У чатику раптово виникла тема «Ми могли перемогти 2022-го». Це досить поширена помилкова думка, тому напишу: не могли. Якби навіть якимось дивом за допомогою наданої за лендлізом «Зірки смерті» російські війська було б відкинуто за «лінію 24 лютого», нічого б не закінчилося.
Це не сумо, де ти викидаєш противника за межі кола, а він кланяється, визнаючи поразку, і йде в роздягальню.
Це зовсім інший турнір.
Росія намагатиметься захопити нашу країну, поки в неї будуть ресурси – фінансові, військові, моральні.
2022 року ресурсів у РФ було навалом. Тому закінчитися війна могла лише в один спосіб – якби ми уклали «ганебний мир». Який призвів би або до повільного поглинання України Росією, або до нового вторгнення трохи пізніше.
Якби наші успіхи на фронті були кращими за реальні (Харків, Херсон), Путін мобілізував би не 300 тис., а, наприклад, 500. І – «усе херня, давай по-новій».
Вичерпання ресурсів (ФНД, запаси радянської техніки на складах) у РФ починає проглядатися лише зараз. І з середини 2025 року воно із прогнозних перейде в реальне. Танків на полі бою буде менше, бронетехніки менше. У фінансах буде бардак.
Ніби ура, але зараз на повний зріст стоїть проблема з нашими ресурсами. Насамперед людськими. Грошей вистачає, зброя поки є – з людьми погано. Про управління й розпорядження цими людьми – окрема тема.
Тож ми начебто дотерпіли до моменту, коли «невичерпні» ресурси Росії починають вичерпуватися, але й самі розтратили енергію.
Але це я вже вбік вильнув. Суть у тому, що поки в РФ буде можливість воювати, вона буде воювати.
А наше завдання і завдання всього цивілізованого світу – цю можливість перетворювати на неможливість.