Україні світить «смарагдовий» світлофор. Як це працює в Європі

Цілу добу соцмережі вибухали обуренням: в країні війна, а уряд збирається міняти світлофори! І через що? Через відтінок зеленого кольору! Бачте, просто зеленого уже мало, закортіло смарагдового. Що завгодно вигадують, аби освоювати кошти, які не хочуть витрачати на оборону… Пристрасті остаточно не вщухли навіть після роз’яснень першого заступника керівника Департаменту патрульної поліції Олексія Білошицького, який запевняє, що йдеться лише про стандарти для майбутніх реконструкцій та будівництв доріг і ніхто діючі світлофори міняти не збирається.

Нині такий час, що владі треба бути дуже оперативною у роз’ясненні новин. Бо невдало озвучена одразу трактується крізь призму корупційних скандалів. Але світлофори не тільки тому зачепили нас за живе. Це частинка нашого буття, яка асоціюється з безпекою. Журналіст Коротко про глибше занурилась в тему.

Більшість водіїв різниці не помітять

Нові стандарти мають бути введені в дію з 1 травня наступного року і стосуватимуться трьох виробників, які постачають Україну світлофорами.

- Технологічно це дуже просто, - розповідає заступник директора зі збуту ТОВ "Багатопрофільне підприємство АТІЛОС», яке виробляє світлотехнічну продукцію, Сергій Богдан. - Всі виробники використовують світлодіоди, що світяться в певному спектрі. Вводиться новий стандарт – змінюється колір світлодіода.

Зелений має багато відтінків, зокрема, смарагдовий, що походить від назви коштовного різновиду берилу. Вікіпедія трактує його як «синювато-зелений колір, напівпрозорий, з сильною насиченістю та яскравою склоподібною візуальною текстурою». Вважається, що такий відтінок буде помітніший на дорозі і краще сприйматиметься водіями. Автомобілісти з багаторічним стажем, правда, іронізують, що бачили ДТП, де винуватці запевняли, що не помітили червоного кольору світлофора, але жодного разу ніхто не скаржився, що не помітив зеленого.

- Справа не в тім, - пояснює Сергій Богдан. - В Україні імплементовані технічні норми Євросоюзу, а там закладена саме така довжина світлового потоку, яка дає смарагдовий відтінок. Ми підводимо свої стандарти до цих норм. І це не просто так робиться. Обговоренння тривали кілька років, і наше підприємство брало в них участь.

На думку нашого співбесідника, галас піднято зарано. Самого наказу Українського науково-дослідного і навчального центру проблем стандартизації, сертифікації та якості замало, щоб новий стандарт вважався чинним.

- Якщо внесли зміни в ДСТУ, то потрібна постанова Кабміну, до якої буде прикладатися новий державний стандарт. ДСТУ бувають обов’язковими і необов’язковими до виконання. В минулій редакції ДСТУ був обов’язковим, - пояснює Сергій Богдан.

Не бачать в цьому проблеми й інші експерти.

- Ніякої революції не станеться. Світлофори виходять з ладу і потребують заміни. Коли стандарт запрацює, замість поламаних будуть встановлювати нові. Якщо на одному перехресті буде зелений колір, а на наступному – його смарагдовий відтінок, більшість водії навіть не звернуть увагу на різницю, - вважає експерт з безпеки руху адвокат Вадим Володарський.

Цікаво, що революційні зміни наші світлофори мали пережити у 2018 році. Після кількох резонансних ДТП у аварійності на дорогах звинуватили… жовте світло. Геть відмовитися від нього запропонував тодішній заступник міністра інфраструктури Юрій Лавренюк. Але далі дискусії про «за» і «проти» реформа дорожнього руху не зрушила. Бо тоді б реально мали провести заміну геть усіх світлофорів.

Через дорогу переводить… Карл Макс

Якщо «смарагдовий» світлофор можна вважати нашим міні-кроком в Євросоюз, то в різних країнах світу світлофори слугують не тільки регуляторами руху, а й своєрідними цікавинками, візитівками окремих міст. Наприклад, у Дрездені на світлофорі висвітлюється молода дівчинка з косичками. У Берліні – чоловік у капелюсі, який має власне ім’я – Ампельманн. Берлінці дуже цим пишаються. Також у Берліні є світлофор із 13 різними сигналами. Людина, що вперше опинилася перед таким дивом, розібратися в них нездатна. Тому перехожим допомагає спеціально приставлений до приладу поліцейський.

У німецькому місті Трір можна знайти світлофор з впізнаваним зображенням Карла Маркса. Автор «Капіталу» народився в цьому місті і пристрій встановили на честь його 100-річчя. У Бонні – батьківщині Бетховена є світлофор з лицем великого композитора. У Відні деяких моралістів шокують світлофори, на яких зображені двоє чоловіків. Вони йдуть чи стоять, тримаючись за руки під сердечком, що символізує одностатеве кохання.

В іспанському містечку Саламанка вигадали світлофор для пішоходів, які не можуть відірватися від смартфонів – вмонтувати світлодіоди в дорожнє покриття. Зелене чи червоне світло спалахує у смартфонозалежних просто під ногами. У Південній Кореї подбали про дальтоніків – секціям світлофору надають різні фігурні зображення. Спеціальна технологія дозволяє сприймати червоний колір як помаранчевий відтінок, а зелений – як синій.

До слова, синім свого часу був дозвільний сигнал світлофорів у Японії, але потім його перевели на зелений, бо так очам прийнятніше. Та за звичкою японці досі говорять на зелений – блакитний.

Один у світі догори ногами

Установка світлофорів дозволяється як вертикальна, так і горизонтальна. Але є одне правило: червоне світло, тобто сигнал небезпеки, повинен мати перевагу. При горизонтальній установці він є першим зліва, при вертикальній – зверху над червоним. Так заведено в усьому світі. Виняток становить лише американське містечко Сірак’юс, точніше його район, населений вихідцями із Ірландії.

Світлофор тут був встановлений у 1925 році як належить. Але сталося непередбачене – мешканці регулярно розбивали вказівник, кидаючи в нього каміння. Через три роки спроб навести лад муніципалітет отримав від штату Нью-Йорк дозвіл перевернути світлофор догори ногами. І все заспокоїлось. Ірландці сприймали панування червоного кольору над зеленим як панування Великобританії на Ірландією. І домоглися, щоб принаймні в Америці це було навпаки.

В пам’ять про ті події один з парків бунтівного містечка названий на честь метальників каміння. Їм навіть встановлений там пам’ятник.

Трохи фактів історії

Перший світлофор був встановлений 10 грудня 1868 року в Лондоні біля будівлі парламенту, щоб захистити депутатів від кінських бричок. Його винахідником став фахівець із залізничних семафорів Дж. П. Найт. Прилад також мав два семафорні крила. В горизонтальному положенні вони означали «стоп», а опущені під кутом 45° — рух з обережністю. У темний час доби запалювався газовий ліхтар, що обертався, подаючи сигнали червоного і зеленого кольорів. Через три тижні ліхтар вибухнув, поранивши поліцейського, який ним керував. На новий світлофор британці наважилися лише через 50 років.

Перша автоматична система світлофорів була запатентована в 1910 році Ернестом Сиріном з Чикаго. Його пристрій використовував написи «Stop» і «Proceed», але не підсвічувався.

Винахідником першого електричного світлофора вважають Лестера Вайра із Солт-Лейк-Сіті. У 1912 році він розробив світлофор з двома круглими електричними сигналами червоного і зеленого кольорів.

Трибарвні світлофори вперше з’явилися в Детройті у 1920 році.

У Європі аналогічні дорожні регулювальники з’явилися в 1922 році в Парижі на перетині вулиці Ріволі і Севастопольського бульвару, а також Гамбурзі на площі Стефана. Через п’ять років похизуватися таким змогло британське місто Вулвергемптон.

В Україні перший світлофор встановили у 1936 році у Харкові.