Байден пробачив сина — кого помилує Трамп? Які наслідки може мати рішення президента, що йде

Від лицемірства перехоплює подих. Так, будь-який батько міг би зробити те саме для свого сина. Так, хлопчик виправився, прощений, виправляється. Тільки недобрі люди хочуть його посадити. Живи і дай жити іншим. І все ж є щось монументальне в помилуванні, яке здійснив президент США Джо Байден, який іде у відставку. Пів року тому він заробляв політичні бали, заперечуючи, що помилує свого сина Гантера Байдена. Тепер, після виборів, він зробив це.

Здавалося б, що тут нового? Президент Джеральд Форд помилував свого попередника Річарда Ніксона; Білл Клінтон помилував свого зведеного брата та інших діячів, чиї сім'ї робили пожертви на користь демократів; Дональд Трамп помилував батька свого зятя і безліч нечесних помічників. Ніхто не сумнівається, що на посаді президента Трамп помилує низку епатажних фігур — можливо, навіть учасників заворушень на Капітолійському пагорбі 2021 року. Ми чекаємо, чи будуть спроби помилувати себе від різних незавершених судових переслідувань (хоча він не може поширювати ці повноваження на справи, порушені на рівні штатів).

Байден може вважати себе справедливим тому, що відносно незначні судимості Гантера Байдена — за ухилення від сплати податків і брехню про вживання наркотиків під час купівлі зброї — люто використовували його політичні противники. Але в такому ж шаленому переслідуванні ділових проступків Трампа демократичною владою Нью-Йорка теж було політичне зерно. Перша шпальта New York Times стала бульварною і радісно кричала: "GUILTY".

Циніки — або, як вони могли б сказати, реалісти — заспокоюватимуть себе тим, що все це скоро забудеться, як це траплялося в минулому. На тлі американської системи злочинів і покарань, яка все ще межує з анархією, це всього лише дрібні капості. Нові президентські повноваження Трампа вимагають вирішення важливіших питань.

Але справедливість — це універсальна свобода, яку США нібито відстоюють по всьому світу. Те, що виконавча влада країни претендує на право скасовувати правосуддя, має бути помилковим. Конституція США побудована на чітко прописаних правах і свободах, захищених поділом влади. Явна мета другого розділу другої статті полягала в тому, щоб зміцнити президента в управлінні армією та ополченням штатів. Вона не повинна була потурати злочинам. Цим грубо зловживають. Під час виборів демократи представляли себе хранителями моралі, а Байден вихваляв Камалу Гарріс за те, що в неї "моральний компас святого". Відмовившись від своєї обіцянки, Байден підірвав усе це.

Конституція США — дивовижна річ. Упродовж двох із половиною століть вона утримувала союз штатів разом — хоча іноді тільки на час — тоді, як світові нації та імперії були розбурхані й розпадалися. В основі її виживання лежать два основоположні принципи. Перший — повага до прав часто дуже різних штатів встановлювати свої місцеві закони, наприклад, про аборти та контроль над зброєю. Другий — збалансований розподіл федеральних повноважень між судовою, виконавчою та законодавчою владою. Цей поділ в американському суспільстві, яке сьогодні глибоко поляризоване, явно потребує зміцнення.

Але як? Останнє завдання конституції полягало в тому, щоб зробити власну реформу практично неможливою. Іноді, тільки іноді, такі реформи вдається провести. Президентське помилування вбачається ногодою для змін.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело