Рецензія на фільм «Єретик» / Heretic

З 28 листопада в кінотеатрах стартував показ теологічного трилера/фільму жахів «Єретик» з Г’ю Ґрантом у головній ролі. Новинка від студії А24 вже встигла отримати позитивний відгук від західних критиків. В огляді нижче будемо розбиратися, наскільки справедливим бачиться такий вердикт.

«Єретик» / Heretic 

Жанр трилер, горор
Режисери Скотт Бек, Браян Вудс
У ролях Г’ю Ґрант, Софі Тетчер, Хлоя Іст, Тофер Грейс, Ель Янг
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2024
Сайт IMDb, офіційний сайт

Дві молоді мормонські місіонерки — сестри Барнс та Пекстон — безневинно спілкуються собі про презервативи та порно, ще не підозрюючи, що цей день перетвориться для них на справжнє пекло. Проблеми починаються, коли дівчата навідуються до, на перший погляд, приємного і привітного літнього чоловіка містера Ріда. Той виглядає цілком добродушним інтелігентом, дружина якого пече запашний чорничний пиріг, а сам він з превеликим зацікавленням занурюється у розмову про релігію та віру.

Однак згодом дівчата починають підозрювати, що щось тут не так, бо навряд чи у хаті взагалі є щедра господиня і тим паче смачний пиріг. Коли стає зрозуміло, що вихід з будівлі заблокований, а сам містер Рід вже не випромінює приязність і явно задумав щось лихе, юним героїням доведеться прийняти правила гри зловісного ляльковика і пройти його жорстоке «випробування на віру».

Якось так склалося, що останнім часом на екранах почастішали сюжети, котрі тим чи іншим чином стосуються релігії. Ще свіжий у пам’яті «Конклав», котрий, звісно, скоріше про брудну політику, але тим не менш. От уже Г’ю Ґрант аж зі шкіри пнеться, щоб піддати сумнівам віру двох місіонерок, а разом з ними й глядача. А вже у грудні на нас чекає епічна біблійна драма з промовистою назвою «Мати Христа», де у царя Ірода перевтілиться сер Ентоні Гопкінс.

Творчий дует режисерів і сценаристів Скотт Бек/Браян Вудс починав свій шлях у повнометражному кіно з нічим не примітних дешевеньких слешерів («Нічний вогник», «Вони»). Потім встиг попрацювати над сценарієм «Тихого місця» Джона Красінськи. А пізніше видав примітивний фантастичний екшн «65», у якому Кайло Рена помістили в похмуру версію «Парка Юрського періоду». В контексті кар’єрних здобутків «Єретик» став для тандему справжнім проривом. Але чи насправді геть усе гладенько у їхньому новому фільмі?

Вже з початку, коли Барнс та Пекстон добираються до будинку містера Ріда, усе у кадрі буквально кричить про те, що краще їм сюди не потикатися. Камера акуратно проходить крізь отвір у вхідних воротах, прямо натякаючи на те, що героїні самі прямують у пастку. Вітер все сильніше починає колихати дерева. У небі підозріло згущуються хмари.

Плюс саме на цьому відрізку усю увагу приковує весь із себе загадковий і незвично зловісний Г’ю Ґрант. Абсолютно неможливо здогадатися, що насправді задумав його «викривач релігій» і що від нього очікувати далі. Справа навіть не у якихось нібито одкровеннях, що ллються з тонких вуст англійського актора, а у тому, що спостерігати, з яким захопленням він порівнює світові релігії з видами Монополії та музичними хітами, ще й «Зоряні війни» сюди приплів — окремий вид задоволення.

По-перше, тут пригнічується бажання розібратися, чого ж своїми діями хоче домогтися божевільний дід. По-друге, наратив тепер більше тяжіє не до умовних «ігор розуму», коли персонажа Ґранта ще ледве можна було назвати чистим лиходієм, а почасти до банального маніячного трилера/горора з претензією. Причому з не менш банальними жанровими тропами (сцена з сірниками — яскраве тому підтвердження). По-третє, підвальні пригоди явно затягуються, бо сильно просідає темп і вивітрюється саспенс, через що фінальний акт вже трохи перетворюється на тортурне порно для глядача.

Важливим моментом стає й те, що у другій частині основна увага перемикається з персонажа Ґранта на жертв-полонянок, що також не сильно йде на користь. Все-таки у Софі Тетчер і Хлої Іст значно менше простору для того, щоб проявити себе у кадрі. По суті, їм належить відігравати наляканих дівчат, яких ми вже бачили силу-силенну хоча б у тій же «Пилі», в той час, як очарування Ґранта прекрасно, і доречно, контрастує з лихим характером маніпулятора, якого він зображує.

Взагалі, цей англієць вже давно махнув рукою на амплуа солоденького героя мелодрам і ромкомів та з віком почав звертати увагу на значно сміливіші ролі, що не може не тішити. Особливо на контрасті з тутешнім виступом виглядає партія потішного Умпи Лумпи у торішньому «Вонка».

В цілому «Єретика» можна умовно розділити на дві частини, одна з яких налаштовує на багатообіцяльне кіно та добряче інтригує, а інша намагається працювати здебільшого як жанровий продукт, однак не спромагається виконувати своє основне призначення — наганяти напруги та страху, навіть в умовах суцільної клаустрофобії і темряви. В результаті стрічка тоне під тиском власних амбіцій, втім, натхненна гра головної зірки цього шоу не тільки захоплює, а й певною мірою повертає віру у те, що кіно все ж варте уваги.