Вчені розгадали таємницю знаменитої помпейської «Матері та дитини»

Нещодавнє генетичне дослідження закликає до перегляду ідентичностей і зв’язків кількох людей, похованих і збережених у стародавньому римському місті Помпеї. Команда міжнародних вчених із Гарвардської медичної школи, Університету Флоренції та Інституту еволюційної антропології Макса Планка проаналізувала ДНК останків п’яти осіб, які загинули під час виверження вулкана Везувій у 79 році нашої ери та згодом зберігалися в гіпсі майже 2000 років. потім. Дослідники, співпрацюючи з Археологічним парком Помпеї, відновили ДНК під час реставрації 86 пошкоджених гіпсових зліпків у 2015 році.

Нові відкриття щодо ідентичності та стосунків

Результати, нещодавно опубліковані в Current Biology , показують, що деякі з історій, які десятиліттями розповідали про стать і сімейні стосунки людей, які ґрунтувалися на зовнішності зліпків та інших археологічних доказах, або невірні, або не такі прості, як вірили. Наприклад:

• Дорослий із золотим браслетом і дитиною на колінах, яку часто інтерпретують як матір і син або дочка, виявився генетичним чоловіком і біологічно неспорідненою дитиною.
• Троє з чотирьох передбачуваних членів родини в одному місці не мали генетичних зв’язків один з одним, принаймні до третього ступеня. (Команда не змогла проаналізувати ДНК останків четвертої людини.)
• Дві особи, які лежать у позі, яку часто сприймають як обійми — раніше вважали сестрами, матір’ю та донькою або коханцями — включають принаймні одного генетичного чоловіка, за винятком двох із трьох поширених інтерпретацій.

«Висновки демонструють важливість інтеграції генетичного аналізу з археологічною та історичною інформацією для збагачення або виправлення наративів, побудованих на основі обмежених доказів», — сказала співавтор дослідження Алісса Мітнік, колишній науковий співробітник у галузі генетики в HMS, яка зараз є керівником групи в Інститут Макса Планка.

Автори зазначають, що такі наративи часто відображають світогляд і упередження дослідників та інших оповідачів того часу. У випадку з людьми з Помпеї генетичні знання повинні служити застереженням не робити висновків про такі характеристики, як стать і спорідненість, на основі доказів, таких як коштовності та фізична близькість.

Проблеми зі збереженням і презентацією

Ще більше ускладнює картину те, що самі останки були переміщені в різні місця, а гіпсові зліпки, ймовірно, були «творчо відреставровані» в минулому, кажуть автори. Деякі групи зліпків відображають різні естетичні уподобання історичних періодів, у які вони були виготовлені, відзначають дослідники. Автори застерігають від подібних помилок на основі нових знахідок ДНК.

«Замість створення нових наративів, які також можуть спотворити досвід цих людей, генетичні результати спонукають до роздумів про небезпеку вигадування історій про стать і сімейні стосунки в минулих суспільствах на основі сучасних очікувань», — сказав один зі старших авторів Девід Райх. професор генетики в Інституті Блаватника в HMS і професор еволюційної біології людини в Гарвардському університеті.

Це стосується як Помпеї, так і будь-якого історичного чи доісторичного місця у світі, додав Райх. Аналіз підтверджує попередні докази того, що стародавні жителі Помпеї в основному походили від людей, які іммігрували зі східного Середземномор’я.

«Це підкреслює космополітизм Римської імперії в цей період», — сказав Райх.

За словами директора Габріеля Цухтрігеля, Парк Помпеї протягом багатьох років включає аналіз стародавньої ДНК людей і тварин у свої протоколи досліджень, доповнюючи інші типи даних, щоб сформувати повну, оновлену інтерпретацію археологічних знахідок на місці та розробити нові методи дослідження, які сприяють розумінню минуле.