MY.UAНовости
Уроки історії. Кривава помста на Борщагівці
Уроки історії. Кривава помста на Борщагівці

Уроки історії. Кривава помста на Борщагівці

22 листопада 1918 року в селі Петропавлівська Борщагівка сталася моторошна подія, що сколихнула весь Київ…

11 листопада 1918 року закінчилася Перша світова війна. Але для України все тільки починалося. У Галичині спалахнула польсько-українська війна. У Наддніпрянщині – антигетьманське повстання під проводом Директорії. Водночас, на територію країни вдерлися більшовики, білогвардійці, війська держав Антанти.

Найбільш боєздатною силою в обороні гетьманського Києва від військ Директорії УНР виявилася офіцерська добровольча дружина генерала Льва Кірпічова. При цьому, більшість дружинників украй скептично ставилися до гетьманського режиму. Вони марили ідеями відновлення “єдіной-нєдєлімой Рассіі”.

Гетьман Павло Скоропадський (у центрi, в бiлому) з вiйськовослужбовцями

Саме за участю цих добровольців 22 листопада 1918 року в селі Петропавлівська Борщагівка сталася моторошна подія, що сколихнула весь Київ. Її відгомін можна знайти навіть у “Білій гвардії” Михайла Булгакова (зацікавленим читачам пропонуємо звернутися до 6-го розділу роману).

Але зараз про цю подію практично ніхто не пам’ятає. Ми спробуємо з допомогою спогадів учасників і свідків з’ясувати – що ж відбулося того страшного дня під Києвом?

Свідчення Костянтина Смовського (1)

Командир 1-ї гарматної батареї Окремого Чорноморського коша військ Директорії УНР Костянтин Смовський написав спогади, опубліковані на сторінках 8-го збірника “За Державність” (Варшава, 1938).

Костянтин Смовський

“22. XI. о годині 4-ій наш відділ вирушив на Борщагівку Петрівську [Петропавлівську] й на Святошинський ліс. Склад відділу: 1-й курінь, кінний дивізіон і моя гарматна батарея. Командиром відділу був підполковник Царенко… О годині 6-ій рано наш відділ зайняв з боєм Борщагівку Петрівську…

Підполковник Царенко викликав по телефону до Штабу к-ра 2-ої сотні пор[учника] Симонова і дав йому завдання вислати сильну розвідку з підстаршиною на північ від Борщагівки Петрівської до Святошинського лісу. По виясненні положення мали ми цілим відділом посуватися на Святошин. Поручник Симонів пішов до сотні, визначив четового Клима Ярошенка й 12 стрільців і передав йому наказ… Розвідка пішла в зазначеному напрямку. Мала за 30 хвилин повернутися назад. Пройшло біля години, а розвідка не поверталася…

Тоді пор. Симонів висилає бунчужного своєї сотні Івана Степанчука… Не пройшло й 15 хвилин, як повертається до сотні з стрільцями [поранений] бунчужний Степанчук, падає на землю, в’ється від болю й крізь зуби вимовляє, що наша розвідка попала до неволі, її розстріляли офіцери з відділу Кірпічова…

Офіцерська рота (людей до 40) вийшла з клуні і з тилу заатакувала нашу розвідку, яка не встигла дати навіть одного стрілу, і забрали її до неволі.

Кірпічовці взяли цих 13 стрільців, роздягнули й розстріляли з револьверів як “Петлюрівських бандитів”…

Наших козаків розстрілювали московські офіцери, яких Гетьман годував українським хлібом. Отримавши відомості, які приніс ранений бунчужний, підполковник Царенко негайно взяв 1-шу сотню з резерва й пішов в обхід з одної сторони, а 2-га сотня пішла з другої, щоб за всяку ціну взяти цю “офіцерську роту” до неволі. “Рота” була “упоєна сваєй пабєдой”, заґавилась і теж не виставила сторожі. Раптом, як грім з ясного неба, під крик “Слава” зі всіх сторін, її окружили й забрали до неволі. Наші козаки так були роздратовані, що відразу забили 4-х, а 36 забрали до полону й припровадили до Штабу куріня…

Схема мiсцевостi, де вiдбувалися подii 22 листопада 1918 року

13 трупів наших розвідчиків перенесено було на подвір’я, де був Штаб, щоб “офіцерня” дивилася на свої жертви. Відразу збіглося багацько селян, які аж сичали на цих “офицерів”. Підполковник Царенко дав наказ священикові зібрати селян, викопати спільну могилу на цвинтарі й поховати вояків як належить.

Негайно було призначено Польовий суд при Штабі куріня. Склад суду: підполковник Царенко, полковник Міляшкевич від кінноти, я від гарматчиків, 3 молоді старшини, 3 підстаршини, 3 козаки. Секретар суду сотник Микола Овсієнко.

О годині 13.30 Польовий суд одноголосно виніс свій засуд – 6 офіцерів, найстарших віком, відправити до Штабу Коша, а 30 молодших розстріляти зараз же. Всіх 30 привели до того місця, де вони розстріляли нашу розвідку, і тут же розстріляли їх. З цих 30 найшло собі смерть тільки 28, два легко ранені мали щастя втікти”.

Свідчення Віктора Рейнбота (1)

Міністр юстиції Української Держави Віктор Рейнбот залишив мемуари, рукопис яких зберігається в Державному архіві Російської Федерації (Москва).

“Офицерский отряд в составе, кажется, 36-38 офицеров, закончив успешно глубокую разведку в расположение противника, к поздней ночи прибыл в большое село Борщаговку, находившуюся в районе фронта гетманских войск.

Утомленные разведчики, уверенные, что уже вышли к своим, избрали для ночлега первую при въезде избу и находившийся тут же овин.

По неосторожности, расположившись на ночевку, начальник отряда не произвел обследования остальной части села и не выставил полевого охранения.

Между тем в том же селе, на другом конце разместился такой же разведочный отряд петлюровцев, но числом вдвое или втрое больший. Как находящиеся в расположении линии противника, петлюровцы охранили себя дозорами и секретами. Получив из секретов сведения, начальник петлюровского отряда распорядился выждать время, когда гетманцы уснут в беспечности.

Перед самим рассветом петлюровцы, окружив кольцом усадьбу, ворвались одновременно в избу и овин, застали гетманцев в тяжелом сне или испуганных просонках, совершенно безоружных и полураздетых. Все были взяты в плен и перевязаны по рукам и ногам.

Увидавши, что захваченные – офицеры, начальник петлюровцев приказал всех перебить. Убийства совершались с невероятными зверствами: выдавливали глаза, вырезывали языки, выламывали в суставах руки и ноги, дробили черепа, выжигали погоны на плечах.

Перебив всех пленных, уходя с отрядом, зверь-атаман приколол к груди особенно изувеченного начальника перебитых гетманцев записку на украинском языке: “Так разделывается восставший украинский народ с его предателями”.

Петропавлiвська Борщагiвка. Малюнок Домiнiка П’eра Де ля Флiза, середина XIX столiття

Софійська Борщагiвка. Малюнок Домiнiка П’eра Де ля Флiза, середина XIX столiття

Братська Борщагiвка. Малюнок Домiнiка П’eра Де ля Флiза, середина XIX столiття

Микільська Борщагiвка. Малюнок Домiнiка П’eра Де ля Флiза, середина XIX столiття

Михайлівська Борщагiвка. Малюнок Домiнiка П’eра Де ля Флiза, середина XIX столiття

Свідчення Володимира Хитрово

Командир 1-го відділу офіцерської добровольчої дружини полковник Володимир Хитрово детально описав подію у спогадах. Їх опублікували у паризькому часописі російської еміграції “Военно-Исторический Вестник” (№ 31, травень 1968 року).

“В полночь [на 22 листопада] прибыли мы в указанную нам деревню, Большую Братскую (Братська Борщагівка, нині в межах Києва, – прим. авт.), где находился штаб сердюков, которых мне надлежало сменить…

Володимир Хитрово

Северная деревня называлась [Петропавловская] Боршаговка. В ней, по словам смененного мною командира сердюков, находились его части, никем не тревожимые, и для занятия этой деревни я назначил 33 офицера, поручив командование полковнику Лалевичу (Віктор Лалевич, під час Першої світової за бойові заслуги удостоєний Георгіївської зброї та ордена Св. Георгія 4-го ступеня, – прим. авт.)…

Полковник Лалевич со своим отрядом подошел к Борщаговке в темноте, двигаясь без всяких мер охранения, что было понятно, так как он шел сменять свои части. При входе в деревню его окружили вооруженные люди, которых поначалу приняли за сердюков. Они не проявляли враждебности, уверяя, что “свои”, и предлагая офицерам бросить оружие во избежание недоразумений и лишнего кровопролития. Лалевич будто бы на это пошел, что показалось мне странным и малоправдоподобным, но когда оружие было сдано, то выяснилось, что это петлюровцы, которые заперли офицеров в сарай с тем, чтобы их потом расстрелять. Докладывавший мне офицер, фамилию которого я забыл, был, по его словам, единственный, которому, пользуясь темнотой, удалось убежать…

Куда девались занимавшие Борщаговку сердюки, было неясно…

Около полудня пришло драматическое донесение. За сараем, на северной окраине Борщаговки, найдены тела наших расстрелянных офицеров, причем последние были раздеты, а некоторые настолько изуродованы, что нельзя их опознать. Не только разбиты черепа, но вспороты были животы и вырваны целые куски мяса. Впечатление создавалось такое, что их грызли собаки…

Убитые офицеры были привезены в штаб Кирпичева, оперативная часть которого помещалась в поезде у поста Волынского, и здесь с них сняты были фотографии…

Будiвля по вулицi Прорiзнiй, 23, де розташовувався штаб Киiвськоi офiцерськоi добровольчоi дружини генерала Кiрпiчова. Свiтлина 1930-х рокiв

Недели две спустя неожиданно появился Павловский, один из офицеров, числящийся среди расстрелянных, и рассказал, как он спасся. По его словам, безоружных офицеров продержали в сарае до рассвета, затем стали по четыре человека выводить на “суд” и немедленно расстреливать. Таким же образом вывели и его и в одном белье расстреляли, но ни одна пуля в него не попала, он же нарочно упал и притворился мертвым, а после ухода красных (тобто, військ Директорії УНР, – прим. авт.) бежал в город. На мой вопрос, почему же он не явился ко мне сразу, Павловский дал чрезвычайно сбивчивые показания.

Ясно было, что здесь что-то неладно. Количество найденных трупов совпадало с количеством офицеров отряда Лалевича, и, сопоставляя все данные, можно было предположить следующее. Часть дружинников смогли скрыться сразу же, после того как их разоружили, и не пожелали вернуться. Остальные попали в плен и были расстреляны, так некоторые убитые были опознаны. Но не все.

Возможно и вероятно, что в том месте, где их убивали, находились тела ранее расстрелянных, кем и когда – неизвестно, и они-то и были изуродованы. Неясным оставался вопрос: каким образом, если это так, о нахождении в Борщаговке изуродованных трупов не знали смененные нами сердюки?..

Убитых офицеров торжественно отпевали в соборе. На похоронах присутствовало все начальство, местные власти и масса народа. Для возложения венка от отдела я командировал делегацию во главе с подполковником Рябининым…

Было сильное подозрение, что убийство дело рук местного населения, враг чудился за каждым углом, и я должен был заявить населению, что находившиеся арестованными в школе двадцать человек рассматриваются как заложники…

А несколько дней спустя ко мне нагрянул военно-полевой суд для того, чтобы судить виновников избиения офицеров. С судом прибыл и карательный отряд, человек двадцать офицеров, великолепно одетых, подтянутых, дисциплинированных, и я искренне пожалел, что не могу их оставить у себя. Из разговора с председателем суда я понял, что его задача заключается в том, чтобы покарать виновных и дать удовлетворение общественному мнению. Особенно волновались офицеры, возмущенные произведенными зверствами. А кто виновные и где их искать? У меня имелся список арестованных, но кроме двух, у которых найдено было оружие, определенных улик против других у меня не было. Суд решил опросить всех и после долгого обсуждения вынес приговор четырем, остальных отпустили домой”.

Володимирський собор, в якому 27.11.1918 вiдбулося вiдспiвування добровольцiв офiцерськоi дружини, загиблих i страчених у Петропавлiвськiй Борщагiвцi

Свідчення Павловського (Главловського?)

Прапорщик Павловський, про якого згадував Володимир Хитрово – єдиний з добровольчої дружини, хто не тільки вижив під час розстрілу, а й записав свої свідчення. 1 грудня 1918 року їх опублікувала консервативна українофобська газета “Голосъ Кіева”. Щоправда, видання зазначило прізвище прапорщика як “Главловський”.

“В 6 часов утра 22 сего ноября я в числе отряда офицерской дружины во главе с полковником Л… [Лалевичем?] выступил из села Никольской Борщаговки по направлению к Петропавловской Борщаговке и встретившимся нам противником, петлюровцами, превышающими нас в количественном отношении, при пулемете, принятыми было нами за нашу заставу, был взят в плен. Окружив и обезоружив, они повели нас в село.

Наше шествие сопровождалось насмешками и руганью со стороны конвоиров…

Пройдя все село Петропавловскую Борщаговку и передаваемые из рук в руки мы были приведены к сараю, находящемуся у конца деревни в сторону Святошино. Нас завели в сарай, окруженный сильным караулом, державшим все время винтовки на изготовку. Троих из нас: полковника Л… [Лалевича?], подполковника Г… [Галятовського?] и ротмистра С… [Свенткевича?] повели куда-то в штаб, а мы остались в сарае. Подошла какая-то женщина и стала плакать. На вопрос одного из солдат, чего она плачет, она ответила:

– Мни цых людей жалко.

– Чем плакать, лучше бы принесла им хлеба, – отвечал солдат.

Действительно, некоторые из нас просили дать кусок хлеба. Через некоторое время, получивши через солдата собранные у нас деньги, женщина принесла большой хлеб и два кувшина молока. Но не успели мы опомниться, как молоко было уже выпито часовыми. Нам все-таки дали по кусочку хлеба. Тем временем вернулись ушедшие в штаб. По прошествии пятидесяти минут вошли в сарай пять человек, из которых четверо навели на нас винтовки, а пятый при шашке в черной каракулевой шапке лет 20-22, улыбаясь, крикнул: “У кого есть часы, давайте”. Все стали поспешно снимать и отдавать часы, которые тут же распределялись между караулом. Далее было потребовано отдать шапки, причем это требование сопровождалось намеком, что нас разведут по четыре человека по теплым квартирам и они там будут не нужны. Забраны были и кольца, а кто просил оставить кольцо обручальное, на него направлялись винтовки.

Потом было приказано четырем из нас выходить. Вывели трех ходивших в штаб и еще одного. По прошествии двух-трех минут мы услышали залп. У нас опустились головы. Затем второй залп. Все стало ясно… Все перекрестились, некоторые стали читать молитву. Возле меня сидел студент Г… и плакал. Я принялся утешать его. Вошли снова. Послышался окрик, мол, четыре, – да живо. Секунда колебания, и я встал. Встали еще трое. Лица, фамилий которых я не помню. Вывели из сарая и стали обдирать. На мне был полушубок и шинель. Так как полушубок трудно расстегивался у ворота, то его разорвали. Повели через улицу, проходя которую я увидел стоявшего и смотревшего на нас офицера, которому, указав на виднеющуюся на него на груди георгиевскую розетку (вірогідно, йдеться про згаданого у К. Смовського підполковника Євгена Царенка: він був кавалером Георгіївської зброї, – прим. авт.), сказал: “За что вы его получили? И вам, как офицеру, не стыдно?”. Но я не договорил. Солдат, шедший возле, ударил меня в грудь прикладом. “Успеешь еще”, – сказал я ему, отводя винтовку. Нас привели к оврагу и стали раздевать до белья.

– Снимай рубашку (гимнастерку).

– Снимай скорее, потом уже снимешь.

– Потом она будет запачкана, – последовал ответ, и я снял. Наконец раздели. Я повернулся к ним спиной и стал мысленно прощаться с родными и близкими. Вдруг залп. Я чувствуя, что не тронут пулей, притворился смертельно раненым и бросился в ров. Чудо. В меня не попали. Слышу стоны, мольбы добить, а сам не верю себе, что я жив. Лежу, притаив дыхание. Вдруг снова залп, вниз, по не добитым. Я опять чувствую, что нетронут. Еще несколько одиночных выстрелов и тишина… “Ну, будь что будет”, – подумал я и стал освобождаться из-под навалившихся на меня товарищей.

Поднял голову, – никого. Бросился вперед и почувствовал, что при падении повредил свою больную ногу. Все же я был благодарен, что меня оставили в белье, так как при побеге мне легче было скрыться, сливаясь со снежным покровом. Не зная, что еще будет со мною, я хотел и смеяться, и плакать. Но медлить было невозможно. Ползком я добрался до второй линии окопов, и, видя, что преследование мне не угрожает, как мог принялся бежать. Скрываясь в лощинах, где возможно – лесом, я добрел до реки Ирпень и далее по шоссе уже покрытый шинелью, которую дал мне крестьянин, знавший моих родных, живущих за Ирпенем по Житомирскому шоссе. Чувствуя, что далее самостоятельно двигаться не могу, я с помощью этого крестьянина-попутчика добрался к своим родным, где и свалился”.

Жiнки села Петропавлiвська Борщагiвка. Свiтлина 1930-х рокiв

Post factum: свідчення Євгена Чикаленка, Романа Гуля, Віктора Рейнбота (2), Олександра Черячукіна, Марії Нестерович-Берг

29 листопада 1918 року знаменитий український громадський діяч і меценат Євген Чикаленко записав у своєму щоденнику:

“Добровольці… вирізали, як кажуть, все мужеське населення в с. Борщагівці за те, що тамошні селяне убили тридцять трьох добровольців, що понапивавшись лізли до дівчат, і яких вчора так урочисто ховали з вінками, повитими трьохкольоровими стьожками”.

Євген Чикаленко

Роман Гуль

Доброволець 2-го відділу офіцерської дружини Роман Гуль згадував (“Архивъ русской революціи”, Берлін, 1921, том 2):

“Опять отходим на пост Волынский… Наутро всех облетела весть: из Софиевской Борщаговки привезли вагон с 33 трупами офицеров. На путях собралась толпа, обступили открытый вагон: в нем навалены друг на друга голые, полураздетые трупы с отрубленными руками, ногами, безголовые, с распоротыми животами, выколотыми глазами… Некоторые же просто превращены в бесформенную массу мяса.

Это жертвы крестьян Софиевской Борщаговки. Получив сведения из штаба, что деревня свободна, и приказ занять ее – отряд офицеров вошел в Софиевскую Борщаговку. На расспросы крестьяне отвечали, что никого нет. На самом же деле деревня была занята петлюровцами. Отряд разместился по хатам. Их захватили. И расстреляли. А крестьяне вылили свою ненависть к “гетманцам” в зверском изуродовании тел…

Окружавшие вагон офицеры возбуждены, негодуют. Слышны крики: “Сжечь деревню к черту!”, “Перестрелять десятого!”. И кроме этого сыплется ругань по адресу штабов, посылающих людей наобум”.

Посол Всевеликого Війська Донського в Україні, генерал-лейтенант Олександр Черячукін (“Донская летопись”, Белград, 1924, № 3):

“Как теперь помню печальные торжественные похороны 33 офицеров-добровольцев, павших в бою. Над ними после убийства надругались; их привезли обезображенными, нельзя было узнать лица. Их отпевали во Владимирском соборе, гробы были завалены венками. От посольства я возложил венок с надписью: “Поборникамъ за Святую Русь. Послѣдній привѣтъ отъ Донцовъ”.

Уже знайомий нам міністр юстиції Віктор Рейнбот про похорон писав таке:

“Торжественное отпевание убиенных мучеников совершено было во Владимирском соборе митр[ополитом] Антонием. В соборе присутствовали: гетман, прежний главнокомандующий гр[аф] Келлер и новый – кн[язь] Долгоруков со штабом и Кабинет министров в полном составе. Тысячи киевского населения заполнили площадь собора и примыкающие улицы, тысячи в благоговейном молчании проводили погребальный кортеж до Аскольдовой могилы, где орудийный салют отдал последнюю честь павшим”.

Олександр Черячукiн

Панахиду у Володимирському соборі вiдвiдав Гетьман Павло Скоропадський

Граф Федiр Келлер

Князь Олександр Долгоруков

митрополит Киiвський i Галицький Антонiй (портрет пензля Михайла Нестерова)

Сестра-жалібниця Марія Нестерович-Берг, уривок зі спогадів “Въ борьбѣ съ большевиками” (Париж, 1931):

“Киев поразили как громом плакаты с фотографиями 33 зверски замученных офицеров. Невероятно были истерзаны эти офицеры… Кошмар этих киевских трупов нельзя описать.

Марiя Нестерович-Берг

Видно было, что раньше, чем убить, их страшно, жестоко, долго мучили. Выколотые глаза; отрезанные уши и носы; вырезанные языки, приколотые к груди вместо георгиевских крестов; разрезанные животы, кишки, повешенные на шею; положенные в желудки еловые сучья. Кто только был тогда в Киеве, тот помнит эти похороны жертв петлюровской армии.

Поистине – черная страница малорусской истории, зверского украинского шовинизма! Все поняли, что в смысле бесчеловечности нет разницы между большевиками и наступающими на Киев петлюровскими бандами. Началась паника и бегство из Киева. Создалось впечатление, что тех, кого не дорезали большевики, докончат “украинцы”.

Свідчення Костянтина Смовського (2)

“Пізніше, як кірпічовці відбили від нас Борщагівку, ці трупи офіцерів перевезено було до Київа й там їх поховали з великою парадою та помпою, як жертви “Пєтлюровскаво бандітізму”. А ми свої жертви гетьманських наємників – 13 стрільців – поховали скромненько в Борщагівці Петрівській, а бунчужного Степанчука, який вмер по дорозі з Борщагівки до Ігнатівки в той же день, коли був ранений, поховали в селі Ігнатівці…

Я, яко свідок і учасник польового суду, стверджую, що ніхто над трупами не знущався й нічого з убрання не здіймав, як-то писалося в московській пресі про “бестіяльські знущання над трупами”. Дивно, що про вчинки “кірпічовців” над нашою розвідкою, яку вони забрали до неволі й розстріляли, до цього часу ніхто з московських мемуаристів не згадав”.

Запитання без відповідей?

Жорстокість породжує жорстокість. Ця аксіома діє за всіх часів.

27 листопада 1918 року газета “Кіевская Мысль” опублікувала список чинів офіцерської добровольчої дружини, загиблих у Петропавлівській Борщагівці: полковники Олексій Сухонін і Галятовський; підполковник Урбан; штабс-капітан Петриченко; поручики Волицький, Дорохов і Константинов; ротмістр Свенткевич; прапорщики Вінтер, брати Єзерські, Журавський, Мазур, Нагорний, Павлушенко, Торчевський; юнкер Якубенко; козак 1-го Сердюцького полку Глушко. Ще 16 загиблих “с обезображением их трупов неприятелем опознать не удалось”. Загалом – 34 особи.

Повiдомлення газети “Кiевская Мысль” (№224 вiд 26 листопада 1918 року)Повiдомлення газети “Вiдродження” (число 196 вiд 28 листопада 1918 року)

Повiдомлення газети “Нова Рада”(№224 від 28 листопада 1918 року)

О 8-й годині ранку того ж дня небіжчиків привезли на залізничну станцію Київ-Товарний. О 10-й розпочалося відспівування у Володимирському соборі, після чого (як повідомляла газета) загиблих поховали на Лук’янівському цвинтарі.

Залiзнична станцiя “Киiв-Товарний”, куди вранцi 27.11.1918 привезли тiла дружинникiв. Свiтлина початку XX столiттяСічові стрільці, які воювали на боці Директорії УНР

Уважний читач помітить неймовірну кількість протиріч і неузгодженостей у вищенаведених свідченнях. Чи розстріл дружинників був помстою за розстріл українських стрільців, чи за наругу над місцевими дівчатами (про що писав Чикаленко)? Скільки дружинників загинули в сутичці або були страчені – 32, 33, 34 чи навіть 38? Кому належали 16 невпізнаних тіл, про які повідомила “Кіевская Мысль”?

Хто понівечив трупи – військові чи селяни? Де знаходиться могила 13 стрільців Армії УНР в селі Петропавлівська Борщагівка? Де поховали дружинників – на Аскольдовій могилі чи на Лук’янівці? Чи був серед загиблих командир загону дружинників полковник Лалевич (за версією історика Сергія Волкова, насправді він помер наприкінці 1930-х у Сибіру)? Кого з селян стратили офіцери наступними днями під час каральної акції?

Автор: Владлен Мараєв

Джерело: «Український інтерес»

Like
Tweet
Поделиться
Поделиться сюжетом
Источник материала
Полякова у день 46-річчя Єфросиніної показала їхні небачені фото з-за лаштунків і зробила зізнання
TSN
2025-05-25T09:51:41Z
Донька Мозгової заручилася з коханою
ГЛАВКОМ NET
2025-05-20T14:39:11Z
У родині вагітної Ріанни сталося горе
TSN
2025-06-01T16:21:48Z
Співачка Lida Lee заінтригувала своєю ймовірною вагітністю
ТСН
2025-06-01T16:21:20Z
Померла зірка серіалу "Відчайдушні домогосподарки" Валері Махаффей
ТСН
2025-06-01T16:20:52Z
Ірина Білик через 30 років перевипустила хіт "Так просто" та приголомшила новим звучанням
ТСН
2025-06-01T16:20:45Z
Гайтана повернулася до України та дала в Києві перший за час війни концерт
ТСН
2025-06-01T16:20:32Z
37-річна зірка фільму "Місія нездійсненна" Ванесса Кірбі вагітна первістком
ТСН
2025-06-01T16:19:55Z
Ольга Сумська звернулася до старшої доньки, яка живе в Росії, та показала архівне фото з нею
ТСН
2025-06-01T16:19:35Z
Як купити машину за 5 тис. грн? Майстер-клас від українських чиновників
ГЛАВКОМ NET
2025-05-30T09:45:54Z
Чи можуть оштрафувати за нетверезу їзду на електросамокаті: що каже суд
ТСН
2025-05-27T12:51:29Z
РОПА Україна представила на AGRO Challenge найтехнологічніші машини HORSCH
AgroPortal
2025-05-27T09:00:44Z
Tesla втрачає позиції: названо нового лідера на ринку електромобілів у Європі
ГЛАВКОМ NET
2025-05-22T17:27:35Z
У Києві помітили новий Lamborghini Urus S
VGorode
2025-05-22T10:12:04Z
Маск анонсував появу перших роботаксі у Техасі
ГЛАВКОМ NET
2025-05-22T05:09:15Z
Як правильно наносити парфуми: маловідомі поради, щоб аромат тримався довго
ТСН
2025-06-01T17:48:30Z
Як позбутися жиру внизу живота жінкам після 40: корисні поради
ТСН
2025-06-01T16:21:52Z
Експерти з довголіття розповіли, коли люди зможуть жити до 1000 років
TSN
2025-06-01T16:21:11Z
Помилка перед сніданком, яка гальмує втрату ваги
TSN
2025-06-01T16:21:04Z
Як швидко зварити гороховий суп
ТСН
2025-06-01T16:20:48Z
Ягода здоров’я — причини їсти малину щодня
ТСН
2025-06-01T16:20:34Z
Отрута на тарілці: вчені назвали популярний продукт, який може бути небезпечним для здоров’я
ТСН
2025-06-01T16:20:20Z
Лимон може бути небезпечним для здоров'я: кому краще не їсти цитрусовий
ТСН
2025-06-01T16:19:44Z
Кава "мертве око": чи небезпечний напій з ударною дозою кофеїну
ТСН
2025-06-01T16:18:40Z
Місячний календар на червень 2025: коли настає Повня та Молодик?
ГЛАВКОМ NET
2025-06-01T20:03:48Z
Місячний календар стрижок на червень 2025: коли найефективніше оновлювати імідж?
ГЛАВКОМ NET
2025-06-01T18:36:37Z
Гороскоп на 2 червня: Ракам - розчарування, Терезам - визнання
FaceNews
2025-06-01T18:33:12Z
День ангела 1 червня: кого та як вітати з іменинами
TSN
2025-06-01T16:22:32Z
Водоліям не варто ізолюватися, а Рибам слід потурбуватися про себе: астрологічний прогноз на рунах на 1 червня 2025 року
TSN
2025-06-01T16:22:13Z
Змішайте господарське мило та марганцівку — і назавжди забудете про ці побутові проблеми
TSN
2025-06-01T16:21:50Z
Які культури не можна садити біля моркви, бо вона виросте тонкою, гіркою та несмачною
ТСН
2025-06-01T16:21:37Z
Чому картоплю на пюре ніколи не можна перебивати блендером: 4 найголовніші причини
ТСН
2025-06-01T16:20:52Z
Чим можна замінити лосось — і це не скумбрія
ТСН
2025-06-01T16:20:00Z
Російські політичні «діти понеділка» в Стамбулі. Путін хоче все
ГЛАВКОМ NET
2025-06-02T06:06:20Z
Мединський у Стамбулі втік від камер після запитань про знищені літаки
ГЛАВКОМ NET
2025-06-02T05:48:39Z
Журналісти опублікували документ, з яким Україна поїде на переговори у Стамбул
ГЛАВКОМ NET
2025-06-02T05:39:48Z
Республіканський сенатор Грем очікує посилення санкцій проти РФ до саміту G7
Европейская правда
2025-06-02T05:33:09Z
Сенатори США анонсують «тарифний хаос» для російської нафти
ГЛАВКОМ NET
2025-06-02T05:30:39Z
Трамп поширив у Truth Social теорію змови про «страту» Байдена у 2020 році — NBC News
Vlasti
2025-06-02T05:30:29Z
Атака на аеродроми стратегічної авіації РФ. Хто сказав, що в України немає козирів?
ГЛАВКОМ NET
2025-06-02T05:27:43Z
Кароль Навроцький переміг у другому турі президентських виборів у Польщі: офіційні результати
Vlasti
2025-06-02T05:24:52Z
На пути прочь от евроинтеграции: кто в Киеве саботирует движение Украины в ЕС
Европейская правда
2025-06-02T05:10:50Z
Процес впровадження AKIS вже розпочато у п’яти регіонах
Agravery
2025-06-02T06:07:45Z
Обмежити експорт ріпаку — це забрати гроші в аграріїв і віддати їх переробникам, — Михайло Соколов
Agravery
2025-06-02T05:21:13Z
Держбюджет-2026: чи закладатиме Мінфін видатки на війну
ТСН
2025-06-01T16:23:06Z
Українцям загрожує блокування карток: що варто знати про нові банківські перевірки
ТСН
2025-06-01T16:23:03Z
Від 1 червня діятимуть нові ліміти на перекази з карток: що треба знати
TSN
2025-06-01T16:21:43Z
"Нова пошта" запроваджує нові обмеження: що відомо
ТСН
2025-06-01T16:19:58Z
Moody’s підтвердило кредитний рейтинг України як "переддефолтний": що це означає
ТСН
2025-06-01T16:19:22Z
В Україні ціни на оренду квартир б'ють рекорди: скільки коштує перебратися за місто
ТСН
2025-06-01T16:18:27Z
Українські сировари скорочують виробництво через імпорт
AgroPortal
2025-06-01T13:00:53Z
Спецоперація «Павутина»: перші супутникові знімки авіабази «Бєлая»
ГЛАВКОМ NET
2025-06-02T04:39:38Z
Стало відомо, які цілі у Росії могли атакувати безпілотники
ГЛАВКОМ NET
2025-06-01T23:51:08Z
Юрій Атанов і Вікторія Штейнберг: "Україна має хороші перспективи для розвитку бізнесу". Віч-на-віч з Тетяною Крижановською.
FM-TV
2025-06-01T20:45:58Z
СБУ оприлюдлина деталі операції «Павутина»: Росія втратила третину стратегічних літаків
ГЛАВКОМ NET
2025-06-01T17:09:33Z
Міноборони РФ відреагувало на спецоперацію «Павутина»
ГЛАВКОМ NET
2025-06-01T16:48:20Z
Від Мурманської до Іркутської області палає, або Як "безстрашні російські мужики" голіруч рятували літаки
FaceNews
2025-06-01T16:24:02Z
У ЗСУ перевіряють роботу ТЦК: кого покарали
ТСН
2025-06-01T16:23:51Z
З Пекіна до Києва за 20 хвилин: у Китаї створили двигун, що змінить майбутнє авіації
ТСН
2025-06-01T16:23:48Z
Експерти назвали три місяці народження, які гарантують успіх і успіх у червні 2025 року
ТСН
2025-06-01T16:23:33Z
Жнива в Україні можуть стартувати із суттєвими затримками
AgroPortal
2025-06-02T06:00:56Z
Поліг під час танкового обстрілу у запорізьких степах. Згадаймо Віталія Дущака
ГЛАВКОМ NET
2025-06-02T06:00:31Z
На вулиці Бориспільській та Харківському шосе рух транспорту тимчасово обмежено
ГЛАВКОМ NET
2025-06-02T05:27:41Z
Карта бойових дій в Україні станом на 2 червня 2025 року
ГЛАВКОМ NET
2025-06-02T05:21:45Z
Втрати ворога станом на 2 червня 2025 – Генштаб ЗСУ
ГЛАВКОМ NET
2025-06-02T05:06:58Z
Ріпакові у південних областях не вистачає вологи
AgroPortal
2025-06-02T05:00:01Z
В Україні мінлива хмарність: прогноз погоди на 2 червня
ГЛАВКОМ NET
2025-06-02T04:30:23Z
У травні росіяни суттєво підвищили інтенсивність свої атак: статистика
ГЛАВКОМ NET
2025-06-02T03:21:52Z
У Києві пропонують змінити напис на пам’ятнику Лесі Українки через елементи радянської пропаганди
VGorode
2025-06-01T21:48:54Z
На Чернігівщині спалахнула масштабна пожежа після російського удару
ГЛАВКОМ NET
2025-06-02T06:03:58Z
У торгово-розважальному центрі Dream Town на Оболоні сталася пожежа
ГЛАВКОМ NET
2025-06-02T06:03:38Z
Масштабна повінь у Нігерії: понад 200 загиблих, сотні зниклих безвісти
ГЛАВКОМ NET
2025-06-02T01:21:10Z
На Дніпропетровщині підлітки катували хлопця. Поліція знайшла учасників інциденту
ГЛАВКОМ NET
2025-06-01T18:30:47Z
Дві доби на межі життя: рятувальники витягли котика з-під завалів
TSN
2025-06-01T16:23:42Z
На Харківщині підлітки напали на школяра: чим все закінчилось
ТСН
2025-06-01T16:23:36Z
Невідомий у військовій формі стріляв з автомата у житловому районі Харкова: відео
TSN
2025-06-01T16:23:33Z
Під Москвою сталася масштабна пожежа на одному з підприємств: з’явилося відео
ТСН
2025-06-01T16:23:22Z
Стрілянина в Харкові: поліція повідомила подробиці про стрільця
TSN
2025-06-01T16:23:08Z
У операції "Павутиння" Україна використала дрони з ШІ, які самостійно обирали цілі
FaceNews
2025-06-01T18:12:42Z
Оновлення Android: які налаштування перевірити, щоб смартфон не "зламався" після апдейту
TSN
2025-06-01T16:23:47Z
Вчені шоковані: істота з морських глибин продемонструвала логіку і терпіння, як у дітей
ТСН
2025-06-01T16:20:28Z
У червні українці зможуть побачити унікальний парад планет: дати
ТСН
2025-06-01T16:20:09Z
З’явилося фото дня — Малюк під час легендарної спецоперації "Павутина"
ТСН
2025-06-01T16:19:42Z
Зникають неповторні птахи Гаваїв: чому в цьому винні комарі
ТСН
2025-06-01T16:18:46Z
"Троянська фура": Мережа вибухнула мемами через атаку на авіацію РФ
ТСН
2025-06-01T16:18:28Z
Прогноз магнітних бур на 1-3 червня: якою буде сонячна активність
ГЛАВКОМ NET
2025-06-01T04:30:26Z
У небі над Манчестером помітили НЛО у формі кулі
ТСН
2025-05-31T15:09:46Z
Хакімі відзначився унікальним досягненням у фіналі Ліги чемпіонів
ГЛАВКОМ NET
2025-06-01T18:54:33Z
Пішов з життя ексчемпіон світу з боксу у трьох вагових категоріях
ГЛАВКОМ NET
2025-06-01T17:21:43Z
Український спортсмен із ДЦП підняв 100-кілограмову штангу
ГЛАВКОМ NET
2025-06-01T16:51:20Z
Австралійка побила світовий рекорд Гіннеса, зробивши понад 7000 підтягувань за добу: подробиці
TSN
2025-06-01T16:23:55Z
Заворушення футбольних фанатів у Франції: двоє загиблих, 559 затриманих
Европейская правда
2025-06-01T09:42:21Z
Британського каноїста усунули від змагань через контент на OnlyFans
ГЛАВКОМ NET
2025-06-01T08:18:29Z
ПСЖ розгромив «Інтер» та став переможцем Ліги чемпіонів
ГЛАВКОМ NET
2025-05-31T22:42:48Z
Юний українець, який втратив ногу через рак, вийшов на поле з гравцями перед фіналом Ліги чемпіонів
ГЛАВКОМ NET
2025-05-31T20:30:42Z
Україна здобула першу медаль на Євро-2025 зі спортивної гімнастики
ГЛАВКОМ NET
2025-05-31T12:18:37Z