Байден працює на Трампа: як старий президент полегшує новому переговори про мир в Україні

Військово-промисловий комплекс, представлений чинним президентом Джо Байденом, "схоже, хоче домогтися того, щоб Третя світова війна почалася до того, як у мого батька з'явиться шанс встановити мир і врятувати життя". Так написав у своєму твіттері Дональд Трамп-молодший, син однойменного обраного президента. Інші Трампи теж висловили свою думку: "Ніхто не очікував, що Джо Байден буде ЕСКАЛЮВАТИ війну в Україні в перехідний період. Він ніби розв'язує нову війну".

Їхнє обурення, справжнє чи удаване, викликане тим, що Байден дозволив українцям запускати ракети американського виробництва набагато глибше на територію Росії, ніж їм було дозволено дотепер, у межах самооборони від фактичної війни на знищення, яку веде Володимир Путін із Кремля.

Зокрема, Байден дозволяє українцям використовувати армійські тактичні ракетні комплекси, або ATACMS, дальність дії яких сягає 190 миль. Цього тижня українці здійснили перший залп по території Росії, уразивши склад боєприпасів.

Дозвіл Байдена давно назрівав, але сам по собі він не призведе до вирішальних військових змін. (Надання Україні інших видів зброї по частинах, від західних танків до F-16, також не переломило хід війни на її користь). Але чи є це "ескалацією" або спробою зіпсувати шанси Трампа на врегулювання війни, яку він, абсолютно неправдоподібно, обіцяв закінчити в один день?

Імовірна причина зміни позиції Байдена полягає в тому, що Путін пішов на ескалацію першим, запросивши своїх нових братів по зброї з Північної Кореї вступити в бій на боці Росії. Росіяни і північнокорейці готуються до контратаки, щоб відбити у Росії Курську область. Росіяни також активізували бомбардування цивільної інфраструктури України, щоб зробити українську зиму холодною, темною і смертоносною.

Спірне питання, чи міг Байден у минулому поставити українців у вигідніше стратегічне становище, якнайшвидше дозволивши їм застосовувати ATACMS або, ба більше, надавши всю американську допомогу більш оперативно і рішуче. Причина його стриманості, однак, завжди була зрозуміла: вища мета Байдена — не спіткнутися об "червоні лінії" Путіна і не спровокувати пряму конфронтацію між американськими та російськими силами або навіть, не дай Боже, напад Росії на Україну чи Захід із застосуванням тактичної ядерної зброї.

Ось уже тисячу днів (тобто з моменту вторгнення) Вашингтон та інші столиці НАТО сперечаються про те, наскільки правдоподібні ядерні погрози Путіна. (Я стверджував, що їх, звісно, не можна ігнорувати.) У будь-якому разі, факт полягає в тому, що Путін останніми роками підправив російську ядерну доктрину, зробивши її агресивнішою і застосовнішою в цій конкретній ситуації.

У вересні він заявив, що Москва може відповісти ядерною зброєю на "агресію проти Росії з боку будь-якої неядерної держави", якщо цей агресор "братиме участь або підтримуватиме ядерну державу". Це формулювання явно стосується України та її прихильників у США, Великій Британії та Франції, які володіють ядерною зброєю. Цього тижня Путін підписав нову доктрину.

Однак Байден розуміє, що час має значення. Наразі Путін намагається бути якомога агресивнішим і сильнішим в Україні, щоб підготуватися до нової та непередбачуваної ери геополітики, що почнеться в день інавгурації в США, 20 січня. Що більше територій та інших важелів у руках Путіна, то кращі його позиції не стільки щодо Києва, скільки за столом переговорів із Трампом.

Водночас Путін ніколи б не вибрав найближчі два місяці для ядерної війни. Це позбавило б його підтримки Китаю, яку він так старанно культивував, а також підтримки Глобального Півдня, від Індії до Африки, та й взагалі всього світу. Він також зруйнує відносини з Трампом, які обидва лідери вважають настільки важливими.

Уся "фішка" Трампа в царині національної безпеки, хоч би якою розпливчастою вона була, будується на фразі "мир через силу". Тому йому доведеться відповісти навіть на обмежений російський ядерний удар демонстративною, нехай і неядерною, військовою міццю. (Це також було планом "Б" Байдена з 2022 р.) Путін не хоче так сильно підвищувати ставки.

Що Трамп-молодший та інші члени перехідної команди, схоже, не розуміють, то це те, що Байден своїм рішенням щодо ATACMS надав своєму наступнику тактичну послугу. Він стримано відповів на путінську ескалацію і зробив українців дещо сильнішими перед неминучим російським наступом. Цей крок позбавляє Трампа від необхідності йти на ескалацію пізніше, а натомість дає йому можливість торгуватися наступного року.

Альтернативна теорія про дозвіл ATACMS полягає в тому, що це частина спроби Байдена "убезпечити" політику США від Трампа. Наприклад, адміністрація прискорює надання решти допомоги Україні в розмірі 6 мільярдів доларів, виділених Конгресом, щоб Трамп не перервав її за своєю примхою. Але Байден знає, що не можна нічого передбачити проти майбутнього президента, який пишається своєю непередбачуваністю.

Більш правдоподібне пояснення полягає в тому, що Байден проявляє відповідальність, як один президент, який передає естафету іншому, навіть тому, кого він ненавидить. У межах цієї передачі Байден надає Трампу варіанти у вигляді українських переваг, які стануть частиною майбутніх мирних переговорів.

Путін, безсумнівно, теж це розуміє, і йому це не подобається. Він сподівається, що Трамп пожертвує ослабленою Україною, щоб Вашингтон, Москва та інші столиці могли розділити світ на сфери впливу. Будь-яка допомога українцям ускладнює це завдання.

Єдині, хто не розуміють тонкощів, прихованих у жесті з ATACMS, — або вдають, що не розуміють, бо все ще перебувають у режимі передвиборчої кампанії, — це Трамп-молодший і його поплічники. Насправді, посилюючи українців, Байден допомагає Трампу змусити Путіна вести переговори по-справжньому, а не напоказ. Трамп, який вважає себе фахівцем з укладання угод, має бути вдячний за це.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Путін вимолює дзвінок від Трампа. Як удар "Орешником" наблизив нову Карибську кризу