В Україні знайшли унікальні зразки хліба часів Голодомору: їх репресований залишив на згадку про трагедію

Хліб Олексій Сорокін зберігав для своєї доньки, як нагадування, що довелося пережити.

Пам'ять жертв Голодоморіввшановуватимуть цими вихідними. Українці пережили їх кілька: у двадцятих, тридцятих та сорокових. Найстрашній 1932-1933 років.

Минуло майже століття, а ми досі відкриваємо унікальні історіїї того часу, які лише підтверджують сплановані злочини росіян проти українців, йдеться у матеріалі кореспондентки ТСН Валентини Доброти.

Два конверти з архівної справи одного киянина: у них записки і чорні кристалізовані шматочки хліба. Конверти знайшли випадково, коли з архіву в архів передавали справи репресованих. Поміж них і Олексія Сорокіна. Він проходив як неблагонадійний і був заарештований у 1941 році. Докази його неблагонадійності, які знайшли в нього вдома під час обшуку, підшили до справи. Що саме в конвертах - можна дізнатися із записок. А ще вказані роки - 1932-1933.

Зразки хліба, як пише Олексій Сорокін, він зберігав для своєї доньки, як нагадування, що довелося пережити. Але виявилося, що це стало спадком мільйонам українців, які живуть зараз.

Дослідник геноциду Михайло Костів каже, що Голодомору передували 4 тисячі селянських повстань у різних регіонах україни. Люди боролися проти комуністичного режиму, який ніс розкуркулення та терор. І щоби зламати опір та не втратити Україну - радянська влада вирішила заморити українців голодом.

"Це не лише фізичне знищення людей, але це і знищення української культури, знищення української ідентичності Українців хотіли перетворити на гвинтиків радянської системи, що це не був самостійний народ, який міг би будувати власну державу, який міг би чинити опір режиму на той час сталінському. А це мали бути для Сталіна такі гвинитики, які б беззаперчно виконували всі його накази, які б абсолютно підкорялися діям влади. І це здійснгювалося таким жахливим, брутальным способом", - каже завідувач відділу дослідження геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів Музею Голодомору Михайло Костів.

Пік голодомору - весна 1933 року. Опухлі тіла на вулицях, дехто їв навіть власних дітей. Бо кожен селянин мав виконати продовольчий план. Спочатку в людей відібрали зерно. А потім із людських хат узагалі виносили все до крихти. Щохвилини в Україні помирає - двадцятеро людей.

Тетяна Пащинська має власну родинну історію. Від голодної смерті її предків урятували - коралі. Її бабуся своє намисто вимінювала на своє ж зерно в охоронців сільського току.

"Я так розумію, що мета була не стільки зібрати зерно, скільки знищити українців. Вони не вивозили, а складали в таке сховище. Воно ж, каже, там стояло, гнило. Отак вона говорила, по крайній мірі", - каже Тетяна Пащинська.

Репресований киянин Олексій Сорокін у записці описав рецепт власного хліба 1933 року: замість борошна перемелена кора жолудя, картопляне лушпиння і решта зілля що зміг знайти.

Зразок хліба 1932 року, залишений Олексієм Сорокіним для нащадків, мав інші складники. Саме тому він темніший за кольором. Його рецепт історики ще мають установити.

Винищення українців голодом - радянська влада вміло маскувала тодішнім неврожаєм. Та світова преса в 1930-х роках писала і правду. Іноземні дипломати теж інформували свої уряди. Але світ не реагував. Навпаки - дедалі більше країн установлювали дипломатичні стосунки з Радянським Союзом.

Щоби докопатися до істини і зрозуміти суть Голодомору - світові знадобилося майже століття і повномасштабна війна Росії проти України. Від 2022 року європейські країни одна за одною визнають голодомор геноцидом. На тлі нових злочинів росіян. Мета яких та сама - знову скорити українців.