Укриття в столиці: на третьому році війни захист від ракет і дронів так і не забезпечили

Ворожі дрони нишпорять у небі вночі і вдень, все частіше надходять повідомлення про загрозу балістики, жах від якої українці давно відчули.

Мапа укриттів на застосунку «Київ цифровий» рясно вкрита позначками, що мають гарантувати захист. Але коли розширити масштаб, стає зрозуміло, що на житлові масиви припадає всього два-три сховища від бомб, та й ті насправді просто старі підвали, підземні переходи чи паркінги, до яких стороннім немає доступу. Скоро добіжить до кінця третій рік великої війни, а питань щодо безпеки населення не менше, ніж коли говорили про загрозу повномасштабного російського вторгнення. Чому склалася така ситуація, Коротко про розповіли експерти.

Ремонтуються і… зникають

Велика метушня почалася в червні минулого року, коли біля зачинених дверей укриття в поліклініці Деснянського району столиці від уламків збитої ракети загинули дві жінки і дитина. Масові перевірки, директиви, накази, обіцянки… Ну а далі, як водиться, заспокоїлись.

Третя моніторингова група ОЗОН Центру громадянських свобод, що перевіряла базову якість і доступність укриттів у липні-вересні цього року, знайшла лише 89% укриттів, що позначені на електронній мапі Києва. З них були відчинені 62,6%, промарковані вказівними знаками 51,7%, мали пандус або пологий спуск - 15,3%. У порівнянні з першою моніторинговою кампанією, коли знайшлося 73% позначених укриттів і лише 48% відкритих, це покращення, але нагадуємо про третій рік війни.

- Нічого не змінилося, бо нічого не змінилося у законодавстві. Процедура лишається сталою: Київська міська рада виділяє кошти на укриття, причому мова йде про мільярди гривень, а освоюють їх районні державні адміністрації. Рівень реалізації у різних районах дуже різниться, - зазначає депутат  Київради Леонід Ємець, який очолював комісію з перевірки укриттів. – Укриття, що позначені на мапі, є офіційними. Вони повинні бути відкритими 24/7 і мати належні умови, як з погляду безпеки, так і з погляду людської гідності. Зараз плануємо провести ще одну контрольну перевірку, бо попередня залишила багато претензій. Хоча є і позитивне: при дитячих садочках, зокрема в Дарницькому районі столиці, кілька укриттів будується.

Наш співрозмовник відзначає, що гроші, які виділяє районам місто, призначаються не лише на ремонт укриттів у освітніх закладах, хоча для них у першу чергу, а й так званих побутових. Десь роботи затримуються, десь геть не ведуться. А буває і таке, що після ремонту укриття… губиться.

- Ми отримали інформацію від жителів мікрорайонів, що укриття у них було, вони ним користувалися, була позначка на мапі - і раптом зникла. Перевіряємо – все так. Приміщення нікуди не ділося, воно навіть може бути відремонтоване, але статусу укриття позбавлене. На кожну історію є своє пояснення - або по паперах ремонт ще продовжується, або кажуть, що з підвалу немає другого виходу. Хоча насправді він є і цілком справний. А був випадок у Шевченківському районі, коли зникнення укриття пояснили тим, що через нього проходить магістральна труба. Зайшли всередину, знайшли ту трубу. Вона йде тільки по частині будинку, укриття цілком мало право на ремонт та існування. Акти перевірки, які були сформовані, не відповідали реальному стану речей. Ця історія рік тому сталася, а приміщення до переліку укриттів досі не повернули.

Депутат каже, що можна тільки будувати версії, чому таке трапляється: або укриття «зникають» з прицілом на комерційне використання, або за виділені кошти ремонтувалися інші приміщення.

- Це відповідальність районних держадміністрацій, де всі призначення відбуваються за поданням президента. Київрада не має до них стосунку, навіть догану виписати не може. Наш рівень впливу близький до нуля, - констатує Леонід Ємець.

Про тих, хто перед вибором

В інформаційних кампаніях, які періодично розгортаються навколо теми укриттів, люблять посилатися на досвід Ізраїлю, де закон зобов’язує всіх власників підвальних чи напівпідвальних приміщень, будь то ювелірний магазин чи приватна квартира, відчиняти двері всім, хто шукає захисту під час повітряної тривоги. Відкриємо секрет: так це має працювати і у нас!

- За українським законодавством, будь-яке приміщення, яке може бути використане для збереження життя та здоров’я людини, саме так і має використовуватися. Наприклад, коли звучить сирена, до ресторанчику у підвалі можуть спускатися з вулиці всі, незважаючи на те, чи будуть вони робити замовлення і чи вистачить на візитерів стільців. А якщо не пускатимуть  і станеться щось страшне, то той, хто відмовив, отримає тюремний строк за залишення людей в небезпеці.

Саме за такою статтею Кримінального кодексу до 4 років позбавлення волі засудили охоронця КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Вадима Мошкіна, якого звинуватили у загибелі двох жінок і 9-річної дівчинки. Їх убито уламками збитої ракети просто перед дверима поліклініки, які сторож не відчинив, щоб пустити людей у сховище. Після оголошення вироку було багато нарікань, що покарали «стрілочника», який лише виконував наказ начальства, однак закон судить дії конкретної людини, яка стояла перед внутрішнім вибором: виконати наказ чи не залишити людей в небезпеці.

Перед таким вибором, за словами Леоніда Ємця, перебувають всі охоронці приватних структур, чиї приміщення можуть слугувати укриттями.

-  Логіка така: коли пускати сторонніх, вони щось вкрадуть... Ймовірно, так і станеться. Охоронець ризикує або власною кишенею чи посадою, або в’язницею. І робить вибір на користь кишені, бо така ймовірність більша. Вирішити це питання місцева влада не може, тільки законодавець мусить розставити акценти.

У червні торік під впливом трагедії у Деснянському районі до Верховної Ради був внесений законопроєкт, яким за зачинене або занедбане укриття передбачалися штрафи від 3,4 тисячі до 8,5 тисячі гривень.  А якщо такі порушення привели до смерті – від 3 до 8 років позбавлення волі. У першому читанні депутати проголосували його цього року – аж у травні. До другого читання руки не дійшли.

Тим часом з торгово-розважальних центрів, де є підвальні складські приміщення або підземні паркінги, відвідувачів вільно виставляють на вулицю  – шукайте захисту де знаєте. Хоча навіть хвилина перебування під відкритим небом може стати фатальною. У конфлікті приватного права і права на захист життя перемога за першим.

Втім, не краща ситуація на зупинках транспорту, де під виття сирени вивантажують людей тролейбуси та автобуси. Немає елементарних схем маршрутів до ближчого укриття, яке напевне буде відчинене. 

Новобудови зводяться без укриттів, бо дозволи видаються

Війна війною, а в Києві не припиняється велике будівництво. У серпні 2022 року набув чинності закон, який встановлює, що новобудови мають зводитися разом із бомбосховищем або із розрахунку, що таке буде неподалік.  Як він виконується, ми запитали у експерта з державного управління на містобудування Віктора Глеби:

- На жаль, закон не виконується. Він прописаний так, що його можна обійти. А коли є шпарина, то в неї полізуть усі. Цей закон не зобов’язує напряму робити укриття. Він зобов’язує забезпечувати цивільний захист населення при будівництві, реконструкції, капітальному ремонті. І в той же час вносить в цей обов’язок корективи. Наприклад, є положення, що при капітальному ремонті будинку можна не нові укриття будувати, а робити найпростіші. Тобто слово «укриття» є, але це точно не протирадіаційне бомбосховище з захисними властивостями до 100 кілопаскалів ударної хвилі від бойового ураження.

Експерт звертає увагу на ще одну хитрість.

- Якщо в старому будинку не можна зробити інклюзію, то закон каже, що мають бути застосовані якісь спеціальні технічні заходи, які щось там забезпечують… Це ні про що.  Можна в «хрущівках» зробити пандуси, щоб людина на колясці спустилася в укриття? Ні, не можна. Бо від землі до першого поверху половина сходового маршу. І ширші сходи зробити теж не можна. Щодо новобудов, то за державними будівельними нормами (ДБН) поробили паркінги. Будувати їх за ДБН цивільного захисту – з посиленням конструкції та іншою товщиною бетону - неможливо, бо це вже не буде паркінг, а буде укриття. В укритті виключаються вихлопні гази. Те, що у нас намагаються поєднати паркінги з укриттями, це як поєднувати зубну щітку з ложечкою для взуття.

Віктор Глеба каже, що ще за три роки до війни він особисто та інші фахівці наполягали на іншому підході.

- Пропонували зміцнити захисні властивості приміщень на перших поверхах будинків. Щоб відвідувачі, наприклад, не бігли з кафе до метро, а щоб саме кафе правило за укриття. Є спеціальні інженерні пристрої, конструкції, які посилюють захист. Але – ні.  ДСНС говорить, що треба будувати саме укриття. Ну збудували десь під Києвом підземну школу, загнали в підвал 500 людей. А далі? Ще один момент: Укрдержекспертиза кожен день оформлює десятки дозволів на будівництво. Я у них запитав: а ви перевіряєте, чи передбачені в будинках укриття? Відповідь: а ми не повинні перевіряти. Реформа містобування привела до того, що немає контролю. Реально нема, немає відповідальності і нагляду. Новобудови зводяться без укриттів не тому, що так дозволено, а тому що дозволи видаються.

Завдання на вчора актуальне і завтра

Більш-менш захищеними у мегаполісі можуть почуватися мешканці будинків біля станцій підземного метро. Поза навчальним процесом, тобто ввечері та вночі, мають бути відчинені для сторонніх укриття у школах та дитячих садках.

- Ми на свій страх і ризик зачиняємо ворота, - розповіла одна із виховательок. – Уявіть: епідемія грипу, під ранок, коли сирена, можуть прийти хворі люди, начихають, накашляють. А нам туди потім малят приводити? Освітні заклади - не вихід. Поза ними повинні будувати окремі укриття.

І от минає третій рік війни…

- Я не скажу, хто і чого не зробив. Я скажу, що могли зробити за цей час. В першу чергу, провести певний аудит і з’ясувати, яка кількість людей в кожному окремому районі може знайти прихисток. Скільки ще потрібно укриттів і які для цього можна використати приміщення – комунальні чи приватні. З урахуванням того, скільки нормативно потрібно, щоб люди дісталися до укриття. Бо їхати з Троєщини до ближчої станції метро, погодьтеся, нереально, - висловлює своє бачення голова правління Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко. – З огляду на такі розрахунки, належало створити фінансовий план з переобладнання і будівництва нових укриттів, закласти його в бюджет або зробити секвестр бюджету. Я впевнений, що у Києва точно була можливість побудувати за три роки десятки бомбосховищ. Просто це питання влада не ставила в пріоритет.

Експерт впевнений, що завдання, які були на вчора, актуальні сьогодні і завтра. Бомбардування тривають і посилюються. Навіть якщо буде заморозка бойових дій, вони можуть відновитися в будь-який момент.