ISTAR у бою: більше знищених рашистів за менші гроші

“Око то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне”. (Матвія 6:22-23)

Усім відома проблема “інформаційного сміття”, коли в нескінченному потоці контенту та новин неможливо знайти щось цінне та важливе. Схожий тренд спостерігається на війні, пише “Економічна правда“. Раніше військові мали дуже обмежені дані про противника, який перебував на відстані кількох кілометрів від них. Зараз завдяки дронам, сучасним системам зв’язку, радарам та супутникам штаб отримує величезні масиви інформації.

Це породило інший виклик: що робити з цими даними? Невелика група людей у штабі має за лічені години проаналізувати терабайти інформації про противника. Від такого важко не збожеволіти, адже отримані дані можуть бути хибними або некорисними. У сучасній війні армія має два шляхи: або приручити інформаційні потоки і стати ефективнішою, або потонути в excel-таблицях, скриншотах, мітках і розшифровках.

Аби рухатися першим шляхом, командири українських підрозділів на різних напрямках почали створювати спеціалізовані підрозділи, які за допомогою сучасних технологій збирають та аналізують всю інформацію з фронту. Такі підрозділи називають центрами ISTAR і це – практика країн НАТО.

У 13-й бригаді Нацгвардії “Хартія” диспетчери в центрах ISTAR цілодобово чергують перед моніторами з кількома трансляціями з безпілотників і перебувають на зв’язку з військовими на фронті. Вони записують усе, що бачать і чують: якими дорогами ходять росіяни, яка техніка поряд, на яких частотах літають дрони. Після цього аналітики збирають з цих даних цілісну картину поля бою для штабу.

Якщо ж реагувати на рухи ворога потрібно негайно, диспетчери здатні за лічені хвилини викликати FPV або артилерію і спостерігати за знищенням росіян у прямому ефірі.

Правильно налагоджена система ISTAR наразі є далеко не в кожному підрозділі. Однак її впровадження – реальна можливість для України стати ефективною на полі бою, знищувати більше ворогів меншими ресурсами та берегти життя військовослужбовців.

Ціна інформації

Будь-якій сучасній армії потрібна мережа підрозділів, яка збирає та аналізує інформацію з поля бою. Зараз це очевидно, але так було не завжди.

“Раніше армії воювали піхотою на піхоту, танками на танки. Усе вирішувала кількість, але з появою сучасних технологій зв’язку та розвідки все змінилося. Американці замислилися про побудову єдиної мережі, яка збиратиме й оброблятиме інформацію з поля бою, лише після поразки у В’єтнамі, а остаточно сформулювали її принципи після появи технології GPS.

Яскравий приклад ISTAR у дії – війна в Іраку, коли 250 тис. американців за 21 день “винесли” 1,4 млн іракської армії. Операція пройшла як за нотами. США використали всю свою технічну перевагу, маючи всю інформацію про ворога. Після цього їх союзники почали переймати цей підхід. Україна відстала на десятки років від західного світу, але зараз це надолужує, бо не має іншого виходу”, – розповів ЕП Ярослав Гончар, співзасновник ГО “Аеророзвідка”, яка допомагає розвивати ISTAR в українському війську.

У Силах оборони з’являється дедалі більше підрозділів, які самотужки вивчають стандарти НАТО та будують систему ISTAR у своїх штабах. Один з них – 13 бригада НГУ “Хартія”, що працює на харківському напрямку.

Вона була заснована у 2022 році як добровольче формування з кількох десятків людей, а за два роки зросла до бригади з тисячами військових.

“Принцип нашої бригади – піхота не має вступати в бій. Якщо піхота починає стріляти – значить, ми вже десь недопрацювали. Ми маємо завдавати по ворогу превентивні удари, кошмарити, не давати накопичуватися, мінувати шляхи пересувань. Для цього потрібно точно знати, що відбувається навкруги”, – пояснює ЕП військовий з позивним “Біт” із штабу “Хартії”.

Зібрати повну картину поля бою бригаді допомагає новостворена система ISTAR. Це абревіатура, яка означає поєднання Intelligence, Surveillance, Target acquisition та Reconnaissance. У перекладі – аналітика, спостереження, цілевказання та розвідка. Що це означає на практиці?

Спочатку військові дістають десятки технологічних засобів для збору інформації. Це можуть бути розвідувальні дрони, які за чергою “пасуть” одну ділянку й фіксують пересування ворогів; снайпер, що стежить у тепловізор за скупченням техніки; системи радіоелектронної розвідки, радари, супутники, камери. Пріоритети для спостереження визначає командир підрозділу.

Координати ворогів військові заносять у систему “Дельта”. Це цифрова мапа, яка оновлюється в режимі реального часу й фіксує історію змін. Якщо військовий фізично не може внести дані – за нього це зробить диспетчер ISTAR, який постійно на зв’язку і стежить за трансляціями з безпілотників та іншими джерелами.

У Силах оборони є засоби, які роблять мітки на “Дельту” автоматично. Наприклад, є спеціальний контрбатарейний радар, здатний приблизно визначити місце вильоту ворожого снаряду і за лічені секунди нанести координати на мапу.

У “Дельту” також додаються радіоперехоплення, інформація з чат-ботів та відкритих джерел, донесення агентурної розвідки. У підсумку на мапі нагромаджується величезний масив міток, у якому майже неможливо розібратися. Саме на цьому етапі до роботи долучаються аналітики. Їх завдання – відшукати в зібраній інформації сенс. Побачити закономірності, візуалізувати та швидко передати їх головному замовнику – штабу підрозділу. Уже там командири думають, як зірвати плани ворога, спираючись на цю аналітику.

“Недавно наші айстарівці зібрали агреговані дані, як росіяни кілька днів ходять по цій дорозі”, – показує “Біт” графік на своєму ноутбуці.

“Хлопці виявили, що росіяни тут регулярно ходять на ротацію пішки по кілька кілометрів. Ми робимо висновки і використовуємо цю інформацію проти них. Або відстежуємо, у який час у них найчастіше відбуваються ротації й заздалегідь піднімаємо FPV-дрони на полювання. Ми також фіксуємо закономірності в роботі їхньої артилерії, щоб виявити найбільш безпечний час для планування наших дій. Таких прикладів багато”, – пояснює він.

За словами військового, зараз мета їхнього підрозділу ISTAR – збирати ще більше важливої інформації, яка може мати значення в бою. Наприклад, аналітики можуть збирати дані про ефективність дронів. Якщо техніка не показує бажаного результату – командування думає, як вирішити цю проблему.

У підсумку управління бригадою стає схожим на управління великим бізнесом, де успіх операцій залежить від наявності інформації та правильно зроблених з неї висновків. Навіть інструменти використовують схожі: у штабі “Хартії” користуються відомою програмою, яка призначена для бізнес-аналітики.

Центри ISTAR можуть працювати на різних рівнях командування: батальйону, бригади або оперативно-тактичних угруповань. Кожен має свій рівень автономності, зону відповідальності та пріоритети. В ідеалі центри повинні спілкувалися між собою, узгоджувати дії, обмінювалися даними зі своїх джерел і допомагати з ураженням ворогів кожен своїми засобами.

При цьому технічно кожен підрозділ може будувати систему ISTAR по-різному. Найбільш ініціативні бригади навіть розробляють власне програмне забезпечення для аналітики. “ISTAR – це як релігія. Біблія одна, але кожен трактує по-своєму”, – пояснює “Біт”.

“Біблією” ISTAR можна вважати натовський документ AJP-2.7. Там зібрані загальні принципи та рекомендації, як має будуватися ця система. За цим документом, головне завдання для армії – запустити єдину синхронізовану мережу “центрів” для збору та обробки даних. Щоб усі підрозділи спілкувалися між собою, знали слабкі та сильні місця у ворога та в себе і на основі цього ухвалювали правильні й своєчасні рішення.

А от якими технічними інструментами цього досягти – кожен вирішує сам. Наприклад, у Канаді, США та Великій Британії системи ISTAR відрізняються. Свої особливості має і Україна.

“Порівняно із західними країнами, ISTAR в Україні характерний сильною тактичною обізнаністю завдяки масовому використанню різнотипних дронів та інших сенсорів, а також більш слабкою стратегічною обізнаністю, бо наша армія значно відстає від західних партнерів в оперуванні супутниками або специфічними дорогими радіоелектронними засобами”, – сказала ЕП керівниця напрямку підтримки ISTAR в ГО “Аеророзвідка” Марина Ціркун.

На думку опитаних ЕП військових та аналітиків, впровадження ISTAR в Україні стало можливим завдяки супутниковому зв’язку Starlink, розвідувальним дронам та вітчизняній системі ситуаційної обізнаності “Дельта”. При цьому всім цим технологіям намагаються заздалегідь шукати альтернативу, щоб не паралізувати роботу у випадку втрати однієї з них. Стійкість системи та взаємозамінність її елементів – один з основоположних принципів ISTAR.

ISTAR у бою

Якщо відео із знищенням російських військових називати фільмом, то диспетчерська ISTAR – це кімната режисера. Ще одна важлива функція цих центрів – координація підрозділів у бою.

У бригаді “Хартія” на пересування ворога першими реагують саме диспетчери ISTAR. В одній кімнаті одночасно чергують по кілька людей. Кожен має свою невелику зону відповідальності – наприклад, якась важлива дорога, село або ворожі посадки в так званій сірій зоні.

Кожен диспетчер одночасно дивиться на кілька екранів з трансляціями з безпілотників. Якщо росіяни скупчуються під камерою і їх можна знищити – диспетчер знає, як саме це зробити. Під рукою завжди є зв’язок з пілотом FPV-дрона або артилеристами, які вражають ціль за лічені хвилини. Якщо можливості або наказу на знищення немає, диспетчер просто заносить дані в “Дельту” і продовжує стежити за екранами.

Позаду диспетчерів у кімнаті чергує battle captain. Це досвідчений офіцер, який управляє боєм. За правилами, він має ухвалювати рішення про ураження ворога, якщо диспетчер бачить його на камерах. Але досвідчені диспетчери зазвичай самі розуміють, кому потрібно віддати наказ у своїй зоні відповідальності, тож часом діють на власний розсуд для більшої швидкості.

Диспетчер ISTAR може діяти і проактивно. Наприклад, віддавати команди оператору розвідувального дрона, щоб збирати більше інформації, або допомагати в плануванні локальних операцій. ЕП поговорила з Дмитром, диспетчером ISTAR бригади “Хартія”, який описав кілька реальних бойових ситуацій.

Перша – FPV-дрон вилетів на завдання, але втратив свою ціль. У той самий час диспетчер побачив на сусідній ділянці ворожий мотоцикл з коляскою. Він розраховує напрямок його руху і швидко передає дані пілоту. У підсумку останній змінює маршрут і вражає мотоцикл.

Друга – диспетчер побачив російських військових, які засіли в підвалі будинку за зачиненими дерев’яними дверима. Він швидко направляє туди два FPV-дрони. Перший підриває двері, а другий залітає всередину.

Третя – на позицію летить ворожий FPV-дрон і для його подавлення включається український РЕБ. Диспетчер зупиняє запланований виліт українських дронів на цій ділянці, щоб не придушити їх власним РЕБом.

У “Хартії” диспетчер – одна з ключових ланок процесу ISTAR. Зараз бригада в процесі розбудови системи й шукає людей на відповідні посади.

Користуються далеко не всі

“Усі ці сотні людей, які обробляють величезні масиви інформації, з’явилися лише у 2022 році. До повномасштабної війни всього цього не було. Нікого не хвилювало, що батальйони оперували мапами, які відстають від реальних подій щонайменше на 72 години.

Щоб отримувати інформацію про стан речей, розвідникам бригади треба було їздити по 200 кілометрів на наради угруповання й перемальовувати карти. Потім вони поверталися до свого штабу й приймали розвідку батальйонів, які теж перемальовували. І це – наша буденність до 24 лютого 2022 року”, – зазначив Гончар.

За його словами, зараз усе потроху змінюється. У Силах оборони є багато бригад, які роблять успіхи в налагодженні системи ISTAR.

“Буває, що в штаб прогресивної бригади заходять офіцери суміжного підрозділу з паперовою мапою та застарілими підходами в управлінні. Їм потім пояснюють, що так діла не буде, навчають користуватися “Дельтою” та іншими інструментами для збору інформації. Після цього ці командири часто теж стають “свідками ISTAR” або хоча б переймають для себе частину процесів”, – розповідає Ціркун.

В Україні навіть є підрозділ, який займається впровадженням ISTAR на всіх щаблях управління. Це – окрема військова частина.

Водночас імплементація стандартів ISTAR іде набагато повільніше, ніж могло б бути, особливо в умовах відступу української армії під тиском чисельнішого ворога. На думку Ціркун, гальмують процес три ключові фактори.

Перший – застаріле законодавство. В українських документах майже ніде не регламентовано використання сучасних систем ситуаційної обізнаності та не прописані процеси обміну даними всередині таких систем.

Серед командирів може бути страх, що вони зроблять щось неправильно, не за статутом, а потім будуть за це відповідати.

Другий – людський фактор. Не всі командири розуміють принцип mission command, який означає, що кожен підрозділ є інтелектуальним і може самостійно ухвалювати рішення в межах своєї зони відповідальності. Тож вони неохоче змінюють свої підходи до управління інформацією і продовжують воювати за старими та неефективними методичками.

Третій – навчання. Освітні програми в офіцерських навчальних закладах еволюціонують, але до відповідності стандартам НАТО у взаємодії між підрозділами та сучасним викликам поля бою їм ще треба працювати.

“Перейти на принципи ISTAR виходить у тих командирів, які знаходять правильних людей для розбудови системи, дають їм певну свободу дій і мають можливість забезпечити цих людей робочим місцем з потужними комп’ютерами, зв’язком, гарнітурою, додатковими екранами.

Середній час налагодження процесів ISTAR у бригаді та її батальйонах – місяць-півтора, але все залежатиме від того, наскільки командири приймають цей процес і хочуть змін”, – зазначила Ціркун.

За її словами, у деяких підрозділах побудова ISTAR відбувається органічно, навіть без західних методичок, відповідно до їхніх потреб, а деякі підрозділи ще в цьому слабкі і їм тільки належить налагодити ці процеси.

Чим швидше українська армія наблизиться до стандартів НАТО, тим менше Сили оборони будуть схожими на “маленьку радянську армію”, яка неминуче програє “великій” через обмеженість ресурсів. Неефективність управління підрозділами призводить до смертей українських захисників, тож технологічна система взаємодії має будуватися якомога швидше. Тим паче, що Україна має для цього кваліфікованих людей і технології.

Автор: Богдан Мірошниченко

Джерело: “Економічна правда”