Рецензія на серіал «Франшиза» / The Franchise

24 листопада на HBO, а буквально наступного дня вже на платформі MEGOGO завершився показ сатиричного серіалу «Франшиза». На відміну від шоу «Хлопці», де автори безцеремонно знущаються з супергеройського жанру як такого (і не тільки), творці цього проєкту спробували висміяти трохи інший аспект супергероїки, а саме —  її невпинне конвеєрневиробництво. У рецензії нижче розповідаємо, чи вийшло у них якісне і дотепне глузування з умовного Marvel.

«Франшиза» / The Franchise

Жанр сатира, комедія
Шоуранер Джон Браун
У ролях Хімеш Патель, Ая Кеш, Джессіка Гайнс, Біллі Магнуссен, Лоллі Адефол, Даррен Голдштейн, Айзек Павелл, Річард Грант, Даніель Брюль, Кетрін Вотерсон, Нік Кролл
Прем’єра HBO, MEGOGO
Рік випуску 2024
Сайт IMDb, офіційний постер

На знімальному майданчику нового супергеройського блокбастера «Текто: Око бурі» вирують пристрасті. Німецький режисер з нагородою на кінофестивалі у Локарно Ерік Бушар намагається маневрувати між своїм авторським баченням та складнощами роботи в умовах бездушної студійної системи. Перший помічник режисера Деніел Кумар — головний герой та, здається, найадекватніша людина серед усіх, хто тут зібрався, вже ледве вивозить процес фільмування. До того ж кіноробів спіткають постійні форс-мажори і, відповідно, затримки виробництва. Ще й статист у важкому гримі людини-риби дратівливо жаліється на дискомфорт.

У павільйоні панує всепоглинальний хаос — усі заклопотані, втомлені та на стресі. Через виробниче пекло у ситуацію втручається велика студійна шишка Пет Шеннон. Він звільняє поточного продюсера та ставить замість нього амбітну Аніту, у котрої, як пізніше з’ясовується, непросте минуле з Деніелом. Постійні негаразди, перевтома команди, неорганізованість, конфлікти і непередбачувані затримки ризикують поставити хрест на проєкті та, як наслідок, кар’єрах усіх причетних. Героям потрібно добряче постаратися, щоб витягти цю 150-мільйонну махину з прірви.

Ще недавня позамежна популярність супергероїки і нинішня перевтома від неї накладають свій відбиток на кіноіндустрію. Нині дотичних до мальописів блокбастерів, принаймні тимчасово, поменшало, і хто тільки не кидає камінець в город мужніх постатей у барвистих тріко — від YouTube-блогерів до Тома Генкса. Навіть самі кінокомікси не цураються кепкувати з себе ж — достатньо згадати балакучого найманця, котрий ефектно кришить статистів під запальну «Bye Bye Bye».

Творці сатиричної комедії «Франшиза» вирішили, поки це ще здається актуальним, також висміяти супергероїку, але вже по той бік екрана. Серед них — режисер культової «Краси по-американськи» і технічно досконалого «1917» Сем Мендес, котрий особисто поставив перший епізод; шоуранер Джон Браун, що працював над серіалами «Биті пікселі» та «Авеню 5»; а також виконавчий продюсер та знаний сатирик Армандо Іануччі. Той самий, який у форматі політичної сатири/чорної комедії видав очікувано заборонений на болотах «Смерть Сталіна».

Сатира «Франшизи» вийшла недостатньо гострою, або ж, простіше кажучи, злою: там, де авторам вартувало палити напалмом, предмет їхнього висміювання отримує максимум прицільні пенделі. Однак навіть так, давайте будемо відвертими, Браун і компанія б’ють лежачого. Що, втім, зовсім не знецінює їхні старання — в цілому це виглядає весело, легко і ненав’язливо.

Знайти якогось талановитого автора фестивальних хітів, закинути його у м’ясорубку високобюджетного студійного конвеєра і вимагати успіху — є (тут згадується, наприклад, Хлоя Чжао). Штучно додати ваги жіночому персонажу, адже того потребує не сюжет і вже точно не цільова аудиторія, але сучасна суспільно-політична оптика — є. Наголосити на важливості фансервісного і від того рятівного для посереднього сценарію камео — є. Навіть згадується «клятий Мартін Скорсезе» з його критикою супергеройського кіно.

Водночас це екранні залаштунки кінокоміксів, звісно, у сатиричному ключі, дають краще зрозуміти, з якими викликами, подекуди абсолютно абсурдними, змушені зіштовхуватися кінороби, що гарують на велику студію. Звідси виринають і погані історії, які постають перед глядачем так-сяк зв’язаними між собою окремими сценами (привіт тобі, знекровлена «Ліга справедливості»). І персонажки, які натурально отримують тонни хейту (привіт вам, «Марвели» або «Мадам Павутина»). І жахливі спецефекти, на вдосконалення яких не лишається ані сил, ані ресурсів, ані часу (привіт тобі, «Флеш» з абсолютно сирою графікою).

А ще ми можемо дізнатися, з якої причини у кадрі фігурує, наприклад, два сонця (вимога студії збільшити освітлення), що роблять у космосі китайські трактори (очевидний продакт-плейсмент) або чому місцевий режисер вирішив мірятися вогняними шарами з Крістофером Ноланом. Нагадаємо, у того «фаєрбол» — це атомна бомба.

Ну і як же не згадати про уявний мультивсесвіт усієї цієї супергеройщини. В ролі митця з «унікальним» авторським баченням вітайте німецького актора Даніеля Брюля, який вже встиг відмітитися партією суперлиходія Барона Земо у всесвіті Marvel. Там же, тільки у серіалі «Локі», засвітився неповторний Річард Грант. Аю Кеш, що зіграла продюсерку Аніту, ви можете пам’ятати як нацистку Штормфронт у другому сезоні «Хлопців».