Загадуйте бажання: на вулицях Краматорська з'явилися камінці щастя

Яскраві розмальовані камінці із зображеннями квітів, тварин, будиночків або машинок виглядають на вулицях листопадового Краматорська, що регулярно обстрілюється, як щось інопланетне, як привіт з іншого життя. А ще, кажуть, вони виконують бажання. Потрібно тільки знайти такий камінець, потримати в руках. Однак додому забирати не варто – нехай ще хтось потішиться та загадає бажання. А ось сфотографувати для соцмереж – саме те.

Так говорять місцеві активісти, які організували акцію «Камінці на щастя». Ідея належить краматорській художниці Вікторії Гончаренко, яка провела майстер-клас із розмальовування чудо-камінців для відвідувачів простору «БезМеж» Фонду розвитку громади.

Подробиці про “Камінці на щастя” і про те, як сьогодні живе Крамоторськ, Вікторія розповіла Коротко про.

Камені приносять радість і тим, хто малює, і тим, хто їх знаходить

Сама собою ідея з камінчиками не нова. Розмальовувати камінчики, які потім потрібно «на щастя» розкидати у різних місцях, дуже полюбляють за кордоном. Наприклад, у Німеччині часто проводять такі заходи у школах, садках, будинках для людей похилого віку.

- У соцмережах навіть є гурти, присвячені тому, як люди знаходять ці камінці, фотографуються, пишуть, де їх знайшли. Якось мені трапилося відео, як двоє дівчат збирали камінчики, розмалювали їх, а потім бігали і розкидали їх у різних куточках міста. Захід вийшов веселим, дівчата явно отримували задоволення від процесу. Захотілося зробити щось подібне у рідному місті, – ділиться Вікторія.

Художниця час від часу проводить виставки. Якось її запросили до Фонду розвитку проєктів, його керівник Олена Костенко запропонувала Вікторії Гончаренко провести виставку і в них.

- Після неї мене почали запрошувати на майстер-класи з малювання – так ми почали спілкуватися, з багатьма потоваришували. Зрештою, готую вже третю виставку. У фонді проходять заняття із психологом з арттерапії, іноді ми щось малюємо. На одному із занять я запропонувала розмалювати ці камінчики. По-перше, це позитивне проведення часу, по-друге, це дешево, по-третє, можна прикрасити камінчиками місто. Хтось знайде камінь щастя – сфотографує чи візьме додому як сувенір, – розповідає художниця.

У фонді цю ідею охоче підтримали. Афіша заходів є на сайті Фонду розвитку, там же розмістили запрошення для всіх бажаючих прийти розмальовувати камінці. Каміння просили приносити із собою.

- Вирішили, якщо на заняття кожен прийде зі своєю "каменюкою", нам буде чим зайнятися. Хтось пів цегли принесе, хтось маленький камінець, – сміється Вікторія. - В одну з неділь принесли 30 камінчиків – після психологічного розвантаження з психологом було чим зайнятися, залишилися розфарбовувати камінчики.

Звичайно, каже Вікторія, набагато зручніше було б малювати на гальці. Але оскільки Краматорськ не біля моря – обійшлися іншим камінням. Намагалися відбирати товсті й кругленькі. Розфарбовувати каміння вирішили акриловою фарбою. Вона яскрава, покриває камінчики на раз-два-три й сохне чудово.

На майстер-класі були і діти, і жінки та чоловіки. Хтось – переселенець, у когось син воює, хтось – музикант чи поет, чи військовослужбовець. Пройшло все просто чудово.

- Це так весело, швидко та просто – я не чекала! На таких заняттях енергетика настільки позитивна, що забуваєш про все. Під час малювання прокидається фантазія: ніякого завдання, та й сам собою процес малювання терапевтичний. Ми годину малювали, було дуже весело.

- Задавали якусь тему для малюнка?

- Завдання на кожному камінчику намалювати тризуб не стояло. Тематика – чистий політ фантазії. Хтось серце намалює, хтось сову, хтось автобус... Досить зобразити щось позитивне. І віе це підхопили! А так як камінчики маленькі і неплоскі, написати на них щось було складно, тому ми обмежилися картинками.

Після того як камінці були розмальовані, потрібно було їх розкидати у різних локаціях. Для цього мали зібратися ще раз – але всі точно про це не пошкодували.

- А ті, хто розкладали наші камінці, взагалі були в захваті, настільки позитивна динаміка… Розповідають, що люди підходили, розпитували. Це дуже добре, – ділиться Вікторія.

«Камінці у нас ще залишилися, тож, думаю, ми продовжимо»

- А що з камінчиками сьогодні, вони залишаються на вулицях міста чи їх розібрали?

- Я думала, їх одразу розберуть, але ще щось залишилося. Найкрасивіші камінці розібрали, менш яскраві лежать досі.

Люди ходять містом, знаходять їх, фотографують, показують у соцмережах: ось я знайшла такий камінчик "на щастя", а ось тут такий… Це приємно, якийсь позитив. Знаходять їх досі. Звісно, ​​половину забрали: вони були гарні. Знайшов камінь на щастя – чим не сувенір? Чому б не поставити знахідку на полицю?

Втім, як виявилось, не всі сприйняли ідею позитивно. Хтось тішився, а хтось і критикував.

– Коли подібна інформація потрапляє до інтернету, як у нас реагують люди? Квіти посадили – "не на часі!" "Забрати, продати, гроші віддати на дрони". Людей теж можна зрозуміти: Краматорськ постійно зазнає якихось атак... Але в нас була інша мета, - розповідає художниця. – Та й ніяких витрат не було. Камінці безкоштовні, фарби були у мене та у фонді, є фломастери. Якийсь чоловік почав писати, що це ідея для наркоманів, і ми подаємо поганий приклад. Але такий був лише один, і його досить швидко "закидали камінцями" інші коментатори.

Вікторія каже, що в неї й у самої були деякі сумніви, коли розкладали камінці. Аж раптом хтось вирішить, що це закладки?

- На щастя, люди пристойні ходять. Та й ми не під кущами їх ховали. Розміщували камінці біля парків, будинків та пам'яток – такі локації.

- Чи плануєте ще повторити таку акцію?

- Камінці у нас ще залишилися, тож, думаю, ми продовжимо. Хочеться розкласти камінці і в старій частині міста, там є гарні будинки, хочеться, щоб і там люди знаходили собі талісман на щастя. Я дуже люблю старе місто. Можливо, найближчої неділі (1 грудня. – Авт.) на заняттях запропоную дівчаткам продовжити, потім розкидаємо їх у старому місті. Таку акцію можна зробити до Нового року.

У Краматорську останні дні прильот за прильотом. Сьогодні обстріли, людина загинула, вчора селище обстріляли. Ситуація складна. Але так у нас постійно – то невелике затишшя, то фігачать чимось. Незважаючи на це, настрій у людей відмінний, паніки немає: ми віримо нашим хлопцям із ЗСУ, зберігаємо позитив.