Медсестра хоспісу розповіла, про що найбільше шкодують люди в останні хвилини життя

Медсестра Джулі Макфадден, яка працює в одному з хоспісів Лос-Анджелеса і розповідає про свою роботу в Instagram, де на неї підписані 379 тисяч осіб, у бесіді з хірургом NHS доктором Караном Раджаном на його каналі назвала речі, про які люди шкодують в останні хвилини свого життя.

Жінка, чий досвід роботи з вмираючими становить понад 15 років, перерахувала три найпоширеніші жалі. Їх Джулі найбільше чує від пацієнтів на смертному одрі.

Найчастіше, за її словами, ті, хто помирає, шкодують про те, що не цінували роки, проведені в доброму здоров'ї.

"Перше, що я чую весь час, — це те, що вони шкодують про те, що не цінували своє здоров'я, поки воно в них було. Це перше, що мені кажуть люди, що я б хотіла зрозуміти, як це здорово — мати працююче тіло", — каже Макфадден.

Друге, про що шкодують люди, яким залишилося жити лічені години, — це те, що вони "занадто багато працювали", через що більша частина їхнього життя пройшла повз.

Третій пункт — стосунки. Джулі пояснила, що люди або шкодують, що не зберегли певних стосунків і дружбу, або шкодують, що приховували образи і не змогли їх відпустити.

Крім трьох основних скарг є й інші, каже Джулі. Наприклад, багато пацієнтів кажуть, що їх занадто турбувала думка інших, через що вони втратили можливості, не зробили те, чого хотіли тощо.

Слова Джулі у своїй книжці "П'ять головних жалю тих, хто помирає" підтверджує Бронні Вер, яка працювала з паліативними пацієнтами та навіть перенесла важку депресію. У книжці вона зібрала свій досвід із догляду за смертельно хворими або старими людьми, а також назвала речі, які наприкінці життя переосмислювали її підопічні. Ось п'ять головних цитат:

• "Я б хотів мати сміливість прожити життя, гідне мене, а не те, якого від мене очікували інші".
• "Я б хотів не працювати так старанно".
• "Я б хотів мати сміливість висловити свої почуття".
• "Я б хотів підтримувати зв'язок із друзями".
• "Я б хотів дозволити собі бути щасливішим".

Раніше Фокус писав, що доктор Крістофер Керр, лікар паліативної допомоги з Буффало (штат Нью-Йорк, США), провів ґрунтовне дослідження, вивчаючи історії понад 1000 пацієнтів на смертному одрі.