Стало відомо, чому в Україні експорт агропродукції суттєво зріс

У жовтні український експорт у грошовому еквіваленті став рекордним за весь 2024 рік. Україна експортувала товарів за місяць більш як на $3,8 млрд – на 18,7% більше, ніж у вересні поточного року. Таке суттєве зростання стало можливим завдяки збільшенню постачань агропродукції – вона зросла за вартістю на 32,3%, а у вазі на 33,8%. Це дозволило збільшити фізичні обсяги експорту до рівня 10,9 млн тонн, що на 26,2% більше, ніж у вересні цього року.

Завдяки чому такі результати стали можливими в умовах війни і як на них вплине скасування верифікації експортерів агропродукції з 1 грудня та запровадження нового Реєстру зберігання зерна, спеціально для Mind розповів керуючий партнер Kosovan Legal Group Анатолій Косован.

Чому експорт агропродукції суттєво зріс?

Це може бути результатом налагодження логістичних шляхів протягом двох минулих років. Спрощувалися правила вивезення зерна, відповідно стала виїжджати більша кількість зерновозів. Залізниця також виготовила, докупила зерновози, плюс налагодила логістику, зокрема перехід з однієї колії на іншу, бо в Україні і Європі вони різні.

Є навіть приватні компанії, які побудували елеватори для зберігання зерна вже на польській території, що дало змогу накопичувати, а потім уже вантажити у вагони, які подані по вузькій колії – тоді немає переставляння на шасі, тому що це теж витрати, і вона достатньо великі.

Налагодили річкову логістику, тому що на Дунаї не вистачало барж для того, щоб вивозити. Кількість барж збільшилася за рахунок інших країн. У районі Ізмаїлу побудували багато складів, яких раніше не було, тому що річкова зернова логістика майже не працювала до повномасштабного вторгнення, відповідно складів там було небагато. Найближчі європейські порти теж дуже істотно вклалися в розвиток своєї інфраструктури, щоб мати можливість перевалити таку кількість зерна.

Проте, звісно, найвпливовішим чинником є стале функціонування «зернового коридору» для вивезення зерна морем великими судами, адже наразі цей коридор мало того, що стабільно працює, так ще й без участі інших країн, яка істотно звужувала його можливості.

Уся ця логістична складова дуже істотно вплинула на швидкість, вартість та обсяги вивезеного зерна. Все інше – це об’єктивно незалежні від нас чинники, як-от врожай, стан ведення військових дій у певних регіонах, кількість втрачених земель, поліпшення якості в інших. Тобто міг збільшитися врожай і поліпшилася логістика, і тому, можливо, і вивезли більше. Адже внутрішнє споживання навряд чи зменшилося настільки, щоб експорт зріс.

Чи вплине новий Реєстр зберігання зерна на агроторгівлю?

Щодо цифровізації збереження зерна, то вона працювала й раніше. Єдине, що був поліпшений функціонал, з’явилося трохи більше прозорості, і відповідно все перенесено на сервери в «Дії». Тому юзабіліті та простота використання поліпшилися.

Як цифровізація може вплинути на прозорість? У мене є величезні сумніви, що іноземці матимуть доступ до цієї інформації, тому що всі українські реєстри відкриті для авторизації українськими електронними цифровими ключами або Bank-ID.

Це український формат цифрової продукції, який розповсюджується на резидентів України. Ба більше, дуже багато публічних реєстрів, на які можна зайти навіть без реєстрації, закриті для доступу з іноземних IP-адрес. Наприклад, якщо зайти на реєстр судових рішень із міжнародного IP, доступ буде заборонений. А отже, цей продукт більше для прозорості внутрішнього ринку, ніж для зовнішнього.

Тому я не бачу, як це може сприяти ефективному збільшенню потоку експортної зернової продукції. Навіть якщо в мене є це зерно і я покажу потенційному покупцю, що воно в мене є на елеваторі десь в Україні, це взагалі жодним чином не є гарантією, що зерно до нього дійде в іншу країну чи в порт.

Будь-яка компанія, яка укладає договір на придбання зернової продукції, зважує ризики. Багато хто навіть передбачає в контрактах, що право власності й усі ризики, пов’язані зі збереженням зерна, переходять до покупця після того, як судно перетне Босфор, а не тоді, коли зерно було завантажено на судно. Покупці розуміють, що в порт може прилетіти ракета або ж судно може десь попасти на міну. Тобто компанії готові купити, але не готові нести воєнні ризики.

А як щодо скасування верифікації експортерів агропродукції з 1 грудня?

Процедура, яка передбачала верифікацію експортера, була експериментальна. Вона на певний період часу запроваджувалася виключно з метою максимально обмежити зловживання на цьому ринку на період, поки не будуть розроблені інші прозорі правила. І от їх нарешті впровадили. Тому це був тимчасовий інструмент, який не передбачали залишати надовго. Але, звісно, з огляду на те, що не було зрозуміло, якого формату будуть нові правила, цей інструмент був достатньо жорстким.

Пройти верифікацію досить нескладно, єдине, що активно впливало на багато компаній – це один із критеріїв, за яким у компанії не мало бути заборгованості за невчасно повернутою валютною виручкою. Тобто ви вивозите товар, і Національний банк встановлює строк, щоб в Україну зайшли гроші за цей товар. Багато компаній, умовно, одноденок експортували товар і ніколи не повертали ці гроші, бо логіка була така, щоб виводити активи з України.

Потім починалося кримінальне провадження щодо компанії, а в неї незрозумілий власник або вона оформлена на загублений паспорт – фіктивна, скажемо так. Для того щоб цього не допустити, і ввели такий критерій.

Але проблема в тому, що досить часто іноземні банки обмежують здійснення оплат на території України – особливо це стосується, до речі, тих областей, які рф вписала собі в конституцію. Була така історія щодо Харківської та Запорізької областей, коли банк-кореспондент, не пояснюючи, відмовляється провести платіж.

Просто кажуть, ми не проведемо, і все. Не пропускали платежі, навіть коли було надано довідку, що на території не ведуться бойові дії. Це перший момент, який впливає на строки повернення валютної виручки добросовісними трейдерами.

По-друге, досить часто банки (йдеться про банки-кореспонденти зі Сполучених Штатів, виключно про доларовий валютний ринок) при здійсненні платежів з-за кордону дуже довго проводять їх комплаєнс, і платежі можуть затримуватися на місяць-півтора.

Тобто покупець ніби вчасно надіслав кошти, наприклад, за два тижні до закінчення строку, протягом якого мають прийти гроші, а платіж затримали на місяць. Відповідно компанія-продавець на два тижні пізніше одержала платіж, отримання якого контролює банк. Як тільки він бачить, що є просрочка, повідомляє податкову, а та штрафує компанію.

За наявності такого штрафу верифікацію вже не можна пройти, допоки його не буде сплачено та компанії не буде повернуто статус верифікації, а це не кілька днів. У такому разі потрібно йти й отримувати ліцензію, але для цього зерно вже повинно бути придбане й підписані контракти на продаж цього зерна. Водночас, не знаючи, дадуть ліцензію чи ні, неможливо підписувати контракт та здійснювати закупку. І це сильно обмежило використання ліцензій.

Хіба що компанії, які уклали контракти з дружніми нерезидентами або підконтрольним їм нерезидентами, могли таке робити – такий нерезидент не притягне їх до відповідальності за нездійснення постачання. Але якщо це був реальний продаж на реального покупця, то ніхто в це не грав, ніхто не ризикував.

По-перше, ринок дуже волатильний, дуже різко може змінитися ціна, і компанія має вкласти гроші, заморозити цей товар, чекати, поки отримає ліцензію, і при цьому мати вже укладений контракт на продаж без гарантій, що зможеш взагалі товар на експорт поставити. Крім того, ціна вже зафіксована, бо товар куплений, а його зберігання спричиняє нові витрати, отже, збільшує собівартість. Тобто це дуже ризикована історія, тому мало хто цим займався.

Але насправді абсолютна більшість експортерів отримувала верифікацію. Це не глобальна проблема, проте цей тимчасовий інструмент був достатньо жорстким і таким, що обмежував. Зараз, коли запровадили нові правила, буде набагато комфортніше та зручніше.

Єдине, що буде затримуватися відшкодування експортного ПДВ при експорті зерна. Таке право виникне тільки після того, як гроші за товар будуть повернені в Україну, тобто оплачені постачальнику.