Промислова політика — ключ до перемоги і успішного членства в ЄС

П’ять років тому, ще до повномасштабного вторгнення, я писав про важливість розвитку промислової політики для економічного зростання та забезпечення стійкості України в умовах глобальних викликів.

Тоді в структурі експорту частка сировини сягала 70%, а частка переробної промисловості в ВВП стрімко падала. Було очевидно, що відсутність чіткої стратегії індустріалізації призведе до значного скорочення чисельності населення, зниження економічного потенціалу та зростання розриву між Україною та високорозвиненими країнами.

Звичайно, найбільших втрат ми зазнали в результаті повномасштабного вторгнення.

Втім, я переконаний, що саме відсутність промислової політики в ті періоди і є причинно-наслідковим результатом відсутності сильної економіки та потужного ОПК. Адже для виробництва озброєнь, будь-то балістична ракета, ЗРК чи звичайний снаряд, потрібно залучити десятки суміжних виробників продукції військового, подвійного та цивільного призначення.

Тож, якби ми мали розвинену промисловість і наявність на озброєнні сотень або навіть тисяч «Нептунів», «Соколів», «Сапсанів», «Точок», не кажу вже про «Сатану», то 24.02.22 для всіх нас було би звичайним днем, про який сьогодні навряд чи хтось згадував.

Зараз, п’ять років по тому, ми маємо можливість поглянути на ті прогнози через призму важких реалій, з якими країна стикається сьогодні під час війни. І хоча багато передбачень виявилися трагічно точними, не все втрачено. Ба більше, сьогодні ми маємо почати розглядати не лише втрати, а й шанси, які відкриваються перед Україною на шляху до економічного відновлення та набуття членства в ЄС.

Де ми знаходимося сьогодні?

Наслідки війни, безумовно, жахливі для економіки, однак до них додається ще один фактор, який підриває національну безпеку та стабільність, — відсутність сильного оборонно-промислового комплексу, на який можна було б покладатися. Мова йде не лише про військові виробництва, а й про цілу низку пов’язаних галузей, які забезпечують технології подвійного використання. Промисловість здатна не лише виробляти озброєння, а й підтримувати розвиток цивільних і військових технологій, що має важливе значення для безпеки країни.

Стан переробної промисловості України 2023 року залишався катастрофічним. За останні десятиліття частка переробної промисловості у ВВП країни скоротилася з 18,5% у 2007 році до 9,1% у 2023-му. Це значно нижче навіть за середній світовий рівень (16,7%) і рівень наших найближчих сусідів: Польщі — 17,3%, Словаччини — 22, Румунії — 21%. Зокрема, машинобудування пережило найгірший спад, виробництво в цій галузі наразі — це лише чверть від обсягів 2007 року.

Заради виживання необхідно терміново реформувати економіку та відновити базові промислові можливості, аби зменшити залежність від імпорту та мати здатність до виробництва власної продукції. Йдеться не лише про потреби оборони, а й про перспективи переробки як сировини у сфері сільського господарства, так і критичних матеріалів, про забезпечення потреб держави, підприємств і населення у цивільній продукції.

Позитивні зміни та інструменти промислової політики

Перші позитивні кроки робляться. Яскравим свідченням цього є поява політики «Зроблено в Україні». Приємно, що не лише на папері, а й у вигляді працюючих інструментів, таких як:

— локалізація в публічних закупівлях;

— фінансові та податкові стимули для індустріальних парків і спеціальних інвестиційних договорів;

— пільгові кредити;

— програми часткової компенсація вартості сільгосптехніки та іншої промислової продукції українського виробництва;

— страхування інвестицій від військових ризиків і підтримка несировинного експорту.

Це лише кілька кроків на шляху до відновлення промислового потенціалу. Але ті інструменти, які вже реалізуються, дають підстави для обережного оптимізму. Принципово важливо відзначити, що бюджетом на наступний рік передбачено відповідне фінансування цих програм — це ключовий показник позитивної динаміки розвитку промисловості.

Наступний крок — успішна реалізація цих ініціатив, яка дала б можливість розширювати та масштабувати ці програми.

Погляд у майбутнє: стратегії відновлення та економічного зростання

Дослідження показують, що для відновлення промислового потенціалу України та наближення його до європейського рівня необхідно створити близько 570 нових сучасних виробництв у різних галузях. Це стосується не лише машинобудування, а й зеленої металургії, харчової промисловості, деревообробки, а також виробництва будівельних матеріалів для переробки наявної сировини, заміщення імпорту для забезпечення потреб держави. Орієнтовна потреба в інвестиціях для таких проєктів становить близько 90 млрд дол. США.

Результати поточних досліджень Інституту інформатизації та моделювання економіки і CMD-Ukraine вказують, що побудова в Україні зазначених 570 заводів відповідає концептуальним засадам стратегічної автономії ЄС і в довгостроковій перспективі забезпечить:

— для України: зростання ВВП на 107%, переробної промисловості — на 168, експорту — на 194%;

— для ЄС: зростання ВВП на 8% (збільшення щорічного темпу зростання до 0,8% замість 0,1–0,2%!), скорочення імпорту з країн — геополітичних конкурентів на Глобальному Півдні — з 24 до 19%.

Отже, будівництво заводів в Україні для переробки наявної української сировини (агро- і частково критичні матеріали), заміщення імпорту в Україні та ЄС, передусім із РФ і РБ, має стати ключовим драйвером економічного розвитку України та ЄС.

Крім цього, Євросоюз за рахунок розвитку промисловості в Україні досягатиме додатково таких цілей.

Харчова безпека — наші аграрії не становлять загрози європейським компаніям. Вони:

а) конкурують із країнами Глобального Півдня;

б) сприяють ціновій стабілізації у кризові роки в ЄС;

в) скорочують ланцюги поставок;

г) забезпечують сталість на світовому ринку продовольства.

Скорочення транспортного плеча ланцюгів поставок (і викидів СО₂ від міжнародних перевезень) завдяки перетворенню України на базу для nearshoring та friendshoring з метою досягнути відкритої стратегічної автономії.
Скорочення розриву у показниках ВНД на душу населення між ЄС та Україною з наявних 7,1 разу до 3,2 разу, що сприятиме зменшенню витрат бюджету ЄС на «політику згуртованості» щодо України після її вступу до співтовариства.

Це дасть можливість Україні не лише стабілізувати економіку, а й стати нарівні з іншими європейськими країнами за показниками розвитку промисловості.

Невідкладні кроки: стратегічна автономія і спільні проєкти з ЄС

Стратегічна автономія ЄС без України фактично неможлива. Щоб досягнути взаємовигідних результатів, уже зараз необхідно фіксувати стратегічні орієнтири розвитку промисловості України на рівні державної стратегії або окремого закону, а також готувати проєкти і комерційні пропозиції щодо започаткування спільних проєктів на рівні країн — членів ЄС і відповідних приватних структур, які забезпечать можливість для спільного виробництва продукції. Серед напрямів взаємодії найактуальнішими вважаю такі.

Спільні проєкти в авіакосмічній галузі: збір і обробка даних, спільне виробництво супутників, виведення супутників на орбіту, системи навігації.
ОПК: спільне виробництво балістичних ракет і дронів в Україні для потреб України та країн ЄС.
Критичні матеріали: спільний видобуток і максимальна обробка і переробка в Україні. Це взаємовигідно. По-перше, переробляти сировину економічно вигідніше там, де її видобувають, і в Україні це дешевше. По-друге, для видобутку і переробки матеріалів знадобиться європейське обладнання, це стимулюватиме збільшення в ЄС випуску і експорту високотехнологічного обладнання для України.

Якщо орієнтуватися на довгострокові цілі, зокрема, спільне виробництво продукції на основі нових технологій, сировинних і технологічних можливостей, а також потреб ринку, то цей шлях може стати основою для зростання і підвищення життєвого рівня громадян як України, так і ЄС.

Ми перебуваємо на важливому етапі історії, коли можна не лише відновити зруйновану економіку, а й побудувати нову, з технологічною і промисловою основою, здатну забезпечити стабільний розвиток країни та національну безпеку.

У зв’язку з цим постає необхідність визначити на національному рівні стратегічні орієнтири розвитку переробної промисловості України, обґрунтувати алгоритми реалізації цілей промислової політики в умовах війни та набуття членства в ЄС.

Відсутність промислової політики призведе до катастрофічних наслідків для економіки та населення. Ми мусимо це змінити. Важливо не втратити можливості для відновлення промисловості, технологічної модернізації країни та забезпечення взаємовигідного членства України в ЄС. Кроки, зроблені сьогодні, можуть визначити наше майбутнє через десятиліття.