Стало відомо, як споживачі впливають на тренди в насінництві

Вибір споживача визначає, які культури опиняться на його тарілці, поличці та в косметичці. У такий спосіб споживачі власноруч окреслюють глобальні тренди у насінництві. І це вже не просто еволюція сільськогосподарських культур, а значна трансформація цілих секторів промисловості. Так вважає Сюзана Григоренко, виконавча директорка Насіннєвої асоціації України.

Жителі планети хочуть їсти більше рослинних протеїнів, тому сучасні сорти сої містять на 11% білка більше, ніж 10 років тому. Рис — одна з найбільш поширених зернових культур в світі, але для його вирощування потрібна значна кількість води, дефіцит якої відчувається все більше. Тож скоро фермери отримають можливість вирощувати його на полях зі значно меншим рівнем вологи. Подібні зміни навряд чи можна було зробити лише агротехнічними засобами чи хімічними препаратами. Такі революції здійснюють генетики та селекціонери в одній маленькій насінині. 

Світовий ринок насінництва

У 2023 році глобальний ринок насіння становив 56,9 млрд дол. США. За прогнозами, до 2030 року він зростатиме на 5,8%, тобто перевищить 283 млрд.Це відбувається внаслідок того, що:

• збільшення кількості населення вимагає збільшення виробництва продуктів харчування, що зумовлює попит на високоякісне насіння;
• занепокоєння щодо продовольчої безпеки спонукає уряди інвестувати в покращення насіння та виведення нових гібридів;
• кліматичні зміни та екологія спонукають селекціонерів зосереджуватися на виведенні більш стійких до екстремальних погодних умов, хвороб та шкідників сортів і гібридів, які потребують менше води і пестицидів.

Своєю чергою, геномні дослідження, маркерно-асоційоване схрещування та редагування генів (CRISPR), дозволяють науковцям точно передбачити, які рослини матимуть найкращі характеристики ще до їх вирощування в полі.

З іншого боку, зростання попиту на біопаливо стимулює вирощування придатних для цього культур. Це веде до збільшення виробництва олійних, таких як соя, ріпак і соняшник. Відповідно, фермери все частіше інвестують у нові, більш продуктивні та стійкі види насіння.

Тренди

Новітні лабораторії з селекції рослин зараз працюють за кількома векторами. Генетики пропонують успішні рішення в таких напрямках:

1.Стійкість до кліматичних змін. Прогнозується, що кількість та масштабність стресових факторів, які впливають на вирощування агрокультур, буде лише зростати. Тому селекціонери сьогодні успішно виводять нові сорти та гібриди, що здатні витримувати тривалі періоди посухи та знижений рівень опадів. Такі рослини можуть ефективніше використовувати доступну вологу та адаптуватися до тривалих періодів без опадів.

Враховуючи підвищення середньодобової температури, розробляються культури, здатні витримувати спеку без значної втрати врожайності. Наприклад, сорти кукурудзи та пшениці з кращою термостійкістю, що забезпечують врожай навіть у спекотних регіонах.

Спеціалісти працюють також над скороченням циклу дозрівання рослин. Це дозволяє культурам завершити вегетацію до початку екстремальної спеки.

2. Біорізноманіття та органічне землеробство. Перед генетиками стоїть завдання розробити якомога більшу кількість культур, що годуватимуть населення всюди, незважаючи на географію.

Біорізноманіття дозволяє створювати сорти з більш широкою генетичною основою, що зменшує ризики для агровиробників. Наприклад, сорти з високою резистентністю до хвороб та шкідників потребують менше пестицидів, що робить виробництво більш екологічним та сприяє збереженню родючості ґрунтів.

Відродження традиційних і локальних сортів рослин залишається важливим аспектом сучасної агрономі: вони адаптовані до умов вирощування в певних регіонах, а також мають унікальні смакові якості та поживні характеристики, які важко знайти у масових гібридних культурах.

3. Нішеві та спеціалізовані культури.  Зростає попит на кіноа, амарант, чорний рис, мангові боби та люпин, які забезпечують альтернативні джерела білка, клітковини та здорових жирів.

Оскільки ці культури не є масовими, вони часто вирощуються малими фермерами, які можуть зосередитися на дотриманні принципів сталого та органічного виробництва.

Попри те, що попит на такі культури сьогодні ще доволі обмежений, цей напрямок у фермерстві буде розвиватися.

4. Цифрові технології. Використання геномного аналізу дозволяє селекціонерам швидше і точніше ідентифікувати корисні гени — це прискорює процес виведення нових сортів, стійких до хвороб і стресових умов.

Застосування молекулярних маркерів дозволяє відстежувати певні гени в популяціях рослин. Це спрощує і пришвидшує відбір бажаних характеристик, оскільки селекціонери можуть обирати рослини на основі їх генетичних маркерів, а не лише за видимими ознаками.

Технологія редагування генів — CRISPR — дозволяє створювати надзвичайно стійкі гібриди, що зменшує використання пестицидів. Ця інновація дозволяє редагувати гени, які відповідають за вміст поживних речовин у рослинах, що може допомогти у вирощуванні більш поживних культур.

Україна як гравець ринку насінництва: перспективи

Галузь насінництва в Україні має міцну наукову та практичну базу, хоч і недоотримує ресурсів ні від держави, ні від бізнесу. Попри те, що наша держава є одним із лідерів з вирощування сільськогосподарських культур серед країн Європи, у виробництві насіння ми посідаємо лише дев’яту позицію в рейтингу, фокусуючись на традиційних зернових та олійних культур (пшениці, кукурудзи, соняшнику, ріпаку, сої).

Водночас є перспективи масштабувати виробництво насіння й інших рослин. Наприклад:

• Насіння кормових трав. Наразі це ніша, заповнення якої потребує ринок ЄС, і якщо тут швидко прийняти регуляторні акти, які б підтверджували відповідність умов України до вимог ЄС, українські виробники могли б уже реалізовувати контракти. Але тут головне — швидкість реагування українських органів у співпраці з насіннєвим бізнесом.
• Технічні коноплі. Наразі площі під технічними коноплями в Україні становлять близько 2 тис. га. Попит на них зростає як на внутрішньому ринку, так і в світі. З технічних конопель виробляють екологічні будівельні та ізоляційні матеріали, біопластик. Тож розширення виробництва насіння і цієї культури — також справа перспективна.
• Озеленення і ландшафт. Насіння рослин та посадковий матеріал для цих потреб — на новій хвилі популярності. Після локдауну через Covid-19 зросла потреба в організації зон, що сприяють фізичному та психічному здоров’ю. Влада мегаполісів інвестують в рекреаційні зелені зони, які знижують негативні наслідки щільної забудови.
• Нішеві культури. Українські фермери поступово збільшують як площі під нішевими культурами, так і їх асортимент в своєму портфелі. Часто вони виявляються більш комерційно вигідними, ніж традиційні зернові чи олійні — сорго, льон, амарант. Попит на продукти з них у світі зростає, це стимулює розширення площ під ними. Але насіннєвий матеріал українські фермери переважно імпортують.

Аргументи «за»

Навіть незважаючи на війну, що триває, наша держава має цілу низку переваг на глобальному ринку насіння.

1. Родючі ґрунти та сприятливий клімат. Чорноземи — це 60% території України. Родючі ґрунти забезпечують оптимальні умови для вирощування високоякісного насіння різних культур з мінімальними витратами на добрива. 

Територія України охоплює декілька кліматичних зон — це дозволяє планувати ідеальні умови для культивації насіння як для традиційних, так і для екзотичних культур.

2. Кваліфіковані спеціалісти. В Україні працюють досвідчені агрономи, агротехніки, спеціалісти з контролю якості та науковці. Наявність таких фахівців забезпечує високий рівень професійного обслуговування та інноваційних рішень у виробництві насіння.
3. Близькість до європейського ринку. Це полегшує логістичні процеси та знижує витрати на транспортування. Крім того, українське насіння зернових вже отримало еквівалентність від Єврокомісії. Також незабаром очікується позитивне рішення і щодо насіння олійних, цукрового буряку та сої — і це теж плюс.
4. Економічна привабливість для іноземних інвестицій. В Україні значно нижчі витрати на виробництво насіння в порівнянні з європейськими країнами. По-перше, тарифи на енергоносії та електроенергію в Україні є більш доступними. Це особливо важливо для енергомістких процесів, пов’язаних із доробкою та пакуванням насіння. По-друге, нижча оплата праці спеціалістів в Україні також сприяє зменшенню витрат на виробництво.

Виклики і висновки

Головний виклик для галузі у найближчі роки, як і для всіх бізнесів в Україні — стабільна робота в умовах війни. Передусім — забезпечення діяльності під час тривалої відсутності електроенергії, організація команди з урахуванням мобілізації, якісне виконання контрактів і  зобов’язань перед партнерами.

На рівні держави особливої уваги потребує впорядкування законодавчої бази щодо стандартів та сертифікації насіння. Адже:

• Регуляторні органи все ще не до кінця розробили та оновили Методичні вимоги щодо збереження сортових та посівних якостей насіння зернових, олійних культур, які мають відповідати вимогам ЄС для дозволу експортування на європейський ринок.
• До вже прийнятого закону про ГМО потрібно затвердити підзаконні акти, включно з Порядком державної реєстрації та перереєстрації ГМО та Порядком ведення Державного реєстру ГМО.
• Учасники ринку конче потребують впровадження зрозумілого механізму боротьби з фальсифікацією та підробками та принаймні наявності простого алгоритму дій, а саме — як і куди звертатися, наприклад, коли виявляють присутність у ЗМІ пропозицій нелегального насіння.

Якщо прискоритись з цими кроками, у галузі насінництва з’явиться реальна перспектива стати революційним джерелом надходжень у держбюджет. Нарощуючи експорт насіння як товару з доданою вартістю, Україна зможе поступово трансформуватися від переважно сировинної економіки в індустріальну, а з часом — в інноваційну. Головне — рухатися.