Біатлоністка Анастасія Меркушина: Окрім спорту, навчаюсь на IT, а в вільний час танцюю

Зовсім скоро розпочнеться новий змагальний сезон у біатлоні. Кубок світу у передолімпійському сезоні 2024/25 стартує 30 листопада у фінській Контіолахті, а завершиться 23 березня у Холменколлені.

Головний тренер національної збірної України Микола Зоц вже  визначився зі складом команди на перший етап: до складу команди увійшли 6 спортсменок. Нашу країну будуть представляти Христина Дмитренко, Юлія Джима, Анастасія і Олександра Меркушини, Олена Городна та Анна Кривонос.

Перед початком сезону журналіст Коротко про поспілкувався  з лідеркою збірної Анастасією Меркушиною.

Зміни, що відбулись, на краще

- Що змінилося в команді, у порівнянні з минулим сезоном?

- Зміни, які відбулися два роки тому і в керівництві федерації, і в тренерському штабі, загалом, цілком достатні. Особливих змін, порівняно з минулим сезоном, у підготовці не було. Можливо, було трошки додане навантаження, оскільки молодь включилася в роботу, і вона добре «перетравлює» такі навантаження. Тренерський склад не змінився. І я скажу, що це непогано. Бо останнім часом ми мали в збірній досить неприємну плинність кадрів. Тож добре, що тепер є якась стабільність. З того, що я бачу, – всі дівчата дуже класно прогресують. В цьому великий плюс.

- Часто молодь звертається до вас за порадами і підказками?

- До мене молодь не звертається. Якщо я бачу і можу щось сказати, я говорю. Але це відбувається дуже рідко. Всі у нас вмотивовані, і у всіх є до кого звернутися, щоб отримати якусь інформацію.

Разом з сестрою легше у важкі моменти

- Ви виступатимете разом з сестрою Олександрою. Які у вас емоції, думки, відчуття щодо цього?

- Не те щоб ми перший рік разом виступаємо, але зараз ми вже десь приблизно на одному рівні. Звичайно, я рада що вона прогресує. І звісно, нам легше разом, бо коли ми вдвох, то нам цікавіше, приємніше, веселіше і легше переживати якісь життєві негаразди чи підтримувати одна одну у якусь скрутну годину. Я дуже рада цьому!

- Як ви оцінюєте потенціал своєї сестри? В чому її сильні сторони?

- У неї класні дані, і є така фішка, як розуміння свого тіла. Вона його відчуває, може підлаштовувати техніку і має таку перевагу, якої у мене немає і, вже, напевне, не буде: вміє слухати себе. Олександра знає, коли варто зупинитися, а коли варто допрацювати. Це одна з важливих речей, які повинен робити спортсмен. Треба вміти відчувати, чи буде якесь навантаження на користь тобі, і вміти говорити про це з тренером, відстоювати свої кордони. Тому я вважаю, що як мінімум через це у Олександри все вийде. Вона вміє робити правильні ходи.

- Як і де ви готувалися до сезону?

- Я готувалася у складі національної збірної переважно за кордоном. Повністю виконала план і всі поставлені завдання, не пропускала жодного дня, йшла від початку й до кінця.

- Що очікуєте у новому сезоні від себе?

- Я чекаю лише результатів цієї праці. Особисто мені немає в чому дорікати собі: я була вмотивованою, працювала навіть, коли мені не хотілося, коли було важко, коли вже здавалося, що все – це край. Я відчула, що виклалась. Який результат? Це ми побачимо аж у кінці сезону, коли будуть остаточні висновки. Я робитиму свою роботу настільки добре, наскільки це можливо.

 - Війна дуже позначається зараз на підготовці?

- Я не скажу, що вона зараз критично впливає, як в перші роки. Звичайно, ми хвилюємося, переживаємо за кожен теракт і кожен удар, який влаштовують росіяни. Звичайно, як наслідок цього - жахливий настрій.

А так фінансування у нас достатнє. Нас підтримує IBU (Міжнародний союз біатлоністів. - Авт.), тож на ці кошти ми «вигрібаємо». В основному, важко психологічно, бо ми досить мало знаходимося в Україні. Хотілося б частіше приїжджати в той же Чернігів чи Суми, відвідувати місця, де я тренувалася і досягала своїх результатів. Мені не вистачає України і українських зборів.  

«Отримую вже третю освіту»

- Як проводите вільний від спорту час?

- Вільний час? Його, на жаль, за ці пів року не дуже-то й багато було. Але я намагаюся щось вчити  за університетською програмою, спілкуватися з однокурсниками. Також, якщо я вдома, то відвідую з сестрою танці. Бувають дні, коли не хочеться великого навантаження, і заняття танцями допомагають не валятися у ліжку, а робити якісь відновлювальні вправи та розтяжки. Психологічно це набагато легше, ніж тренування.

- Де і чому навчаєтесь?

- Я навчаюся в Західноукраїнському національному університеті (ЗУНУ), на спеціальності «Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології». Це в мене вже третя вища освіта! Мені подобається, мене взагалі цікавіть ІТ. Я маю вже освіту з менеджменту, з зовнішньоекономічної діяльності та фахову спортивну.

- Неочікувано! Чому саме така спеціальність?

- Так вийшло (посміхається). Вона непроста, але охоплює велику кількість речей, тому ще є можливість обирати, ким буду, коли виросту (сміється). 

- Яку музику, фільми, серіали любите?

- Я люблю фентезі, тому я читаю книжки, дивлюсь такі ж фільми і серіали. Люблю рок-музику, альтернативу. В захваті від нового альбому Linkin Park From Zero. Він мене дуже мотивує, я слухаю його щодня.

- А що саме обираєте з книжок?

- Я люблю класичну фантастику. Можу, навіть, Роулінг «Гаррі Поттера» сюди віднести, Мартіна з його «Піснею льоду і полум’я». Мабуть, і «Дюна» Френка Герберта. Це просто космічна історія! Я люблю паралельні всесвіти. Обожнюю і Толкіна. Я люблю доповнені всесвіти, взагалі обожнюю такі історії. 

- Чи вільне ваше серце зараз?

- Ні, не вільне. Насправді дуже важко будувати стосунки на відстані, коли твоя робота забирає весь час. Але мені пощастило з тим, хто розуміє і підтримує мене щодня.

- Можете трішки відкрити секрет і розповісти про нього?

- Він фронтенд-розробник, і ми вже більше року разом. Познайомилися на пет-проєкті  (це проєкт, який розробник робить для себе у вільний від основної роботи час). Ми зрозуміли, що говоримо однією мовою та маємо однакові цінності.