Кого основні партії Польщі висувають у президенти і чому Україна може отримати проблеми

До президентських виборів у Польщі залишилося десь близько пів року.

Їхня дата ще не оголошена, але, швидше за все, вони пройдуть у травні 2025-го.

Попри це, провідні політичні сили вже визначилися з кандидатами.

І якщо вибір політичної сили прем’єра Дональда Туска "Громадянська коаліція" був очікуваним – це чинний мер Варшави Рафал Тшасковський, то вибір провідної опозиційної партії "Право і справедливість" став відвертим викликом для України.

Про те, чого чекати від такої виборчої кампанії у сусідів і який вплив ці вибори матимуть на відносини Києва та Варшави, читайте в статті редактора "Європейської правди" Юрія Панченка Конкурент Туска чи виклик для України: що відомо про ключових кандидатів у президенти Польщі.

Далі – стислий її виклад.

Першою, ще у суботу, 23 листопада, свого кандидата оголосила "Громадянська коаліція" прем’єра Дональда Туска.

І цей вибір складно назвати сенсацією, адже кандидатом у президенти від партії влади став мер польської столиці Рафал Тшасковський.

Цей вибір є цілком позитивним для України.

Проте у випадку з кандидатом від опозиційної "Права і справедливості" фінальний вибір виявився геть не таким приємним для України.

Радше навпаки.

У партії прийняли рішення, що кандидатом у президенти має бути політик, не пов'язаний із попереднім урядом – по принципу "нового Дуди".

У 2015 році молодий адвокат із Кракова Анджей Дуда, не відомий широкому загалу, проте без шлейфу скандалів, несподівано для всіх виграв у чинного президента Броніслава Коморовського, відкривши тим самим для "ПіС" дорогу до повернення влади.

Отже, зараз виявилося, що єдиним, хто відповідає цьому критерію "нового Дуди", є Кароль Навроцький.

Голова Інституту національної пам’яті не є членом партії "Право і справедливість", не був формально пов’язаний із попереднім урядом, більш того – був призначений на посаду Сенатом (верхньою палатою парламенту), в якому тоді "ПіС" був у меншості, консолідувавши голоси всіх сенаторів від правих партій.

Показовою була процедура призначення кандидата у президенти.

Висунення Навроцького відбулося не на партійному з’їзді, а на громадському форумі, в якому "ПіС" нібито просто брав участь і також підтримав цього кандидата.

Це дозволяє претенденту позиціонувати себе не як кандидата від партії "Право і справедливість", що має допомогти йому у другому турі.

Для широкого польського загалу Навроцький не є відомим політиком.

Проте він є дуже помітною особою в польсько-українських відносинах.

І, на жаль, не зі знаком "плюс".

На чолі Інституту нацпам'яті він дотримувався позиції, що у новітній історії Польщі немає чорних плям (а всіх істориків, хто не погоджувався з цим, звільнили), а у проблемах українсько-польських відносин винними є виключно українці, які влаштували геноцид поляків.

Безумовно, перемога Навроцького не здатна остаточно зіпсувати відносини країн.

Та й перемога Тшасковського не дасть змоги ліквідувати історичні суперечки Києва і Варшави.

Наразі Рафал Тшасковський є безперечним фаворитом президентських перегонів.

Відповідно до недавнього опитування, за сценарію виходу Тшасковського та Навроцького у другий тур кандидат від "Громадянської коаліції" отримав би 50% голосів, а кандидат від "ПіС" – лише 24%.

Проте попереду ще пів року.

І ставка "ПіС" полягає у тому, що проти кандидата від влади буде грати незадоволення економічними проблемами, в тому числі й тими, що викликані війною в Україні.

А на користь Навроцького – ефект від повернення Дональда Трампа у Білий дім.

Докладніше – в матеріалі Юрія Панченка Конкурент Туска чи виклик для України: що відомо про ключових кандидатів у президенти Польщі.