Запаси прісної води швидко скорочуються по всій планеті

Статистика не тішить

Скорочення кількості підземних вод прослідковується як мінімум з травня 2014 року. На це впливає низка факторів, серед яких сильні посухи, зростання сільськогосподарського попиту та кліматичні явища, такі як Ель-Ніньо. Висновки, які зробили вчені, викликають занепокоєння щодо впливу глобального потепління на запаси питної води та її доступність для людини й сільського господарства по всьому світу, повідомляє 24 Канал з посиланням на SciTechDaily.

Міжнародна група вчених, використовуючи дані з німецьких супутників NASA, знайшла докази падіння обсягів води у минулому й змогла довести, що воно триває й досі. У період з 2015 по 2023 рік супутникові спостереження показали, що середня кількість прісної води, що зберігається на суші, включаючи поверхневі води в озерах і річках, а також підземні води у водоносних горизонтах, стала на 1200 кубічних кілометрів нижчою, ніж середній рівень, зафіксований з 2002 по 2014 рік. Метью Роделл, гідролог з Центру космічних польотів імені Годдарда NASA й один з авторів дослідження, каже, що це еквівалентно втраті двох з половиною озер Ері.

Під час посухи, разом із сучасним розширенням зрошуваного землеробства, фермерські господарства та міста змушені більше покладатися на підземні води, що може призвести до зменшення запасів підземних вод: запаси прісної води на поверхні виснажуються, дощ і сніг не поповнюють їх, тому підземні води викачуються в більшій кількості. Зменшення доступної води створює навантаження на фермерів і громади, що потенційно може призвести до голоду, конфліктів, бідності та підвищеного ризику захворювань, коли люди звертаються до забруднених джерел води.

Вчені з'ясували, що зменшення глобальних запасів прісної води почалося з масштабної посухи в північній і центральній Бразилії, за якою незабаром послідувала серія великих посух в Австралазії, Південній Америці, Північній Америці, Європі та Африці.

Підвищення температури води в тропічній частині Тихого океану з кінця 2014 до 2016 року, що стало кульмінацією одного з найбільш відчутних явищ Ель-Ніньо з 1950 року, призвело до зсувів в атмосферних струменевих потоках, які змінили погодні умови та кількість опадів у всьому світі. Однак навіть після того, як Ель-Ніньо вщухло, глобальні запаси прісної води не змогли відновитися. Роделл та його команда повідомляють, що 13 з 30 найбільш інтенсивних посух у світі, зафіксованих супутниками, сталися з січня 2015 року. Вони підозрюють, що глобальне потепління може сприяти тривалому виснаженню прісної води.

Глобальне потепління призводить до того, що атмосфера утримує більше водяної пари, замість того, щоб випадати дощем. Це накопичення згодом призводить до більш екстремальних опадів, коли за один раз випадає величезна кількість води, замість того, щоб випадати поступово порціями, каже метеоролог NASA Goddard Майкл Босилович. Хоча загальна річна кількість дощу й снігу може не змінитися кардинально, довгі періоди між опадами дозволяють ґрунту висихати й ставати більш стиснутим. Це зменшує кількість води, яку земля може поглинути під час дощу.

Проблема, коли випадають екстремальні опади, полягає в тому, що вода в кінцевому підсумку стікає,
– каже Босилович.

Замість того, щоб вбиратися й поповнювати запаси підземних вод, вона просто тече далі, стікаючи в річки або знову випаровуючись.

Вчені бачать, що зростання температури збільшує випаровування води з поверхні в атмосферу, а також підвищує водоутримуючу здатність атмосфери, збільшуючи частоту та інтенсивність посушливих умов.

Поки що невідомо, чи повернеться світовий запас прісної води до значень до 2015 року. Враховуючи, що дев'ять найтепліших років у сучасному температурному реєстрі збіглися з різким скороченням запасів прісної води, Роделл сказав: "Ми не думаємо, що це збіг, і це може бути передвісником того, що буде далі".