Богдан Драп'ятий, заступник голови МВС: «Декларування дозволить громадянам легалізувати наявну у них незареєстровану зброю»

З 25 листопада в Україні розпочнеться добровільне декларування зброї, яке дозволить громадянам легалізувати наявну в них незареєстровану зброю. Це рішення є важливим кроком до впорядкування ситуації з обігом зброї та створення у державі цивілізованих умов володіння зброєю. Про деталі процедури декларування, статистику вилучення нелегальної зброї та перспективи подальшого законодавчого врегулювання цивільного обігу зброї ZN.UA розказав заступник міністра внутрішніх справ Богдан Драп'ятий.

— Пане Богдане, яким чином війна в Україні, особливо після повномасштабного вторгнення РФ, вплинула на кількість нелегальної зброї в країні? Чи маєте ви точні статистичні дані щодо зростання її обігу?

— Дякую. У нас станом на сьогодні у встановленому законодавством порядку зареєстровано майже 1 мільйон 400 тисяч одиниць різних видів зброї.

— Зброї для полювання, я правильно розумію?

— Так, зазвичай це зброя для полювання, для заняття стрільбою і так звана травматична зброя для самозахисту. Є окремі категорії осіб, які мають право на цю зброю.

— Наприклад, журналісти.

— Зокрема, журналісти. Тобто нарізної, гладкоствольної та травматичної у нас більш як мільйон одиниць.

На жаль, про статистику незаконного обігу зброї говорити наразі важко зі зрозумілих причин. Зокрема, через триваючу гарячу фазу повномасштабної війни Росії проти України та величезну протяжність лінії фронту (понад 1000 кілометрів). Але ми аналізуємо стан криміногенної ситуації за різними видами злочинів і бачимо, до прикладу, що з початку повномасштабної війни і по сьогодні вона є мінливою.

Втім, є негативна динаміка зростання незаконного обігу зброї. Якщо порівнювати, наприклад, період повномасштабної війни з 2019 роком, то ми бачимо збільшення випадків вилучення незареєстрованої зброї у наших громадян.

— Мова про будь-яку незареєстровану зброю?

— Так, і не тільки про вогнепальну зброю, тут також враховуються вилучені вибухові речовини, пристрої, у тому числі гранати та набої.

Так от, якщо за 2019 рік у нас було вилучено автоматичної зброї близько 100 одиниць, то 2023-го маємо 1567 одиниць вилученої зброї цього виду. Якщо говорити про гранати, то 2019-го правоохоронці вилучили 2500 одиниць, а за 2023 рік — близько 18 тисяч. Тобто ми бачимо різке збільшення показників із початком повномасштабного вторгнення.

— Чи помітили ви паралельно з цим збільшення кількості злочинів із використанням незареєстрованої зброї?

— Дивіться, в нас є статистика за статтями 263, 263-1 Кримінального кодексу України — про незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами. За цей рік правоохоронцями порушено 4700 кримінальних проваджень за цими статтями. Звісно, до повномасштабної війни показники були меншими. Але зі згаданих 4700 кримінальних проваджень у 3797 провадженнях особам було вручено підозри, 3212 справ уже було направлено до суду. Тобто справи розслідуються, і знову ж таки підкреслюю, що ситуація контрольована.

Звісно, фіксуються також випадки як вчинення злочинів із застосуванням вогнепальної зброї, так і її незаконного обігу. На жаль, ми бачимо тенденцію до зростання кількості й цих кримінальних правопорушень. Зрозуміло, що найбільше такої зброї вилучається у регіонах, які межують із районами ведення бойових дій. Це Донецька, Харківська, Запорізька і Дніпропетровська області. Найменше вилучається зброї на заході — у Закарпатській, Івано-Франківській і Чернівецькій областях.

— Географія у цьому випадку пояснює, звідки незареєстрована зброя опиняється на контрольованій території.

— Правильно. Тому, якщо ми говоримо про шляхи потрапляння зброї на всю територію України, це перш за все райони ведення бойових дій. Ми це бачимо, наприклад, на блокпостах, які розміщені в південно-східних областях нашої території. Це один із шляхів потрапляння зброї на контрольовану територію України.

Інший шлях — це організовані злочинні організації, які займаються торгівлею зброєю. Ми бачимо випадки, коли перероблена або втрачена зброя потрапляє на ринок зброї, наприклад.

— Чи фіксуєте ви випадки організованого продажу нелегальної зброї?

— Однозначно такі випадки фіксуються. Національна поліція України виявляє схрони зброї. Для прикладу, з 2019-го до 2022 року правоохоронці фіксували поодинокі факти виявлення схронів, а вже 2023 року їх виявили 117. За десять місяців 2024-го — 137 таких схронів, у яких зберігалося 308 одиниць автоматичної зброї та 106 одиниць іншої вогнепальної зброї, 4 136 гранат, 220 гранатометів, сотні тисяч набоїв та інших боєприпасів, а також більш як тонна вибухових речовин.

Крім цього, поліцейські документують торговців зброєю, виявляючи канали її розповсюдження та, відповідно, вилучаючи з обігу. За десять місяців цього року було дев’ять сотень намагань збуту зброї та боєприпасів, під час чого з незаконного обігу вилучено 569 одиниць зброї, 1,5 тисячі гранат, майже 200 кілограмів вибухівки.

— Звучить не надто обнадійливо…

— На щастя, прямого впливу на погіршення криміногенної ситуації наразі немає.

Ми не бачимо бандформувань, які тероризували б населення, здійснювали б ракет, шантаж чи вчиняли б інші незаконні дії. Ба більше, якщо говорити про кількість таких злочинів, як розбої, грабежі, крадіжки, то в період повномасштабної війни ми, навпаки, спостерігаємо її зменшення. Тож нам вдається оперативно реагувати на виклики та тримати ситуацію під контролем.

Наразі створено Координаційний центр з питань протидії незаконному обігу зброї, очолюваний міністром внутрішніх справ, до якого залучені всі правоохоронні органи, дотичні до протидії незаконному обігу зброї. Що також допомагає нам на цьому шляху.

— Тим не менш ми очікуємо законодавчих змін, які передбачають, що все ж таки незареєстровану зброю треба буде добровільно здати державі. Що дасть нам так званий закон про декларування зброї, що вступить у силу буквально днями?

— Контроль над обігом зброї — важлива складова забезпечення безпеки в Україні. Це також пріоритетний вектор роботи Міністерства внутрішніх справ, частина концепції «Безпекового середовища».

Закон про декларування зброї — один з етапів, який ми впроваджуємо для зниження кількості злочинів, вчинених з її використанням, також він сприятиме захищеності громадян.

Другий аспект — громадяни, які задекларують знайдену зброю, зможуть її надалі законно зберігати в себе.

— Тут насамперед мова про людей, які мають так звану трофейну зброю, правильно?

— Ні, не трофейну, а знайдену або отриману зброю, яка не зареєстрована в Національній поліції.

Трофейна зброя, тобто зброя, знайдена на полі бою або вилучена військовослужбовцями, обліковується за окремими нормативам і зберігається в Збройних силах України.

У законі про декларування, натомість, ідеться про знайдену зброю, яка є у цивільних осіб, але наразі не зареєстрована.

І щоб громадянина не притягнули до кримінальної відповідальності за незаконне зберігання цієї зброї, ми і пропонуємо йому здати цю зброю, задекларувавши її в органах поліції, і на період воєнного стану, а також 90 днів після завершення воєнного стану, зберігати її в себе.

Власне, тому у цій законодавчій зміні насамперед зацікавлені не самі правоохоронці, а громадяни, які мають на руках незареєстровану зброю.

Однак, з іншого боку, ці зміни дозволять правоохоронним органам, зокрема Національній поліції, посилити контроль над ситуацією з обігом зброї та насправді розуміти, скільки зброї є на руках у наших громадян, знати, що це за зброя, й за потреби ідентифікувати її.

— Закон набере чинності з 25 листопада. Якою буде процедура? Куди йти громадянам, на що чекати? До яких запитань готуватися?

— Ми зробили процедуру декларування зброї максимально простою і зрозумілою: громадяни віком від 21 року, які мають незареєстровану зброю, мають прийти до органів Національної поліції, задекларувати цю зброю і на період воєнного стану можуть залишити її у себе на зберіганні. В тому ж законі ми також передбачили, що після завершення воєнного стану громадяни, за бажання і за можливості, зможуть цю зброю переробити на дозволені види вогнепальні зброї, аби вже поставити її на облік як зброю, що дозволена до використання та зберігання.

Звісно, якщо переробити зброю на дозволені зразки неможливо, її доведеться просто здати. Що, власне, і діюче законодавство передбачає.

Та у більшості випадків, по суті, декларування дозволить громадянам легалізувати наявну у них незареєстровану зброю і законно її зберігати на період дії воєнного стану.

Форма деклараційної заявки максимально проста. Там просто треба вказати, що зброя була знайдена чи отримана у такому-то місці конкретної дати чи проміжку часу.

Не всі види зброї підлягатимуть декларуванню, але, наприклад, автомат чи пістолет, які нині не дозволені в обігу для цивільних осіб, можна буде задекларувати і залишити у себе на зберіганні. Також цією зброєю можна буде скористатися для захисту від російських окупантів.

Тут не без винятків для людей із кримінальним бекграундом або осіб, які вчиняли домашнє насильство. Звичайно, вони задекларувати зброю не зможуть.

Звісно ж, ми також фіксуватимемо ідентифікаційні номери зброї, фотографуватимемо її, але після цього віддаватимемо назад громадянам. До завершення воєнного стану. Зброя із ознаками корегування маркування чи його знищення не підлягатиме декларуванню.

Якщо особа не виявить бажання залишити знайдену чи отриману зброю на період дії воєнного стану, органи Національної поліції приймуть її на добровільних засадах, що виключає кримінальну відповідальність.

— Вказаних законом 90 днів достатньо буде? Як ви оцінювали власну «пропускну здатність» на випадок, якщо охочих буде дійсно багато?

— З 25 листопада ми всіх зусиль докладемо до того, щоб забезпечити простий доступний механізм декларування для громадян. Тож звернутися можна буде до будь-якого територіального органу Національної поліції, який має відповідні можливості та ресурси.

А вже через 90 днів після завершення воєнного стану, якщо громадянин захоче залишити цю зброю в себе, переробивши на інший вид дозволеної зброї, процедура буде дещо іншою. Ми однозначно цю зброю будемо відстрілювати, перевіряти за нашими стандартами, проводити балістичну експертизу. І лише після того, як з’ясуємо, що ця зброя не причетна до вчинення правопорушень, повернемо її нинішньому власникові.

Але на першому етапі, який простіший і швидший, ми маємо на меті вивести з незаконного обігу вогнепальну зброю, що вже перебуває у володінні людей, облікувати її з так званої тіні та поінформувати володільця такої зброї про встановлені Правила її носіння, зберігання та перевезення для убезпечення його та оточуючих.

— Пане Богдане, а якщо не прийдуть?

— Може й таке бути. Але наразі власникам незареєстрованої зброї загрожує відповідальність за статтею 263 Кримінального кодексу — від 3 до 7 років позбавлення волі. Добровільне декларування або здача позбавить їх цього ризику, і це вагомий, як на мене, аргумент.

— Добровільне декларування — це наше українське ноу-хау? Що про це говорить світовий досвід, зокрема у поствоєнних країнах?

— Звісно, ми у Міністерстві внутрішніх справ і Нацполіції ретельно вивчаємо міжнародний досвід регулювання обігу вогнепальної зброї. Що ми бачимо? Наприклад, у розвинених європейських країнах (Австрії, Бельгії, Швейцарії, Фінляндії, Ірландії, Італії, інших) законодавство досить жорстке й помітний тренд на його посилення. Якщо ми подивимося на законодавство поствоєнних країн (Боснії і Герцеговини, Хорватії, Сербії та інших), то побачимо різні підходи й кроки, які лише частково можна адаптувати під наші реалії. Насамперед до вирішення проблеми вони зазвичай приступали вже після завершення бойових дій, запроваджували такі механізми, як викуп зброї та програми амністії зброї, проводили різноманітні інформаційні кампанії, які заохочували громадян здавати незареєстровану зброю.

Тож на основі їхнього досвіду ми впровадили унікальний варіант і пішли шляхом декларування. В жодній країні ми не побачили такого механізму. Чому ми пішли цим шляхом? Ми розуміємо, що очікувати завершення повномасштабної війни для вирішення цього питання нераціонально.

Якщо пригадуєте, то статтю 263 Кримінального кодексу України на початку повномасштабної війни було змінено таким чином, щоб особа не несла кримінальної відповідальності у випадку, якщо вона добровільно здала зброю. Ми подивилися статистику, наскільки наші громадяни добровільно здають усю зброю. На жаль, вона невисока — близько тисячі одиниць вогнепальної зброї за рік.

Ми однозначно очікували іншого порядку цифр. Бо, також нагадаю, на початку березня 2022 року було прийнято Закон «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», який надав право органам державної влади видавати нашим громадянам зброю для відсічі збройної агресії Росії.

Цей шлях виявився правильним, завдяки йому нам вдалося мобілізувати цивільних громадян, які бажали захищати нашу державу. Здебільшого всю видану зброю МВС і поліція облікували, ця інформація є. Втім, ми не виключаємо випадків, коли з різних причин на початку повномасштабного вторгнення належно не оформлювалися документи про видачу зброї цивільним, тож наразі громадяни мають право оформити на цю зброю відповідні документи, а після завершення воєнного стану повернути її в законний спосіб державі.

— Ви згадали про викуп як один із шляхів, яким ішли інші поствоєнні країни. Чому вирішили не викупати?

— Дивіться, у разі викупу існує лише один покупець — держава. Ми все ж таки даємо людям можливість цю зброю залишити у себе, переробити на дозволені зразки, зареєструвати, а далі за бажання вони зможуть її продати. І не державі, яка гарантовано запропонує мінімальну ціну, а зацікавленим покупцям, за ринковою ціною. Можливість продажу закладено у наш варіант, але вона не єдина, зброю дозволених видів можна буде залишити собі.

— Що про цю ініціативу думають наші партнери і союзники? Їх запропонований вами шлях влаштовує?

— Цілком. Ми детально обговорювали цей механізм і бачимо підтримку. Та лише його для побудови ефективної системи недостатньо. Тут надзвичайно важливим етапом стане й прийняття законопроєкту про право на цивільну вогнепальну зброю (реєстр. №5708). На жаль, на сьогодні Україна єдина серед європейських країн, яка не врегулювала питання обігу зброї на рівні закону. Це, скажімо так, викликає подив у наших партнерів.

— Що саме передбачатиме цей законопроєкт?

— Це проєкт базового закону, який врегулює питання обігу цивільної вогнепальної зброї. Він визначатиме порядок набуття у власність вогнепальній зброї, порядок її зберігання, транспортування та вилучення. Також він буде визначати категорії зброї, яка може бути у громадян. По суті, акумулює у собі все те, що наразі визначається купою різних нормативних документів. Звісно ж, це не зовсім правильно, бо наша Конституція вимагає, щоб питання власності визначалися у нас на рівні закону, і право власності на зброю не виняток. У європейських країнах аналогічні закони прийняті дуже давно, подекуди з початку минулого століття.

Тому нам необхідно відмовитися від застарілого законодавства і піти шляхом, яким ішли всі європейські держави, — на рівні закону врегулювати ці правовідносини.

Відповідний законопроєкт є (№ 5708). Він прийнятий у першому читанні за день до повномасштабного вторгнення. Як ви розумієте, у зв’язку з докорінною зміною ситуації в країні він потім потребував вдосконалення, але й цю роботу у тісній співпраці із народними депутатами та експертами ми провели. Тож наразі сподіваємося на це, поза сумнівом, історичне рішення, до якого Україна йшла всі ці 33 роки. А головне, поява цивілізованого законодавчого регулювання обігу зброї стимулюватиме громадян до добровільного її декларування, адже визначить базові правовідносини станом на зараз і перспективи їхнього розвитку у майбутньому.

— Чи передбачає законопроєкт якісь зміни у частині легалізації зброї?

— Одразу наголошу, що в Україні вже легалізовані певні види зброї, про що ми згадували. Але я розумію, про що ви, — про розширення прав на володіння короткоствольною вогнепальною зброєю.

Наразі нам важко передбачити, яким буде українське суспільство після війни. Це травматичний досвід, який не можна ігнорувати. Як не можна і сперечатися з тим, що питання особистої безпеки для більшості стали основоположними.

Шляхом компромісів із народними депутатами в згаданому законопроєкті № 5708 до другого читання ми підготували норму, що громадянин України може мати право на володіння короткоствольним пістолетом, зберігати його вдома, використовувати його для самозахисту, а також для навчання в тирах, із правом транспортування (наприклад у тир), але без права прихованого носіння. Також ми запропонували відтермінувати цю норму на певний період часу.

По-перше, цей час нам потрібен для того, щоб обладнати так звані зони, вільні від зброї (школи, лікарні, державні органи тощо), арочними металодетекторами. По-друге, час нам потрібен, аби підготувати достатню кількість навчальних тирів для людей, які бажають володіти такою зброєю. Впровадити саму систему навчання, прозорих екзаменів. На все це потрібен час, але всі ці заходи необхідні для того, щоб мінімізувати можливі ризики.

— Роботи попереду чимало…

— Насправді зроблено також немало, і ми впевнено рухаємося вперед.

З червня 2023 року діє Єдиний реєстр зброї та електронний кабінет власника зброї, що суттєво спростило для громадян подачу документів на отримання чи подовження дозволів. Найближчим часом відповідна опція з’явиться і у додатку «Дія», що дасть можливість людям усі необхідні дозволи мати при собі, а також отримувати нагадування про закінчення строку дозволу на зброю.

Та й рости є куди. Опитування, яке ми провели серед користувачів електронного кабінету, показало, що громадяни хотіли б бачити у його функціоналі мапу з тирами і стрільбищами, майстернями із ремонту зброї, магазинами зброї. Є високий попит на продовження цифровізації послуг, а тому це наш беззаперечний пріоритет у всій системі органів МВС, визначений міністром Ігорем Клименком. Це все ми будемо розвивати, підтримувати цей діалог із суспільством і готувати підґрунтя до цивілізованих умов володіння зброєю.

Комунікаційна кампанія здійснюється в межах позабюджетного проєкту Секретаріату ОБСЄ «Підтримка зміцнення потенціалу державних органів влади України у запобіганні та боротьбі з незаконним обігом зброї, боєприпасів та вибухових речовин в усіх його проявах», що фінансується Європейським Союзом, Фінляндією, Францією, Німеччиною, Нідерландами, Норвегією, Словаччиною і Польщею, а також за підтримки Литви та Іспанії. Проєкт впроваджується у партнерстві з Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Державною прикордонною службою та Державною митною службою України.