Мирний план для України «завис у повітрі». Що сталося на саміті G20?

Саміт G20 у Ріо-де-Жанейро завершився більш-менш позитивно, адже щодо низки важливих питань було досягнуто зафіксованого в декларації консенсусу. Бразилії, яка приймала саміт, вдалося це зробити завдяки кроку, що спричинив помітне роздратування країн Заходу. Бразилія, ймовірно, з подачі Китаю, заморозила обговорення мирних планів стосовно російсько-української та близькосхідної воєн. Тобто заморожування війни наразі звелося до заморожування розмов про це заморожування.

Складна комбінація очікувань мирного плану від Дональда Трампа й ракет від Джо Байдена, уперше використаних Україною проти арсеналу боєприпасів на російській території, залишилися за кадром рішень саміту G20. Так само за кадром залишилась оновлена ядерна доктрина РФ, підписана Путіним, відсутнім на саміті з міркувань чинності ордеру на його арешт з боку Міжнародного кримінального суду.

Млявий консенсус

«Велика двадцятка» просунулась у реалізації низки важливих для світу ініціатив. Декларація саміту повідомляє про створення за ініціативи Бразилії Глобального альянсу проти голоду та бідності. Це рішення підтримали понад 80 країн і впливові гуманітарні організації. На пляжі Копакабана в Ріо-де-Жанейро відбулася презентація цієї ініціативи з порожніми тарілками, що символізували мільйони людей у світі, які страждають від голоду. Глобальний альянс просуватиме різні механізми боротьби з голодом, такі як грошові трансфери, шкільні харчові програми та доступ до мікрокредитів.

Також у декларацію включено ініційоване Бразилією колективне зобов’язання працювати над запровадженням 2% податку на статки надбагатих жителів світу. Шанси здавалися мінімальними через опір президента Аргентини Хав’єра Мілея, котрий як людина правих поглядів вважає такі й подібні ініціативи наступом соціалізму. В цьому питанні, за відсутності поглибленої дискусії щодо війн в Україні й на Близькому Сході, тінь Дональда Трампа проявилася на саміті якнайсильніше. Згідно з поширеною думкою, Мілей на саміті представляв систему економічних поглядів, які асоціюються з Трампом.

У питанні боротьби зі зміною клімату Бразилія доклала зусиль, аби наповнити конкретним змістом рамкову кліматичну конвенцію ООН COP29. Декларація G20 оновила зобов’язання досягти нульових викидів до середини століття й істотно, без конкретних цифр, збільшити частку відновлюваної енергії та підвищити глобальну енергоефективність до 2030 року. Було підтверджено наміри G20 зменшити деградацію земель на 50% до 2040 року. Для конкретизації фінансових зобов’язань, що стосуються протидії зміні клімату, саміт започаткував Глобальну робочу групу.

Кроку вперед у питаннях зеленого переходу не було, так само, як не було його на недавньому саміті COP29 в Азербайджані. Боротьба зі змінами клімату — друга після податків на надбагатих тема, де тінь Дональда Трампа з його «бури, крихітко, бури» (популярна американська формула необмеженого видобутку нафти) впливала на рішення.

У декларації G20 підтвердила прихильність до Порядку денного 2030 стосовно сталого розвитку. Тільки мала частина цілей сталого розвитку вважаються такими, що реалізуються належним чином. Попри застереження лідера Аргентини зроблено акцент на питаннях гендерної рівності. В цій проблемі він також виглядав посланцем Дональда Трампа.

Війни без винних

Перезрілу проблемуреформи ООН та її Ради безпекибуло згадано як перспективу, начебто нагальну, але невизначену. Декларація містить зобов’язання G20 модифікувати Раду безпеки ООН «шляхом трансформаційної реформи, що узгоджує її з реаліями та вимогами XXI століття, роблячи її більш представницькою, інклюзивною, ефективною, дієвою, демократичною та підзвітною, а також прозорішою для всієї спільноти ООН». Жодного натяку на те, як і коли цей процес може розпочатися. Так само мляво просуваються наміри реформувати СОТ. Згідно з декларацією, Світова організація торгівлі важлива для «гарантування процвітання та створення сприятливого середовища для торгівлі та інвестицій для всіх». Рішення, як можна досягти такої інклюзивності, немає. Наразі в невизначені терміни заплановано покращити систему вирішення торговельних спорів.

У декларації сказано, що без миру сталий розвиток і процвітання неможливі й що сама G20 існує для вирішення фінансових та економічних криз. Зараз, як зазначено в тексті, світ стикається з «багатогранною кризою, де політичні та геополітичні напруження загрожують здатності долати виклики, такі як стимулювання зростання, зменшення бідності та боротьба зі зміною клімату».

Тому зовсім обійти увагою тему воєн саміт не міг. Декларація згадала гуманітарну кризу в Газі та ескалацію в Лівані, закликала до припинення вогню й доступу до гуманітарної допомоги. «Двадцятка», уникаючи прямої критики Ізраїлю, підтвердила колективну відданість рішенню близькосхідних проблем на основі двох держав для Ізраїлю та Палестини.

Щодо російсько-української війни, в декларації саміту в Ріо-де-Жанейро сказано про гуманітарні страждання без згадки РФ як їх причини. Рецепт вирішення був, як завжди в міжнародних деклараціях, правильним, але безадресним і не підкріпленим діями. У декларації зазначено, що всі держави мають утримуватися від загрози або застосування сили для досягнення територіальних здобутків, що суперечать територіальній цілісності, суверенітету чи політичній незалежності будь-якої держави.

Штучний інтелект і ядерна зброя

У декларації саміту наголошено на швидкому розвитку штучного інтелекту (ШІ) з урахуванням його потенціалу для глобальної цифрової економіки. Водночас розвиток і впровадження ШІ мають супроводжуватися захистом прав людини, прозорістю, відповідальністю, регулюванням, етикою, конфіденційністю й управлінням даними. Наразі це означає, що кожна країна сама вирішує, як утілювати ці побажання й наскільки вони обмежують розвиток ШІ.

Окремо від декларації саміту лідери США та Китаю Джо Байден і Сі Цзіньпін підтвердили, що рішення стосовно використання ядерної зброї мають залишатися під контролем людини, а не передаватися системам ШІ. Це, власне, й усе, що можна вважати опосередкованою реакцією саміту на оновлення ядерної доктрини РФ, яка розширює кількість приводів для ядерної війни. США й Китай, можливо, більше хвилює те, наскільки російська пропаганда, яка дедалі більше впливає на російську ядерну доктрину, існує окремо від діпфейків, породжених ШІ.

Застряглі мирні плани

Саміт став сценою прощання Джо Байдена зі світовою політикою. У промовах він зосередився переважно на глобальній безпеці та врегулюванні конфліктів, передусім воєн в Україні та на Близькому Сході. Він укотре підтвердив тверду підтримку Сполученими Штатами суверенітету України. Цього разу слова важили більше на тлі підтвердженого різними джерелами та вибухами на одному з російських арсеналів дозволу Україні використовувати американські далекобійні ракети. Але сам Джо Байден про цей дозвіл публічно не згадував і прямої дискусії стосовно цього не було.

Найвищий російський представник на саміті Сєрґєй Лавров кілька разів нагадав журналістам, що згідно з оновленою ядерною доктриною, РФ може розглядати удари України по ній американською зброєю як привід для ядерного удару. Ймовірно, опосередковано мався на увазі ядерний удар по Україні, проте конкретного адресата в заявах Лаврова зазначено не було. Президент Туреччини Реджеп Ердоган, який, імовірно, їхав на саміт із анонсованим турецьким мирним планом, обмежився констатацією того, що РФ реагуватиме негативно на українські удари американською зброєю. Він не став згадувати свій мирний план. Китай заявив на саміті, що не постачає зброї для російсько-української війни, намагаючись виглядати миролюбнішим за США. Водночас Сі Цзіньпін не згадував про війська та зброю КНДР в РФ, які навряд чи могли б опинитися там без згоди Пекіна.

Сі Цзіньпін не став протидіяти американському рішенню прибрати зайві заборони на використання зброї Україною й оптимізму західних союзників, окрім, можливо, канцлера Німеччини. З мирним планом у Китаї, схоже, було вирішено зачекати до моменту, коли стане зрозумілою політика Дональда Трампа вже на посаді президента США. Наразі нова американська політика проявилася тільки в опозиції політичного союзника Трампа Хав’єра Мілея певним аспектам прогресивного оподаткування, темпам досягнення екологічних цілей і питань гендерної рівності. Тож Китай зосередився на розбудові двосторонніх стосунків із провідними країнами, для яких нова політика США наступного року також є невизначеною. Сі Цзіньпін зустрівся з канцлером Німеччини Олафом Шольцом, прем’єр-міністром Сполученого Королівства Кіром Стармером, прем’єр-міністром Австралії Ентоні Албанізі, президентами Бразилії Луїсом Інасіу Лулою да Сілвою та Мексики Клаудією Шейнбаум.

З огляду на невизначеність мирних ініціатив, президент Бразилії ще першого дня закрив дискусії на цю тему, щойно сформувався мінімальний консенсус, який давав змогу ухвалити спільну декларацію.

Політика провідних країн світу, як і раніше, залежить від політики США. Зараз залежність проявляється в униканні ініціативи, доки готовність Дональда Трампа змінити світ не почне реалізовуватись у діях. Судячи з рішень саміту G20 у Бразилії, навіть Китай чекає, коли це станеться, не кажучи вже про менші країни.

В такому колективному очікуванні дива від Дональда Трампа різноманітні мирні плани застрягли в повітрі. Й знову, як і завжди, головним чинником змін залишається ситуація на фронтах російсько-української війни.