"Економічному бронюванню потрібен елемент справедливості", - виконавча директорка ЕВА Анна Дерев'янко

За даними результатів опитування підприємств, що регулярно проподить Нацбанк, оптимістичні прогнози щодо міжнародного фінансування, пожвавлення споживчого попиту, стабільна ситуація в енергетиці, достатня пропозиція товарів, а також сприятливі погодні умови позитивно впливали на очікування бізнесу в жовтні. Водночас стримуючими чинниками залишалися посилення обстрілів портової інфраструктури, ризик подальших терактів проти енергетичних об’єктів, зростання витрат бізнесу на енергію, оплату праці, логістику, здорожчання пального через збільшення ставок акцизного збору, дефіцит кваліфікованих кадрів, пришвидшення темпів інфляції. Про те, які головні питання турбують сьогодні український бізнес, чи бути економічному бронюванню та чи готові компанії інвестувати в Україні, Фокус говорив із виконавчою директоркою Європейської Бізнес Асоціації (ЕВА) Анною Дерев'янко.

Про енергетику та підготовку до блекаутів

Напередодні зими особливо гостро стоїть питання, чи зможе бізнес працювати в умовах блекаутів. На вашу думку і за досвідом членів Асоціації, чи була бізнесом проведена ретельна підготовка, які рішення використовують компанії, щоб убезпечити виробництво від можливих відключень? Чи є дані про суми інвестицій в енергонезалежність?

Компанії у більшості вже підготувалися до можливих відключень, адже це не перша складна зима, і вже влітку компанії розуміли, що треба підлаштовуватись під нові непрості реалії та інвестувати в обладнання. У нас є аналітичні дані від компаній-членів Асоціації, і вже станом на зараз 85% бізнесу інвестувало у свою енергонезалежність. Як правило, компанії інвестують в альтернативні джерела, — це інвертори, сонячні станції, потужні генератори. Також великі компанії мають можливість купувати обсяги імпортної електроенергії. Тобто усі знають, що до складних часів треба готуватись, і готуються. Ми також порівнювали, скільки компаній інвестували в енергонезалежність до війни і вже під час війни, і виявилось, що до війни інвестували 65% компаній, а зараз їх кількість зросла на 20%. Під час війни ми побачили, що тільки 15% компаній не інвестують у обладнання для підтримки власної енергонезалежності. За нашими даними, 55% інвестували до 200 тисяч доларів, 30% — більше 200 тис. доларів. Так, компанії з пересторогою очікують зими, але паніки точно немає. Тому впевнена – бізнес підготувався і буде продовжувати працювати.

Важливо В Раді назвали умови скасування графіків відключення світла: деталі

Чи може сьогодні бізнес розраховувати на певну підтримку з боку держави – чи доступні кредити на встановлення енергетичного обладнання? Наскільки це важливо?

Компанії користуються програмами, що були запроваджені урядом, і ми бачимо, що ще більше компаній користуються різними грантовими програмами. Це цілком зрозуміло, адже кредити потрібно повертати, а грантова допомога – безповоротна. Відповідно, з боку бізнесу гранти більш затребувані, хоча, звісно, певна частина компаній залучають кредити у рамках програми "5-7-9%".

Опубліковані висновки опитування Європейської Бізнес Асоціації "Розвиток енергетичної незалежності бізнесу" показують, що, в середньому власну готовність до зимового сезону бізнес оцінює на 3,84 балів з 5-ти. А підтримку держави у цьому контексті компанії оцінили у 2 бали з 5-ти. Про що говорять такі результати?

По-перше, що все ж таки бізнес розраховує сам на себе і готується самостійно до складної зими, до можливих тривалих відключень електроенергії. І не йдеться взагалі про очікування допомоги від держави, мені здається, йдеться про те, що держава — це ми, кожен з нас, і що кожен з нас має певну зону відповідальності і долю відповідальності. Наш бізнес є відповідальним, тому ми розуміємо, що те, що ми можемо взяти на себе, ми на себе беремо, і ми відповідаємо за наші колективи, за наше виробництво, і не перекладаємо це на державу, адже самим державним інституціям зараз не переливки, тобто їм треба приймати масу різних, непопулярних інколи, рішень, це їх відповідальність. Що точно бізнес очікує від держави, це рівних зрозумілих правил гри, і мені здається, що держава має їх сформувати. Також, на мій погляд, держава може допомогти з певним спрощенням митного оформлення енергетичних товарів, з безмитним навіть ввезенням деяких категорій, можливо, зі зменшенням ПДВ чи певних корекцій податкових стимулів, щоб спростити підготовку до зими.

Про економічне бронювання і мобілізаційну політику

Одним з викликів для компаній під час війни є кадровий голод, зокрема і внаслідок мобілізації. Якою є позиція Асоціації щодо економічного бронювання? Чи допоможе таке бронювання втримати цінні кадри?

На сьогоднішній момент ми бачимо, що в нас є ринок працівника, а не роботодавця, за рахунок того, що у нас відбувається навколо мобілізаційної політики, а частково і через масштабну хвилю міграції.

Якщо коротко – немає людей. Щоб вирішити питання з тими людьми, які залишаються в Україні, тобто, вивести їх на ринок праці, треба зокрема запустити процес економічного бронювання, а також відновити бронювання за критичним принципом, яке зараз призупинене, і зробити бронювання через Дію можливим за принципом критичності.

Важливо Йшов на роботу — потрапив на фронт. Підприємства ВПК не можуть бронювати співробітників, чим це небезпечно

Бізнес вважає необхідним зробити процедуру економічного бронювання. Але спілкуючись вже з представниками Міністерства оборони, розуміємо також, що цей механізм дійсно має мати певний елемент справедливості. Проте як знайти справедливість в цій непростій задачці? Мені здається, це можливо тільки під час комунікації, коли, наприклад, військові та бізнес зможуть дослухатись один до одного.

І я сподіваюся, що нам вдалося принаймні почути один одного, я маю на увазі Міністерство оборони і Європейську Бізнес Асоціацію, і ми будемо налагоджувати цей діалог, тому що під час діалогу ми зрозуміємо, що військовим потрібно і як ми можемо адресувати, як бізнес, їх запит. Тим часом, вони можуть зрозуміти наш біль, наші запити, як бізнесу. Можливо, в такому тандемі ми зможемо винайти нормальний, справедливий механізм, в тому числі, економічного бронювання.

Дискусії щодо економічного бронювання все ще тривають, я не знаю, справедливо це буде чи ні, тому що, якщо в принципі ми завалимо ринок праці, завалимо економіку і завалимо потім в кінці кінців фронт, то питання справедливості взагалі відпаде. Мені здається, що нам спочатку треба зрозуміти, що у нас в основі, потім зрозуміти, що ми вкладаємо в термін справедливість, і від цього вже просто почути, які є перестороги стосовно економічного бронювання, що саме кажуть юристи, що кажуть військові, що кажуть бізнесмени?

І тоді знайти шлях, як все-таки оці запити поєднати і знайти компромісний механізм, який буде влаштовувати всі групи причетних. Не знаю, яким буде підсумковий механізм, думаю, бізнес підлаштується під конкретну систему, яку запропонує держава, бізнесу дуже болить тема дефіциту кадрів.

Ми розуміємо потреби у військовому резерві, але і тил потрібен, щоб генерувати доходи для держави, щоб інституції працювали, щоб Збройні сили України могли отримувати кошти. До того ж, те, що ми чуємо про "бусифікацію" чи інші випадки історій про ТЦК, ВЛК, теж не сприяє мобілізаційній політиці. Корпоративна культура має змінитися, тобто має бути більше поваги, пошани до людей, мені так здається, тому що якщо ми будемо провокувати страх і ненависть, це ніколи не забезпечить належну мобілізаційну політику. Крім того, має належним чином працювати й система охорони здоров'я, вона має з повагою ставитись до людей, лікувати, мають бути у держави кошти, щоб і лікувати, і реабілітовувати усіх належним чином. Тобто це мають бути різні аспекти, які мають працювати допоміжними до Міністерства оборони.

А економічне бронювання мало б підштовхнути ситуацію на ринку праці до певного врегулювання, але потрібно чути військових, і нам точно про це треба відверто говорити, тому що бізнес прагне вистояти і розвиватись, платити податки, зарплати, але у підсумку усім нам важливо взагалі втримати цю державу і перемогти ворога.

Про майбутнє підвищення податків в Україні

На підписанні у президента знаходиться законопроєкт №11416д щодо підвищення податків та збільшення військового збору. Яка думка Асоціації щодо цього документу, чи враховані там думки бізнесу, як може вплинути цей законопроєкт в разі підписання на бізнес?

Наш бізнес розуміє необхідність фінансування армії, фінансування Збройних сил, взагалі фінансування здатності держави протистояти ворогу, тому це не навіть обговорюється. Більш того, наші компанії, які є великими платниками податків, в переважній більшості, вони і створюють можливості для того, щоб тримати дохідну частину державного бюджету, звідки і фінансується оборона.

Що нас турбує, як представників прозорого бізнесу, це те, що є ті, хто платить податки, а є ті, хто не платить податки, і от саме цей фактор несправедливості і обурив частину компаній. Вони казали — як можна піднімати податки для певної частини суспільства, коли інша частина нічого взагалі не платить? І тут питання до держави: що вона може зробити і зробить для того, щоб вирішити питання тіньової економіки.

Важливо Під ковпаком. Навіщо українців змушують переказувати кошти на IBAN, а не за номером карти

Щодо самого тексту законопроєкту, то нам вдалося під час спілкування з народними депутатами і податковим комітетом прибрати чи видозмінити деякі кричущі норми, прибрати те, що було б катастрофічним для бізнесу. Врешті це точно не той законопроєкт, за який бізнес готовий аплодувати, але це певна компромісна версія. Хоча деякі доволі складні моменти там залишились, наприклад, податок на прибуток банків, який збиратиметься ретроспективно, це прецедент. Але повторюсь, цей проєкт точно менше зло порівняно з тим варіантом, який міг бути ухвалений без правок.

Ми впевнені, що по тіньовій економіці недостатньо тих механізмів, які закладені в законопроєкт, і це саме те, що дратує прозорий бізнес. Потрібно, щоб держава продемонструвала більше політичної волі, яка не просто на словах, а на ділі трансформується в норми і в інструкції, нормативні акти та реальні кроки з боротьби з тінню. В такому разі прозорому бізнесу було б набагато простіше погодитися на підвищення податків. Адже зараз це виглядає так: хто і так платив податки, буде платити більше, хто нічого не платив, продовжуватиме нічого не платити.

У експертній спільноті звучали думки щодо можливого тимчасового підвищення ПДВ замість збільшення податкового навантаження через військовий збір. На вашу думку і на думку членів Асоціації, чи можливий такий варіант і чи був би він краще за ті зміни, що ухвалив парламент у законопроекті №11416д?

Дійсно, є частина бізнесу, яка каже про те, що, замість того, аби підвищувати військовий збір на зарплати, краще підняти ПДВ, і доволі багато великих компаній мають таку думку. З іншого боку, в межах Асоціації є компанії, що також не вважають справедливим підняття ПДВ. Логіка в цьому така: через підвищення ПДВ все рівно лише розширюватиметься розрив між прозорими компаніями та тінню. Тому що при незмінності нинішньої ефективності правоохоронних органів і її нездатності забезпечити належну боротьбу з тінню, коли ми збільшуємо податок на додану вартість, відповідно, ціна продукту або продукції чи сервісу буде збільшуватись.

Той, хто платить податки, буде змушений збільшувати ціну для споживача, а значить, втрачати конкурентоздатність порівняно з тими, хто ці податки не платить. І споживач, звісно, обиратиме нижчу ціну, віддаватиме перевагу тіньовому бізнесу, ніж компаніям, які сплачують усі податки. І таким чином прозорий бізнес програватиме конкуренцію.

Нам треба забезпечити належну боротьбу з тіньовим сектором, щоб він поступово зменшував свій обсяг, а це знову ж таки стосується правоохоронної системи, вона має бути не каральною, а працювати над тим, щоб прозорому бізнесу дати можливість розправляти крила, натомість тіньовому сектору їх поступово треба підрізати.

Про можливість допомоги бізнесу через фіскальні стимули

Асоціація регулярно проводить опитування бізнесу, і у вже згаданому жовтневому опитуванні "Розвиток енергетичної незалежності бізнесу" йдеться, що до найбільш затребуваних заходів підтримки з боку держави бізнес відносить фіскальне стимулювання, а саме скасування мита, ПДВ, зниження акцизів. На вашу думку, якими мають бути дієві заходи фіскального стимулювання для українського бізнесу?

Зменшувати податкове навантаження за умови такого дефіциту державного бюджету та з урахуванням умов того ж МВФ, закладених в останньому Меморандумі, навряд чи можливо. Великі витрати на оборону не дозволяють передбачати зменшення податків. З іншого боку, є потреби, які можна і необхідно адресувати державі, та ж наявність блекаутів або ризик блекаутів, держава мала б гарантувати можливість справитися з ними. І в цьому випадку фіскальний стимул має на меті допомогу всій країні, по суті, пережити наслідки ударів по енергетичній інфраструктурі.

Питання фіскальних стимулів під час війни – доволі дискусійне, адже треба фінансувати оборону, а значить, максимально залучати податкові надходження. Проте, на мою думку, у держави є простір, як і в яких секторах розгорнути певні програми, як створити робочі групи, які б вирішили певні питання саме з позиції фіскальних стимулів та, звісно, для розуміння, яким буде ефект від їх впровадження. До того ж, потрібні прозорі і зрозумілі рішення, які б не ставили під сумнів необхідність таких новацій. До прикладу, той самий законопроєкт про клуб білих платників податків – комусь він подобається, але є і багато критики. Проте важливою є довіра до держави, яка має гарантувати, що стимулами скористаються не якісь "свої", а справді ті, хто за усіма параметрами має на них право. Думка ЕВА така, що треба мати стимули, але без довіри до держави, державних інституцій будувати якісь нові податкові стимули для секторів неможливо. Та й інвесторам наразі цікаві не стільки фіскальні стимули, скільки інші аспекти, серед яких головними все ж називають безпеку та верховенство права.

Про інвестиції та потребу реформи захисту інвестицій

Неодноразово у ЕВА казали про необхідність реформи захисту інвестицій. На ваш погляд, що таке захист інвестицій та яким він має бути?

Бізнесу потрібна передбачувана стабільна площина, в якій можна працювати. Якщо ми кажемо про бізнес, який вже працює тут, він звик, це його домівка, відповідно, він розуміє, як працює цей ринок, і йому в деяких випадках простіше. Але ж на відновлення нам потрібні більші обсяги коштів, потрібні мільярдні інвестиції, і тільки завдяки українському бізнесу ми не зможемо отримати такі інвестиції, потрібні іноземні інвестиції приватного сектору. Потрібно розуміти, чим Україна може залучити інвесторів іноземного приватного сектору, і ми всі маємо зробити своє домашнє завдання.

Коли ми спілкуємося з з міжнародним бізнесом, я бачу, що йому потрібно зрозуміти, куди він прийде, з ким він буде працювати, як йому захистити свої права. Компанії хочуть впевненості, що захистити капітал реально. Крім того, їм важливо зрозуміти, якщо вони вкладають кошти в Україну, як можна вивести кошти з України, тобто, як отримувати дивіденди, як отримувати взагалі прибутки. На ці питання потрібно мати відповіді.

Звісно, зараз ключовий момент – це безпека. Міжнародному бізнесу потрібне страхування військових ризиків, яке дозволить їм не втратити свої інвестиції. І все це вищеназване на сьогоднішній момент викликає багато питань, адже ми не бачимо зараз великої довгої черги з іноземних інвесторів, які просто стукають в двері України і хочуть зайти. Вони цікавляться, багато компаній придивляються до України. Але реальні іноземні інвестиції ми очікуємо вже після війни. Коли будуть гарантії безпеки. Тоді інвестори будуть активніше заходити в різні сектори.

Наразі бачимо зацікавленість в інвестиціях у оборонну промисловість, має перспективи нових іноземних інвестицій в будівельний сектор, сектор інфраструктури, логістики, звісно, енергетика, вони всі будуть залишатися в топі і за цікавістю, і за обсягом залучених інвестицій. Думаю, буде певний приток інвесторів у сектор охорони здоров'я — це те, що просто очевидно нам треба буде підтримувати і розвивати, і цей сектор буде залучати інвестиції, адже нам необхідна не просто класична медицина, а й реабілітація наших ветеранів. Одна з перспективних галузей для залучення інвестицій – харчова промисловість, переробка.

Зараз компанії, що працюють в Україні, не припиняють інвестиції, це інвестиції в підтримку операційної діяльності, в енергонезалежність, в людей, у технології. Є іноземний бізнес, який ще не в Україні, який чекає, коли закінчиться війна або активно придивляється, навіть будує певні партнерські відносини, але такий сегмент в меншості. Більше таких, які чекають на ясність стосовно завершення військових дій.

Під час війни деякі компанії заявили, що продовжують інвестувати у нові напрямки, нові площі, обладнання. Як ви оцінюєте такі заяви, чи дійсно бізнес під час війни знаходить ресурси на розвиток? Які сектори економіки, за вашими спостереженнями, найбільше інвестують у розвиток зараз? Чи інвестують іноземні компанії?

Компанії, дійсно, вкладають у розвиток, також вони оперативно інвестують у відновлення. Тобто той бізнес, який поставив для себе ціль продовжувати бути в Україні, такі компанії будуть інвестувати, адже для того, щоб продовжувати бути успішним тут, треба також вміти конкурувати, а це передбачає, що ти маєш бути кращим за своїх партнерів на ринку, маєш дбати про свій сервіс, про свій персонал, міркувати про майбутнє, будувати плани розвитку.

У нас в ЕВА 924 компанії, і жодна компанія не втекла за кордон. Наші компанії продовжують працювати в країні, 50% наших членів – це компанії з іноземними інвестиціями. Хоча ми не розділяємо компанії на ті, що з іноземними інвестиціями, і ті, що з українськими, це все наш український бізнес. І всі вони хочуть продовжувати бізнес в Україні. Навіть якщо компанії дивляться на глобалізацію або на експансію, це не означає, що вони хочуть згорнутися в Україні і релокуватись в інші країни. А якщо ти хочеш залишатися тут, відповідно, треба робити інвестиції, тому що технології старіють, обладнання старіє, потрібне відновлення, ліквідація наслідків ударів ворога…

Світ не стоїть на місці, рухаємося вперед, Україна змінюється, і бізнес цей досвід навчає бути дуже гнучким, а це також інвестиція, тому що люди інвестують у ментальне здоров'я своїх команд, в тренінги, в семінари, освіту, вони інвестують в людей, в інфраструктуру. Ми бачимо, що за рівнем інвестицій 2024 рік кращий за попередні роки, і компанії вже планують інвестиції на 2025 рік. З-поміж наших компаній у 2025 році великі масштабні інвестиційні проєкти планують 16% компаній. Середній розмір таких інвестицій – 9 млн доларів. І це правильний шлях, адже бізнес має вкладати у свій розвиток, тільки так він може вистояти та перемогти.

Про антикорупційну політику та сприйняття корупції в Україні

У дослідженні "Індекс інвестиційної привабливості України" російська військова агресія продовжує очолювати перелік факторів негативного впливу на інвестиційний клімат, далі слідують корупція та слабка судова система, тіньова економіка, атаки на українську енергосистему. Тобто фактично корупція все ще в топі загроз. На вашу думку, за відгуками компаній-членів Асоціації, чи відбуваються зміни в питанні антикорупційної політики?

Ми гарно співпрацюємо з НАЗК і з НАБУ, тобто в нас з ними є робоча взаємодія, і це плюс. З іншого боку, якихось суттєвих або відчутних кроків чи зрушень в плані антикорупції за цей рік ми особливо не бачили. Можливо, це через те, що найбільші виклики для бізнесу сьогодні все ж пов’язані з безпековими питаннями, а також з питаннями бронювання, мобілізації. Тому що в країні просто шалений дефіцит кадрів, і ця проблематика стоїть дуже гостро. Плюс ще одним з найважливіших аспектів є ситуація в енергетиці. І оці всі перелічені виклики вийшли на перший план, тоді як важливе тріо "верховенство права – судова система – корупція" — воно все ще у переліку проблем, але тимчасово вже не на першому плані для бізнесу.

Що зараз хвилює бізнес, то це мобілізаційна політика. У компаніях кажуть про можливість переглянути підходи до бронювання, до питань мобілізації, потенційно ці питання можуть містити елементи корупції. У нас в ЕBA ми вибудовуємо комунікацію з державними органами влади і ніколи особисто Асоціація не стикалась з корупційними ситуаціями, тобто ми можемо лише судити про наявність корупційних ризиків із розмов з членами асоціації. Були непрості ситуації, коли бізнес до нас звертався по допомогу, і врешті усі питання знімались на користь прозорого і законослухняного бізнесу.

Мені здається, в Україні ще є таке сприйняття корупції, ніби країна надто корумпована, але за інформацією різних експертів, що працювали в країнах Європи, можна робити висновок, що подібні ризики не рідкість і там. Потрібна якісна комунікація з боку держави. Тому що у країні ЄС, коли міністр чи інший чиновник засвітився у корупційній історії, відбуваються масштабні звільнення, ротації, ідуть розслідування. І ніхто із заплямованих такою історією службовців не повертається на високі державні посади. В Україні, хоч фокус зараз і змістився з корупції на інші ризики, все ж дуже потрібна ефективна антикорупційна політика, потрібен рух в бік стандартів Європейського союзу, маємо йти шляхом до норм і правил ЄС, унеможливлюючи корупційну складову.

В цьому нам має допомогти і цифровізація, зокрема, у нас Мінцифри під егідою Михайла Федорова вже внесло вагомий вклад у антикорупційну політику, і деякими новаціями ми вправі пишатись. Я вважаю, що, сприйняття корупції — це те, з чим нам треба працювати. Нам треба працювати над європейською інтеграцією, змінювати процедури, правила, закони, щоб унеможливлювати корупцію. І звичайно — працювати далі в напрямку цифровізації, щоб поступово зменшувати можливості для корупції в нашій державі.