MY.UAНовини
Незручні герої: що заважає нам бачити у військових звичайних людей і чому ми маємо це побороти
Незручні герої: що заважає нам бачити у військових звичайних людей і чому ми маємо це побороти

Незручні герої: що заважає нам бачити у військових звичайних людей і чому ми маємо це побороти

Полярне мислення зіграло із українцями злий жарт: суспільство, яке третій рік живе в умовах повномасштабного вторгнення і 10 років – у статусі війни, не вміє співіснувати та комунікувати між собою. Стереотипи, страхи заважають нам бачити у військових звичайних людей, себе, своїх сусідів і рідних. Ми або ідеалізуємо їх, коли вони на фронті, або ігноруємо, коли вони намагаються жити звичне життя. Так, деякі наші реакції є нормальними і цілком очікуваними. Як мінімум ми виснажені, як максимум – жодне суспільство не є готовим до війни і тих викликів, з якими ми зіткнулись. Однак війна вже сталася і лише від нас залежить, як ми будемо із цим справлятися.

Зараз можна відстежити небезпечну тенденцію – певне розшарування: на людей, які щодня ведуть бій із ворогом, і тих, хто каже, що "вірить у ЗСУ". На цю думку нас наштовхнула розмова з військовим Андрієм Савенком – людиною, для якої поняття "відвага" та "відданість" є не просто словами.

"Війна. Любов і терапія" – новий проєкт 24 Каналу – це цикл глибоких інтерв'ю з військовими та психологами про виклики та складнощі, з якими стикаються українці у час війни. Розмови про особистісні переживання, вибори та намагання балансувати у вимірі "війна". Бо досвід бойових дій – це ні з чим не порівняний, неоднорідний і часто абсолютно різний для кожного військового досвід.

Цей проєкт – це спосіб заповнити таку прірву, своєрідна терапія, відповіді на питання, пояснення яким іноді складно знайти.

Зручно вірити у ЗСУ: підполковник ГУР Андрій Савенко про ставлення суспільства до війни

Андрій Савенко – підполковник ГУР МО, багаторазовий чемпіон світу та Європи з військово-спортивного багатоборства і бойового джиу-джитсу. За його плечима – величезний бойовий досвід: у 2014 – 2015 роках служив у 79 десантно-штурмовій бригаді, брав участь у гарячих точках та виконанні завдань у тилу ворога. Пізніше – долучився до загону спецпризначення ГУР.


Андрій Савенко від початку війни захищає Україну від ворога / Фото Валентини Поліщук, 24 Канал

На момент розмови Андрій Савенко проходив реабілітацію у військовому госпіталі в Києві після мінно-вибухового поранення. За його спостереженням, у столиці про війну згадують лише під час тривоги, у контексті "хай би військові усе збили". При цьому Андрій вважає нормальним, що суспільство продовжує жити: відвідувати різні заходи, кіно, ресторани, влаштовувати святкування. Він і сам не проти зустрітись з друзями. Хоч і визнає, що зараз це рідко вдається. Та його дивує інше.

Я бачу здорових, сильних, м'язистих хлопців, які дякують ЗСУ за те, що ми їм "даємо змогу тут виступати, тренуватися". Вони придумують собі історії, щоб тільки не йти на фронт: то вони доглядають за батьками-інвалідами, то ще щось. Але ж вони могли б стати до лав захисників і замінити тих, хто вже роками на передовій,
– каже Андрій Савенко.

За словами підполковника, він та побратими хочуть бачити вмотивованих людей. Тих, у кого горять очі. Бійців, які знають, чому і від кого захищають країну. Натомість іноді трапляється навпаки.

"Буває, після першого обстрілу дивишся і розумієш, що він не готовий до війни, виконувати завдання, і якщо буде нагода, – піде в СЗЧ ", – додає Савенко.

Припущення, що на це могла вплинути "бусифікація" і примусова мобіліцізація, бо є чоловіки, які вважають себе "кориснішими" в тилу, коли працюють та донатять, військовий відкинув. У його баченні світу все досить просто – ніхто з тих, хто захищає зараз Україну, не хотів цієї війни. Андрій зауважив, що теж нічого не знав про військову справу. Тренував збірну України, має звання заслуженого тренера, заслуженого працівника фізичної культури та спорту, багаторазовий чемпіон світу. Його оточення складалося зі спортсменів або футбольних фанатів, але у 2014 році багато з них прийняли рішення йти воювати. І більшість – воює досі.

Кожен чоловік повинен діяти за принципом: "Роби як я". Онови свої дані в ТЦК, пройди ВЛК. Якщо придатний – служи. Це твій громадянський обов'язок, прописаний у Конституції. Неважливо, чи ти служив раніше, чи приймав присягу. Ти громадянин України – і цього достатньо,
– пояснює Савенко.

На думку військового, ніщо не заважає чоловікам у тилу продовжувати донатити, працювати і допомагати. Але для цього вони мають стати на облік, пройти медичну комісію.

У контексті розмови про мобілізацію варто згадати і про демобілізацію. Питання ухвалення відповідного закону стоїть гостро. Однією з пересторог, чому його досі не прийняли, є те, що багато військових демобілізуються, а замінити їх не буде кому. Але, можливо, це не так? Можливо, якщо запитати у самих військових, багато із них готові продовжувати службу і боротьбу?

Власне, Андрій Савенко не вперше проходить реабілітацію після поранення і кожного разу після одужання він повертається на фронт.

Коли на МСЕК запитали, чи планую я далі служити, моя відповідь була "так". Навіть інвалідність ніяк не впливає на це рішення. Дружина часто запитує: "Чому ти постійно на війні? Чому ти знову їдеш? Чому ти знову ризикуєш життям?" А я завжди відповідаю: у мене є великий досвід, більше 10 років безперервної війни. Якщо такі, як я, не продовжать воювати, то хто ж це зробить? Хтось має тягнути цю лямку, в іншому випадку загине багато хлопців,
– відповідає військовий.


Андрій Савенко разом із побратимами на Донеччині / Фото з архіву військового

Є ще одна поширена думка, що військові, які повертаються до мирного життя, не можуть знайти себе, їм складно порозумітись із цивільними. Тому вони прагнуть повернутися на фронт, де їх розуміють. Андрій каже, що це не зовсім так. Військові можуть відчувати складності у спілкуванні з цивільними, але додає, що це завжди різний досвід.

Особисто я повертаюся на фронт, бо там мої однодумці. Там ті патріоти, яких ми згадуємо тут, бігаючи в трико. Я бачу їхні очі, відчуваю серця, бачу ці патріотичні настрої. Вони для мене як сім'я. Тому я й повертаюся,
– каже Савенко.

В попередньому інтерв'ю Андрій зауважував, що як тільки військовий повертається з нуля, скажімо, до Києва, "він поринає в атмосферу пофігізму". Цивільні або бояться, або зневажають військових. Каже, що сподівався, що ситуація зміниться з початку повномасштабного вторгнення, адже війна – це вже не десь у зоні АТО, не те, що показували по телевізору. Тепер вибухи, руйнування, загибель людей відбуваються щодня.

Проблеми, які залишаються з тобою після війни, нікого не цікавлять. Люди ніби хочуть забути про військових. Їх не помічають або намагаються не помічати. Це зручно – не помічати. Зручно не бачити війну, проблеми військових чи людей з обмеженими можливостями. Зручно придумати собі виправдання, чому ти не на фронті. Хтось каже, що волонтерить, хтось знаходить інші історії, в які сам вірить, щоб уникнути відповідальності,
– зазначив Савенко.

Натомість, за словами Андрія, військовим багато не треба: достатньо, аби суспільство проявляло повагу. І мова не про надмірне акцентування, нав'язливість, жалість. Навпаки – більшість військових, особливо поранені хлопці чи ті, хто на протезах, не люблять, коли на них акцентують увагу.

"Ми не очікуємо допомоги чи жалості. Але, наприклад, сказати: "Чи можу вам допомогти?" або запропонувати пройти без черги. Ми не будемо самі наполягати на цьому чи просити. Багато хлопців, навіть без ніг, стоятимуть у черзі, не вимагаючи особливого ставлення. Але простий жест уваги – це приємно", – додає військовий.

Дійсно, суспільство часто не знає і не вміє реагувати на ситуації, які пов'язані з військовими. Багато людей досі не вирішили, чи дякувати воїну за службу. Хтось відводить очі, коли бачить протез замість ноги. Бувають і куди гірші ситуації, як-от вказати в оголошенні про оренду квартири, що не здають для ветеранів, або свідомо не брати на роботу, якщо у людини є досвід бойових дій, або зв'язати чоловіка у формі у вагоні поїзда і викликати до нього поліцію через те, що у нього сталась панічна атака. Це неприпустимі ситуації, яких в українському суспільстві бути не повинно.

Якщо коротко, то:
1. дякувати потрібно;
2. пропускати в черзі потрібно;
3. не відводьте очей, коли бачите ветерана, людину в формі; розумієте, що людина була поранена/має протез/інші видимі ознаки травм;
4. щиро цікавтесь особистістю, а не її фізичними особливостями;
5. ви власник бізнесу і хочете зробити знижку військовому – клас! Гарна ідея, сміливо запропонуйте свої послуги;
6. десерт як комплімент від закладу – супер, увага – це завжди приємно;
7. бачите, що у військового панічна атака, прояв посттравматичних симптомів: він розгублений, дезорієнтований, тримається за голову від болю, – запропонуйте допомогу: дайте води, скажіть, що він у безпеці, опишіть, де ви разом перебуваєте, попросіть дихати глибоко і повільно;
8. ніколи не знецінюйте подвиг військового. Так, це не ви його туди посилали, так, це його вибір, але він воює з ворогом заради спільного блага країни, завдяки його сміливості ви можете сказати йому "дякую", а не противне "спасіба" російському окупанту під страхом бути страченим.

Розмовляючи з Андрієм Савенком ми почули багато про патріотизм, відповідальність і вчинки. І так, на жаль, суспільство не завжди готове сприймати бійців у мирному житті. І головне – воно часто забуває, що військові – це звичайні люди, які взяли на себе сміливість і відповідальність боронити країну. Не "боженьки ППО". Вірити у ЗСУ не потрібно, вони не святі. Військові – це колишні вчителі, інженери, тренери, механіки, які здобули нові навички, пройшли навчання, отримали новий досвід і тепер виконують свою роботу і обов'язок.

Ніхто не заперечує, захоплюватись військовими потрібно. Дякувати за оборону і захист – теж. Однак не лицемірте! Не варто публікувати фото з помпезних вечірок із підписом "Дякую ЗСУ". Вони воюють не за це. Жертвують своїм комфортом, ризикують здоров'ям точно не для того, аби ви могли продовжувати жити своє звичне, комфортне життя. Будьте відповідальними, намагайтесь підсилити воїнів не словом, а ділом.

Про ось це перенесення відповідальності, неприйняття військових цивільними, знецінення їх подвигів та інші труднощі, з якими зіштовхуються ветерани повертаючись з нуля, ми також поговорили із психологинею ГО "Психологічна підтримка та реабілітація "Вільний вибір" Наталією Стадніченко.


Наталія Стадніченко – психотерапевтка, яка працює з наслідками травм та ПТСР у військових / Фото надане 24 Каналу

Що заважає нам бачити у військових звичайних людей – пояснення психологині

На початку повномасштабного вторгнення багато українців відчували тотальне захоплення військовими, буквально ідеалізували людей в формі. Водночас війна у нас із 2014 року і по факту за одну ніч у структурі ЗСУ нічого не змінилось. За словами психологині, є кілька аспектів, які на це вплинули. Передусім варто розуміти, що у період АТО/ООС війна була доволі локальною історією, яка стосувалась обмеженої групи військових. І військова служба як така, і досвіди ветеранів, які вони переживали на фронті – поранення, полон, розлука з рідними – стосувались обмеженої кількості людей. Натомість з початку повномасштабного вторгнення це змінилося.

Фактори, які змінили наше ставлення до війни у 2022 році:

  1. Зросло напруження у суспільстві – багато людей, ціла нація опинилася під прямою загрозою.
  2. Екстремальні умови і набуття спільного досвіду; для того, щоб вижити, люди мають згуртуватися та допомагати один одному.
  3. На той момент ми ще не були втомлені та виснажені емоційно; у людей було достатньо сил, щоб співпереживати.

Наталія Стадніченко

Психологиня

Збройні Сили стали своєрідною точкою опори і захисту. Загроза війни відчувалася як дуже близька і реальна для кожного. Люди, яких ми особисто знали, приймали рішення долучатися до лав ЗСУ. Звісно, ми бачили у цьому героїзм.

Втім, далі відбулося те, що ми уже частково спостерігали в період АТО/ООС. Через тривалість повномасштабного вторгнення люди призвичаїлись до нього. З'явилося певне "розшарування" суспільства:

  • ті, кого війна торкається безпосередньо; люди, які перебуваються фізично ближче до лінії бойового зіткнення;
  • і ті, хто перебуває в тилу, відносно мирному середовищі.

І залежно від того, наскільки цей "тил" далеко, вплив війни переживається по-різному. Наприклад, для когось війна – це періодичні обстріли, як-от для жителів Львова, Івано-Франківська. А для когось – це постійні обстріли, зміна оточення, місця проживання; втрати – економічні, культурні, особистісні.

Війна загалом є дуже виснажливою. Наразі ситуація така, що нам бракує сил, аби "входити в становище" інших людей, співпереживати, захоплюватися, розуміти.

Впливає і загальне фінансове збідніння, якщо порівнювати економічне становище з періодом до повномасштабного вторгнення, неможливість планувати майбутнього через непередбачуваність обставин. Це і фізично виснажливо: безсонні ночі через обстріли, постійне хвилювання за близьких на фронті, або роздуми про те, наскільки далеко в черзі мобілізації рідні, невизначеність і тягар за прийняття важливих рішень; відсутність багатьох процесів, які складають нормальне життя і притаманні суспільствам, де немає війни.

Наталія Стадніченко

Психологиня

Наступний момент, чому відбулося таке розшарування на військових/ невійськових, і куди зникло захоплення й ідеалізація – це те, що Збройні Сили – це зріз суспільства, дуже різні люди стають військовослужбовцями. Відповідно в інформаційному просторі з'являються різні історії про військових.

Суспільство схильне до полярності: ми бачимо негативно підкріплену інформацію і починаємо мислити протилежностями. Наприклад, ми знаємо, що військові – герої, вони воюють на фронті і роблять усе, щоб зупинити ворога, але ось бачимо ситуацію з працівником ТЦК, який не дуже гідно себе повів, і це підриває наше загальне уявлення про військовослужбовців, виникає ось ця полярність.

Узагалі, як наголошує психологиня, війна по-різному впливає на людей: як у цивільних, так і військових може проявлятись спричинена травмаю симптоматика, в тому числі ПТСР та інші розлади на фоні психотравмуючих подій, нервової напруги та виснаження.

Довідково. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) розвивається у частини людей, які зазнали загрози для життя чи стали свідками небезпеки для близьких (приблизно 15 – 25%). Це діагноз, який може встановити лише фахівець – лікар-психіатр.

Загалом же Наталія Стадніченко пояснює, що психіка людини досить стійка, і хоча деякі посттравматичні реакції можливі, вони не завжди переростають у ПТСР. Наприклад, коли ми чуємо дзеленчання мотора мотоцикла, і воно нагадує нам нічні обстріли, звуки "Шахеда", у нас з'являється відчуття певної перестороги. Або коли ми чуємо виття сирени – відчуваємо страх, що це може бути балістична ракета, у нас підвищується рівень тривоги. Це, власне, і є ті реакції на травми.

А коли говорять про ПТСР у військових, то мають на увазі емоційну вибуховість і флешбеки. Коли військові чи ветерани надмірно реагують на ситуації, які нагадують їм про бойові дії: людині може здатися, що відбувається обстріл, і вона присяде, хоча загрози немає.

Насправді, ці симптоми не роблять людину загрозливою і переважно, вона тяжіє до самоізоляції через дискомфорт, який відчуває від тригерних ситуацій і нерозуміння її реакцій оточенням.

Наталія Стадніченко

Психологиня

Переважно це короткочасні реакції, і вони не роблять людей небезпечними для інших. Це радше прояв внутрішнього болю і перевантаження. Прояви посттравматичних симптомів. Водночас через таку поведінку суспільство може стигматизувати людей, які повернулись з фронту. Пояснення очевидне: те, що ми не розуміємо, лякає нас більше. Ми не розуміємо їхню поведінку, а отже не можемо передбачити. Формується установка – триматись від таких людей подалі.

Психологічні наслідки війни різні, і більшість із них не є важкими розладами. Ідея, що всі військові повертаються зі значними психічними проблемами, лише підсилює страх щодо військової служби і стає на заваді підтримці та адаптації ветеранів. Важливо нормалізувати цей досвід, адже переважно люди повертаються з війни не втрачаючи психічне здоров'я.

Чому знизилась мотивація долучатися до війська

З розмови з Андрієм Савенком очевидно, що відчуття патріотизму потрібне, щоб боротьба тривала і закінчилася нашою перемогою. Це необхідність, без якої уникнути проблем з мобілізацією не вийде. І як пояснила психологиня, на початку повномасштабного вторгнення джерелом цієї мотивації була енергія і реакція на небезпеку. Втім, з часом люди почали краще розуміти реалії війни, служби та її складнощі. Наталія Стадніченко окреслює кілька аспектів, які вплинули на мотивацію людей долучатися до війська:

  1. Чим довше триває повномасштабна війна, тим більше накопичується втома від постійної напруги, і це впливає на здатність людей адаптуватися до обставин. Зараз у багатьох просто немає внутрішньої міцності, яка була на початку війни.
  2. Відсутність чітких термінів демобілізації у військовій службі посилює відчуття тривожності та безвиході серед мобілізованих. Вибір служби або підрозділу відчувається як остаточне рішення, яке важко змінити.
  3. Ідентичність із громадою теж має значення у контексті прийняття рішень у час війни. Це питання самоідентифікації: чи відчуває людина себе частиною української спільноти, чи має відчуття спільної відповідальності.

Що визначає нашу самоідентифікацію

Це стосується і нашої культури комунікації, і того, як ми визначаємо для себе, що означає бути українцем. Чи є у нас позитивні риси, якими ми пишаємося, чи розуміємо цінність такої ідентичності? Історія СРСР, періоди придушення української культури вплинули на формування національної свідомості у деяких сім'ях, які виховували дітей із розумінням попередніх періодів. У таких родинах ідентичність як українців була вже сформована до 2014 – 2022 років, натомість інші сім'ї залишалися осторонь політики, не обговорювали національні питання. Людям із таких сімей буває важче відчувати глибокий зв'язок із державою, адже вони не мають міцного підґрунтя. Водночас це не означає, що несформованість національних поглядів є особистим недоліком членів тих сімей, зазвичай найскладніше було зберігати власну ідентичність тим, хто не міг уникнути репресій, що особливо стосувалося Сходу країни.

Як формується образ "незручного героя" і чому ми канонізуємо військових

Чи могли ми якось запобігти виникненню цього явища "незручних героїв" – складно сказати. Говорячи з психологинею ми зрозуміли, що скоріше так. Кожен із нас має бути свідомим того, куди спрямовує свою увагу: з яких ресурсів черпаємо інформацію, наскільки готові чути військових.

Річ у тім, що у медіа часто поляризують образ війни та військових, подаючи або героїчні, або трагічні історії, що спотворює реалістичне розуміння життя в армії. В результаті людина, не маючи повної картини, бачить у військових або героїв, або людей, які пережили надзвичайно важкі, травмуючі події,
– пояснює Наталія Стадніченко.

За її словами, феномен "незручних героїв" був і в період АТО/ООС, є і під час повномасштабного вторгнення. Частково це пов'язано з тим, що армія – це зріз суспільства, і люди, які служать, демонструють різну поведінку. А частково з тим, які історії люди розповідають один одному. Мовляв, є хороші історії, є негативні історії, а про нейтральні досвіди ми розповідаємо мало, бо вважаємо їх малоцікавими.

Ну і ще одна особливість цього явища, коли суспільство канонізує військових. Як зазначав Андрій Савенко, людям простіше перенести відповідальність і сказати, що вони "вірять у ЗСУ", аніж прийняти той фактор, що вони не готові до війни. Водночас героїзм – це людська риса. І часто військовий окрім заслуг на фронті має свої емоції, переживання, травматичні досвіди. Він може бути пригніченим через втрати товаришів, мати особисті питання і внутрішні конфлікти.

Наталія Стадніченко

Психологиня

Військові – це люди, які мають звичайні потреби та непрості емоційні переживання. А героїзм – це щось надзвичайно важливе і дуже цінне, особливо в умовах війни, але відірваний від людської особистості він втрачає людські риси.

Ми не готові стикатись з болем військових

Іноді військові можуть не сприймати захоплення ними як героями. Перше – їм важко комунікувати про той складний досвід, який вони пережили на війні. Друге – часто це пов'язано з болем за тих побратимів/посестер, які загинули, і в термінах героїзму вони думають про них, а не про себе.

Це наштовхує на глибшу проблему – ми не готові приймати військових з їхнім болем і травмами. Ідеалізувати і героїзувати куди простіше. І це явище шкодить як військовим, так і цивільним: ми не можемо осягнути усієї трагедії, яку зараз переживаємо, не можемо взяти відповідальність за наслідки, які відчуваємо через війну.

Люди часто уникають глибоких розмов чи болючих тем у спілкуванні. Ми радше втішимо, ніж вислухаємо. Нам важко приймати біль, тривогу чи роздратованість військових, спричинену постійними головними болями, нічними кошмарами, чи іншими симптомами травм,
– зазначає Наталія Стадніченко.

І зрештою, тут і про поведінку самих військових, про їх цінності та погляди, які не всі цивільні готові сприймати як єдиноправильні. Власне, це про загострене почуття справедливості. Психологиня пояснила, що воно дійсно притаманне багатьом ветеранам, військовим.

Наталія Стадніченко

Психологиня

У військових підвищене відчуття справедливості, бо вони бачили, як порушення порядку чи корупція можуть коштувати життя. Це загострене сприйняття дуже контрастує із толерантністю цивільних до несправедливості в побуті. Воно сприймається військовими як безвідповідальність та байдужість.

Як наголосила психологиня, фрази на зразок "ти сам так вирішив", "це твоє рішення" часто знецінюють мотивацію та вклад військових. Вони теж могли б продовжувати жити своїм життям, але зробили надскладний вибір і стали на захист рідних, захист держави, ваш захист.

Крім того, не кожен готовий висловлювати вдячність, не усі мають цей навик. Причиною може бути і внутрішній конфлікт. Наприклад, якщо людина підлягає мобілізації, але залишилася вдома, їй може бути непросто відверто визнати, що інші взяли на себе цей ризик, а вона – ні.

Буває, люди не знають, як правильно розпочати розмову з ветераном: чи варто говорити про його травму, про обставини її отримання; як реагувати на протези або інші фізичні особливості військових: чи доречно виявляти жалість. Виникає страх сказати або зробити щось не те, і через це багато людей обирають уникати спілкування. Проте важливо пам'ятати: коли ми починаємо спілкуватися з іншою людиною, саме її особисті якості стають найважливішими, а не фізичні особливості.

Підтримка – це бачити ветерана як цілісну особистість. Це допомагає військовому відчувати стабільність, а також упевненість у тому, що його шанують і цінують незалежно від його бойового досвіду.

Очевидно, що прірва у розумінні між військовими і цивільними виникла передусім через різні цінності. І так, ви дійсно можете мати інші переконання і бачення. Та, будь ласка, наступного разу, якщо будете дивуватися загостреному відчуттю справедливості у військових, запитайте себе: а як йому, ризикуючи життям і здоров'ям, будучи у розлуці з рідними, відчуваючи себе до неможливості втомленим, бачивши страшні, травмуючі речі, переживши емоційні сплески різної інтенсивності: від гордості, до зневаги, від шаленого страху до адреналіну, "розуміти" людей, які відводять очі, коли бачать протез, які банально не можуть пропустити в черзі ветерана на візку, або закидають йому "я тебе туди не посилав", "це твій вибір".

Ми не маємо морального права вимагати від військових змінювати піксель на цивільний одяг, коли вони повертаються з нуля. І мова не про речі. Це нові особистості. Ветерани не повинні приховувати протези під одягом; ховати свої шрами, аби бути комфортними для ваших очей. Військові можуть бути такими, якими вони стали. І ми маємо навчитись бачити їх.

Теги за темою
війнаПсихологія
Поділитися
Поділитися сюжетом
Джерело матеріала
Какие смартфоны поддерживают спутниковую связь и действительно ли она нужна
Фокус
2025-02-07T12:01:32Z
Чуда не случилось: китайский ИИ чат-бот DeepSeek для всех станет платным
Фокус
2025-02-07T11:42:28Z
Часы ожидания, заблокированные номера и потерянные деньги: клиенты говорят, что Vodafone издевается
Telegraf
2025-02-07T11:18:58Z
Черная дыра в соседней галактике бросает в Млечный Путь странные звезды: что происходит
Фокус
2025-02-07T11:15:58Z
Почему нельзя жарить на поцарапанной сковородке: об этом практически никто не знает
TSN
2025-02-07T11:06:55Z
В мозге человека обнаружили микропластик – его в 3 раза больше у людей с деменцией: ученые шокировали открытием
Апостроф
2025-02-07T10:30:45Z
Вокруг Земли появились кольца из-за мощной бури на Солнце: в одном из них нашли нечто необычное
Фокус
2025-02-07T10:27:50Z
Сюрприз для астрономов: изменчивые звезды делают то, чего от них не ожидали
Фокус
2025-02-07T10:15:39Z
Бросит вызов Китаю: в Европе установят рекордную ветряную турбину на 21,5 МВт
Фокус
2025-02-07T10:06:45Z
Идеален для уютных вечеров: как приготовить горячий шоколад с перцем
Gazeta UA
2025-02-07T11:57:26Z
Рассада оживет на глазах: проверенный способ подкормки растений дрожжами/Настой готовится за несколько часов, а результат всегда поражает
Апостроф
2025-02-07T11:21:06Z
Как заваривать чай в пакетиках, сколько времени настаивать, чтобы напиток был идеальным
TSN
2025-02-07T09:36:55Z
Золотой город мошенников: журналисты посетили странный город в зоне военных действий
Фокус
2025-02-07T09:36:01Z
Эти три привычки разрушают жизнь: от них нужно немедленно отказаться, потому что они все портят
TSN
2025-02-07T07:51:56Z
Как вырасти в руководителя: советы для тех, кто готов к новым вызовам
Marie Claire
2025-02-07T06:57:55Z
Подойдет для поста и вегетарианской диеты: рецепт вкуснейшей капусты с грибами и черносливом
Фокус
2025-02-07T05:42:37Z
Школьники боятся математики: как родительские неудачи влияют на усвоение детских знаний
Знай
2025-02-07T04:21:49Z
Справитесь за десять минут: как приготовить вкусный салат с пекинской капустой
Telegraf
2025-02-07T04:15:26Z
Огонь и черный дым: загорелся российский корабль-разведчик Черноморского флота - что случилось
Comments UA
2025-02-07T11:54:28Z
Истребитель Mirage 2000 разбился во время тренировки: подробности
Comments UA
2025-02-07T11:15:57Z
Перестал выходить на связь: самолет "исчез в полете" после зловещих слов пилота
Фокус
2025-02-07T10:51:26Z
В Брюсселе в четвертый раз за неделю произошла стрельба, есть погибший
Европейская правда
2025-02-07T10:45:05Z
На Буковине в ТЦК умер мужчина: что известно
TSN
2025-02-07T09:42:42Z
Россияне убили бомбой троих жителей Сумщины
Корреспондент
2025-02-07T09:36:59Z
Житель Кривого Рога после ссоры в казино зарезал мужчину. Суд вынес приговор убийце
Telegraf
2025-02-07T09:33:19Z
Грецию всколыхнула серия землетрясений
Gazeta UA
2025-02-07T09:24:09Z
У подростка начались галлюцинации после Revo: врач рассказала, что произошло
Фокус
2025-02-07T09:15:21Z
Паркер охладил намерения Дюбуа провести реванш с Усиком
Корреспондент
2025-02-07T11:57:52Z
Экс-чемпион предположил, кто победит в бою Усик - Кличко
Корреспондент
2025-02-07T11:45:59Z
Аморим признался, что имеет решающее слово в трансферной политике МЮ
Корреспондент
2025-02-07T11:18:29Z
Названы потенциальные соперники Альвареса на ближайшие бои
Корреспондент
2025-02-07T10:57:34Z
2 украинца устроили фурор на турнире по сумо: добились лучшего результата за всю историю
Знай
2025-02-07T10:51:11Z
Трабзонспор Зубкова и Сикана интересуется еще одним игроком Шахтера
Корреспондент
2025-02-07T10:36:08Z
"Динамо" продлило контракт с талантливым футболистом
ZN UA
2025-02-07T10:15:13Z
Международная федерация баскетбола продлила отстранение россиян
ZN UA
2025-02-07T09:52:27Z
Альварес подписал долгосрочный контракт с Аль аш-Шейхом
Корреспондент
2025-02-07T09:39:01Z
"Гвардейцы держат оборону": ситуация на Покровском направлении
Хвиля
2025-02-07T12:00:11Z
Оборона Покровска от наступления РФ: на Западе указали на большую проблему в ВСУ
Comments UA
2025-02-07T10:12:43Z
Россияне в панике, такого перед переговорами они не ожидали: что происходит
Comments UA
2025-02-07T09:24:46Z
Эти знаки Зодиака достигнут своих целей в 2025 году: кому особенно повезет
Telegraf
2025-02-07T09:15:37Z
Россияне атаковали Хмельнитчину "Шахедами": первые подробности
TSN
2025-02-07T08:06:30Z
Российские войска продвинулись под Покровском в Донецкой области: детали от DeepState
Фокус
2025-02-07T07:51:42Z
ВСУ провернули успешную атаку под Курском: Z-блогеры жалуются на погоду и врут, — ISW
Фокус
2025-02-07T07:42:42Z
"Бросают позиции или отказываются идти в окопы": комбат сообщил о нехватке людей и проблеме с качеством мобилизованных
TSN
2025-02-07T07:18:10Z
"Настоящий бермудский треугольник": оккупанты упорно "лезут" туда, откуда не возвращаются
Фокус
2025-02-07T06:57:31Z
Smoky eyes Боярской и «морозный» макияж Исаковой: бьюти-образы звезд на премии «Золотой орел»
Marie Claire
2025-02-07T12:01:24Z
Еще больше тела: Бьянка Цензори снимается в фильме Уэста
Фокус
2025-02-07T12:00:08Z
Джулия Фокс явилась "топлес" на модный показ
Фокус
2025-02-07T11:12:02Z
Актер "Властелина колец" Элайджа Вуд женился
Комсомольская правда
2025-02-07T10:57:46Z
Актер-военный Девизоров ошеломил причиной развода с бывшей: "Трудно переживал"
TSN
2025-02-07T10:48:41Z
Национальный отбор на "Евровидение-2025": где и когда смотреть трансляцию финала
ZN UA
2025-02-07T10:27:33Z
Как проголосовать за представителя Украины на "Евровидении-2025": в приложении "Дія" и с помощью СМС/Краткая инструкция на Нацотбор
Апостроф
2025-02-07T10:24:14Z
Украинская победительница Евровидения отказалась становиться легендой/Джамала отпразднует 15-летие с момента выхода ее первого альбома
Апостроф
2025-02-07T10:09:36Z
Стали известны пол и одно из имен ребенка, которого родила Жизель Бюндхен
Фокус
2025-02-07T09:57:54Z
Кто в 2025 году может выйти на пенсию с минимальным стажем
Telegraf
2025-02-07T12:00:24Z
Оружие нового поколения NGSW получило плохие отзывы: что не так с калибром 6,8х51 мм
Фокус
2025-02-07T11:57:44Z
Вместе почти 50 лет: как выглядит жена Гусмана и что о ней известно
Telegraf
2025-02-07T11:57:29Z
"Если правда, то это п*зда": группа Kalush Orchestra отказалась от сбора для ВСУ, пришлось звать "Курган & Agregat"
Знай
2025-02-07T11:51:43Z
Армия РФ находится в минусе - генерал ВСУ
Gazeta UA
2025-02-07T11:48:56Z
Макс заявил, что нужно перевооружить армию США, иначе Америка "проиграет следующую войну"
Лига
2025-02-07T11:36:39Z
Чай замерзает в кружке: женщина раскрыла ужасы жизни в доме на воде
Фокус
2025-02-07T11:36:39Z
Легендарный бомбардировщик B-2 получил новое оружие — супербомбу GBU-57/B MOP
Фокус
2025-02-07T11:36:16Z
В семье есть двое студентов. Какую помощь получит одинокая мать
Telegraf
2025-02-07T11:36:03Z
Сокрушительный удар по здоровью: с чем нельзя пить кофе
TSN
2025-02-07T11:36:06Z
Почему у собаки мокрый нос: ветеринар раскрыл неожиданные факты
GlavRed
2025-02-07T11:27:04Z
Что нельзя делать после инъекций у косметолога, чтобы получить отличный результат
Marie Claire
2025-02-07T11:01:53Z
К чему снится, когда выпадают зубы: толкование сна
Comments UA
2025-02-07T09:12:10Z
Две причины, почему следует регулярно есть черную фасоль
Gazeta UA
2025-02-07T09:03:39Z
На завтрак обязательно нужно много есть: врачи рассказали, почему это очень важно
Comments UA
2025-02-07T08:30:16Z
Найден новый способ приготовить идеальное яйцо: абсолютное совершенство всего за 32 минуты
Фокус
2025-02-07T08:21:22Z
Вейпы не так безопасны, как вы думали: новые открытия ученых
TSN
2025-02-07T07:51:38Z
Очень популярное средство для ротовой полости на самом деле вредит кишечнику: о чем речь
Comments UA
2025-02-07T07:30:49Z
Украинцы могут получить новую финансовую помощь на 9 тыс. грн: детали
Фокус
2025-02-07T11:57:21Z
Страны Балтии синхронно отключатся 8 февраля от энергосистем РФ и Беларуси: все подробности
Апостроф
2025-02-07T11:39:30Z
ПриватБанк урезает лимиты на карточках под нуль: что говорят в финучреждении
Знай
2025-02-07T11:30:53Z
Удар по солнечным панелям США и ЕС: Китай ограничивает экспорт важных минералов
Фокус
2025-02-07T11:21:38Z
Фарм-скандал: если цены на лекарства не уймут, будут резонансные увольнения
Корреспондент
2025-02-07T10:36:37Z
Фермеры призвали "Укрзализныцю" не повышать тарифы на грузовые перевозки: приведет к уничтожению бизнеса и потере урожая
Апостроф
2025-02-07T09:48:03Z
Российские металлурги искажают конкуренцию в Европе, поэтому мир должен активнее усиливать санкции – эксперт
Апостроф
2025-02-07T09:42:45Z
Сколько Россия заработала за счет транзита нефти через Украину: стали известны цифры
Comments UA
2025-02-07T09:33:10Z
Курсы доллара и евро завершают неделю снижением
Корреспондент
2025-02-07T09:27:39Z
Культовая капсула времени: найден редкий 23-летний Nissan с пробегом 360 км
Фокус
2025-02-07T11:36:22Z
Еще с заводскими наклейками: в Киеве заметили новейшую Skoda Superb 2025, вот он - флагман
Знай
2025-02-07T09:51:55Z
В Украине появится самый дешевый электрокроссовер Kia: подробности и цены
Фокус
2025-02-07T09:30:42Z
Новейший спорткар BMW за $225 000 разбили во время журналистского тест-драйва
Фокус
2025-02-07T08:36:39Z
ArcelorMittal инвестирует в новый завод в Алабаме
Корреспондент
2025-02-06T19:09:42Z
В Европе стремительно снижаются продажи Tesla
Корреспондент
2025-02-06T18:27:37Z
Subaru представила экономичный гибрид и экстремальный кроссовер для бездорожья
Фокус
2025-02-06T16:42:04Z
Мастера превратили старую Toyota 90-х в яркий суперкар
Фокус
2025-02-06T15:57:54Z
Американская мощь: пикап Dodge завелся и поехал после 42 лет простоя в лесу
Фокус
2025-02-06T12:51:36Z
Приближаемся к заветной дате: что должно произойти в вопросе вступления Украины в ЕС в апреле
Comments UA
2025-02-07T12:01:50Z
Стефанчук объяснил поездку десятков нардепов в США
Корреспондент
2025-02-07T12:00:40Z
Кобахидзе считает, что Грузия может стать членом Евросоюза к 2030 году
Лига
2025-02-07T12:00:04Z
Открытие границ и остановка мобилизации: какие изменения после отмены военного положения, — юрист
Фокус
2025-02-07T11:57:50Z
В СНБО поставили точку в ажиотаже вокруг второго удара "Орешником"
Апостроф
2025-02-07T11:57:18Z
Хочет восстановить Российскую империю. Когда Путин снова нападет на Украину
Telegraf
2025-02-07T11:45:42Z
Запуск "Орешника" по Киеву: действительно ли РФ неудачно использовала свое "супероружие"
Comments UA
2025-02-07T11:45:03Z
Сенат США утвердил нового главу бюджетного управления Белого дома, поддерживающего планы Трампа по сокращению расходов
ZN UA
2025-02-07T11:40:40Z
Данные британской разведки: сколько территории Украина потеряла за последний месяц
Comments UA
2025-02-07T11:39:27Z