Головоломка від «Єретика»: Ґ’ю Ґрант перейшов на темну сторону і кличе нас за собою

Не встигли ми подивитись політично-релігійний детектив про кризу віри «Конклав», як нас знову запрошують випробувати на міцність свою віру – тепер у психологічному трилері-головоломці з оманливо-люб’язним, а насправді страхітливим Ґ’ю Ґрантом у ролі маніяка. Від студії А24, відомої дійсно страшними й небанальними трилерами.

Троє в будинку, не рахуючи…

Сюжет виглядає на диво простеньким. Дві молоденькі місіонерки з мормонів – одна трохи досвідченіша, друга геть неофітка - ведуть свою проповідницьку діяльність серед мешканців маленького містечка. Обходячи адреси тих, хто хотів би почути слово Боже, вони потрапляють під сильну зливу. Тож з радістю скористались пропозицією приємного літнього пана – містера Ріда - випити чаю з пирогом, а сам пан охоче б послухав би про релігію.

Така зав’язка характерна для дуже багатьох трилерів. Молоденькі дівчата в лабетах підступного маніяка – благодатна тема для екранізації. І творці фільму нас не обманюють.

Зовсім скоро проповідниці стикаються з тим, що уважний господар знає відповіді на всі їхні релігійні запитання. Більш того, починає сам ставити каверзні запитання, розраховані на те, щоб посіяти сум’яття та похитнути віру юних місіонерок. Але коли збентежені дівчата хочуть покинути дім, то розуміють – вони опинились у пастці і замість того, щоб самим розповідати про слово Боже, вислуховують довжелезний спітч про те, що релігія - це насправді маркетинг, що ідею істинного Бога крадуть одне в одного різні конфесії. Але от йому відкрилось, що істинний Бог таки є. І якщо дівчата хочуть дізнатись істину, то…

А взагалі, каже містер Рід, він дівчат не тримає. Вони вільні йти, коли завгодно і куди завгодно. Лише одна умова: треба обрати двері – на одних написано «Вірую», на других «Не вірую».
Здавалось би, нічого нового, і ми готуємось до того, що місіонерки боротимуться з хитромудрим злодієм, намагаючись вибратись з його численних пасток, а він гратиметься з ними, як котик з мишками. Щось на зразок фільмів «Пила». Та й сам містер Рід дуже нагадує Конструктора з цієї франшизи – ставити людей перед вибором, який покаже їхню справжню суть та бажання, а сам він має моральне виправдання своїй жорстокості. До того ж, всі події відбуваються у камерному замкненому просторі – або душному та тісному від надлишку релігійної символіки кабінеті, сповненому також дивних предметів, або у жахливих підсобних приміщеннях, знятих у кращих традиціях фільмів жахів. Операторська робота тут на висоті – за камерою легендарний оператор Чунг Хунчун, який знімав «Олдбоя», «Воно» та «Вонку», тож, як ніхто інший, може передати і домашньо-казковий затишок, і клаустрофобне відчуття замкнутого простору, нагнати жаху лише самою картинкою.

Але несподівано сюжет робить різкий кульбіт - і все летить шкереберть, геть не за звичними сценаріями. Фільм вже не є типовою битвою за виживання, перед нами битва за розуміння віри, за володіння владою та тим, хто гратиме Бога. І дівчата виявляються не такими простачками, як нам показують на початку.

Саме ці неочікувані повороти (а їх декілька), переходи від тваринного жаху до іронії та ірреального плюс неймовірна гра акторів і призвели до того, що рейтинги «Єретика» досить високі (91% свіжості на Rotten Tomatoes, 7,2 IMBd та 71% схвальних рецензій на Metacritic). І більш за все сподобається тим, хто полюбляє інтелектуальні горори, а не скрімери чи слешери (втім, елементи і останніх двох тут теж будуть).

Перевертні з милою зовнішністю

А от хто дійсно отримує 100% задоволення від фільму, так це Ґ’ю Ґрант. Роль поганця, який знущається над бідолашними дівчатами, йому так до смаку, що він аж світиться у картині.

Та й взагалі Ґ’ю Ґрант – як вино, з віком стає все цікавішим. У молодості - романтичні ролі гарненьких парубків та серцеїдів, коли нахабніших (як от в «Бриджит Джонс»), а коли й досить скромних та милих (як в «Чуття та чуттєвість» чи «Реальна любов»). З роками актор перейшов до більш характерних ролей – це могли бути й смішні, недолугі, можливо й небезпечні, але водночас не страшні персонажі або й взагалі якісь фрік («Джентльмени», «Підземелля і дракони», «Хмарний атлас», «Вонка»).

Зазвичай актори стверджують, що грати поганців набагато цікавіше, ніж банальних миляг. І Ґ’ю Ґрант не виняток. Тож, коли випала можливість зіграти справжнього монстра, 64-річний актор продемонстрував в усій красі і темну сторону своєї натури. Настільки темну, що критики (чи то з переляку, чи то з захвату) називають роль релігійного маніяка найкращою у кар’єрі Ґранта. Спершу це маска добродушного і турботливого, такого домашнього і затишного пана, яка завдяки грі актора подекуди сповзає, привідкриваючи та натякаючи, що не такий простий і люб’язний господар дому. Далі це вже справжній біблійний змій-спокусник, який замість яблука пропонує тобі щось більш величне та солодке, але спершу треба відмовитись від старої віри. А згодом – коли ховатись вже немає сенсу – типовий психопат. І у всіх цих іпостасях герой Ґ’ю Ґранта залишається ввічливим і вихованим джентльменом, що лише підкреслює його зловісність.

Цікаво, що акторки Софі Тетчер та Хлоя Іст, які зіграли мормонських місіонерок, свого часу теж зіткнулись з цим релігійним напрямком, а отже, знають його добре. І завдяки їм проповідниці у фільмі вийшли не поверхневими та наївними віруючими, а такими, що вміють думати та мають внутрішню глибину. Несподівано приємно бачити настільки продуману гру від зовсім молодих акторок.

Головоломка з післясмаком

Хоча до фільму є й багато претензій. Зокрема дивно виглядає досить сумбурна богословська мішанина – тут і не дуже короткий курс про монотеїстичні релігії, і навіщось аналогії з грою «Монополія» та піснями, які крали одне в одного різні автори. Часу це займає багато. Можливо, автори «Єретика» просто хотіли показати, що не треба сліпо довіряти релігійним проповідникам, можливо, змусити сумніватись глядачів, чи тим шляхом вони йдуть, а заодно й розібратись, чи є сенс у фразі «ніколи не здавайся».

Але водночас з тим «Єретик» тримає в напрузі протягом майже усього фільму, ставить незручні екзистенційні запитання, не даючи при цьому однозначних відповідей. І аж до самого кінця змушує глядача постійно відповідати на запитання: де істина? Чи варто сліпо довіряти божественному провидінню? Чи краще довіритись своєму серцю та інтуїції? І чи існує насправді те, що ти бачиш на власні очі? А може, весь цей світ – лише сон метелика, якому наснилось, що він це ви?

Країна: США, Канада

Режисери та автори сценарію: Скотт Бек, Брайян Вудс

У головних ролях: Ґ’ю Ґрант, Софі Тетчер («Шершні», «МаХХХін»), Хлоя Іст («Фабельмани»).

Тривалість: 01:51