Наслідки Революції Гідності та помста Путіна

Незважаючи на весь пафос українських політиків щодо Революції Гідності, вони в 2013 – 2014 роках були лише інструментом впливу іноземних геополітичних гравців. Жлобство, провінційність, бажання зберегти свої привілеї та комплекс меншовартості представників української еліти, одна частина якої орієнтувалась на імперіалістичну Росію, а інша частина на Захід, призвело до перетворення України на кривавий полігон, на території якого відбувається гібридна війна між Російською Федерацією і нашими західними партнерами ціною життів українців.

Проросійські налаштованим українцям варто самим собі задати запитання, а чому представник Росії не підписав угоду про врегулювання кризи підписану Віктором Януковичем, лідерами парламентської опозиції та представниками ЄС. Чому спецоперація по анексії українського Криму розпочалась, коли Віктор Янукович ще був президентом та перебував в Києві. Навіщо Володимир Путін своїм тиском і погрозами завадив Віктору Януковичу підписати угоду про асоціацію з Європейським Союзом, якщо її підписання гарантувало Януковичу переобрання на другий термін.

Для чого українські силовики почали масово використовувати зброю, вбиваючи протестувальників в центрі Києва під час відступу силовиків, коли Віктор Янукович перебуваючи під тиском Заходу відмовився від зачистки Майдану. Також, дуже прикметно, що після завершення Революції Гідності до Росії втекли саме ті українські силовики, які були причетні до розстрілу на Майдані мирних протестувальників.

Прозахідно ж налаштованим українцям потрібно відповісти на запитання, а навіщо західні політики вмовляли Віктора Януковича підписати угоду про асоціацію з Європейським Союзом, якщо пізніше вони казали українським політикам, що в наступні 30 років Україна не стане ані членом НАТО, ані членом ЄС.

Фактично, Захід використав Революцію Гідності для перетворення України на свій буфер, який не має реальних гарантій безпеки, що абсолютно влаштовує багатьох західних лідерів. Кремль же прагнув використати Революцію Гідності для провокування громадянської війни в Україні періодом безвладдя, яким Володимир Путін скористався для незаконної анексії Криму та окупації окремих районів Донецької і Луганської областей.

Не можна також забувати, що саме постмайданна влада віддала під контроль Росії два обласні центри Донецьк та Луганськ, хоча для стабілізації ситуації в цих містах і звільнення адмінбудівель від малочисельних і маргинальних диверсійних груп, було достатньо використати один спецпідрозділ з інших регіонів України.

Окремої уваги заслуговує і план тодішньої опозиції під час Революції Гідності, який після зачистки Майдану передбачав втечу опозиціонерів до Львова, що фактично дозволило би Віктору Януковичу звинуватити їх в сепаратизмі, розпочавши антитерористичну операцію на території Західної України, реалізувавши тим самим кремлівський сценарій, якому тоді активно підігрувала українська опозиція.

Конфлікт всередині донецького клану не задоволеного збільшенням впливу сина Януковича та його друзів, протиріччя між Януковичем та олігархами, геополітична гра Росії і Заходу, провінційність української еліти стали головним фактором перетворення України на кривавий полігон. Нажаль, тоді в 2013 – 2014 роках не була реалізована ініціатива Бориса Колеснікова по проведенню всеукраїнського референдуму щодо підписання угоду про асоціацію з ЄС, направленого на врегулювання кризи.

Відмовившись грати в свою гру, українська еліта зробила Україну “їжею” для геополітичних гравців, так само як і еліти Сирії і Лівану, дозволивши використовувати себе для торгів геополітичними гравцями, які використовують ці країни в своїх інтересах.

Україна дотепер, нажаль, перебуває в інтелектуальній окупації, коли українцям під впливом груп орієнтованих на іноземні країни, був нав’язаний злочинний романтизм по відношенню до наших західних партнерів.

З точки зору багатьох американських політиків, виснаження Росії із – за війни проти України може призвести до її трансформації і перетворення на партнера США по стримуванню Китаю. Еліти ж старої Європи не були б проти повернення Росії до версії путінізму, яка існувала до повномасштабного вторгнення РФ до України, нормалізувавши з нею тим самим відносини. Польська же еліта зацікавлена, щоб Україна і надалі залишалась фронтиром для Польщі.

Зі слів впливового американського експерта Томаса Грема, в тому випадку якщо Кремль погодиться на заморожування війни і контрольовану конкуренцію зі США, то американська влада повинна зняти всі санкції введені проти Росії та сприяти зняттю обмежень на експорт російського газу, нафти до Європи, що дозволило би, як він вважає, послабити китайсько – російську геополітичну вісь.

Російські ж силовики використовують війну проти України для трансформації Росії, очищенню її від західного впливу та носіїв західних цінностей, використовуючи боротьбу за традиційні цінності і антизахідну істерію для зміцнення свого впливу.

Партнерство з Китаєм для російських силовиків є необхідної умовою для стабільності путінізму, який трансформувався, оскільки Володимир Путін вже не є арбітром для вирішення конфліктів між різними групами впливу, ставши в уявленні представників російської еліти “стіною”, руйнування якої призведе до демонтажу путінського режиму, чого вони зараз відверто бояться.

Мілітаризація освіти і дітей в Російській Федерації свідчить про те, що корпорація чекістів готується до довготривалого протистояння з Заходом. Якщо раніше Росія була сировинним придатком Заходу, то зараз вона стала сировинним придатком Китаю, але незважаючи на всі геополітичні небезпеки від посилення залежності РФ від Піднебесної, з точки зору російських силовиків, нанесення поразки Україні призведе до перетворення Росії на третій полюс в світі та дозволить їй стати гегемоном в Європі, зігравши на факторі страху європейських виборців, які будуть вимагати від політиків піти на поступки Кремлю.

Знищення ж російськомовних міст Східної і Південної України російською армією, як і терор на окупованих територіях проти проукраїнського населення, є, як вважають багато представників російської еліти, перевихованням українців зрадивших Росію.

Парадоксально, що сам Володимир Путін завжди вважав найбільшими ворогами російських громадян ставших зрадниками своєї батьківщини. Тому виникає закономірне питання, а кого зрадили громадяни України тримаючи в руках українські, а не російські паспорти, кого зрадили українські військовослужбовці і силовики присягнувши на вірність Україні? Тому, фактично, Кремль карає українців за те, що вони відмовились стати колаборантами.

Серед російських інтелектуалів поширена конспірологічна точка зору, що Україна була перетворена США і Великобританією на пастку для Росії, але тоді виникає закономірне питання, а навіщо зараз Кремль грає по цьому сценарію та скільки ще геополітичних гравців виграють від знищення росіянами і українцями один одного.