/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F28%2F63779e0c0b8c02e61f3f52ed89b57670)
Помаранчевій революції – 20. Соратники Ющенка розказали, яку роль зіграв мер столиці Омельченко
Пригадуючи події Помаранчевої Революції, польові командири Майдану – Тарас Стецьків та Володимир Філенко – розповіли, що тодішній мер столиці Олександр Омельченко відіграв неабияку роль під час протестів. Про це стало відомо з презентації книги споминів Володимира Філенка «Партитура революції», яку відвідав «Главком».
Відповідаючи на питання «Главкому» про участь у тодішніх подіях покійного нині мера Києва Олександра Омельченка, польові командири Майдану зазначають: спочатку він дотримувався певного нейтралітету.
«До першого туру виборів Омельченко ще сильно залежав від Кучми, бо відомо, як той вирішував питання непокірних мерів. Тому Сан Санич нічого не афішував, хоча ми відчували прихильність з боку міської влади. Але вже увечері 22 листопада Омельченко зібрав сесію Київради, і депутати дозволили безстрокову акцію протесту у Києві – без його волі вони б цього не зробили. Коли про це дізналися на Майдані – це справило величезне враження на людей, бо кожен такий факт сильно підтримував», – говорить Тарас Стецьків.
Володимир Філенко згадує, що Омельченко спершу робив вигляд, що він незадоволений.
«Приїздив на Майдан і сварив нас за щось, Степан Хмара сильно обурювався і за грудки його тягав, але то така гра була, – додає Філенко. – Зрештою, саме Омельченко запустив людей у мерію, допоміг з харчуванням і дав команду комунальникам працювати з Майданом. І наш комендант Роман Безсмертний з комунальниками був на контакті, бо щодня Майдан продукував 6 тонн сміття, тож як би ми впоралися без Омельченка, просто не зрозуміло…».
Спікери кажуть, що Омельченко запросто послав Леоніда Кучму, коли той висловив обурення подіями в центрі Києві. «Льоня, іди ти на…» – така фраза буцімто прозвучала з вуст Олександра Олександровича у відповідь на всі претензії Леоніда Даниловича.
Помаранчевий Майдан простояв 17 днів, нагадують Філенко та Стецьків. Початок протесту припав на ніч з 21-22 листопада, а фінал – на 8 грудня. Саме 8 грудня 2004 року Верховна Рада змінила склад Центральної виборчої комісії та внесла зміни до закону про вибори президента. Ці зміни стали результатом компромісу між владою та опозицією. У пакеті з ними була затверджена конституційна реформа, яка обмежила владу глави держави.
Пізніше – під час повторного голосування, проведеного 26 грудня 2004 року – переміг Віктор Ющенко. Майдан ще продовжував стояти – і до його інавгурації, і навіть після. Але переламним моментом було саме 8 грудня. «То був вчасний компроміс, потрібний країні і не зовсім страшний. Ми просто повернулися до парламентсько-президентської республіки», – коментує конституційну реформу Володимир Філенко.
«Майдан увійшов в силу, люди хотіли перемоги тут і зараз. Але питання полягало у тому, чи йти шляхом революційним, дотискати Кучму і захоплювати владу – а на це могли відповісти, в тому числі і зброєю – чи йти на компроміс, домовлятися і вирулювати більш мирним способом. Ющенко вирішив домовлятися. Противником компромісу виступив тоді Плющ. Він ставився до Ющенка як до сина і хотів своєму синові найбільшу булаву та найширші повноваження», – говорить Тарас Стецьків.
«Главком» до річниці Помаранчевої революції підготував серію матеріалів. Серед них – інтерв'ю з Романом Безсмертним – одним із найближчих соратників Віктора Ющенка, народним депутатом ряду скликань, двічі віцепрем’єром – в уряді Юлії Тимошенко та Юрія Єханурова. На парламентських виборах 2002 року Роман Безсмертний був керівником передвиборчого штабу політичної сили Віктора Ющенка «Наша Україна». У 2004-му – комендантом наметового містечка на Майдані. В інтерв'ю він аналізує причини поразки помаранчевої команди, внутрішні конфлікти та передумови, які були створені для реваншу Віктора Януковича.
Крім того, «Главком» пригадав, як виникла символіка помаранчевого руху, які артефакти її уособлювали та що з ними сталося після Помаранчевої революції.