Українці повертаються у Маріуполь, аби вирішити питання зі своєю нерухомістю — Spiegel

Кілька днів тому депутат Максим Ткаченко повідомив, що близько 150 тисяч українців повернулися на окуповані росіянами території, більшість з них — 67-70 тисяч — у Маріуполь у Донецькій області. Німецьке видання Spiegel розбиралося з причинами такого явища. У матеріалі сказано, що насправді кількість тих, хто повертається в окупацію, не є великою,  переважно це люди похилого віку та жінки. 

Там нагадують, що навесні країна-агресор почала надавати псевдозаконний вигляд експропріації українського майна на окупованих територіях. Як наслідок, його власникам дали небагато часу, аби відновити фізичне користування нерухомістю або продати її. В іншому випадку будинки та квартири будуть підлягати так званій "націоналізації". Саме через це українців повертають на окуповані території — аби вирішити проблеми зі своєю власністю. 

Та для того, аби продати майно, громадяни України спершу повинні прийняти російське громадянство. Ще один варіант — заплатити великі гроші. 

Але є й ті, хто повернувся в окупацію, аби жити там. І не обов'язково у своїх домівках. Дехто отримує житло від Росії, яке окупанти збудували на руїнах розбомблених ними ж багатоповерхівок, де загинули люди. Олександр, який на початку повномасштабного вторгнення виїхав у Фінляндію, вважає, що до Маріуполя могли повернутися до 20 тисяч українців — жінок та літніх людей, тоді як інша анонімна співрозмовниця Spiegel, яка ніколи не виїздила з міста, вважає, що ця цифра в рази менша — близько 5 тисяч. 

Видання, попри численні запити, не змогло поспілкуватися ні з ким, хто повернувся в окупацію: "Усі припускають, що їхні телефони прослуховують. Ніхто не піде на такий ризик". 

Нагадаємо, доктор філософських наук, директор Інституту соціології НАН Євгеній Головаха вважає, що Україна має можливість повернути з-за кордонудо 50% своїх громадян, якщо вже зараз почне створювати для них комфортні умови для життя у повоєнній державі. Йдеться про працевлаштування, допомогу в отриманні житла, здобуванні освіти та відповідний рівень медичних послуг.