Кораблі в Колізеї та злісні носороги: що з фільму "Гладіатор 2" виявилося неправдою

Новий фільм Рідлі Скотта змусив багатьох зацікавитися історією Стародавнього Риму, яка і так розбурхує фанатів уже багато років. "Пеплуми" — фільми з історії Риму часів гладіаторів та імператорів незмінно викликають інтерес. А сиквел "Гладіатора", в якому показані грандіозні видовища в знаменитому Колізеї, змусили задуматися, що з них є правдою. ВВС попросив істориків відповісти на запитання, пов'язані з історією Колізею та гладіаторськими боями.

Можна пожартувати, що робота над "Гладіатором 2" була однією з найскладніших робіт у кіно в Александра Маріотті. Він був консультантом з історичного сценарію фільму, що означало консультування режисера сера Рідлі Скотта, коли сценарій відхилявся від хронології.

Скотт ясно дав зрозуміти, що його не хвилює, чи є його фільми історично неточними, навіть якщо вони засновані на реальних людях і подіях. У 2023 році, після того як історик телебачення Ден Сноу вказав на кілька неточностей у фільмі Скотта "Наполеон", Скотт сказав, що це неважливо. Але Маріотті, який також працює істориком і є провідним доповідачем з гладіаторів, боїв і зброї, знав, у що він себе вплутує. "Із самого початку я сказав їм: "Послухайте, я знаю, що ми тут не для того, щоб знімати документальний фільм". Я завжди знаю, що ми тут для того, щоб знімати фільми і розважати", — розповів Маріотті.

Однак це не завадило експертам вказати на неточності. Коли в липні вийшов перший трейлер "Гладіатора II", історики поспішили пояснити, чому архітектура була неправильною, що римляни не мали газет для читання і що вони не зустрічалися в кафе.

Обережно, далі можливі спойлери!

Сюжет "Гладіатора II" зосереджений на Луції (Пол Мескаль) — сині Луцилли (Конні Нільсен) і Максимуса (Рассел Кроу), який у дитинстві був змушений покинути Рим. Через двадцять років після смерті батька Луція римські солдати вторгаються в його рідне місто в Нумідії, вбивають його дружину, а потім беруть його в рабство. Після того, як його купує Макринус (Дензел Вашингтон), Луцій перетворюється на гладіатора.

Але поки Луцій бореться за виживання, б'ючись на арені Колізею, Макринус замишляє повалити молодих імператорів Каракаллу (Фред Гехінгер) і Гету (Джозеф Квінн), щоб стати правителем Риму.

Колізей не називався Колізеєм

Маріотті зазначає, що якби фільм був історично точним, то слово Колізей навіть не вимовлялося б. Його первісна назва була Амфітеатр Флавіїв, на честь династії, що правила, коли було зведено будівлю.

Люди почали називати його Колізеєм тільки століття потому, близько 1000 року нашої ери. Головна причина, з якої Маріотті не надто стурбований цими помилками, полягає у величезному впливі, який такий фільм, як "Гладіатор II", справляє на глядачів і туризм. "В академічному світі існує великий снобізм щодо кіно. Я справді спантеличений цим, тому що за останні 20 років "Гладіатор" справив величезний вплив. До виходу фільму в Колізей можна було потрапити безкоштовно. Наступного року люди приходили натовпами", — каже Маріотті.

Диких тварин використовували для боїв

У фільмі показано, як Луцій має вижити в боях із дикими тваринами: бабуїнами і навіть носорогом. Таких тварин показували в Стародавньому Римі, але билися гладіатори з левами, пантерами та слонами.

Вважається, що носоріг був присутній на відкритті Колізею 80 року нашої ери, де він бився з биком, ведмедем, буйволом, левом і бізоном.

"Вони привозили дивних тварин з усієї імперії, але немає жодних записів, що гладіатор сідлав носорога", — каже Пол Белонік, професор юридичного факультету Каліфорнійського університету в Сан-Франциско, який також написав книгу "Стриманість, конфлікт і падіння Римської республіки".

Коли імператор Тит проводив 100 днів ігор у Колізеї на честь його відкриття, Бєлонік підрахував, що всього за кілька днів було вбито близько 10 000 тварин. "Їх убивали всілякими креативними способами. Люди кидали в них списи, ловили сітками. Лучники були дуже популярні. Вони змушували маленьких оленів бігати, а лучник вставав у певне місце, потім збивав їх, і люди раділи", — зазначає історик.

Іноді присутні засмучувалися через смерть певних тварин. Римський історик Діон писав про те, як натовп дуже засмутився, коли було вбито групу слонів, які, будучи пораненими, відмовилися битися.

Морські бої проводилися, але не були такими як у кіно

Коли Луціус і кілька інших гладіаторів змушені взяти участь в імітації морської битви, Скотт, мабуть, насолоджується тим, що робить сцену настільки безглуздою, наскільки це можливо.

Насправді, якщо імператор хотів перевершити свого попередника, він влаштовував імітацію морського бою, відому в той час як навмахія. На цих заходах в амфітеатри наливали воду, привозили кораблі, а потім бійці відтворювали історичні події. "Зазвичай вони реконструювали морські битви греків проти персів. Екіпажі кораблів складалися з людей, засуджених до смерті", — каже Девід Поттер, професор кафедри грецької та римської історії.

У той час як у "Гладіаторі II" створюється враження, що кораблі рухаються на повній швидкості, а вода досить глибока, щоб у ній водилися акули, римські амфітеатри були заповнені лише невеликою кількістю рідини. Кораблі також ніколи не набирали достатньої швидкості, щоб врізатися один в одного, оскільки в них було плоске днище, щоб вони могли легко пересуватися. Крім того, вважається, що остання навмахія відбулася в Колізеї у 89 році нашої ери, більш ніж за 100 років до подій фільму. Акул там також не було. Хоча деякі історики вважають, що крокодилів випускали на арену, вони не впевнені, що вони брали участь у морських боях.

Хоча існує достатньо записів про постановочні морські битви, щоб історики вважали, що вони відбувалися в Римі, все ще залишається досить багато невідомих щодо того, як і де вони відбувалися. Бєлонік припускає, що вони, найімовірніше, відбувалися у Великому цирку, який розташований набагато нижче Колізею і ближче до річки Тибр. "Його було б легше затопити. Плюс, якщо подивитися на його форму, це чаша. У Колізеї є всі ці підземні тунелі. Я не знаю, як вони могли б їх закрити. Деякі люди думають, що вони просто затопили центральну частину, а не всю будівлю", — зазначає історик.

Маріотті припускає, що оскільки Колізей був побудований на місці штучного озера імператора Нерона, його цілком могли використовувати для морських битв.

Гладіатори не були смертниками

Зображення гладіаторських боїв у сиквелі також здебільшого невірні. Розгортаючись днем після страт, Поттер наполягає, що вони були не такими вже жорстокими, як змушують вас вірити фільми "Гладіатор" та інші римські епоси. Почнемо з того, що не всі вони були рабами або військовополоненими. "Сорок відсотків гладіаторів, ймовірно, були вільними людьми, які стали гладіаторами, щоб заробити грошей", — каже Поттер. Бєлонік порівнює ці змагання не з боєм на смерть, а з переглядом WWE або UFC. "У більшості випадків це відбувається до першої крові або моменту капітуляції. Колись було підраховано, що в дев'яти з десяти випадків ніхто не вмирав. Був навіть рефері, який втручався, щоб розбороняти гладіаторів", — каже історик.

Це не заважало громадянам Стародавнього Риму робити ставки на гладіаторів, а Поттер додавав, що римляни робили ставки на що завгодно. Коли хтось із гладіаторів отримував травму, його лікували досвідчені лікарі.

Гален, найвідоміший лікар античного світу, навіть починав як лікар гладіаторів. Зрештою, метою гладіаторських змагань було побачити різні стилі бою, і ефектне видовище, а не смерть.

Історичні події неточні

Подібно до підходу до ігор у Колізеї, кілька персонажів, задіяних у "Гладіаторі II", були засновані на реальних людях, але те, що відбувається з ними у фільмі, є вигадкою. У 211 році нашої ери Каракалла і Гета стали спільними правителями Риму. Потім, як вважають, Каракалла наказав убити Гету. Вважається, що Гета навіть помер на руках у матері. Каракалла став вкрай непопулярним імператором, а Поттер описує його як "порочну і мерзенну людину". Каракалла покинув місто 216 року нашої ери, щоб вести війну проти Парфянської імперії, але був убитий одним зі своїх власних солдатів 217 року нашої ери.

Макрін нібито завербував солдата, щоб той скоїв убивство. Він став імператором Риму 11 квітня 217 року, через три дні після смерті Каракалли. "Він перша людина, що стала імператором, яка ніколи не була членом римського сенату", — каже Поттер. Сам Макрін був страчений трохи більше ніж за рік, у червні 218 року, після того, як тітка Каракалли підняла повстання, щоб зробити свого онука, Елагабала, новим імператором, хоча йому було лише 14 років. "Бути імператором стає найнебезпечнішою роботою, яку ви тільки можете мати", — каже Поттер, і протягом наступних 100 років кожен правитель Стародавнього Риму займав трон лише короткий час.

З уже розпочатою роботою над сценарієм "Гладіатора III" глядачі знову можуть очікувати, що Скотт використовуватиме ці реальні історії як натхнення, перш ніж відмовитися від історичної точності на догоду розвагам. Маріотті не бачить у цьому жодної проблеми, тому що, на його думку, це просто віддзеркалює те, що робили художники протягом усієї історії. "Те, що робить Рідлі, нічим не відрізняється від Шекспіра чи Мікеланджело. Навіть картина Pollice Verso Жана-Леона Жерома, яка надихнула Рідлі на створення першого фільму, — усе це історично неточно. Але йдеться про використання історії, щоб розповісти історію і дати нам урок. Ось чому ми тяжіємо до них. По суті, це історії про нас", — жартує він.

Ба більше, Маріотті вважає, що такі фільми, як "Гладіатор II", пов'язують глядачів з їхніми предками. Особливо сцени в Колізеї, тому що римляни відвідували ці заходи з тих самих причин, з яких люди дивляться фільми. "Це було їхнє кіно. Там вони тікали від життя. Де на кілька годин вони перетворювалися на відважних мисливців або гладіаторів і їм показували частини світу, які вони ніколи не побачать. Ось що відбувається, коли люди дивляться "Гладіатора II". Вони роблять те ж саме, для чого був побудований Колізей", — каже Маріотті.

Нагадаємо, раніше Фокус писав про те, яким було відкриття Колізею 2000 років тому. Це було грандіозне свято, яке тривало 100 днів, сповнених видовищами і битвами.