого часу голова Верховного суду Василь Маляренко говорив, що помилки досудового слідства не обов'язково має виправляти суд, такі можливості мають прокуратура, яка може відмовитися від підтримки звинувачення. Але, на жаль, це не працює.

Адвокат нагадує, що всі наукові регалії Андрія Слюсарчука залишаються чинними, вони були офіційно підтверджені в Україні.

– Якщо це було незаконно, то чому не притягнули до відповідальності людей, які робили свої висновки та ставили підписи? Я не знаю, чи подаватиме Андрій Слюсарчук позов про компенсацію моральної шкоди, коли виправдувальний вирок набуде чинності. Але я вважаю, що його добре ім'я має бути відновлено.

Кому це було вигідно? Версії:

Політична

Про те, що справа проти Андрія Слюсарчука спрацьована грубо, говорили від початку слідства. Сам «лікар Пі» наполягав на замовному характері кримінального переслідування і пояснював це політикою. У 2013 році на одному із засідань Сихівського суду він заявив, що це помста Партії регіонів, яку він послідовно критикував та критикує. Примітно, що паралельно з публікаціями проти «лікаря Пі» у пресі почали з'являтися статті про його «політичний дах», у яких випливали імена людей із команди Віктора Ющенка.

Інший варіант – Слюсарчука розкручували у кампанії проти тодішнього міністра освіти Дмитра Табачника. Начебто саме Табачник через своїх людей організував аферу з нострифікацією (процедура визнання легальними іноземних документів про освіту) його наукового звання в Україні.

Заздрісна

Про Андрія Слюсарчука відгукувалися як про людину складного характеру, непоступливу, амбітну. Він мав досить недругів. Зокрема, ексміністр охорони здоров'я Микола Поліщук називав Слюсарчука бездипломником, плагіатором та людиною, яка нічого не тямить у нейрохірургії. Щоправда, вже після затримання «доктора Пі».

Тригером переслідування міг стати указ Віктора Януковича про присудження Слюсарчуку Державної премії в галузі освіти, який було підписано 30 вересня 2011 року. На цей момент він був професором кафедри «Інформаційні системи та мережі» Національного університету «Львівська політехніка».

Між указом та арештом минуло лише півтора місяця. Ні диплома, ні 150 тисяч гривень Слюсарчук так і не отримав.

Мстива

Ще за однією з версій, цькування Андрія Слюсарчука організувало шахове співтовариство, яке не змогло йому пробачити переможну битву з «Рибкою-4». За стіл із цією програмою не ризикували сідати найдосвідченіші гросмейстери. Слюсарчук обіграв машину після семи місяців вивчення шахів. Сам він казав, що вивчив напам'ять 2600 шахових книг.

- Апаратуру, яка глушила всі можливі сигнали, встановлювала наша фірма, - розповідав нам у 2011 році директор приватного підприємства "РІАС" Олександр Шпіта. - Ми давно працюємо на ринку захисту інформації, обслуговуємо Адміністрацію президента та Кабмін. Я гарантую, що наша техніка та система контролю виключають можливість використання мікронавушників.

Конспірологічна

Переслідування – це спецоперація російської ФСБ з метою недопущення створення в Україні Інституту мозку, який Слюсарчуку пообіцяв створити Віктор Ющенко. Третій президент не виділив гроші, але в основу робіт «лікар Пі» нібито міг закласти 150 тисяч держпремії від Януковича.

Про свою роботу зі спецслужбами Росії під час перебування у Москві та про їхню змову проти нього говорив сам Слюсарчук.

- У Росії могли боятися, що він знає якісь таємниці, яких стосувалася і його закрита дисертація. Йшлося навіть про створення зброї майбутнього шляхом впливу на психіку людей, - припускає Ігор Юрченко.