Що готують окупанти до кінця року: відверта розмова з розвідником бригади "Рубіж"

Проте начальник розвідки зенітного ракетно-артилерійського дивізіону бригади НГУ "Рубіж" Данило Борисенко у розмові з 24 Каналом наголосив, що якісь великі здобутки навряд "світять" ворогу до кінця року, адже росіянам і так вкрай важко на всіх напрямках, де вони намагаються просуватися. Більше про те, чого чекати на фронті до кінця року, як на бої вплинуть нові протипіхотні міни від США, – читайте далі в матеріалі.

Про терміновий збір для бригади "Рубіж"

Бригада "Рубіж" проводить дуже важливий і терміновий збір на автомобільну техніку, без якої нині на фронті нічого неможливо зробити. Автомобілі виконують багато роботи: підвезення боєприпасів і продуктів на позиції, підвезення та евакуація людей тощо.

Автомобілі 24/7 виконують величезний обсяг роботи, і тому в них завжди велика потреба. Донбаські дороги нікого не шкодують, і довго автомобільна техніка в умовах бойових дій не живе, тому потрібно постійно оновлювати рухомий склад, проводити ремонти.

Нещодавно росіяни підбили "Ланцетом" одну з наших МТЛБ, яка виїжджала відпрацьовувати по штурмовій групі ворога. Весь екіпаж отримав поранення різного ступеня тяжкості. Їх поїхали евакуювати якраз звичайні автомобілі. Через обстріли пробило два колеса, буквально на дисках машина доїхала до стабілізаційного пункту. Для особового складу все закінчилося добре, але якби машини не було, то все б могло закінчитися набагато гірше. Таких прикладів дуже багато.

Ситуація на Куп'янському напрямку

Росіяни намагаються наступати на Харківському напрямку, але ЗСУ успішно відбивають всі атаки. У противника була мета до 1 листопада захопити Куп'янськ-Вузловий та лівобережжя Куп'янщини. Цей план провалився. Як сильно окупанти зараз тиснуть на Харківщині, зокрема на Куп'янськ? Чи наростив ворог бойові потужності? Чи збільшив чисельність військ та зброї?

На цей момент Куп'янський напрямок – один із напрямків в смузі відповідальності батальйонів бригади "Рубіж". На цьому відтинку фронту за минулу добу відмічено 23 спроби штурмових дій. Усі вони вже завершилися. Окупанти зазнали значних втрат у живій силі та техніці. Поки що наша оборона стійка, вона тримається.

У смузі відповідальності бригади "Рубіж" ворог успіху не має. У деяких місцях противник може досягати локальних успіхів. Уже було офіційне повідомлення, що Куп'янськ повністю зачищений від недобитків окупантів, які намагалися проникнути в місто.

Не люблю робити прогнози, тому що я – військовий і це не моя парафія, проте не думаю, що росіяни зможуть досягти відчутного успіху на Куп'янському напрямку. З нашого боку працює все, що можливо: і артилерія, і танки, також активно долучаються до відбиття штурмів зенітні підрозділи з артилерійським озброєнням, ефективно використовуються FPV-дрони. Тож поки що не бачу жодних позитивних прогнозів для ворога.

Ситуація на Харківщині: дивіться на карті

Про різницю сил і засобів

Минулого місяця Генштаб повідомив, що співвідношення артилерійських пострілів між українською та російською армією на фронті становило 1 до 2. Хоча на початку року це співвідношення було зовсім іншим – 1 до 7 на користь росіян. Яка ситуація зі снарядами зараз? Чи достатній мобілізаційний резерв?

На початку повномасштабного вторгнення у 2022 році співвідношення артилерії взагалі було 1 до 10, а в деяких місцях навіть 1 до 20. Проте це не заважало українській артилерії працювати достатньо ефективно. Станом на тепер співвідношення вже менше.

За понад 2,5 року активного застосування артилерії ми вже давно звикли брати більше якістю, ніж кількістю. Натівські калібри набагато більш далекобійні й точні, ніж озброєння радянського зразка, тому в нашому випадку якість переважає над кількістю. Безумовно, хотілося б, аби снарядів було ще більше, але не можна сказати, що ми відчуваємо снарядний голод. Боєприпаси є, артилерія працює.

З боку противника мобілізаційний ресурс набагато вищий. З огляду на авторитарність управління думаю, що у росіян не багато проблем з мобілізаційним поповненням.

З нашого боку, безумовно, хотілося б мати повні штати в бригадах. Проте ті люди, які тепер на фронті, намагаються максимально ефективно відпрацьовувати на всіх ділянках фронту. Поповнення також приходить. Я не співпрацюю з ТЦК, тому не знаю, які в них там показники. Особовий склад є, він – вмотивований.

Так само як з артилерією, де не можемо взяти кількістю, беремо якістю управління підрозділами, підготовки особового складу та ведення бойових дій. З мотивацією у наших бійців все добре. Саме тому в смузі відповідальності батальйонів бригади "Рубіж" ворог успіху не має, зазнає тяжких втрат і знає, що якщо проти нього стоїть батальйон бригади "Рубіж", то легко йому точно не буде.

Як на фронт вплинуть нові протипіхотні міни від США

Пентагон передає Україні протипіхотні міни у зв'язку зі зміною тактики російської армії. У США назвали це рішення одним із найкорисніших кроків, адже цей тип озброєння може сповільнити просування росіян. На вашу думку, як рішення про передання протипіхотних мін може повпливати на фронт?

Думаю, що лише одна номенклатурна одиниця, зокрема протипіхотна міна, не зможе здійснити відчутного впливу на фронт. Проте загалом це дозволить ефективніше стримувати противника й не дозволяти малим піхотним групам, які нині росіяни переважно застосовують для штурмів, настільки легко пересуватися біля лінії бойового зіткнення.

Це позитивна новина. Ми будемо використовувати ці міни для ведення ефективної оборони, але це не той спосіб ураження, який може кардинально змінити хід війни. Фактично це оборонна міна, яка дає змогу ефективніше захищатися, а не наступати. Зокрема, бригада "Рубіж" зможе дієвіше знищувати противника на підступах до нашого переднього краю.

Проте обороною не виграєш війну. Колись нам доведеться і наступати, і тоді нам буде потрібне вже інше озброєння, інші калібри й інша тактика. Але, звісно, якщо в нас з'явиться ще один спосіб вбивати окупантів, то це тільки на краще.

Чи є війська КНДР на Харківщині

У ЗМІ з'являлася інформація, що війська КНДР вже можуть бути присутні на Харківщині. Утім, в оперативно-тактичному угрупованні "Харків" спростували цю інформацію. Чи зустрічали ви військових КНДР на Харківському напрямку? Можливо, у вас є інформація, що росіяни планують перекидати туди північнокорейських солдатів?

Військових з Північної Кореї ми ще не зустрічали. Наскільки мені відомо, за офіційними даними, їх було близько 11 тисяч. Усі вони мали бути направлені до Курської області для підсилення наступальних дій росіян на тому напрямку. Якщо офіційно не підтверджена інформація щодо перебування військ КНДР у Харківській області, то я думаю, що це так і є.

Ви не бачили їх під виглядом бурятів, російських солдатів чи будь-кого іншого?

Північнокорейських солдатів і в Курській області маскують під місцеве населення зі сходу Росії, зокрема бурятів. Їм навіть видають фейкові паспорти. Але річ у тому, що 11 тисяч північнокорейців – це насправді не така велика кількість людей, яку можна було б розпорошувати на різні ділянки фронту, ще й очікувати, що вони якось ефективно повпливають на цю ділянку фронту.

Війська КНДР / Getty Images

Думаю, що, доки їх кількість не збільшиться, вони навряд чи будуть залучені до бойових дій на території України. Для цього їх мають або привезти більше, або на українській території вони просто не воюватимуть.

Що планують росіяни до Нового року

Росія нарощує темпи просування і не полишає намірів захопити всю Донеччину. Утім, деякі військові аналітики припускають, що до Нового року на жодному напрямку не буде карколомних змін. Чи є зараз у ворога достатньо сил та засобів, аби проводити наступ на кількох напрямках? З ваших слів ворог штурмує на Харківщині й намагається просуватися на Донеччині. Водночас президент України каже, що на Запорізькому напрямку росіяни також готуються до такого сценарію. Як ви бачите нині ситуацію?

Я бачу ситуацію на не дуже високому військовому рівні, мені цього не дозволяє посада. Це тактичний рівень, і щодо всього фронту я не можу робити аналітичні припущення. Але, наскільки ми бачимо на своїх напрямках, постійно вести штурмові дії з великою кількістю особового складу – дуже і дуже важко.

Крім того, щоб вести їх успішно, потрібно на конкретній ділянці фронту, яку противник, наприклад, намагається продавити чи захопити, накопичувати великі резерви. Робити це на всьому відтинку фронту – фізично неможливо, а для тих місць, де росіяни їх реально накопичують, у нас є розвідка, яка все це відстежує і дає певну аналітику та прогнози. Відповідно до цього командування ухвалює рішення, де посилювати оборону, якою кількістю людей і техніки.

Росіяни дуже полюбляють сакральні дати: день народження свого президента, Новий рік, день радянської армії та інші. Принагідно до цих дат вони намагаються зробити своєму головнокомандувачу певний подарунок у вигляді якоїсь "переможеньки". Отже, безумовно, у них є якісь плани щодо захоплення українських територій на визначну дату, наприклад на Новий рік.

Але плани – це одне, а українська оборона і відсіч агресору – це інше. На тих напрямках, на яких противник намагається зараз просуватися, – усе залежить від командирів, які керують там бригадами, від їх військового мистецтва. І також від забезпечення підрозділу технікою, озброєнням і боєприпасами.

Я не думаю, що до Нового року росіяни будуть спроможні на великі здобутки, тому що їм і тепер дуже-дуже важко на всіх напрямках, де вони намагаються просуватися. Вони зазнають великих втрат. Оборона України – ефективна, тому не думаю, що їхні прогнози щодо подарунка на Новий рік справдяться.

Про потужний штурм на Сіверському напрямку

Видання The Economist також повідомляє про виснаження російських військ і пише, що Росія через це може піти на перемовини. Чи дійсно російські війська зараз настільки виснажені, що за 1 – 2 місяці будуть готові перейти до етапу переговорів? Чи певний період вони таки намагатимуться ще наступати й окупувати хоча б якусь частину територій до того, як Дональд Трамп вступить на посаду президента США?

Не хочу прив'язуватися до якихось дат типу інавгурації президента США. Ми спостерігаємо на наших напрямках, що росіяни продовжують наступальні дії, спроби штурмувати, і я не можу сказати, що ми спостерігаємо в них виснаженість.

Вони постійно намагаються штурмувати, придумують нові способи, як це робити. Якщо колись вони починали з "заскоків" бронетехнікою на українські позиції, потім приїжджали на мотоциклах, згодом взагалі на "Жигулях" чи приходили пішки. Тобто, постійно щось вигадують, регулярно модернізуються, навчаються.

Поки що ми не спостерігаємо виснаження з їхнього боку. Можливо, вона і є, але по штурмових діях я не можу сказати, що вони виснажуються, бо вони штурмують постійно – невеликими групами, в основному малими піхотними; дуже рідко коли застосовують бронетехніку.

Хоча 2 тижні тому був великий штурм на Сіверському напрямку, це один із тих, де тримає оборону бригада "Рубіж". Там залучали орієнтовно батальйон окупантів, понад 30 одиниць техніки, серед яких було 7 танків. Уся техніка була знищена. Увесь особовий склад, понад 120 осіб, був знищений, оборона втрималася.

Але зараз вони таких штурмів не проводять вже. Можливо, вважають недоцільним, бо зрозуміли, що надто високі втрати. Можливо, відпрацьовують іншу тактику. Але спроб захопити нові позиції вони не полишають.

Якщо у них є плани до визначних дат, то напевно щонайменше до цих дат вони своїх спроб і не полишать. Не бачу поки що якихось перспектив розслаблятися. Ми продовжуємо воювати, тримати оборону, нищити ворога й не збираємося розслаблятися зі свого боку. Будемо намагатися якомога ефективніше працювати, тому що противник не спить і не має наміру здаватися.

Що розповідають полонені окупанти

Днями бачили успіхи 3-ї штурмової бригади на Харківщині, де захисники зачистили населений пункт Копанки й захопили нову партію окупантів. Чи доводилося вам брати окупантів в полон і що вони розповідають про те, що мотивувало їх опинитися тут? Бо на відео 3-ї штурмової вони кажуть, що, звісно, хочуть закінчення війни й полон – останнє місце, де б вони хотіли опинитися.

Підрозділи бригади "Рубіж" під час бойових дій також беруть у полон окупантів. Вони бувають різні, й у певний проміжок часу потрапляли різні люди – і регулярна армія, і мобілізовані також зустрічалися.

Безумовно, коли вони потрапляють у полон, то намагаються розповідати все, що, на їхню думку, може якось пом'якшити ставлення до них. Можливо, беручи до уваги російську пропаганду, вони від нас очікують, що їх тут будуть катувати, бити. Вони готові розповідати все, що ми хочемо, як вони думають, від них почути: і що вони не хотіли воювати, і що вони хочуть, щоб війна закінчилась якнайшвидше.

Однак факт залишається фактом – цих людей взяли в полон на полі бою, під час спроб окупувати ще одну частину нашої території. Отже, що б вони там не розповідали, суть залишається одна: це ж не особисто Владімір Путін штурмує наші окопи, це роблять ті люди, які потрапляють до нас у полон.

Дивно, що прозрівання в них наступає тільки тоді, коли вони потрапляють у полон.

Безумовно, тому що, поки вони не потрапили в полон, вони перебувають у своєму середовищі й у них там своя атмосфера, свої думки. Якось їх все ж таки примудряються заганяти на ці штурми, тобто у них є своя мотивація, є якісь пропагандистські кліше в голові.

Однак в полоні вони починають поводитися по-іншому, бо думають, що тут їм прямо зараз буде смерть через катування. Особливо коли розуміють, що потрапили в полон до Національної гвардії, бо тут націоналісти, яких вони називають нацистами. Тож вони розповідають усе що хочеш, тільки аби ми їх не били, не катували та взагалі не принижували будь-яким способом. Різні люди зустрічаються.

Був випадок, коли підрозділ БпЛА одного з наших батальйонів за допомогою Mavic взяв в полон одного з окупантів. Просто прив'язали колонку-гучномовець на дрон і відправили до нього. Видно було, що окупант – дезорієнтований. Він відбився від своїх і за допомогою цієї колонки його вивели, провели через наші позиції й так завели в полон. Навіть отакі курйозні випадки також трапляються.

А бували випадки, коли переходили на бік ЗСУ і не готові були повертатися до Росії? Хотіли співпрацювати з нашими військовими?

У нас в принципі це неможливо, тому що ми не маємо ніяких юридичних формальних прав переманювати окупантів на свій бік. Після потрапляння в полон вони їдуть далі в профільні служби, там з ними проводиться робота. Жоден з тих, хто потрапив до нас у полон, у нашу бригаду не був мобілізований, тому не знаю їхньої подальшої долі. Далі з ними взаємодіють відповідні органи.