Китай вивчає російський досвід обходу санкцій на випадок війни навколо Тайваню — WSJ

З початку повномасштабної війни РФ проти України Китай підтримує економіку Росії, купуючи її нафту і постачаючи країні все — від мікроелектроніки до пральних машин. Водночас Пекін отримує власну стратегічну вигоду: реальний приклад того, як можна обійти західні санкції, пише WSJ.

Міжвідомча група, створена Китаєм у перші місяці після повномасштабного вторгнення, вивчає вплив санкцій і регулярно готує звіти для керівництва країни, кажуть джерела видання. Мета полягає в тому, щоб отримати уроки про те, як пом'якшити санкційний вплив, особливо на випадок, якщо конфлікт навколо Тайваню спонукає США і їхніх союзників запровадити аналогічні санкції проти Китаю.

У межах цієї роботи китайські чиновники періодично відвідують Москву для зустрічей з представниками російських Центрального банку, Міністерства фінансів та інших відомств, які беруть участь у протидії санкціям.

Такі “дослідження” Китаю є символом нової ери економічної війни, розв'язаної вторгненням Росії в Україну, коли межі між економічною політикою і геополітичною стратегією стають дедалі більш розмитими. 

Ця тенденція, ймовірно, лише посилиться під час другого президентського терміну Дональда Трампа в США, який планує активізувати використання тарифів як інструмента впливу.

Російська економіка була напрочуд стійкою з початку повномасштабної війни проти України, але останнім часом з'явилися нові ознаки тріщин під тиском Заходу. Минулого тижня російський рубль впав до найнижчого рівня з перших днів повномасштабного вторгнення після того, як США запровадили нові санкції.

Москва значною мірою завдячує своїй економічній стійкості експорту нафти та співпраці з Пекіном, оскільки лідери Росії та Китаю прагнуть кинути виклик світовому порядку на чолі з США. Створена Пекіном “дослідницька група” показує, наскільки глибокою була ця співпраця, і підтримка з боку Китаю  не була суто одностороннім кроком, який грав лише на користь Москви.

“Для китайців Росія - це тестове середовище, де вони бачать, як працюють санкції. Вони знають, що якщо виникне непередбачувана ситуація з Тайванем, то набір інструментів, який буде застосований проти них, виглядатиме аналогічно”, - вважає директор Берлінського центру Карнегі з вивчення Росії та Євразії Алєксандр Габуєв.

Люди, близькі до керівництва Китаю, водночас кажуть, що створення дослідницької групи не означає підготовку Пекіна до вторгнення на Тайвань. За їхніми словами, Пекін готується до “екстремального сценарію” збройного конфлікту і його економічних наслідків.

Міністерство закордонних справ Китаю стверджує, що Пекін “завжди був прихильником нормальних обмінів і співпраці з усіма країнами світу, включаючи Росію, на основі рівності та взаємної вигоди”.

Однією зі сфер, що викликає особливе занепокоєння Китаю, є його валютні резерви, які перевищують 3,3 трильйона доларів, найбільші у світі. Кроки США та їхніх союзників щодо блокування російських активів за кордоном після вторгнення в Україну спонукали Пекін активніше шукати шляхи диверсифікації своїх резервів.

Китайська міжвідомча група з питань санкцій проти РФ підпорядковується віцепрем'єру Китаю Хе Ліфену, який займається економічними та фінансовими питаннями. Він має прямий зв'язок із лідером Китаю Сі Цзіньпіном і був головним архітектором у питанні захисту китайської економіки від західних санкцій.

“Пекін цікавить практично все: від способів обходу до всіляких позитивних ефектів, таких як стимули для розвитку внутрішнього виробництва”, - каже одне з джерел WSJ.

Відносини між Росією та Китаєм розквітли після вторгнення РФ в Україну. Минулого року двостороння торгівля досягла рекордних 240 мільярдів доларів, що було зумовлено продажем російської нафти. 

Але ці відносини були частково однобокими: у той час як на Пекін припадає близько третини всієї торгівлі між РФ та Китаєм, на Москву — лише невелика частина торгівлі з Китаєм. Значну частину російського експорту складають нафта і природний газ, які Китай може отримувати з інших джерел. Це означає, що, якби Китай та РФ “помінялися місцями”, Москва не змогла б надавати стільки ж підтримки китайській економіці. 

Хоча США вже запровадили деякі санкції проти Китаю, включаючи обмеження на експорт сучасних напівпровідників і заходи проти телекомунікаційного гіганта Huawei, криза навколо Тайваню може призвести до економічної війни іншого масштабу.

Повномасштабні фінансові санкції Заходу проти Пекіна підірвуть фінансову систему країни, перервуть торгівлю і поставлять під загрозу 3,7 трильйона доларів активів і резервів китайських банків, які працюють за кордоном, йдеться в минулорічній доповіді аналітичних центрів Atlantic Council і Rhodium Group.

Росія відреагувала на західні санкції перенаправленням товарних потоків, вливанням масивних фіскальних стимулів в економіку та ухилянням від експортного контролю через сусідні країни. Ці заходи стабілізували економіку і дозволили Москві продовжувати війну, навіть попри те, що санкції вдарили по довгострокових перспективах розвитку країни.

Одним із головних уроків для Китаю з російського досвіду є важливість підготовки, кажуть аналітики. До повномасштабної війни Росія намагалася диверсифікувати свої валютні резерви, “дедоларизувати” економіку та побудувати внутрішню фінансову систему. Хоча її успіх у цьому виявився неоднозначним, такі кроки допомогли захистити економіку і виграти час для адаптації. 

Ще один урок для Китаю - цінність і межі коаліцій. США, Велика Британія, ЄС та інші союзники працювали разом, щоб виключити найбільші російські банки з фінансової мережі SWIFT і запровадити обмеження цін на нафту, тоді як Росія відповіла зміцненням зв'язків з Китаєм, Іраном і Північною Кореєю.

“Китай зрозумів, що Захід може об'єднати свої зусилля у питанні санкцій, коли це необхідно. Тим часом, Росія знайшла власних союзників”, - каже старший науковий співробітник з питань геоекономіки в Європейській раді з міжнародних відносин Агата Демаре.

Водночас, розбіжності в західній коаліції, особливо щодо нафтових санкцій через побоювання з приводу інфляції, перешкоджають реакції. А оскільки Китай має значно більший вплив на світову економіку, очікується, що глобальні витрати внаслідок санкцій будуть вищими. За оцінками аналітиків, під загрозою опиняться щонайменше три трильйони доларів у торговельних і фінансових потоках, що еквівалентно річному валовому внутрішньому продукту Франції.

Китай, великий виробник, також дізнався з досвіду Росії про потенційні підводні камені, пов'язані з “підключенням” до глобальних ланцюгів поставок. 

Протягом багатьох років Росія намагалася, здебільшого невдало, зробити свою економіку самодостатньою. Після запровадження санкцій Москва опинилася в глибокій залежності від західних компонентів, доступ до яких їй заблокували. Це призвело до дефіциту і тимчасової зупинки цілих галузей, таких як автомобілебудування. Коли все пізніше перезавантажилося, російські автовиробники спочатку випускали авто без подушок безпеки та інших засобів захисту, адже не мали необхідних деталей. 

Санкції можуть бути справді руйнівними для будь-якого виробничого сектору, який пов'язаний з глобальними ланцюгами поставок, а це робить Китай вразливим.

Методи, які Росія знайшла для обходу подібних обмежень, є ще одним уроком для Пекіна, навіть попри те, що значно більша економіка Китаю вимагала б більших зусиль для ухилення від санкцій.

Наприклад, щоб обійти обмеження цін на нафту, Москва використовує мережу танкерів, які не належать західним країнам і не застраховані західними компаніями. 

Також Росія знайшла маршрут через колишні радянські республіки для придбання західних товарів, постачання яких до РФ заборонені санкціями, — від розкішних автомобілів до компонентів подвійного призначення з військовим застосуванням, таких як мікрочипи.

Китай ніколи не виключав можливості захопити Тайвань силою в разі необхідності. Директор ЦРУ Вільям Бернс заявляв, що китайська армія отримала наказ готуватися до вторгнення на Тайвань до 2027 року. Водночас, помічник міністра оборони США з питань безпеки в Індо-Тихоокеанському регіоні прогнозував, що Пекін не здійснить жодної серйозної “агресії" проти острова до 2030 року. Втім, Сі чітко дав зрозуміти, що “неминуче возз'єднання” Тайбея з Пекіном не можна відкладати на невизначений час.