Як народний депутат Андрій Одарченко дав хабар Мустафі Найєму, а потім втік за кордон

Вищий антикорупційний суд 14 листопада призначив народному депутату, члену антикорупційного комітету Ради Андрію Одарченку 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Суддя визнав його винним в тому, що у вересні 2023 року він дав хабар голові Держагентства відновлення інфраструктури Мустафі Найєму. Депутат відправив на криптогаманець чиновнику 0,39 біткойна, а за це хотів, щоб чиновник проголосував за виділення 116 мільйонів гривень на відновлення харківського Державного біологічного університету, який Одарченко раніше очолював і продовжував контролювати. Сам депутат визнав, що дав хабар, але стверджував, що Найєм його спровокував. Наприкінці судового процесу Одарченко втік з України, і суд оголосив йому вирок заочно.

Видання «Ґрати» розповідає, як саме Одарченко з Найємом домовлялись про хабар, що відбувалось на суді і як правоохоронці збираються ловити депутата за кордоном.

«Будівельні компанії дадуть долю»

21 листопада 2023 року народний депутат з фракції «Слуга народу» Андрій Одарченко сідав на заднє крісло чорного позашляховика на залізничному вокзалі в Києві. У цей момент до нього наблизилась група правоохоронців, і прокурорка Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Олена Дроботова оголосила йому підозру в хабарництві.

У той день САП заявило про гучні викриття відразу у трьох різних справах. Крім Одарченка підозри отримали народний депутат від фракції «За майбутнє» та бізнесмен Сергій Лабазюк, а також керівник будівельної компанії «Сітігазсервіс» Сергій Копистира. За версією слідства, підозрювані давали хабарі за те, щоб отримати гроші від Фонду ліквідації наслідків збройної агресії.

Це державний фонд, створений восени 2022 року, гроші з якого спрямовані на відбудову, посилення захисту критичної інфраструктури та компенсацію людям, чиє житло пошкодили або зруйнували росіяни. Викрити ймовірних хабарників правоохоронцям допомагали тодішній віцепрем’єр і міністр відновлення інфраструктури Олександр Кубраков, а також голова агентства відновлення інфраструктури, колишній журналіст та народний депутат Мустафа Найєм.

Через кілька днів після оголошення підозри Вищий антикорупційний суд заарештував Андрія Одарченка з можливістю вийти під заставу 15 мільйонів гривень. Уже наступного дня він вніс ці гроші та опинився на свободі.

У червні суд почав розглядати його справу по суті. Викладаючи обвинувачення, прокурорка Дроботова розповіла, що на початку літа 2023 року Одарченко звернувся за консультацією до віцепрем’єр-міністра Кубракова. Він хотів дізнатися, як Державний біотехнологічний університет, розташований у Харкові, може отримати гроші на відновлення після російських обстрілів. До того, як стати депутатом, Одарченко був ректором цього університету. Після обрання до парламенту він залишився секретарем вченої ради і, як вважає слідство, де-факто продовжив керувати закладом. Кубраков запросив на зустріч з Одарченком Мустафу Найєма, агентство якого бере участь в розподілі коштів з Фонду відновлення.

Так Одарченко з Найємом познайомилися, почали листуватись та зідзвонюватися. 1 серпня 2023 року вони зустрілися у робочому кабінеті голови агентства. У той час Найєм вже співпрацював з Національним антикорупційного бюро (НАБУ) в рамках іншого розслідування, на ньому була прихована камера, і тому він записав їхню зустріч з Одарченком. На початку відео, яке вивчали під час судового процесу, депутат щось нерозбірливо шепоче чиновнику, після чого вони виходять поговорити у двір агентства.

Прокуратура вважає, що саме тоді Одарченко вперше запропонував «неправомірну вигоду». За хабар він хотів, щоб міжвідомча робоча група, до складу якої входив Найєм, рекомендувала уряду виділити університету 116 мільйонів гривень. Депутат на відео зізнається, що з цієї суми він розраховує заробити до 20 відсотків.

— Я так думаю, що заробіток, щоб нас не їбали, до 20 відсотків. Ну, це, щоб нас не їбали. Це чітко, всюди так роблять: 16, 17, зважаючи на яких роботах, розумієш? — каже Одарченко Найєму.

— Так там же вартість вже прописана вже. Як ти скостиш? Воно ж будуватися має якось, — відповідає той.

— Там всі ці будівельні компанії дадуть долю, — пояснює депутат.

«Мені треба, щоб ви мені із задоволенням далі виділяли»

На тому ж відео Одарченко пропонує давати хабар у криптовалюті.

— Це охуєнна тема… Я можу тобі просто дати гаманець, я цим займаюсь… Або ти просто скажи, куди. Але тільки не готівку бажано. Ну, хочеш — готівку, але це ризиковано, — переконує депутат.

Одарченко на записі часто переходить на шепіт. Він неодноразово каже, що боїться переслідування, бо «якщо зачеплять, то потім не буде ні настрою, ні щастя».

— Тільки ж ти мене не здай, а то мені кажуть, що в тебе теж проблеми, — каже депутат.

— Які? У мене? — дивується Найєм.

— Хтось мені казав, що тебе НАБУшники смикають.

— Та смикають. Слухай, вони всіх смикають, у нас просто суми великі, — не губиться Найєм.

Одарченко зізнається, що використовує «глушилки» — пристрої, які блокують апаратуру для негласного прослуховування. Він назвав їх «джентельменським набором» та пообіцяв Найєму скинути посилання, щоб той теж такий купив.

— Я порядний… Я ось тобі чесно кажу: я не наїбав нікого. Я сам боюсь всього цього кіна, боюсь балакати. Навіть с Давидом (ймовірно, Одарченко має на увазі Давида Арахамія, голову фракції «Слуга народа» — Ґ). Заходжу до нього, вмикаю цю хуйню. А він каже: «Ти, блядь, знов з цією шарманкою?». А я кажу: «Та йди ти нахуй», — розповідає Одарченко Найєму.

Депутат на записах каже, після повномасштабного вторгнення він поїхав до Ужгорода, де домовився з головою закарпатської адміністрації Віктором Микитою про евакуацію його університету. Обвинувачений пропонує Найєму виділити також гроші на ремонт корпусів на Закарпатті та зруйнованих будинків у харківському районі Салтівка, від якого Одарченко обирався в Раду. Але співрозмовники конкретно домовилися тільки про гроші для відновлення університету.

У серпні вони зустрілися ще кілька разів. Ці зустрічі Найем також записував. На них Одарченко просить визначитись з сумою хабаря, але Найєм постійно уникає відповіді.

— Я розумію, якщо ми зараз не домовимося, ти скажеш: ми будемо намагатися і все. А нахуя нам [бути] у підвішеному стані? Давай зараз домовимось, — наполягає Одарченко. — Мені краще, щоб тобі було комфортно. У мене потім душа буде боліти: що я недодав чи багато дав… Треба визначитися, в якому відсотку. Я боюся сказати багато, боюся сказати мало. Я хочу, щоб ви мені далі давали, і всі зароблять. Мені треба, щоб ти сказав, щоб ви мені із задоволенням далі виділяли. Щоби інших кинули, а мене брали.

16 серпня Найєм виступив на засіданні міжвідомчої групи та підтримав виділення грошей для університету Одарченка. Після цього група проголосувала за те, щоб рекомендувати Кабміну передати вишу 116 мільйонів.

22 серпня Одарченко і Найєм зустрілися знову і, за даними прокуратури, депутат сам запропонував розмір хабаря: від 50 до 100 тисяч доларів, плюс 8 відсотків від суми, яку отримає університет.

5 вересня Одарченко з Найємом зустрілись в ресторані готелю «Хілтон». Депутат взяв із собою знайомого фахівця у сфері блокчейну Артема Чернецького, який допоміг перевести на криптогаманець Найєма 0,39 біткойна, що тоді було еквівалентно 10 тисячам доларів. За версією слідства, це був задаток. Решту Одарченко мав перекинути після того, як університет отримає гроші.

Криптовалюта переходить з одного гаманця на інший не миттєво. Одарченко попросив Найєма, щоб, коли гроші надійдуть, той написав йому повідомлення зі словом «привіт», що той і зробив увечері.

«Цинічна підстава»

Після оголошення підозри Одарченко стверджував, що не давав хабар. Його адвокати заявляли, що записи прослуховування сфабриковані, та навіть лякали детективів НАБУ покаранням за фальсифікацію доказів.

Коли справу почали слухати по суті, Одарченко знов заперечив провину, але озвучив іншу версію. Він заявив, що Найєм провокував його на дачу хабаря, що, згідно з Кримінально-процесуальним кодексом, заборонено та є підставою для виправдання підсудного. Депутат стверджував, що домагався грошей для університету не для власного збагачення, а щоб врятувати виш. Для цього він звернувся до віцепрем’єр-міністра Кубракова, а той познайомив його з Найємом. Але замість того, щоб допомогти, він та агентство кілька місяців його «мурижили», а потім почали провокувати на хабар та влаштували «цинічну підставу».

«Вони зателефонували і сказали: приходь. І перша фраза [Найєма] була: «Де будемо говорити? Підемо у двір». І я майже розумів, що треба щось пропонувати, мабуть. Але я не планував нічого давати», — сказав депутат.

Справу розглядав суддя Віктор Ногачевський, який до антикорупційного суду встиг попрацювати прокурором та адвокатом. Він часто призначав засідання, і слухання наблизились на фінальної стадії вже за три місяці — дуже швидко, за мірками українського правосуддя.

18 вересня мав відбутися допит підсудного, проте він не прийшов. Суддя ухвалив рішення про примусовий привід депутата, але на наступних засіданнях Одарченка знову не було.

23 вересня прокурорка Олена Рєзнікова повідомила, що, за оперативною інформацією, нардеп незаконно перетнув кордон з Румунією поза офіційними пунктами пропуску — у селищі Красноїльськ у Чернівецькій області. За оперативними даними, Одарченко звернувся до влади Румунії з заявою про тимчасовий захист та отримав документи.

У відповідь суд стягнув 15 мільйонів застави депутата в дохід держави, оголосив його в міжнародний розшук та перевів процес в заочний режим, який дозволяє розглядати справу без підсудного.

Але 16 жовтня адвокати Одарченка несподівано заявили, що їхній підзахисний готовий брати участь в слуханнях через відеозв’язок. Суддя Ногачевський зауважив, що такий формат «дещо незвичний», але задовольнив прохання «для максимальної реалізації права на захист».

Одарченко заявив, що «не хоче повідомляти де він знаходиться» і не пояснив причини своєї втечі, але погодився на допит. У своїй промові депутат довго розповідав про Державний біотехнологічний університет, свій науковий шлях і як він турбується про долю своєї «альма матер». Він повторив, що саме через те влітку 2023 року він звернувся до Найєма за грошима.

За словами Одарченка, як він зрозумів згодом, у Найєма взагалі не було повноважень розпоряджатися коштами з фонду відновлення. Міжвідомча група, до складу якої він входив, тільки дає поради щодо розподілення цих грошей, а остаточне рішення ухвалює Кабмін. Але, за версією підсудного, Найєм свідомо про це не казав, удавав, що все залежить від нього, аби спровокувати його на хабар.

«У ході розмови [1 серпня 2023 року] я запитав, чи можу спілкуватися з представником агентства відновлення в Харкові. Тоді Найєм мені чітко сказав: «Ні, спілкуватися потрібно тільки зі мною». І показав шарудіння пальчиками. Розуміючи, що час іде, процес виділення коштів не рухається. Найєм раніше просто натякав, що щось потрібно, а зараз вивів на вулицю і чітко провокував мене. Мені потрібно було відбудовувати університет. Тому я, мабуть, вимушений був», — сказав він.

На пряме питання прокурорки, чи пропонував він Найєму неправомірну вигоду, підсудний відповів «так», додавши, що «Найєм створив усі необхідні умови, змусивши мене запропонувати йому цю вигоду».

«Коли-небудь у мемуарах обовʼязково напишу, як все було»

Прокурорка Олена Дроботова наполягала, що всі заяви про провокацію необґрунтовані і попросила суд позбавити Одарченка волі на 10 років з конфіскацією майна. Це максимальне покарання за статтею, яку закидали підсудному. Прокурорка зауважила, що Одарченко діяв з особливим цинізмом і зухвалістю: дав хабар, будучи членом антикорупційного комітету.

Захисники підсудного Ярослав Осаволюк та Ігор Кухарук, навпаки, заявляли, що всі обвинувачення безпідставні та просили виправдати депутата. Адвокати теж стверджували, що Найєм спровокував депутата, і, крім того, прокуратура обвинуватила їхнього підзахисного в злочині, якого він не вчиняв. Прокуратура закидала Одарченку «надання неправомірної вигоди службовій особі за вчинення дії цією особою дії з використанням наданої їй влади чи службового становища»  частина 4 статті 369 Кримінального кодексу.

Захист звертав увагу на те, що у Найєма не було повноважень виділяти гроші з Фонду відновлення. Він був одним з багатьох членів міжвідомчої групи, яка лише радить виділити гроші і не ухвалює остаточне рішення. Тому, на думку захисту, детективи мали оголосити Одарченку підозру в іншому злочині: «зловживанні впливом»  стаття 369-2 Кримінального кодексу. Ця стаття передбачає, що хабар дають особі, яка ухвалює рішення не сама, а впливає на іншу уповноважену особу.

Адвокат Осаволюк заявляв, що детективи свідомо оголосили підозру не за тою статтею. «Зловживання впливом» — це не такий тяжкий злочин. І якби детективи відкрили справу за цією статтею, вони б не мали права негласно стежити за Одарченком. Саме тому, на думку захисту, провадження відкрили за тяжчою статтею, яка насправді не підходить.

13 листопада суддя Ногачевський оголосив вирок. Він не погодився з тим, що Найєм сам спровокував депутата. Суддя зауважив: те, що Найєм перший натякнув на хабар жестом «шарудіння пальцями», не підтверджується жодними доказами крім слів самого Одарченка. На думку судді, підсудний та його захисники не змогли конкретно пояснити, як і коли чиновник спровокував депутата. Навпаки, докази підтверджують, що «ініціатива спілкування та планування зустрічей постійно походила від Одарченка».

«Про відсутність провокації свідчить також поведінка самого Одарченка. Він вживав заходів конспірації, майже постійно говорив пошепки, просив Найєма прибрати телефон під час розмови», — вказав у вироці Ногачевський.

Суддя також вирішив, що прокуратура вірно кваліфікувала дії Одарченка, коли обвинуватила його саме в дачі хабара за ухвалення рішення службовою особою, а не в «зловживанні впливом». Ногачевський зауважив: Одарченко дав хабар за те, щоб міжвідомча робоча група рекомендувала виділити гроші університету. І у цей момент депутат думав, що Найєм «мав відповідні службові повноваження та авторитет, які були достатніми для прийняття групою пропозицій без будь-якого додаткового впливу».

Призначаючи покарання, суддя врахував, що Одарченко вчинив корупційний злочин під час війни, чим дуже нашкодив державі. Зокрема це могло «знизити довіру до державних інституцій, що є особливо небезпечним, адже в умовах зовнішньої загрози потрібна максимальна єдність та довіра між суспільством та владою».

Проте Ногачевський не став призначати Одарченку максимальне покарання, тому що він має малу дитину, «заслуги в науковій галузі» та раніше не судимий. Суддя визнав депутата винним та засудив до восьми років позбавлення волі з забороною займати державні посади протягом трьох років. Також суд конфіскував майно депутата: три земельних ділянки, дві квартири, два будинки, дві нежитлових будівлі, а також 0,39 біткоїна, які депутат відправив Найєму.

Поки ще вирок не набрав чинності. Захисник Одарченка Ярослав Осаволюк сказав «Ґратам», що подаватиме апеляцію.

Наразі депутат в міжнародному розшуку. Правоохоронці точно не знають, де він зараз є, але прокурорка Валентина Гребенюк вважає, що шанси на виконання вироку високі. За її словами, коли слідство встановить, де засуджений, прокуратура направить до цієї країни запит на екстрадицію.

«Ми не знаємо, що в нього за документи, але, я думаю, за межі Європейського Союзу він не вилетів. І відповідно, є високі шанси встановити його місцезнаходження», — сказала вона «Ґратам».

Гребенюк додала, що деякі країни Євросоюзу не видають Україні засуджених, посилаючись на те, що в країні війна і це небезпечно. Але в такому випадку можна подавати запит на те, щоб засуджений відбував покарання там.

Поки йшов суд, агент НАБУ Мустафа Найєм звільнився з агентства відновлення. Коментуючи рішення суду, він заявив, що «це найшвидший та найсуворіший вирок в історії України для посадовця такого рангу».

«Це перший вирок чинному народному депутату за корупційний злочин. І це перший випадок, коли хабар надавався в криптовалюті, — написав він у фейсбуці. — Коли-небудь у мемуарах обовʼязково напишу, як все було».

Автор: Олексій Арунян

Джерело: Ґрати