Інфляція зростає — все дорожчає, інфляція знижується — знов дорожчає!

Сприйняття інфляції — це як відчуття температури повітря. У вологий і вітряний день нуль за Цельсієм може сприйматись як відчутний мінус, і, навпаки, у сонячну ясну днину мінус може здаватися потеплінням.

В економіці фактор погоди виконує динаміка економічного розвитку. Під час динамічного зростання ВВП доходи населення підвищуються, люди збільшують у структурі витрат трати на відпочинок, розваги та зменшують частку видатків на продукти харчування (мова про відносні витрати, а не абсолютні). Це наш сонячний ясний день.

Однак під час кризи (а війна — матір усіх криз) усе відбувається з точністю до навпаки: зростають відносні витрати на харчування, бо знижується загальний рівень доходів домогосподарств. Це наше «вітряно та волого».

Крім того, свій відбиток накладає і майновий фактор. Людина з заробітною платою в один мільйон гривень на місяць витрачає на продукти харчування десь 5%, тоді як людина із заробітної платою у 10 тис. грн — усі 70–80% своїх доходів.

Звісно, у першому випадку «економічний агент» не зверне уваги на те, що курячі яйця подорожчали на 30 грн за десяток, або майже удвічі. Зате у другому випадку ці додаткові витрати домогосподарства на яйця будуть дуже відчутними. Саме тому інфляція для бідного та багатого — це дві різні інфляції.

Та все ж чому нам завжди здається, що темпи інфляції занижують?

Споживчу інфляцію Держстат розраховує на підставі стандартного кошика витрат середньостатистичного українського домогосподарства. До нього включається певний набір товарів і послуг як внутрішнього виробництва, так і імпортних.

Так, тут є й анекдотичні моменти на кшталт семи пар шкарпеток на рік, але загалом базовий кошик сформовано збалансовано.

Наприклад, яловичина (1,33 кг), курятина (1,17 кг), свинина (0,67 кг), яйця (18,3 штуки), риба (0,5 кг), молоко (5 л), картопля (7,92 кг), хліб пшеничний (5,17 кг), борошно (0,78 кг), олія соняшникова (0,59 л) — це все показники на місяць.

Тобто, якщо яйця зросли в ціні на 30 грн за десяток, то це призведе до збільшення щомісячного споживчого кошика Держстату на 54,9 грн.

Однак інфляція вираховується у відсотках. Тому тут треба зважити динаміку зростання за окремими продуктами на їхню питому вагу у споживчому кошику. Наприклад, якщо у яєць ця питома вага становить 1% продуктової частини споживчого кошику, то їхнє здорожчання на 30% призведе до збільшення загального індексу інфляції на 0,3 відсоткового пункту.

Тобто, фактор яєць за підсумками року може збільшити інфляцію з, наприклад, 8% до 8,3%. Для НБУ це буде хоч і суттєвим, але не критичним зростанням інфляції, для стороннього спостерігача — не буде зростанням узагалі, а для любителя омлетів стане суцільною катастрофою.

Власне, тому наше «відчуття» інфляції завжди так різко контрастує з офіційними показниками.

Тут треба ще згадати, що існує не один, а аж три індекси споживчої інфляції, які використовують НБУ та Держстат:

— динаміка цін звітного місяця до попереднього;

— динаміка цін за звітний період (зазвичай січень—грудень) до відповідного періоду минулого року — так звана середньорічна інфляція;

— динаміка цін звітного місяця до грудня минулого року — інфляція на кінець року.

Який показник використовує НБУ? Зазвичай або другий, або третій, але завжди той, де значення менше…

Наскільки Держстат адекватно оцінює ціни?

Для ілюстрації наведу його цінові оцінки базових товарів і послуг (див. табл.).

Середні споживчі ціни на товари (послуги) в Україні у 2024 році, грн

Джерело: Держстат.

Як бачимо, ціни більш-менш адекватні тим, які ми бачимо в магазинах.

Звісно, Держстат не може повноцінно оцінити ціни на різних чорних і сірих ринках, але зазвичай ціни там нижчі, аніж в офіційних мережах, тобто таке врахування може вплинути на зменшення оцінки інфляції, а не на її збільшення.

Тут варто згадати ще такий вид інфляції, як динаміка цін виробників промислової продукції (промислова інфляція). Вона важлива тим, що формує собівартість виробленої продукції (факторів виробництва) і через певний часовий лаг «переходить» у споживчі ціни.

Вважається, що промислова інфляція має бути трохи меншою за споживчу — це стимулює розширення виробництва.

В Україні наразі не так: промислові ціни за січень—жовтень 2024 року зросли на 18,4% і за підсумками року перевищать 20%. Динаміка споживчої інфляції більш як удвічі нижча. Це фактично звужує виробничі можливості українських підприємств: фактори виробництва дорожчають швидше, ніж зростають відпускні ціни на вироблені товари. Особливо відчутний енергетичний шок — зростання вартості енергії на 25,6%.

До речі, показник промислової інфляції не таргетується ані урядом, ані Національним банком (у нього лише ціль по споживчій інфляції у 5%).

Показник промислової інфляції можна використовувати як певну альтернативу офіційному показнику споживчої інфляції для більш адекватного «відчуття» цінової «температури».

Ще одним показником, який більш адекватно оцінює цінову динаміку, є дефлятор ВВП — зростання номінального ВВП у звітному році порівняно із минулим. Дефлятор у 2024 році становитиме 12–13%. Під час кризи дефлятор усуває одну з найбільших вад індексу споживчих цін (ІСЦ).

Річ у тім, що дефлятор ВВП розраховується на базі індексу Пааше, а ІСЦ — на базі індексу Ласпейреса. Не лякайтеся, обидва індекси мають доволі прості пояснення.

Індекс Пааше враховує вартість поточного споживчого кошика для оцінки динаміки цін, а індекс Ласпейреса — базовий кошик, визначений нормативно.

Тобто індекс Ласпейреса не враховує зміну споживчого кошику під час війни: наприклад, закупівлю енергозберігаючого обладнання, палива для нього, перехід у споживанні на більш прості, соціальні, продукти харчування тощо.

Індекс Ласпейреса і надалі обраховує динаміку цін за довоєнним споживчим кошиком, в якому продукти харчування займали меншу питому вагу, бо люди більше подорожували, відпочивали, купували товари тривалого вжитку тощо.

Саме тому дефлятор споживчих витрат на базі індекса Пааше — зараз більш показовий індекс для оцінки цінової динаміки, аніж ІСЦ.

Серед методів більш об’єктивного обрахування інфляції також можна запропонувати розрахунок трьох окремих індексів: індекс цін на послуги, індекс цін на імпортні товари, індекс цін на соціальні товари.

Індекс цін на соціальні товари можна обраховувати як вартість однієї продуктової калорії для повноцінного відновлення організму та, відповідно, її зміну.

Серед екзотичних цінових індексів — індекс «цін на київську перепічку», згідно з яким під час війни ціни зросли майже на 70% за три роки.

Проте всі ці методи не зможуть задовольнити абсолютно всіх — однаково хтось відчуватиме невдоволення від розрахунку: або соціально незахищені верстви населення, або середній клас.

Серед інструментів покращення методології цінової оцінки — передача права на визначення динаміки цін в Україні неурядовій структурі на кшталт американського Національного бюро економічних досліджень (NBER), яке є приватною некомерційною дослідницькою організацією з проведення і поширення між державними політиками, бізнес-професіоналами і науковим співтовариством об'єктивних знань з економічних досліджень.

Але в Україні ця структура буде прямо або опосередковано впливати на фінансові потоки з капіталізацією у сотні мільярдів гривень. Це ризик, який треба враховувати.

Саме так, до показника інфляції прив’язано дуже багато фундаментальних речей, які прямо чи опосередковано впливають на наше життя.

Наприклад, монетарна політика НБУ базується майже виключно на питанні «боротьби» з інфляцією. Згідно із законодавством Національний банк опікується питаннями стабільності банків, якщо це не суперечить цілі по інфляції. А проблемами реальної економіки (передусім станом ринку праці) — лише за умови досягнення інфляційної цілі. Отже, поки НБУ не вирішить питання з інфляцією, він не перейде до стимулювання національної економіки.

Своєю чергою це призводить до того, що роками в Україні домінує жорстка монетарна політика, яка призводить до пригнічення кредитування та низьких темпів економічного розвитку. А ціни як були кусючими, так такими і залишаються.

Крім того, до показника інфляції прив’язані різноманітні індексації, зокрема і пенсій. А це впливає на обсяг доходів десяти мільйонів українців, і ціна питання — десятки мільярдів гривень. Та, на жаль, економічна наука досі не розв’язала проблеми «справедливої» оцінки показника інфляції.