Нідерландський Шиндлер, бразильські мегазірки та унікальний статус: що потрібно знати про ПСВ

У вересні 2023 року ПСВ відзначив 110-річчя співпраці з компанією Phillips внесенням до Книги рекордів Гіннесса. Ніколи і ніхто у світі спорту не спiвпрацював із одним спонсором тризначну кількiсть років. Ні Роналдо, ні Ромаріо, ні навіть Ван Ністелроя з Нілісом в Ейндховені ніколи не було б, якби один локальний голландський бренд не вийшов на світовий рівень.

Значимість Phillips для Ейндховена настільки висока, що саме місто називають Містом Світу. Ще 1891-го торговець тютюном Жерар Філіпс збагнув, що лампочки розжарення – це дуже перспективно, і створив бізнес з їхнього виробництва. Їх на той момент ще навіть з використанням вольфраму не навчилися робити, Едісон запатентував лампу з вугільним волокном – але Філіпс почав із того, щоб заснувати бізнес, навіть важко уявити, якого масштабу для голландської провінції. Станом навіть на 1900 рік населення всього Ейндховена становило... 4730 осіб.

Як ви зрозуміли, бізнес став успішним, розростався – і до Ейндховену стікалися працівники з усіх Нідерландів. У певний момент для дітей працівників міста збудували школу, трохи пізніше – спортивні майданчики, а 1913-го року... Ви знову-таки вже зрозуміли, що саме.

Навіть спроба 1913-го була вже другою – до цього Phillips засновував футбольну команду 1910-го, але невдало. Зате нова спроба пережила навіть проблеми Першої світової – проблеми такого масштабу, що перших серйозних матчів і турнірів довелося почекати. Днем народження клубу вважається 31 серпня – день урочистостей у Нідерландах щодо поразки французів у наполеонівських війнах. Перед першим матчем символічний удар по м'ячу завдав Фрітс Філліпс – племінник Жерара Філліпса, який ще зіграє в історії клубу та Ейндховена велику роль.

Чи не правда, сюжет цієї “традиційності”, спадкоємності співпрацi з приватним спонсором з покоління в покоління сильно дисонує із сюжетом цькування “пластикових” клубів на кшталт Ред Булла та Гоффенгайма? Те, як вшановують і люблять пам'ять бізнесменів в Ейндховені – з тим, як ображають бізнесмена Діттмара Гоппа за те, що він “наважився” витратити частину особистих, безумовно чесно зароблених коштів?

Історія пам'ятає лише переможців. На початку шляху і ПСВ був не більше, ніж “тою, іншою командою з Ейндховена” — ФК Ейндховен вважався більш традиційним і популярним у місті. “Лампочки” й самі не замахувалися на занадто велике, до 1928-го, наприклад, не дозволяючи грати за себе будь-кому, крім співробітників Phillips. До речі, менша традиційність, як завжди, мала на увазі бiльшу інклюзивність: засновники компанії і самі мали єврейське походження, і на завод із задоволенням наймали євреїв.

Ще в тридцяті ФК Ейндховен був найсильнішим клубом міста, а потім будь-які турніри стали означати не більше, ніж суперництво Гріфіндора з Пуффендуєм за очки. Phillips почав переживати найтемніші часи, а Нідерланди опинилися під ковпаком найстрашнішої окупації в історії.

Наразі особливо складно говорити про співпрацю компанії з окупаційною адміністрацією – звичайно ж, нацисти змогли переобладнати під військові потреби цехи й цієї компанії. Але для Фрітса Філіпса, який на той час став президентом компанії, головними цифрами життя стали “382 з 496”.

Фрітс спочатку переконував фриців, що всі єврейські працівники абсолютно незамінні, потім допомагав їм ховатися – й, таким чином, дав можливість вижити більшості з них, не подається опису: різні почесні звання можна перераховувати до нескінченності. Головними нагородами, напевно, можна назвати звання Праведника Народів Світу (засновано у Ізраїлі для людей, які рятували євреїв), визнання «Голландським підприємцем століття» у 1999-му та перейменування арени “Філліпс” на один день, коли Фрітс Філіпс відзначав сторічний ювілей.

Війна закінчилася, футбол став професіоналізуватися, а Phillips давно став системотворчим підприємством міста – і ще 1944-го отримував кредити на відновлення інфраструктури. ФК Ейндховен навіть виграв один титул після війни, але незабаром вилетів, щоб осісти у другому дивізіоні Нідерландів – мабуть, назавжди. Так само – мабуть, назавжди – “лампочки” зафіксувалися у списку вічних грандів Ередивізії поряд з Аяксом та Фейєнордом. Повага у бiк ПСВ була такою, що в перший в історії розіграш Кубка чемпіонів його запросили окремо, за статус: нехай клуб і вилетів відразу (від Рапіда, 1:6 і 1:0), але це вже підкреслювало рівень.

Переказувати всю легендарну історію ПСВ не будемо, щоб не втопити читача у нескінченному матеріалі. Зупинимося на кількох найцікавіших сторінках.

Перший розіграш Ередивізії “лампочки” не виграли, зате встановили рекорд, який не зміг побити ніхто. Кун Діллен на прізвисько “Гармата” оформив 43 голи в 34 матчах – і цей показник так і тримається як найкращий в історії окремого сезону вищої ліги Нідерландів. Діллен провів в Ейндховені більшу частину кар'єри і оформив 287 голів у 328 матчах – щоправда, більшу частину ще до професіоналізації. А якби він ще не провів три роки в армії...

При цьому до сімдесятих років “лампочки” виглядали все ж таки швидше третім зайвим у дуелі Аякса і Фейєнорда . Команди, матчі між якими і зараз вважаються справжньою класикою чемпіонату, вигравали набагато більше місцевих титулів, а коли неймовірний тактичний прогрес дозволив їздити у єврокубки, як у магазин посуду, взяли чотири Кубки чемпіонів поспіль.

Чому ПСВ, який у середині сімдесятих спокійно обходив Аякс та Фейєнорд на довгій дистанції, виграв менше блискучого? Ну, по-перше, поплескаємо Валерію Лобановському: на шляху до перемоги у Кубку Кубків-1975 Динамо вибило, зокрема, ПСВ. У Кубку чемпіонів “лампочки” двічі поспіль вилітали від Сент-Етьєна – безумовно, однієї з найсильніших команд того часу, яка і свій Кубок взяла.

Але свій зоряний час для ПСВ настав 1978-го. Тоді в рамках Кубка УЄФА клуб здобув шість домашніх сухих перемог, навіть Барселону винiс 3:0 – і на виїзді жодного разу не програв надто сильно. Суперником у фіналі стала Бастія – і як цікаво закольцювалася історія: клуб, заснований у рамках святкувань поразки Наполеона, у матчі за трофей обіграв клуб із батьківщини Наполеона, де його досі шанують та люблять.

І все ж таки ПСВ залишався бідним родичем на тлі справжньої пари грандів. У Аякса та Фейєнорда було набагато більше чемпіонств, у них були перемоги в Кубку чемпіонів – ПСВ виглядав однозначно третім. При цьому в буквальному значенні слова бідними “лампочки”, звичайно, не були: Куман, наприклад, 1986-го з Аякса переходив саме як зірка, саме на найкращі умови, так само як і Рууд Гуліт із Фейєнорда роком раніше. Потрібна була справжня особистість, щоб поставити ПСВ на один рівень з більш традиційними грандами.

Гус Гіддінк трохи грав за цей клуб – на початку сімдесятих не витримав конкуренцію у команді, яка набирала міць. Після завершення кар'єри гравця він працював асистентом головного тренера “лампочок” – і 1987-го не приховувалося, що він був другим вибором на посаду головного. Але навіть якби Рінус Міхелс погодився піти зі збірної і не створив чемпіонських Нідерландів, то дуже сумнівно, що він створив би машину такого масштабу.

Після 17 турів ПСВ мав 17 перемог. Результативність команди була такою, що здобути не розгромну поразку вважалося досягненням для будь-якого суперника. За чемпіонат набралося 117 голів – більше трьох у середньому за гру. Куман набрав 21+13 за системою “гол плюс пас”, Вім Кіфт – 29+10. І все ж зробити цей сезон по-справжньому золотим дозволила людина із зовсім іншого штрафного майданчика.

У п'яти вирішальних матчах Кубка чемпіонів – двох чвертьфіналах, двох півфіналах та фіналі – разом узятих, ПСВ забив лише два (!) голи. Виручало правило виїзного гола, але насамперед – феноменальна гра першого номера. Ханс Ван Брекелен за допомогою попереднього тренера ПСВ Яна Рекера вивів на новий рівень воротарське мистецтво в Ередивізії: дані, як б'ють пенальті різні європейські футболісти, він зберігав на 1500 (!) картках. Це дозволило йому витягнути вирішальні пенальті і у фіналі Кубка чемпіонів від гравця Бенфіки Антоніу Велозу, і у фіналі Євро, у виконанні Ігоря Бєланова.

“Лампочки” виграли свій “вухастий” Кубок, три роки роботи Гіддінка принесли три чемпіонства – та й після повернення на початку нульових Гус приніс ще три чемпіонства. Зараз ПСВ вже другий за регаліями в країні – і, швидше за все, нарощує перевагу над Фейєнордом (не кажучи про те, що Аякс останнім часом відлетів мало не на 60 років тому в розвитку, сильно знизивши рівень конкуренції в країні).

Особливістю ПСВ стало залучення легіонерів виняткового класу. “Лампочки” першими адаптувалися до нового європейського порядку, коли навіть клуб із середньої ліги міг переманювати найкращих гравців з інших континентів. ПСВ міг собі дозволити підписати самого Ромаріо, тримати його в себе п'ять років, потім продавати, щоб посилитись гравцями калібру Люка Ніліса та Роналдо – і все це на тлі внутрішньої селекції, яка дозволяла підписувати монстрів рівня ван Ністелроя.

“Лампочки” стали світити набагато тьмяніше наприкінці 2010-х, коли, по-перше, сам чемпіонат Нідерландів відкотився зовсім низько (ех, якби не війна, ми б з ними боролися за кожне очко!), а по-друге, навіть у внутрішній ієрархії ПСВ став котируватися слабше. Сезон-19/20 клуб закінчив на четвертому місці – гірше не було жодного разу за сорок останніх років, та й так само погано лише кілька разів... Але клуб дуже грамотно розсудив, довірившись Петеру Бошу.

Голландець, який на старті кар'єри був надто авантюрним, за це поплатився кар'єрою в дортмундській Борусії, Ліоні – та й у ПСВ був змушений іти під свист (у його біографії раніше були і Аякс, і Фейєнорд). Але до розквіту тренерської кар'єри Бош перебудував авантюрні схеми на “просто” дуже ефективні.

Порівняємо роботу Боша з найкращим сезоном ПСВ в історії? Сезон-2022/23: ті самі 17 перемог у 17 перших матчах. 111, а не 117 голів. Звичайно, цього разу без лопоухого трофею – але й вийти у плей-офф із групи з Арсеналом, Севільєю та Лансом дорогого коштує. У плей-офф Дортмунд знову послужив для Боша чорною міткою... Натомість цього сезону ПСВ феноменальний: в Ередивізії 12 перемог у 13 матчах, у єврокубках 4:0 з Жироною , нічиї проти Спортингу та ПСЖ – і лише Ювентусу програли.

Хто особливо небезпечний у цьому складі “лампочок”? Як не дивно, все той же Люк де Йонг. Форвард, який колись забивав у свої ворота у грі Динамо та менхенгладбахської Боруссії, після 30 років знайшов другу молодість. Минулого сезону Люк провів 38 м'ячів у всіх турнірах – і додав до них 18 асистів. У цьому “всього” 6+4, але де Йонг продовжує найпочесніші традиції “дев'яток” ПСВ.

Також у команди абсолютно розкішні фланги: Ноа Ланг і Йохан Бакайоко просто випалюють свої “бровки” і створюють для Люка більш ніж достатньо можливостей себе проявити. І, що нетипово для голландського клубу (хоча, якщо згадати, як ПСВ виграв Кубок чемпіонів...), ПСВ має найпотужнішу пару центральних захисників. У збірній Франції вже лають Дешама, що він досі не викликав Олів'є Боскальї – уродженець Монте-Карло чудово грає у парі з Райаном Фламінго.

Українські гранди традиційно непогано грають із нідерландськими: Динамо, наприклад, накопичило 9 перемог за всього шести поразок. Але теперішні часи дають зрозуміти, що цей ПСВ в Нідерландах живе на особливому рахунку.