Освітні окупанти: від бурятів до сербів. Хто перевиховує українських дітей

Після початку повномасштабного вторгнення Росія першим ділом взялася за майбутнє – українських дітей. Окупанти переналаштовують освітню систему одразу після того, як захоплюють чергове місто чи село. Країна-агресор використовує різні методи освітньої окупації: відправляє українських педагогів до Росії на «перепрошивку», і навпаки – російських освітян десантує на тимчасово окуповані території, заманюючи їх підвищеними виплатами.

Але не всі російські учителі їдуть на загарбані українські території через гроші. Є й ті, що сіють російську пропаганду у юні голови за покликом душі. Саме про таких персонажів розповідає «Главком».

Вчителька-депутатка Бухольцева та її родина

50-річна Оксана Бухольцева (до заміжжя – Коношонкіна) народилася у селі під Улан-Уде. У 1993 році закінчила Бурятський державний педуніверситет, здобувши професію вчителя фізики. Далі – весілля з колегою за професією Сергієм Бухольцевим, переїзд до Сєвєробайкальська, народження дитини, просування кар’єрними сходинками від вчительки до директорки школи. Все, як у людей.

Однак амбіції Оксани Бухольцевої розповсюджувалися за межі освітньої системи: у 2013 році вона взяла участь у виборах до Народного Хуралу Бурятії, стала депутаткою п’ятого та шостого скликань від партії «Справедлива Росія». Народна обраниця вела активну діяльність: судилася з мером міста Сєвєробайкальск, критикувала владу Бурятії та навіть балотувалася до Державної думи Росії. Загалом, у Бурятії Бухольцева шанована персона: її визнавали «найвідкритішим» депутатом у соціальних мережах в рамках премії «Кришталевий валянок»!

Жінка активно веде соцмережі. На своїх сторінках у «Вконтакті», «Однокласниках» та у Telegram розповідає про своє життя та професійну діяльність. Її чоловік – теж освітянин, очолює Сєвєробайкальський ліцей №6. Сторінка Сергія Бухольцева у соціальній мережі «Однокласники» наповнена лайками та репостами дописів, що містять російську пропаганду: дописи про «бойових бурятів – грозу укропів», військово-спортивні ігри школярів, привітання з нагоди 9 травня тощо.

В інтерв’ю виданню Lenta.ru Бухольцева розповіла, що її син помер під час коронавірусної пандемії, не доживши до 30 років. Має п’ятирічного онука. У тому ж інтерв’ю жінка розповіла, що з початком так званої «СВО» (так Путін зашифрував геноцидну війну проти України  – «Главком») їм з чоловіком стало відомо, що в Донецькій області потрібні вчителі. Вирішили: обов’язково поїдуть туди вдвох. Але у підсумку Бухольцева відправилася в Україну сама: у вересні 2023 року влаштувалася вчителькою фізики до донецького ліцею, знайшовши вакансію у мережі та оформившись на роботу через так зване міністерство освіти «ДНР».

А вже через кілька місяців після переїзду жінки до Донецька про Бухольцеву російські журналісти зняли мініфільм. У ньому, окрім своєї особистої історії життя, вчителька з Бурятії повторювала російські наративи, зокрема розповідала про якогось 11-класника, який нібито розповів їй про «справжні причини бунту на Донбасі у 2014 році»: люди виходили за право розмовляти російською мовою та за право вивчати російську літературу. У донецькому ліцеї освітянка опинилася на заміну викладачу фізики, який «зі зброєю у руках захищає свою Донецьку область». Також у пропагандистському фільмі бере участь й чоловік Оксани.

Та Донецький «окупаційний» тур педагогині з Бурятії не обмежився, далі Бухольцеву занесло на захоплену територію Запорізької області. Там вона пішла на підвищення: приступила виконувати обов’язки директора школи №5 у Токмаку. Вакансію, як вона стверджує, теж знайшла через оголошення.

«Зарплата на руки 47328,06 рублів (трохи більше 14 тис. грн – «Главком») з урахуванням надбавки в 50% за особливі умови і учительський стаж під тридцятник та керівника близько 15 років. Квартира лише світло, газ, вода», – так описує свої умови роботи та життя Бухольцева. Але жаліється: багато речей по роботі доводиться робити за власні гроші – проїзд, заправка принтера тощо.

Перші свої емоції від знайомства з українськими школярами з Токмака вона починає з роздумів про суржик, яким розмовляють діти. Називає його «мовою, яка виникла через те, що два народи – російський та український – жили поруч». З гордістю розповідає про те, що вчителі її школи готуються до «Розмов про важливе» – класної години, яка відбувається щопонеділка. Ініціативу запровадило російське міністерство просвіти. Рапортує про отриману школою «волонтерську допомогу» у вигляді книжок, зокрема, пропагандиста Захара Прілєпіна.

Помітний тут багаторічний досвід Бухольцевої як депутатки та директорки учбового закладу. У своєму Telegram каналі вона влаштувала «рознос» Азовському державному педагогічному університету, назвавши його «шарашкіною конторою». Цей фейковий навчальний заклад окупанти створили на основі Бердянського державного педагогічного університету.

Бухольцева не лише очолює школу на Запоріжжі, вона тут ще й активно волонтерить на користь російського війська. «У вільний час Бухольцева допомагала рідним військовослужбовців оплачувати стільниковий зв'язок наших мобілізованих земляків, організовувала збір коштів на найнеобхідніші речі солдатам, брала участь у передачі дорогого технічного обладнання від мешканців Північнобайкальська, Тегди, Нестерова, від дитячих садків та будинків творчості. з Бурятії, виїжджала до місця їхньої дислокації, приймала звернення», – так звітує про діяльність освітянки один з російських сайтів.

Окремо разом зі своїм чоловіком Бухольцева займалася плетінням та передачею маскувальних сіток на фронт.

Оксана Бухольцева – ідейна. Свідомо приїхала на тимчасово окуповані території, аби русифікувати українських дітей. Зайвим доказом цього є її слова, які опублікувало одне з російських ЗМІ: «Ми живемо в Росії, працюємо, радіємо нашим колективним справам. Ми теж творимо Перемогу. Як каже один дуже мною і не тільки мною шановний земляк: «Отже, все правильно робиш. Собаки гавкають, караван іде. Перефарбувати школу в червоний колір перемоги – це велика справа!».

Із Сербії – у Луганськ

Ще один вчительський «поклик серця» продемонстрував 70-річний серб Светислав Стоянович. На своїй батьківщині він 40 років працював вчителем математики, а з виходом на пенсію, коли почалася війна в Україні, вирушив до окупованого Луганська. Йому посприяло представництво Росспівробітництва в Сербії (Російський дім у Белграді). У 2023 році Светислав Стоянович став вчителем математики у луганській гімназії №60. Чоловікові виділили кімнату в одному з гуртожитків.

«Моя сім'я завжди ставилася з великою симпатією до Росії, її народу та історії, тому таке рішення було цілком природним. Тут мене прийняли як рідного. У Луганську мені добре: я працюю з дітьми, займаюся улюбленою справою», – розповідав Стоянович журналістам. За його словами, він сприймає боротьбу росіян як свою власну, а роботу в Луганську – як «особистий внесок у загальне прагнення правди, справжніх цінностей та захисту православ'я».

Апелюючи до своєї математичної освіти, серб в інтерв’ю російським пропагандистам заявляв про те, що всі люди – родичі, і тільки росіяни та серби це розуміють: «Такого відношення до націй і народів, віросповідання, раси та інших відмінностей, крім як у Росії немає більше ніде, тільки ще в Сербії…».

Любов Стояновича до Росії незаперечна: він з дитинства знайомився з російською культурою, має вдома «тисячі» російських книжок. У Сербії чоловік, який тепер бере участь у російських воєнних злочинах, перебуває у президії сербсько-російського товариства.

Риторика серба співзвучна із російською пропагандою про «колективний Захід, який влаштовує війни за ресурси та колонізації». В одному з інтерв’ю російському медіа Стоянович заявив, що «Україна для Заходу – лише пішак на шахівниці», а серби ставляться до «СВО» вкрай позитивно.

За таку відданість РФ та роботу у Луганську, Светислав Стоянович цьогоріч опинився у п’ятірці кращих іноземних викладачів Росії. Пропагандистські ЗМІ називають Стояновича «сербом, який всією душею вболіває за Росію» та «символом міжнародної дружби та освіти».

«Земський учитель»-трудовик навчає дітей у «ЛНР» 

Ставрополець Олександр Головинський хотів стати вокалістом гурту «Ласковий Май», але замість сцени опинився в окупованому селі Георгіївка на Луганщині.

У 2020 році в Росії започаткували федеральну програму «Земський вчитель», яка має на меті популяризувати серед освітян роботу у маленьких містах та селищах. Цьогоріч одним з переможців став уродженець Ставропольського краю Олександр Головинський. Разом з дружиною та дитиною він зірвався і переїхав зі Ставропольського краю до селища Георгіївка окупованої Луганської області. Тут родина педагога-окупанта має протриматися щонайменше п’ять років – такі умови федеральної програми.

За освітою Головинський – вчитель музики, а під час своєї роботи у ставропольській школі №43 розширив свій профіль до вчителя праці, охорони безпеки життєдіяльності та навчальної військової підготовки. На Луганщині росіянин працює у середній школі №1 вчителем ще більшої кількості предметів – одразу і фізики, і праці, і військової підготовки та інформатики.

Завдяки спілкуванню цього педагога широкого профілю із журналісткою телеканалу «Луганськ24» дізнаємося: він чотири рази подавався кандидатом у програму «Земський вчитель» – ніяк не міг визначитися із регіоном, до якого хоче поїхати. У результаті обрав саме Луганщину. У цій же співбесіді повідомив про намір організувати у школі армійський гурток. Каже, що у Георгіївці йому подобається і хоче залишитися тут назавжди.

Російським ЗМІ чоловік розповів, що до так званої «Луганської народної республіки» приїхав «допомагати дітям» і це його особистий вибір: «У ЛНР близько 1,5 тисячі вакансій для вчителів, молоді фахівці після закінчення інститутів сюди не їдуть, бо, по-перше, зарплата маленька, та й школи малозабезпечені. А я труднощів не боюся – приїхав сюди допомагати дітям, які пережили важкий етап життя, починаючи від «ковіду», закінчуючи нинішньою ситуацією».

Але є вагомі сумніви у тому, що Головинський приїхав до Луганської області суто задля просвіти дітей. Адже переможці «Земського вчителя» отримують мільйон рублів «підйомних».

Попри свою відвертість в інтерв’ю сторінку у «Вконтакті» вчитель тримає закритою, а сторінка в «Однокласниках» неактивна з 2012 року. Профіль в Instagram також закритий. Натомість вчитель-окупант має YouTube канал, де раніше він публікував відео з грою на гітарі та співами. Іще Головинський вихвалявся, що хотів стати новим вокалістом російського гурту «Ласковий Май», який намагалися відродити у 2012 році.

Маргарита Огнева, «Главком»